ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
м. Київ
20.07.2021Справа № 910/9756/21
Суддя Пукшин Л.Г., розглянувши позовну заяву Фізичної особи-підприємця Мельніченка Рустема Олександровича ( АДРЕСА_1 )
до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д)
про стягнення 264 740,25 дол США
До Господарського суду міста Києва звернулась Фізична особа-підприємець Мельніченко Рустем Олександрович з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про стягнення 264 740,25 дол США.
Розглянувши позовну заяву Фізичної особи-підприємця Мельніченко Рустема Олександровича, господарський суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам розділу III Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягає поверненню з посиланням на ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.06.2021 залишено позовну заяву Фізичної особи-підприємця Мельніченка Рустема Олександровича без руху в порядку ч.1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу час для усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду, а саме надати докази сплати судового збору, докази направлення відповідачу позовної заяви з додатками та копію договору від 20.12.2005.
06.07.2021 до Господарського суду м. Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків, в якій позивач зазначає, що не зберіг договір про обслуговування банківського особового рахунку №26002054904127 від 20.12.2005, а тому звернувся з запитом до відповідача про надання відповідної копії. Доказів звернення позивача із запитом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" матеріали заяви про усунення недоліків не містять.
У поданій заяві позивач також просить суд відстрочити сплату судового збору, оскільки сума останнього перевищує 5% розміру річного доходу позивача.
Згідно приписів частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із підпункту 1 та 2 пункту 2 статті 4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання вимоги немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з 1 січня 2021 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2 270 гривень.
Як встановлено судом, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 264 740,25 дол США за договором про обслуговування рахунку від 20.12.2005.
Тобто, при поданні позовної заяви позивач повинен був сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру у розмірі визначеному Законом України "Про судовий збір".
Як на підставу для відстрочення сплати судового збору позивач посилається на те, що у зв'язку з блокуванням рахунків ФОП Мельніченка Р.О., останній обмежений у доступі до власних коштів. Діяльність позивача припинена, річний дохід складає - 0 грн.
Відповідно до ч. 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір").
При цьому, за змістом наведеної норми, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру та звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду.
Підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Разом з тим, особа, яка заявляє клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
На підтвердження майнового становища та зазначених обставин у заяві, позивач посилається лише на копію листа ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополь від 05.05.2021 №1019/21-22-58-08 від 05.05.2021, проте інших належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин позивачем не надано.
Відтак, суд зазначає, що до заяви не додано доказів щодо існування хоча б однієї із зазначених у частині 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" умов.
Статтею 129 Конституції України, як однією із засад судочинства, визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, що свідчить про те, що позивачі під час подання позову є рівними та на них покладається обов'язок щодо сплати судового збору за розгляд у суді позовних заяв.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена.
Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").
Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є, визначений в ГПК України, обов'язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір. Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати позовну заяву заявнику.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95, від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами, у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги недоведеність обставин, які перешкоджають сплаті судового збору, в розумінні ст. 8 Закону України "Про судовий збір", суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про відстрочення від сплати судового збору.
Відповідно до ч.4 ст.174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Враховуючи викладене, позовна заява Фізичної особи-підприємця Мельніченка Рустема Олександровича підлягає поверненню, оскільки останнім не виконано вимоги, визначені в ухвалі Господарського суду м. Києва від 22.06.2021.
Згідно із ч.8 ст.174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст. 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Повернути позовну заяву та додані до неї документи Фізичній особі-підприємцю Мельніченко Рустему Олександровичу.
Додатки: - позовна заява та додані до неї документи на 24 аркушах;
- заява про усунення недоліків на 6 аркушах.
Ухвала набирає законної сили 20.07.2021 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги у строк визначений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Л. Г. Пукшин