ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.07.2021Справа № 910/20152/20
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи
за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва"
до Закритого акціонерного товариства науково-виробниче об'єднання "ЄЛЄЙ-2"
про стягнення 9 280,36 грн.
Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства науково-виробниче об'єднання "ЄЛЄЙ-2" (відповідач) про стягнення 9 280,36 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань в частині здійснення повної та своєчасної оплати за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території з жовтня 2017 по жовтень 2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.12.2020 відкрито провадження у справі № 910/20152/20, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень щодо відповіді на відзив.
Позивач та відповідач були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі, що підтверджується повернутими на адресу суду повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Відповідач письмового відзиву не надав, про відкриття провадження у справі повідомлявся належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 № 1112, будинок № 25 літ. «А» по вул. Лютеранській в м. Києві , як об'єкт комунальної власності територіальної громади міста Києва, віднесено до сфери управління Печерської районної в м. Києві державної адміністрації.
Відповідно до рішення Київської міської ради від 09.10.2014 №270/270 «Про удосконалення структури житлово - комунальним господарством міста Києва» на балансове утримання був переданий зазначений вище будинок.
Закрите акціонерне товариство науково-виробниче об'єднання "ЄЛЄЙ-2" від 30.07.1998 року є власником нежитлового приміщення в будинку 25 літ. «А» по вул. Лютеранській в м. Києві загальною площею 37,4 кв.м.
27.10.2020 року позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу щодо сплати заборгованості № 432-4419 від 26.10.2020, лист від 19.10.2020 року №432-4320, проект Договору про надання послуг №180Х.експ. від 13.10.2020 року з Додатками 1, 2 до Договору, розрахунок про нарахування та сплату експлуатаційних послуг, акт звірки взаємних розрахунків станом на 14.10.2020 року, рахунок - фактуру №2479-1/61 та акти про надання послуг з жовтня 2017 по жовтень 2020 року.
Не зважаючи на звернення позивача, відповідач письмової відповіді та/або протокол розбіжностей до договору не направив, на підставі чого Комунальне підприємство «Керуюча компанія з утримання житлового фонду Печерського району м. Києва» (далі - позивач) зазначає, що Договір від 13.10.2020 року №180Х.експ. є укладеним.
Відповідно до п. 2.1. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі вносяться не пізніше ніж до 20 числа місяця, що наступає за розрахунковим.
Згідно з п. 2.3. Договору плата власниками нежитлових приміщень вноситься на розрахунковий рахунок зазначений в рахунку - фактурі наданого виконавцем.
Пунктом. 2.7. Договору зазначено, що факт надання послуг підтверджується актом про надання послуг, який підписується замовником та виконавцем в кінці кожного календарного місяця.
Акт про надання послуг складається представником виконавця та надається замовнику разом з рахунком - фактурою шляхом: вручення представнику замовника під підпис. У разі відмови від отримання рахунку та акту представником виконавця складається відповідний акт (п. 2.8. Договору).
За твердженням позивача, персоналом Комунального підприємства «Керуюча компанія» неодноразово здійснювалися вручення відповідачу зазначених вище документів, проте відповідач по справі відмовляється їх отримувати.
Оскільки відповідач неодноразово ухилявся від сплати за спожиті послуги, станом на день подачі позовної заяви до суду, заборгованість останнього складає 9 280,36 грн. за період з жовтня 2017 по жовтень 2020.
У своїх позовних вимогах позивач наголошує, що відповідно до умов Договору, відповідачу кожного місяця надаються платіжні квитанції на сплату нарахувань за послуги з утримання будинку та прибудинкової території та даними квитанціями боржник відповідно щомісяця повідомляється про наявність заборгованості за спожиті послуги.
Спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором №180 X. експ. про надання послуг від 13.10.2020, а саме за твердженнями позивача, відповідач не вносить платежі за житлово-комунальні послуги і має заборгованість в сумі 9 280,36 грн. за період з жовтня 2017 по жовтень 2020.
У зв'язку з чим, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом для захисту своїх порушених прав та законних інтересів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 202, ст. 205 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Приписами ст. 208 Цивільного кодексу України визначено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з положеннями ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором надання послуг.
Відповідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.
Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
В свою чергу, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Статтею 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" унормовано, що до житлово-комунальних послуг належать:
1)житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.
Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:
утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно- технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;
купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;
поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;
2)комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово- комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.
