Справа №443/1832/20
Провадження №2/443/846/21
іменем України
20 липня 2021 рокуЖидачівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Сливки С.І.,
з участю: секретаря судового засідання Кушнір М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Яременко Ігоря Олеговича в інтересах ОСОБА_1 до Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,
Адвокат Яременко І.О. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить визнати за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Кніселівської сільської ради, загальною площею 1,1904 гектари, згідно Державного акту на право приватної власності на землю, виданого на підставі рішення Жидачівської районної ради народних депутатів від 22.09.2000 року №225 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №154.
Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина на вказану вище земельну ділянку. Згідно довідки Новострілищанської селищної ради №867 від 05.07.2016 року, ОСОБА_3 проживала і була прописана в с. Бертишів Жидачівського району Львівської області до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 . Разом з нею до дня її смерті проживав і був зареєстрований ОСОБА_2 , де продовжує проживати до сьогоднішнього дня. Інших членів господарства не було. Зазначає, що від імені ОСОБА_3 у виконкомі Кніселівської сільської ради посвідчувався заповіт 07.03.2003 року №27 в користь ОСОБА_2 . На день смерті заповідача цей заповіт не змінено та не скасовано. Стверджує, що інших спадкоємців за заповітом чи осіб, які б мали право на обов'язкову частку у спадщині - не було. Оскільки ОСОБА_2 постійно проживав із ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, не заявляв про відмову від спадщини, то вважався таким, що прийняв спадщину. Юридично спадкові права він не оформляв. Згідно рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 07.05.2015 року, ОСОБА_2 визнано недієздатним та призначено йому опікуна - ОСОБА_1 .
08.09.2020 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся в Жидачівську державну нотаріальну контору для видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , проте нотаріус відмовив у видачі свідоцтва. Причиною відмови стала відсутність у позивача правовстановлюючих документів на земельну частку (пай), що знаходиться на території Кніселівської сільської ради, право на яку належало спадкодавцю і входило у склад спадщини. Відтак, позивач змушений звертатися до суду із вказаним позовом з метою захисту своїх майнових прав.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 09.12.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 02.03.2021 року замінено відповідача на належного - Бібрську міську раду Перемишлянського району Львівськогої області.
Ухвалою від 03.06.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її розгляд по суті. Крім того, в порядку витребування доказів вирішено зобов'язати Жидачівську державну нотаріальну контору в особі завідувача в строк до 01 липня 2021 року надати до Жидачівського районного суду Львівської області інформацію про те, чи заводилась спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , і якщо так, то надати спадкову справу для огляду в судовому засіданні.
11.06.2021 року через канцелярію Жидачівського районного суду Львівської області Жидачівською ДНК Матусеком В.В. надіслано інформаційну довідку, якою повідомлено, що після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкова справа не заводилася.
Позивач в судове засідання не з'явився, представник позивача подав заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, просить позов задоволити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, подав заяву, згідно якої просить розгляд справи проводити без участі представника за наявними в матеріалах справи документами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини і вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , виданим Кніселівською сільською радою Жидачівського району Львівської області від 22.02.2007 року (а.с. 9).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої увійшла земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Кніселівської сільської ради загальною площею 1,1904 гектари, належна померлій згідно Державного акту на право приватної власності на землю, виданого на підставі рішення Жидачівської районної ради народних депутатів від 22.09.2000 року №225 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №154.
Згідно довідки Новострілищанської селищної ради №867 від 05.07.2016 року, ОСОБА_3 проживала і була прописана в с. Бертишів Жидачівського району Львівської області до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 . Разом з нею до дня її смерті проживав і був зареєстрований ОСОБА_2 , де продовжує проживати до сьогоднішнього дня. Інших членів господарства не було. Від імені ОСОБА_3 у виконкомі Кніселівської сільської ради посвідчувався заповіт 07.03.2003 року №27 в користь ОСОБА_2 . На день смерті заповідача цей заповіт не змінено та не скасовано (а.с.10).
За життя ОСОБА_3 було складено заповіт, який посвідчений секретарем виконкому Кніселівської сільської ради та зареєстрований в реєстрі за № 27, згідно якого остання заповіла усе своє майно - ОСОБА_4 (а.с. 11).
Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 07.05.2015 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця с.Бертишів Жидачівського району Львівської області визнано недієздатним. Встановлено над ОСОБА_2 опіку та призначено його опікуном ОСОБА_1 (а.с.13).
Відповідно до Витягу зі спадкового реєстру №61308330 від 14.08.2020 року спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 не заводилась (а.с.12).
Згідно листа Жидачівської державної нотаріальної контори №208/02-14 від 09.06.2021 року, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкова справа не заводилася (а.с.43).
Постановою №209/02-31 від 08.09.2020 року (а.с.16) завідувачем Жидачівської ДНК Матусеком В.В. відмовлено ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, у зв'язку із відсутністю правовстановлюючого документу на земельні ділянки, що знаходиться на території Кніселівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, що належало померлій і є спадковим майном.
Позивач стверджує, що оригінал Державного акту на право приватної власності на землю, що належав ОСОБА_3 втрачено.
Доказом того, що ОСОБА_3 на праві власності належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Кніселівської сільської ради, загальною площею 1,1904 гектари, є копія архівного примірника Державного акту на право приватної власності на землю, виданого на підставі рішення Жидачівської районної ради народних депутатів від 22.09.2000 року №225 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №154 (а.с.14).
Відповідно до ст.ст.1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч.1 ст.1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Згідно із вимогами ст.ст.1268, 1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку не заявив про відмову від спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має право протягом шестимісячного строку подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Згідно із ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК України. За змістом ст. 392 ЦК України, належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.
Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у вигляді втрати права на спадщину.
Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296,1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).
Водночас, згідно з роз'ясненнями, викладеними Міністерством юстиції України у своєму листі № 19-32/319 «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна», зазначено, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності, на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.
Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку площею 1,1904 умовних кадастрових гектарів.
Враховуючи зазначені норми ЦК України, роз'яснення постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7 та листа ВССУ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом положень ст. 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку та в інший спосіб такі перешкоди не можуть бути усунуті.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.
Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину з-за відсутності у нього правовстановлюючих документів на нерухоме майно.
Відсутність у позивача правовстановлюючого документу на вказане вище нерухоме майно, що належала померлій ОСОБА_3 (спадкове майно), перешкоджає йому в реалізації спадкових прав, зокрема оформленню спадщини нотаріусом.
Враховуючи вищенаведене, оцінивши докази в їх сукупності, системний аналіз положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 315, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов задоволити.
Визнати за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Кніселівської сільської ради, загальною площею 1,1904 гектари, згідно Державного акту на право приватної власності на землю, виданого на підставі рішення Жидачівської районної ради народних депутатів від 22.09.2000 року №225 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №154.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя С.І Сливка