79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
14.07.2021 справа № 914/1055/21
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Бернацької Л.В., розглянувши матеріали
за позовом: Фізичної особи - підприємця Бредуна Сергія Миколайовича, с. Самійлівка, Новомиколаївський район, Запорізька область,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Європостач-2015”, м. Львів,
предмет позову: стягнення 54 078,14 грн.,
підстава позову: порушення зобов'язань по договору перевезення вантажів № 14 від 14.04.2020 року,
за участю представників:
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився.
21.04.2021 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця Бредуна Сергія Миколайовича до Товариства з обмеженою відповідальністю “Європостач-2015” про стягнення 56 347,64 грн. (з яких 50 847,50 грн. основний борг, 3 230,64 грн. інфляційні втрати, 2 270,00 грн. судовий збір).
Ухвалою суду від 26.04.2021 року позовну заяву залишено без руху.
20.05.2021 року Господарським судом Львівської області відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відводів складу суду сторонами не заявлено.
Відзиву відповідачем не подано.
У судовому засіданні 30.06.2021 року за участю представника позивача відкладено розгляд справи на 14.07.2021 року. Відповідачу надіслано ухвалу виклик в судове засідання на юридичну адресу, на електронну адресу, а також здійснювались телефонограми 05, 6 та 13 липня 2021 року.
У судове засідання 14.07.2021 року сторони явку представників не забезпечили. Позивач повідомлений належним чином про дату та час судового засідання 14.07.2021 року, а саме під розписку в попередньому судовому засіданні. Щодо сторони відповідача, то суд зазначає, що згідно з відстеженням поштового відправлення за трек-кодом 7901413978672 відправлення не вручене під час доставки, хоча знаходиться у відділенні з 03.07.2021 року. Суд зауважує, що надіслання відповідачу кореспонденції здійснюється на повідомлену позивачем адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Європостач-2015”, яка відповідає юридичній адресі товариства, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, - місто Львів, вулиця Зелена, будинок 20.
Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Суд зазначає, що інших адрес відповідача, крім юридичної, суду не повідомлено та з матеріалів справи не встановлено. Судом неодноразово здійснювались спроби здійснити телефонограму відповідачу на номери телефонів, вказані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повідомлені позивачем, проте, зв'язок із абонентом відсутній/абонент не відповідає. Крім цього, ухвалу суду від 30.06.2021 року надіслано відповідачу на повідомлену позивачем у позовній заяві електронну адресу. Також суд зауважує, що конверт з ухвалою від про відкриття провадження у справі, адресований відповідачу, на час судового засідання 14.07.2021 року до суду не повернувся.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що ним вжито всіх заходів щодо повідомлення сторони судового провадження про розгляд справи. Проте, з незалежних від суду причин відповідач явку представника у судові засідання не забезпечує, причин неявки не повідомляє, відзиву на позовну не подав. За таких обставин, повторного неповідомлення причин неявки відповідача у судове засідання, відсутність будь-яких клопотань від сторін щодо процесу розгляду справи, суд не вважає повторну неявку відповідача такою, що перешкоджає розгляду справи по суті в даному судовому засіданні.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У судовому засіданні 14.07.2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням відповідачем, на переконання позивача, зобов'язань по оплаті послуг перевезення. Так, позивач стверджує, що він зобов'язався здійснити перевезення технічної олії з м. Запоріжжя до м. Лютутув, Польща, а відповідач зобов'язувався сплатити грошові кошти за надані послуги перевезення на умовах, передбачених в договорі та заявці-договорі до нього. Свої зобов'язання позивач виконав у повному обсязі, проте, зобов'язання з оплати товару Товариством з обмеженою відповідальністю «Європостач-2025» не виконано. Прострочення з оплати послуги на дату підписання цієї позовної заяви складає 174 календарні дні, а загальна заборгованість станом на 29 березня 2021 р. з урахуванням індексу інфляції за відповідний період становить 54 077,64 грн., з яких 50 847,50 грн. основний борг, 3 230,64 грн. інфляційні втрати.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ІЗ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ
14.04.2020 року Фізична особа - підприємець Бредун Сергій Миколайович (згідно з договором - перевізник, надалі по тексту рішення - позивач) і Товариство з обмеженою відповідальністю “ Європостач-2015” (згідно з договором - замовник, надалі по тексту рішення - відповідач) уклали договір перевезення вантажів № 14, відповідно до якого перевізник зобов'язався доставити (перевезти) автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а замовник зобов'язується сплачувати за перевезення вантажу плату (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 3.1, п. 3.2 договору замовник здійснює оплату за перевезення вантажу протягом п'яти банківських днів після виконання перевезення. Вартість послуг на перевезення вантажу вказана в додатку № 1 до цього договору, а також фіксується в рахунку-фактурі та акті приймання-передачі послуг.