При цьому, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги зобов'язаний готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач). Істотними умовами договору про надання житлово-комунальної послуги є: перелік послуг; вимоги до якості послуг; права і обов'язки сторін; відповідальність сторін за порушення договору; ціна послуги; порядок оплати послуги; порядок і умови внесення змін до договору, в тому числі щодо ціни послуги; строк дії договору, порядок і умови продовження його дії та розірвання. Порядок та особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання житлово-комунальних послуг визначаються статтями 13-15 цього Закону.
Згідно з ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
Виконавець комунальної послуги, який займає монопольне становище на ринку, за наявності у нього технічних можливостей надання комунальної послуги не вправі відмовити в укладенні відповідного договору споживачеві чи іншій особі, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, якщо інше не передбачено законом.
Договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
З пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
Якщо протягом 30 днів після отримання проекту договору (змін до нього) виконавець комунальної послуги, який одержав проект договору (змін до договору) від споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), не повідомив про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього і при цьому не припинив надання комунальної послуги цьому споживачу (або в інший спосіб засвідчив свою волю до надання відповідної комунальної послуги споживачу), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій споживачем (іншою особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), якщо інше не передбачено цим Законом.
Водночас, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Судом встановлено, що 27.10.2020 року позивачем по справі було направлено на адресу відповідача проект Договору про надання послуг №180 Х.експ. від 13.10.2020 року з додатками.
У зв'язку з чим, позивач вказує про обов'язок відповідача сплатити заборгованість за надані житлово-комунальні послуги, що узгоджується з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Обґрунтовуючи розмір застосованого тарифу, позивач зазначив, що КП "ГІОЦ" взяло на себе зобов'язання забезпечувати ведення обліку доходів та витрат в розрізі будинків, здійснювати формування даних для доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру та зміну цін/тарифів, зміну цін/тарифів. Інформація про здійснення нарахування тарифів офіційно оприлюднена на сайті КП «ГІОЦ» https://www.gioc.kiev.ua/.
Однак, здійснивши перевірку зазначеної інформації, встановлено, що КП "ГІОЦ" з 25.02.2021 року більше не займається платежами за житлово-комунальні послуги, тому судом не виявлено будь-яких відомостей стосовного нарахованого розміру тарифу, який підлягав застосуванню при нарахуванні вартості спірних послуг по будинку 25 літ. «А» по вул. Лютеранській в м. Києві
Крім того, на підтвердження наявності у відповідача суми заборгованості у розмірі 9 280,36 грн. за отримані житлово-комунальні послуги за Договором №180 X. експ. про надання послуг від 13.10.2020, позивачем було надано суду лише його власний розрахунок вказаної суми за період з 01.10.2017 по 31.10.2020 роки, копії актів за період з жовтня 2017 по жовтень 2020, копію рахунку-фактури № 2479-1/61 від 02.10.2020, акт звірки взаємних розрахунків станом на 14.10.2020 з посиланням на Договір № 180 від 01.09.2002, який відсутній в матеріалах справи.
Проте, вищевказані документи не можуть бути прийняті судом, в якості належних та допустимих доказів щодо виникнення у відповідача спірного боргу та наявності правових підстав для його стягнення в судовому порядку, оскільки такі документи були складені позивачем в односторонньому порядку, а тому не є первинними документами та не можуть підтвердити факт надання відповідачу послуг саме за Договором № 180 X. експ. про надання послуг від 13.10.2020 у зазначений позивачем період: з жовтня 2017 року по жовтень 2020 року.
Крім того, матеріали справи не містять складених представником виконавця актів стосовно відмови від отримання відповідачем відповідних рахунків на оплату та актів надання послуг.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом, то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач не виконав обов'язкову умову, всупереч вимогам ст. 74 Господарського процесуального кодексу України та не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту надання позивачем відповідачу послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за укладеним між сторонами Договором №180 Х. експ. про надання послуг від 13.10.2020. Матеріали справи не містять актів про надання послуг за спірний період, які підписані та скріплені печатками обох сторін у передбаченому Договором порядку та відсутні складені представником виконавця акти стосовно відмови від отримання відповідачем відповідних рахунків на оплату та актів надання послуг.
У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва" до Закритого акціонерного товариства науково-виробниче об'єднання "ЄЛЄЙ-2" є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У позові Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" до Закритого акціонерного товариства науково-виробниче об'єднання "ЄЛЄЙ-2" про стягнення 9 280,36 грн. - відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 19.07.2021
Суддя С. В. Стасюк