вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"09" липня 2021 р. Справа № 911/1442/21
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Горбасенка П.В., за участю секретаря судового засідання Андрух Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Концерну «Титан»
до Приватного акціонерного товариства «АС» (обласний авіаційний центр)
про стягнення 502 857,98 грн
за участю представника позивача: Коваленко Н.О. (ордер серії АІ № 1114038 від 30.06.2021).
обставини справи:
17.05.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Концерну «Титан» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АС» (обласний авіаційний центр) про стягнення 669 207,41 гривень, з яких: 382 087,13 гривень пені, 200 267,15 гривень інфляційних втрат та 86 853,13 гривень 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані обставинами порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 27/01-20 від 27.01.2020 - несвоєчасним поверненням грошових коштів, отриманих за вказаним правочином.
Відповідно до результатів автоматизованого розподілу судової справи між суддями, оформлених протоколом автоматизованого розподілу б/н від 17.05.2021 вказану позовну заяву передано до розгляду судді Горбасенку П.В.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.05.2021 у справі № 911/1442/21 позовну заяву Концерну «Титан» прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання на 18.06.2021.
17.06.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого останній заперечив проти задоволення позову у повному обсязі. Відзив прийнято судом.
До того ж, 17.06.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області позивачем подано письмові пояснення. Пояснення долучені судом до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.06.2021 підготовче засідання відкладено на 02.07.2021.
01.07.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив. Відповідь на відзив прийнято судом.
Також, 01.07.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла заява, згідно якої позивач уточнив періоди нарахування пені та просив суд зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача 215 737,70 грн пені, 200 267,15 грн інфляційних втрат, 86 853,13 грн 3 % річних. Заяву про зменшення позовних вимог прийнято судом.
До того ж, 01.07.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшов уточнений попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу. Вказаний розрахунок долучено судом до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.07.2021, занесеною до протоколу судового засідання від 02.07.2021 у справі № 911/1442/21, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.07.2021.
07.07.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшло заперечення щодо відповіді на відзив. Вказане заперечення долучено до матеріалів справи.
У судове засідання 09.07.2021 представник відповідача не з'явився, тоді як про дату, час та місце розгляду справи відповідач був належним чином повідомлений, про що свідчить наявний в матеріалах справи протокол судового засідання від 02.07.2021 та бланк перерви, підписаний представниками сторін.
У судовому засіданні 09.07.2021, після закінчення з'ясування обставин та дослідження доказів, судом оголошено про перехід до судових дебатів, по закінченню яких суд вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд:
встановив:
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії договору, 27.01.2020 року між Концерном «Титан» (далі - позикодавець) та Приватного акціонерного товариства «АС» (обласний авіаційний центр) (далі - позичальник) було укладено договір № 27/01-20 про надання поворотної фінансової допомоги (далі - основний договір) відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов'язується повернути її у порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Пунктами 2.1., 2.2., 2.4., 2.6., 3.1., 4.1., 4.2., 4.3. договору встановлено, що поворотна фінансова допомога надається у національній валюті України в сумі 3 000 000 грн без податку на додану вартість.
Поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безвідсотковій основі або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами.
Сторони погодили, що поворотна фінансова допомога надається позичальнику на строк до 2 (двох) місяців, починаючи з 27 січня 2020 року, до 27 березня 2020 року.
Повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позикодавця.
Сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором відповідно до чинного законодавства України.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором.
Строк повернення позики, установлений у пункті 2.4. цього договору, може бути продовжений за згодою сторін, що оформлюється окремим додатком до цього договору, який підписується уповноваженими представниками сторін.
Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що на виконання умов договору № 27/01-20 про надання поворотної фінансової допомоги від 27.01.2020 позивачем перераховано на поточний рахунок відповідача кошти у розмірі 3 000 000,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 579 від 27.01.2020, яка міститься в матеріалах справи.
19.01.2021 позивачем направлено претензію № 19/01-20211, згідно якої останній просив відповідача протягом 14 календарних днів з дати отримання претензії повернути всю суму фінансової допомоги, з урахуванням пені та інфляційних збитків, за прострочення виконання зобов'язань в сумі 3 480 297,48 грн. Копія вказаної претензії з доказами її направлення відповідачу містяться в матеріалах справи.
16.03.2021 відповідач повернув на поточний рахунок позивача суму основного боргу у розмірі 3 000 000,00 грн. На підтвердження зазначеного позивачем надано суду копію виписки з банку.
