ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.07.2021Справа № 910/11487/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РИНОК-ТОРГ-СЕРВІС» про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РИНОК-ТОРГ-СЕРВІС» до Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування наказу,
Товариство з обмеженою відповідальністю «РИНОК-ТОРГ-СЕРВІС» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 26.05.2021 № 1879/5 «Про задоволення скарги».
Одночасно із пред'явленням позовної заяви, позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 26.05.2021 № 1879/5 «Про задоволення скарги» до вирішення справи по суті.
Вимоги заяви обґрунтовані тим, що оскаржуваним наказом, з-поміж іншого, було скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію від 22.04.2021 № 1005221070030010089 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведену приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «РИНОК-ТОРГ-СЕРВІС» (ідентифікаційний код юридичної особи 24056560).
Так, заявник вказує, що станом на момент подання вказаної заяви, спірний наказ не виконано, проте його подальше виконання може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду з позовною заявою.
На переконання заявника, оскільки оскаржуваним наказом було скасовано реєстраційну дію та змінено керівництво Товариства з обмеженою відповідальністю «РИНОК-ТОРГ-СЕРВІС», останнє, на сьогоднішній день несе ризик виконання рішень, прийнятих неуповноваженим керівництвом, які можуть бути вчинені проти інтересів товариства, як-от заходи щодо відчуження майна, належного товариству, що зумовить виникнення інших спорів.
Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд вважає її такою, що підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.
Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18.
Поряд з викладеним, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином.
Господарський суд відповідно до положень статті 86 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, необхідних для правильного вирішення спору.
Заява про вжиття заходів забезпечення позову вмотивована тим, що реєстраційна дія від 22.04.2021 № 1005221070030010089 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» була проведена приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною на підставі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27.06.2017 у справі № 489/5594/16-ц, яким скасовано наказ № 1 про звільнення директора ТОВ «РИНОК-ТОРГ-СЕРВІС» ОСОБА_1 із займаної посади від 03.11.2016, виданий Наглядовою радою товариства, та поновлено останнього на посаді директора товариства з 03.11.2016.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно пп. 1 п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV (далі - Закон № 755-IV) Державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу.
За приписами ч. 5 ст. 25 Закону № 755-IV, суб'єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті:
1) звертається до суду за роз'ясненням судового рішення - у разі якщо судове рішення є незрозумілим для суб'єкта державної реєстрації;
2) повідомляє суд або державну виконавчу службу про неможливість виконання рішення із зазначенням підстав - у разі неможливості виконання судового рішення;
3) проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини);
4) формує виписку для її оприлюднення на порталі електронних сервісів або з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг - у разі зміни відомостей, що містяться у виписці.
Як вбачається з матеріалів справи, реєстраційна дія від 22.04.2021 № 1005221070030010089 була вчинена саме на підставі судового рішення.
Таким чином, оскаржуваним наказом скасовано вказану реєстраційну дію та змінено керівника ТОВ «РИНОК-ТОРГ-СЕРВІС», поновленого на посаді судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Тобто, виданням спірного наказу, відповідач вчинив дії, які не спрямовані та не відповідають меті виконання судового рішення, яке набрало законної сили, що закріплено у ст. 129-1 Конституції України.
Більше того, спірним наказом обмежуються корпоративні права заявника на управління товариством, що може мати наслідком вчинення дій всупереч інтересам цього товариства.
Отже, суд погоджується з твердженнями заявника, що існує вірогідність того, що виконання оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України № 1879/5 від 26.05.2021 утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду у даній справі, оскільки існує ризик того, що у разі не вжиття вказаних заходів забезпечення позову, у ТОВ «РИНОК-ТОРГ-СЕРВІС» можуть виникнути інші спори внаслідок дій неуповноваженого керівництва.
За змістом ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, як наголошує Європейський суд з прав людини у рішенні «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, що відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Зважаючи на наведені заявником обставини та докази в обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що виконання оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України під час розгляду справи може значно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі виходячи з того, що предметом спору є вимога про визнання протиправним та скасування спірного наказу.
Таким чином, оскільки метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову, суд, з урахуванням пов'язаності заходу забезпечення позову з його предметом, вважає за необхідне заяву про забезпечення позову задовольнити частково, шляхом зупинення дії пунктів 2 та 4 наказу Міністерства юстиції України від 26.05.2021 № 1879/5 «Про задоволення скарги».
У вжитті заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії інших пунктів наказу Міністерства юстиції України № 1879/5 від 26.05.2021 суд відмовляє, оскільки питання, які вирішені у цих пунктах, не впливають на права, обов'язки чи інтереси ТОВ «РИНОК-ТОРГ-СЕРВІС» та заява про забезпечення позову не містить обґрунтувань щодо необхідності зупинення дії спірного наказу повністю.
Суд зауважує, що застосування заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача, чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не призведе до втручання у звичайну діяльність учасників судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у реалізації прав заявника на судовий захист суду, в разі задоволення позовних вимог.
При цьому, суд, з врахуванням приписів статті 141 ГПК України, дійшов висновку про відсутність обставин, з якими законодавець пов'язує необхідність застосування зустрічного забезпечення.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.
Згідно ч. 1 ст. 144 ГПК України, ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Керуючись статтями 136-140, 144, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РИНОК-ТОРГ-СЕРВІС» про забезпечення позову - задовольнити частково.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії пунктів 2 та 4 наказу Міністерства юстиції України від 26.05.2021 № 1879/5 «Про задоволення скарги» до вирішення по суті справи № 910/11487/21.
3. В іншій частині у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «РИНОК-ТОРГ-СЕРВІС» про забезпечення позову - відмовити.
4. Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з 20.07.2021, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 20.07.2024.
5. Стягувачем за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю «РИНОК-ТОРГ-СЕРВІС» (54000, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Космонавтів, буд. 156А; ідентифікаційний код 24056560).
6. Боржником за даною ухвалою є Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13; ідентифікаційний код 00015622).
7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Комарова