ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.07.2021Справа № 910/817/21
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"
до Моторного (транспортного) страхового бюро України
про відшкодування шкоди у розмірі 13 983,33 грн.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" (надалі по тексту також - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (надалі по тексту також - відповідач) про відшкодування шкоди у розмірі 13 983,33 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі Договору добровільного комплексного автострахування: добровільного страхування наземного транспорту, водіїв і пасажирів від нещасних випадків на транспорті та відповідальності власників наземних транспортних засобів № 06/0685463/1046/17 від 31.01.2017 з огляду на настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля "HYUNDAI ACCENT", державний номер НОМЕР_1 , внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до відповідача з огляду на те, що відповідальність водія транспортного засобу "MERSEDES BENZ", державний номер НОМЕР_2 з вини якого сталася дорожньо-транспортна пригода, була забезпечена міжнародним страховим сертифікатом "Зелена картка" LT/03/ED/8031690, тому страхове відшкодування позивачу повинно здійснювати Моторне (транспортне) страхове бюро України.
Відповідно до умов договору добровільного комплексного автострахування: добровільного страхування наземного транспорту, водіїв і пасажирів від нещасних випадків на транспорті та відповідальності власників наземних транспортних засобів №06/0685463/1046/17 від 31.01.2017, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування на користь страхувальника в сумі 92 045,03 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 0008925 від 20.02.2018 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи), проте відповідачем частково сплачено страхове відшкодування у розмірі 78 061, 70 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 позовну заяву залишено без руху.
15.02.2021 до суду представником позивача подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 відкрито провадження у справі № 910/817/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подачі відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень щодо відповіді на відзив.
Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/817/21 відповідач та позивач повідомлялися належним чином.
23.03.2021 до суду представником відповідача подано відзив на позов. Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що розмір регламентної виплати був визначений з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та виплачений позивачу у розмірі 78 061,70 грн.
Будь-яких додаткових заяв та/або доказів від сторін на підтвердження своїх вимог та заперечень, в тому числі клопотань процесуального характеру на час розгляду справи до суду не надходило.
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд
31.01.2017 між позивачем, як страховиком та ОСОБА_1 , як страхувальником було укладено Договір добровільного комплексного автострахування: добровільного страхування наземного транспорту, водіїв і пасажирів від нещасних випадків на транспорті та відповідальності власників наземних транспортних засобів № 06/0685463/1046/17 (надалі за текстом також - Договір страхування), згідно якого позивач взяв на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу - "HYUNDAI ACCENT", державний номер НОМЕР_1 .
18.01.2018 у місті Києві, на бульварі Тараса Шевченка, 1, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем "MERSEDES BENZ", державний номер НОМЕР_2 порушив вимогу знаку 5.16 "Напрямки руху по смугах" Правил дорожнього руху, на перехресті з вулицею Хрещатик, перед яким встановлено вказаний знак, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем "HYUNDAI ACCENT", державний номер НОМЕР_1 , що призвело до пошкодження двох транспортних засобів.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди застрахованому згідно Договору страхування транспортному засобу "HYUNDAI ACCENT", державний номер НОМЕР_1 були спричинені механічні пошкодження, а його власнику завданий матеріальний збиток у розмірі відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, який відповідно до ремонтної калькуляції № 2300200927 від 19.02.2018 становив 92 045,03 грн.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.02.2018 у справі №761/2484/18, ОСОБА_2 , за здійснення вказаного ДТП було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.
Відповідно до страхового акту № 2300200927 від 19.02.2018, позивач визнав дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та прийняв рішення про виплату страхувальнику страхового відшкодування у розмірі 92 045,03 грн.
Згідно платіжного доручення №0008925 від 20.02.2018 позивач перерахував ОСОБА_1 страхове відшкодування у сумі 92 045,03 грн.
11.01.2019 позивач надіслав на адресу відповідача письмову претензію вих. №2300200927/АК від 11.02.2019, в якій повідомив, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "MERSEDES BENZ", державний номер НОМЕР_2 була застрахована на умовах міжнародної системи автострахування "Зелена картка" за полісом №LT/03/ED/8031690 від 13.02.2018, а тому, посилаючись на положення пункту 40.1. статті 40 та підпункту "в" пункту 41.2 статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", просив відповідача здійснити відшкодування шкоди у порядку регресу у розмірі 92 045,03 грн.
Листом від 11.06.2019 вих. № 8.3-03/18259 відповідач повідомив позивача про часткове задоволення його вимоги у розмірі 78 061,70 грн.
Здійснення відповідачем платежу на розрахунковий рахунок позивача, у сумі 78 061,70 грн. підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 5642 від 07.06.2019.
15.01.2021, в доповнення до претензії вих. №2300200927/АК від 11.02.2019, позивач надіслав на адресу відповідача лист від 12.01.2021 вих. №2300200927/4/АК, в якому просив здійснити доплату суми страхового відшкодування в розмірі 13 983,33 грн.