Втім, як зазначає Концерн «Титан», відповідач несвоєчасно виконав свої зобов'язання за договором, внаслідок чого позивач (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), просить стягнути:
- 86 853,13 грн 3 % річних нарахованих за період з 28.03.2020 до 15.03.2021 на 3 000 000,00 грн боргу,
- 200 267,15 грн інфляційних втрат нарахованих за період з 28.03.2020 до 15.03.2021 на 3 000 000,00 грн боргу,
- 215 737,70 грн пені нарахованих за період з 28.03.2021 до 28.09.2020 на 3 000 000,00 грн боргу.
Відповідач у своєму відзиві зазначив, що правовідносини з надання фінансової допомоги, які існували між сторонами на підставі вказаного договору, не передбачають у будь-якій формі плату за тимчасове користування грошовими коштами, тому позивач вправі був вимагати повернення лише суми фінансової допомоги без будь-яких додаткових сплат.
Відповідач стверджує, що пунктом 3.1. договору визначено, що штрафна санкція установлюється за «прострочення терміну оплати за договором». Натомість, згідно предмету договору, жодна із сторін не має будь-яких зобов'язань з оплати, а тому відповідальність за порушення зобов'язань оплати не кореспондується з відповідним основним зобов'язанням.
Під терміном «оплата» відповідач вважає здійснення винагороди за користування грошовими коштами у вигляді процентів, зокрема згідно абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України, у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до повернення позики. Тоді як, відповідно до ст. 14.1.206 Податкового кодексу України, проценти - дохід, який сплачується позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений строк коштів або майна. Так, за доводів відповідача, термін «оплата» не є тотожним до термінів надання (позики), повернення (позики), перерахування (грошових коштів) та подібних, отже, терміном «оплата» позначається здійснення винагороди за що-небудь.
Як зазначає відповідач, позивачем у позовній заяві не зазначено норму закону, на підставі якої передбачено нарахування пені за несвоєчасне повернення фінансової допомоги, якщо таке нарахування не передбачено в самому договорі. Натомість стверджує, що до позики у грошовій формі застосовуються лише положення ст. 625 ЦК України, а сплата неустойки не передбачена. Отже, якщо застосовувати до даного договору положення законодавства про договір позики, то слід враховувати, що законом не передбачено нарахування неустойки за несвоєчасне повернення грошової позики.
До того ж, відповідачем зазначено, що з огляду на умови п. 2.2. договору, не підлягають нарахуванню та стягненню з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних, оскільки інфляційні втрати є фактично компенсацією, а 3 % річних є платою за користування грошовими коштами.
Крім того, як зауважує відповідач, Концерн «Титан» володіє 25 % акцій ПрАТ «АС» (обласний авіаційний центр), а тому, надаючи поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, позивач усвідомлював відповідні ризики і погоджувався з тим, що будь-які його втрати не будуть оплачені в будь-який спосіб.
Разом з тим, відповідач стверджує, що позивач не вказав якими правовими нормами урегульоване, передбачене у договорі зобов'язання, з яким кореспондується пеня, як забезпечувальне зобов'язання та не навів жодних заперечень щодо посилання відповідача на ст. 1050 ЦК України, якою передбачено, що неустойка застосовується за несвоєчасне повернення речей, визначених родовими ознаками, тоді як на думку відповідача, до позики у грошовій формі застосовується лише положення ст. 625 ЦК України, а сплата неустойки не передбачена.
Своєю чергою, позивач зазначив про те, що умовами договору передбачено, за прострочення терміну оплати за договором сплату пені, яка до того ж не є вимогою оплати за користування коштами. Крім того, позивач зауважив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
До того ж, позивач зазначив про те, що та обставина, що грошові кошти за договором надійшли від Концерну «Титан», який є власником 25 % акцій ПрАТ «АС» (обласний авіаційний центр), не виключає обов'язку відповідача, як боржника у спірних правовідносинах, компенсувати наслідки інфляційних процесів, які відбулись за час його прострочення оплати за договором.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представника позивача, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з положенням статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Положеннями частин 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як вбачається з системного аналізу вищезазначених норм, укладений між сторонами договір, який є підставою позову, за своєю правовою природою є договором позики.
Приписами статей 230, 232 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частинами 1, 2 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, є можливим, оскільки суб'єкти господарських відносин наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення при укладанні договору санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань.
Щодо посилання відповідача на те, що у позивача відсутні права на стягнення пені суд зазначає наступне.
