Справа № 450/2822/20 Провадження № 2/450/556/21
(заочне)
"07" травня 2021 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Добош Н.Б.
при секретарі Гев'як Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом: Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 10.06.2014 року у розмірі 27444,48 грн.,-
встановив:
Підстава позову (позиція позивача): відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 10.06.2014р.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Укладений договір за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку ( ст.1066 ЦК України) та кредитного договору (ст.1054 ЦК України). Відповідачу було відкрито кредитний рахунок, що підтверджується Випискою по рахунку та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у Довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. АТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговим зобов'язанням та станом на 28.07.2020 року загальна заборгованість складає: 27444,48 грн., з яких: 17216,34 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 7938,16грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит; 2289,98грн. - нарахована пеня. У зв'язку з чим просить стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 27444,48 грн. та витрати зі сплати судового збору. Представник позивача при подачі позовної заяви, подав клопотання в якому просить розгляд справи проводити у його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує, просить такі задоволити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був обізнаний про розгляд справи, оскільки отримав судову повістку, також був повідомлений про час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи без участі відповідача чи відкладення розгляду справи до суду від відповідача не надходило.
Проаналізувавши матеріали цивільної справи, з'ясувавши думку представника позивача висловлену у письмовій заяві, суд вважає, що існує достатньо підстав визначених ст. 280 ЦПК України для проведення судового розгляду справи, без участі відповідача, у відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, за наявними у ній доказами та ухвалення за його результатом заочного рішення, відповідно до ст. 282 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі: 07.09.2020р. запит відомостей про реєстрацію; 23.09.2020р. - відповідь на запит; 23.09.2020 року ухвала суду про відкриття провадження у справі; 09.11.2020р. ухвала про відкладення розгляду справи; 09.02.2021р. ухвала про відкладення розгляду справи
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 10.06.2014 року відповідачем ОСОБА_1 була підписана Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
10.06.2014 року між ПАТ КБ «Приватбанк» (найменування якого змінено на АТ КБ «Приватбанк») та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір, відповідно до якого він отримав в банку кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
В заяві-анкеті зазначено, що позичальник погодився з тим, що дана заява разом з Пам'яткою, Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг.
В графі бажаний кредитний ліміт за кредитною карткою «Універсальна»/класу Gold відсутні будь-які записи. Також відсутні відмітки про те, що відповідач виявив бажання оформити на себе карту «Універсальна», картка для виплат, карта класу Gold, преміальна карта, ідентифікація з паспортом.
Згідно розрахунку заборгованості за договором б/н від 10.06.2014 р. укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_1 загальна заборгованість відповідача за невиконання умов договору станом на 28.07.2020 року складає: 27444,48 грн., з яких: 17216,34 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 7938,16грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит; 2289,98грн. - нарахована пеня.
В обґрунтування позову представник позивача посилається на Умови та Правила надання банківських послуг, які встановлюють правила випуску, обслуговування і використання кредитних карт Банку. До матеріалів справи долучено витяг з Умов та правил надання банківських послуг, із змінами, затверджених наказом від 31.03.2014 року № СП-2014-6633715 та витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна».
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника процентна ставка не зазначена, як і розмір та порядок нарахування неустойки.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
За встановлених обставин суд приходить висновку, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи та не містять підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно захистити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Розраховуючи суму заборгованості, позивач не звернув увагу на те, що у анкеті-заяві позичальника від 27.07.2014 року процентну ставку, розмір пені не зазначено.
Наданий позивачем Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» містить наступні тарифи карт: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (згідно з приміткою даний тариф з 01.01.2013р. не діяв); «Універсальна, 55 днів пільгового періоду»; «Універсальна Contract»; «Універсальна Gold» підпису відповідача також не містить.
В матеріалах справи наявна анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, на підставі якої відповідач отримав грошові кошти і яка не містить відомостей про розмір процентів, що вказує на відсутність між сторонами домовленості про належний до сплати розмір процентів за користування грошовими коштами, що у свою чергу свідчить про неможливість застосування вказаного банком у розрахунку розміру процентів за користування коштами - 42,0 %, в тому числі збільшених із 01 жовтня 2019 року - 84,00 %. Позивачем не долучено до матеріалів справи будь-якого доказу, який би доводив розмір процентної ставки за кредитом та яка зазначена у розрахунку суми заборгованості.
Таким чином, наданий позивачем Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з «Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку», які не містять підпису позичальника, не можна вважати складовою кредитного договору.
Відтак позивачем не доведено договірного розміру відсотків та пені, погодженого сторонами (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі), а відтак підставності нарахування таких відсотків та пені, наведених у розрахунку заборгованості.
Процесуальний закон покладає на суд обов'язок при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).
Наведене вище повністю узгоджується з позицією Великої Палати Верховного суду у постанові від 03 липня 2019 року, яка прийнята у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19. Велика Палата, скасовуючи рішення судів в частині стягнення процентів та пені і ухвалюючи нове рішення про відмову в позові в цій частині, вказала, що відсутність в анкеті-заяві домовленості про сплату процентів і неустойки не дає підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Саме така правова позиція сформована у ряді постанов Верховного Суду України, зокрема: від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15; від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16; від 22 березня 2017 року у справі № 6-2320цс16, де вказано про те, що Умови та правила надання банківських послуг, які не містять підпису позичальника, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору.
Згідно принципу змагальності, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (ст.ст.12, 81 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
На підставі наведеного суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками та пені слід відмовити за безпідставністю.
Суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 10.06.2014р. у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд погоджується із тим, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Таким чином, суд погоджується з тим, що позивачем обґрунтовано зазначено про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника заборгованості за тілом кредиту в розмірі 17216,34грн.
При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір відповідно до Закону України "Про судовий збір". Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з тим, що позовні вимоги майнового характеру задоволено частково, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 1324,26грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -
позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», заборгованість за кредитним договором б/н від 10.06.2014р. року за тілом кредиту у розмірі 17216грн 34 коп. (сімнадцять тисяч двісті шістнадцять гривень 34 копійки) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 1324,26грн. понесених позивачем судових витрат.
В іншій частині позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»», - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Пустомитівський суд Львівської області в 30-денний строк з дня проголошення рішення, а учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 30-денного строку з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, МФО 305299, рахунок № НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складно 07.05.2021 року.
СуддяН. Б. Добош