08.10.2020 року сторонами підписано заявку-договір на автоперевезення № 08/10/20 з такими умовами:
замовник - Товариство з обмеженою відповідальністю “Європостач-2015”,
виконавець - Фізична особа - підприємець Бредун Сергій Миколайович,
назва вантажу - олія технічна,
маршрут перевезення - Україна - Польща,
дата та адреса завантаження - Україна, м. Запоріжжя, 08.10.2020 року,
адреса та дата розвантаження - Польща, м. Лютутув, згідно з CMR,
вага - 25 тонн,
ставка за перевезення - 85 євро за тонну, форма оплати - безготівкова (валютні розрахунки проводяться в гривнях по курсу НБУ на момент здійснення розрахунку),
автомобіль - IVECO, АР6952Н, НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 5.6 заявки остаточний розрахунок здійснюється замовником на підставі рахунку перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень, з додаванням всіх необхідних документів (ТТН (CMR), акт виконаних робіт).
Відповідно до п. 6.2 договору перевізник зобов'язаний за результатами здійснених перевезень надати замовнику ТТН (CMR) з відміткою одержувача, акт виконаних робіт та рахунок-фактуру.
09.10.2020 року складено CMR 1071020 стосовно перевезення вантажу - олії соняшникової технічної, вагою 25 000 кг, по маршруту м. Запоріжжя до м. Лютутув автомобілем НОМЕР_2 , НОМЕР_1 , перевізник Фізична особа - підприємець Бредун Сергій Миколайович. CMR містить печатки вантажовідправника - Товариства з обмеженою відповідальністю “Європостач-2015” (п. 22), перевізника - Фізичної особи - підприємця Бредуна Сергія Миколайовича (п. 23) та отримувача вантажу - EMIX OIL Sp. z o.o. (п. 24).
13.10.2020 року сторонами підписано та скріплено печатками акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 70 від 13.10.2020 року, відповідно до якого сторонами підтверджено надання послуг вантажоперевезення на підставі заявки - договору № 088/10/20 від 08.10.2020 року (розрахунковий документ № 80 від 13.10.2020) та згідно з CMR 1071020 на суму 70 847,50 грн.
22.10.2020 року відповідачем здійснено платіж в сумі 20 000,00 грн. з призначенням платежу "часткова оплата транспортних послуг згідно рахунку № 80 від 13.10.2020".
Позивач звертався до відповідача із листом-претензією від 15.02.2021 року про оплату решти вартості послуг - 50 847,50 грн. з урахуванням інфляційного збільшення в сумі 1 800,3 грн. (копія претензії з доказами її надіслання 15.02.2021 року та повернення такої на адресу позивача долучена до матеріалів справи). Відповідь на вказану претензію в матеріалах справи відсутня.
Дані факти матеріалами справи підтверджені, сторонами не спростовані.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю з огляду на таке.
Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як встановлено вище, маючи діючий договір перевезення вантажів, 08.10.2020 року сторони відповідно до заявки на перевезення погодили умови перевезення вантажу по маршруту м. Запоріжжя до м. Лютутув, яке зобов'язався виконати позивач.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Як вбачається із описаних вище обставин справи (CMR 1071020, акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 70 від 13.10.2020 року), позивачем здійснено перевезення. Доказів висловлення відповідачем як замовником послуги перевезення зауважень. Заперечень стосовно виконаного позивачем перевезення не висловлено. Більше того, 22.10.2020 року здійснено часткову оплату відповідної послуги.