Враховуючи те, що пеня за прострочення терміну оплати передбачена умовами договору та нормами закону та не є платою за користування коштами, а є способом захисту від невиконання зобов'язань, є правомірним застосування до Приватного акціонерного товариства «АС» (обласний авіаційний центр) відповідальності за порушення зобов'язання за договором № 27/01-20 від 27.01.2020 з повернення фінансової допомоги в установлений договором строк у вигляді пені.
Так, відповідно до умов договору, останнім днем виконання зобов'язання є 28.09.2020.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором та порушення строків повернення коштів, позивач просить стягнути з відповідача 215 737,70 грн пені, нарахованої за період з 28.03.2020 по 28.09.2020 на суму боргу 3 000 000,00 грн.
Судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19, згідно якої умова договору щодо нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов'язань не можливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України.
З огляду наведеного, враховуючи передбачені договором строки розрахунків, а також те, що більш тривалого строку нарахування пені, ніж це встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України, умовами договору не передбачено, суд дійшов висновку, що право на нарахування пені за порушення строків повернення фінансової допомоги за договором у позивача виникло з 28.03.2020 та припинилось 28.09.2020.
Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір пені, обрахований судом в межах уточнених періодів, є арифметично правильним, вимога позивача про стягнення з відповідача 215 737,70 грн пені, є обґрунтованою та підлягає задоволенню, як доказово та нормативно обґрунтована.
Щодо посилання відповідача на те, що у позивача відсутні права на стягнення інфляційних втрат та 3 % річних суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Договір позики вважається безпроцентним, якщо: він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 924/556/20.
З системного аналізу ч. 1 ст. 1050 ЦКУ слідує, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦКУ. Тобто законодавець чітко передбачає предмет вимоги до боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, а саме стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми. Убачається, що в даних відносинах норма ч. 1 ст. 1050 ЦКУ має значення спеціальної відносно норми ч. 1 ст. 1048 ЦКУ і тому підлягає застосуванню, оскільки йдеться про правові наслідки порушення договору в разі несвоєчасного повернення позики.
Оскільки предметом договору позики виступають грошові кошти, то як правові наслідки порушення договору застосовуються вимоги за ст. 625 ЦКУ.
Отже, наведеним спростовуються доводи відповідача щодо неможливості нарахування 3 % та інфляційних втрат.
Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором та прострочення виконання такого зобов'язання, суд дійшов висновку про правомірність вимоги позивача про стягнення з Приватного акціонерного товариства «АС» (обласний авіаційний центр) 3 % річних та інфляційних втрат за період прострочення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано відповідачу 86 853,13 грн 3 % річних за період з 28.03.2020 по 15.03.2021 та 200 267,15 грн інфляційних втрат за період з 28.03.2020 по 15.03.2021 на суму боргу 3 000 000,00 грн.
Оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат та 3 % річних, обрахований судом в межах уточнених позивачем періодів, з урахуванням положень договору та обставин справи, є арифметично правильним, вимоги позивача про стягнення 200 267,15 грн інфляційних втрат та 86 853,13 грн 3 % річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню, як доказово та нормативно обґрунтовані.
Суд зазначає, що в розумінні положень Цивільного кодексу України поняття «оплата» використовується з метою позначення внесення плати, платежу за що-небудь, а тому не може вважатися винагородою за користування коштами у вигляді відсотків в розрізі спірних правовідносин, відтак наведеним спростовуються доводи відповідача в частині невірного застосування норм матеріального права, оскільки вони зводяться до довільного тлумачення положень.
Витрати по сплаті судового збору, розмір якого визначений з урахуванням зменшених позовних вимог, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АС» (обласний авіаційний центр) (07801, Київська обл., Бородянський р-н, смт Бородянка, пров. Польовий, буд. 9, ідентифікаційний код 13737357) на користь Концерну «Титан» (03056, м. Київ, вул. Світлогірська, буд. 5/6, ідентифікаційний код 25279836) 215 737 (двісті п'ятнадцять тисяч сімсот тридцять сім гривень) 70 коп. пені, 200 267 (двісті тисяч двісті шістдесят сім гривень) 15 коп. інфляційних втрат, 86 853 (вісімдесят шість тисяч вісімсот п'ятдесят три гривні) 13 коп. 3 % річних та 7 542 (сім тисяч п'ятсот сорок дві гривні) 87 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд Київської області до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено: 20.07.2021.
Суддя П.В.Горбасенко