Оскільки відповідач відмовився здійснювати виплату повної суми страхового відшкодування, яке було раніше сплачене позивачем страхувальнику, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача залишку страхової виплати у розмірі 13 983,33 грн.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Зазначена вище норма кореспондується з положеннями статті 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У частині 1 статті 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
У справі, що розглядається, спір виник між страховою компанією та Моторним (транспортним) страховим бюро України щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку із виплатою коштів за добровільним страхуванням наземного транспорту, водіїв і пасажирів від нещасних випадків на транспорті та відповідальності власників наземних транспортних засобів.
На підставі Договору добровільного комплексного автострахування: добровільного страхування наземного транспорту, водіїв і пасажирів від нещасних випадків на транспорті та відповідальності власників наземних транспортних засобів № 06/0685463/1046/17 від 31.01.2017, позивачем було здійснено страхову виплату на користь страхувальника у сумі 92 045,03 грн., що підтверджується платіжним дорученням №0008925 від 20.02.2018.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "MERSEDES BENZ", державний номер НОМЕР_2 , який згідно постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 09.02.2018 у справі №761/2484/18, визнаний винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована на умовах міжнародної системи автострахування "Зелена картка" за полісом №LT/03/ED/8031690 від 13.02.2018.
Взаємовідносини у сфері міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" врегульовані безпосередньо Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі за текстом також - Закон № 1961-IV) та Процедурними Правилами, прийнятими Радою Бюро на Генеральній Асамблеї 30.05.2002 (надалі за текстом також - Процедурні правила).
Згідно підпункту 39.2.5 пункту 39.2 статті 39 Закону № 1961-IV передбачено, що одним із основних завдань МТСБУ є співробітництво з уповноваженими організаціями інших країн у галузі страхування цивільно-правової відповідальності, координація обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників та/або водіїв транспортних засобів - нерезидентів у разі в'їзду їх на територію України та власників та/або водіїв транспортних засобів - резидентів - у разі їх виїзду за межі України.
Відповідно до положень пункту 10.4. статті 10 Закону № 1961-IV зазначено, що під час в'їзду на територію України власник транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, зобов'язаний мати на весь термін перебування такого транспортного засобу на території України сертифікат міжнародного автомобільного страхування "Зелена картка" або внутрішній договір страхування цивільно-правової відповідальності.
Положенням пункту 40.1 статті 40 Закону № 1961-IV передбачено, що МТСБУ є гарантом відшкодування шкоди: на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", заподіяної власниками та/або користувачами транспортних засобів, якщо такі власники та/або користувачі надали іноземним компетентним органам страховий сертифікат "Зелена картка", виданий від імені страховиків - членів МТСБУ; на території України, заподіяної водіями - нерезидентами, на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", за інших обставин, визначених чинним законодавством про цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до підпункту "в" пункту 41.2 статті 41 Закону № 1961-IV, МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, зареєстрованим в іншій країні, щодо якого був виданий іноземний сертифікат "Зелена картка", що діяв на день дорожньо-транспортної пригоди на території України. Така регламентна виплата здійснюється на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".
Отже, законодавець визначає, що виплата з фонду страхових гарантій здійснюється на умовах, визначених спеціальним Законом № 1961-IV.
Статтею 5 Закону № 1961-IV встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону № 1961-IV, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Водночас, статтею 29 Закону № 1961-IV передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Отже, положеннями Закону № 1961-IV, який є спеціальним у цих правовідносинах, обмежується розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку встановленому законодавством.
Відповідно до пункту 32.7 статті 32 Закону № 1961-IV, страховик або МТСБУ, серед іншого, не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу.
Суд встановив, що відповідач на підставі свого наказу від 07.06.2019 №5642 та платіжного доручення № 5642 від 07.06.2019, здійснив компенсацію страхової виплати на розрахунковий рахунок позивача у сумі 78 061,70 грн., тоді як позивач виплатив страхувальнику за Договором страхування, страхове відшкодування у розмірі повної вартості відновлювального ремонту транспортного засобу у сумі 92 045,03 грн.
Водночас, пунктом 11 Договору страхування передбачено, що вартість відновлювального ремонту розраховується без урахування фізичного зносу деталей.
Таким чином, суд погоджується із позицією відповідача, що вартість страхового відшкодування, яку має зробити відповідач не включає в себе вартість фізичного зносу транспортного засобу та його деталей та відповідно повинна бути зменшена на таку суму.
У відзиві на позов, відповідач надав розрахунок вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників транспортного засобу "HYUNDAI ACCENT", державний номер НОМЕР_1 , який був зроблений відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 № 1335/5/1159), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за № 1074/8395, а також інформації про відновлюваний транспортний засіб в системі AudaHystori, згідно якого вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу становить 78 061,70 грн.
Позивач наданий відповідачем розрахунок не спростував, заперечень щодо його невідповідності чинному законодавству або арифметичної неточності не надав.
Згідно статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Оцінивши надані сторонами докази, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до висновку що обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином недоведені, а заявлені аргументи були спростовані відповідачем, а тому відсутні підстави для задоволення позову та стягнення з відповідача, на користь позивача залишку страхового відшкодування у сумі 13 983,33 грн.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди у розмірі 13 983,33 грн. - відмовити повністю.
2.Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 19.07.2021
Суддя С. В. Стасюк