Щодо виникнення у відповідача обов'язку оплатити надані позивачем послуги, суд зазначає таке. Так, договором перевезення передбачено, що замовник здійснює оплату за перевезення вантажу протягом п'яти банківських днів після виконання перевезення. Вартість послуг на перевезення вантажу вказана в додатку № 1 до цього договору, а також фіксується в рахунку-фактурі та акті приймання-передачі послуг.
Разом з тим, заявкою сторони погодили, що остаточний розрахунок здійснюється замовником на підставі рахунку перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень, з додаванням всіх необхідних документів (ТТН (CMR), акт виконаних робіт).
Так, CMR не містить дати виконання перевезення. Разом з цим, суд враховує, що відповідач, здійснюючи оплату 22.10.2020 року, у призначенні платежу вказував про рахунок № 80 від 13.10.2020 року, який також вказаний в акті здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 70 від 13.10.2020 року, підписаному сторонами. Тобто, із рахунком № 80 відповідач ознайомлений та прийняв такий до виконання, частково сплативши. За таких обставин, оцінених судом в сукупності, можна стверджувати, що така оплата свідчить про обізнаність відповідача із обов'язком виконати грошове зобов'язання по виконаному позивачем перевезенню.
Суд звертає увагу, що відповідний недолік по оформленню первинного документа за обставини підписання сторонами акта приймання-передачі робіт та часткової оплати послуг відповідачем, а також за відсутності зауважень замовника послуг, не може спростовувати факту виконання відповідного перевезення. Крім того, суд не може не врахувати, що відповідачем підписано акт приймання-передачі робіт, складення якого сторони передбачили договором як один із документів, у якому фіксується вартість послуги.
Як передбачено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.09.2020 року у справі № 910/16505/19, тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Аналізуючи твердження та подані на їх підтвердження докази позивачем і ненадання жодних доказів на спростування позиції позивача відповідачем, керуючись наведеним критерієм доказування, суд доходить висновку, що зазначені вище докази, надані позивачем, відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують наведену позивачем обставину щодо виконання ним перевезення на користь та за замовленням і погодженням з відповідачем.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи наведене, оцінивши наявні у справі докази на предмет їх належності, допустимості та вірогідності, суд зазначає, що право позивача на отримання належної плати за виконане ним перевезення підлягає судовому захисту. Оскільки згідно з підписаним актом здачі-приймання робіт визначено вартість послу з перевезення 70 847,50 грн., а сплачено відповідачем 20 000,00 грн., то позовна вимога про стягнення 50 847,50 грн. основного бору підлягає задоволенню.
Щодо інфляційних втрат, заявлених до стягнення, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Встановлені обставини підписання акта приймання-передачі 13.10.2020 року, а також здійсненого 22.10.2020 року платежу, свідчать про те, що обов'язок оплати наданих позивачем послуг перевезення настав у жовтні 2020 року.
Інфляційні втрати позивач починає нараховувати з листопада 2020 року, що відповідає правилам нарахування інфляційних втрат, адже, як передбачено п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Крім цього, формула розрахунку інфляційних втрат не включає кількості днів прострочення, адже індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Більше того, суд не може обирати більший період, за який нараховуються інфляційні втрати, ніж той, що визначений позивачем.
Відтак, суд зазначає, що позивач має право на стягнення інфляційних втрат за період листопада 2020 року - березня 2021 року і сума таких становить 3 230,64 грн.
Відповідно ч. 1, ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам (93,57%).
Враховуючи все наведене, суд зазначає, що наявними у справі достовірними та належними доказами підтверджується обставина належного виконання позивачем обов'язку по поставці товару та порушення відповідачем прав позивача щодо отримання своєчасної плати за товар. Відповідач у свою чергу доказів на спростовування такої обставини не подав, доказів сплати заборгованості в розмірі 7 000,00 грн. також не надав. Відтак, у зв'язку з допущеним простроченням виконання зобов'язання позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у встановлених вище розмірах.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 126, ч. 9 ст. 165, ст. ст. 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Європостач-2015” (ідентифікаційний код юридичної особи 41648909, 79005, Львівська обл., місто Львів, вулиця Зелена, будинок 20) на користь Фізичної особи - підприємця Бредуна Сергія Миколайовича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) 50 847,50 грн. основного боргу, 3 230,64 грн. інфляційних втрат, 2 270,00 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 19.07.2021 року.
Суддя Р.І. Матвіїв