20 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/3708/19 пров. № А/857/10725/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Шевчук С.М.,
суддів Кухтея Р.В., Шинкар Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Шевчук С.М., Кухтея Р.В., Шинкар Т.І. у справі за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Любешівського районного суду Волинської області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року у справі №140/3708/19 за позовом ОСОБА_1 до Любешівського районного суду Волинської області, треті особи, Територіальне управління Державної судової адміністрації у Волинській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії, суд -
20 липня 2021 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід суддів Шевчук С.М., Кухтея Р.В., Шинкар Т.І. відповідно до ст.36, 37 КАС України.
Зокрема, заява обгрунтована, тим що судді Шевчук С.М., Кухтей Р.В. приймали участь в даній справі, що підтверджується ухвалами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2020 року про відкриття апеляційного провадження та про призначення справи до апеляційного розгляду, де дані судді приймали участь. Згодом постановою Верховного Суду від 27.05.2021 постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020 у даній справі скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Крім того, у вказаній заяві про відвід суддів зазначає, що незважаючи на встановлені Верховним Судом допущені Восьмим апеляційним адміністративним судом порушення норм процесуального права та скасування судового рішення апеляційного суду, дана колегія суддів під час нового розгляду справи винесла ухвалу від 01 липня 2021 року, відповідно до якої надала позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви щодо пропуску строку звернення до суду. Позивач вважає, що при винесенні зазначеної ухвали суд вийшов за межі своїх повноважень та не прийняв до уваги висновків Верховного Суду, чим викликав сумніви у об'єктивності суддів, які входять до складу колегії суддів з розгляду даних апеляційних скарг.
Перевіривши матеріали справи та доводи заяви позивача про відвід суддів Шевчук С.М., Кухтея Р.В., Шинкар Т.І., колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 цього Кодексу.
Статтею 37 КАС України передбачено, що суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення, крім випадку, коли проведення врегулювання спору за участю судді було ініційовано суддею, але до закінчення встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строку сторона заперечила проти його проведення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, винесеного за результатами нового розгляду цієї справи. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у цій адміністративній справі. Положення цієї частини не застосовуються у випадку розгляду заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстав, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, Великою Палатою Верховного Суду.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
З матеріалів справи вбачається, що за участі суддів Шевчук С.М. та Кухтея Р.В. лише було відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до апеляційного розгляду. Проте, участі в розгляді даної справи по суті спору та прийняття судового рішення за наслідками розгляду апеляційних скарг судді Шевчук С.М., Кухтей Р.В., Шинкар Т.І., не брали. Рішення по суті у вказаній справі прийнято за участі суддів: головуючий суддя - Нос С.П., судді Іщук Л.П., Онишкевич Т.В..
Крім того, слід зазначити, що постановою Верховного Суду від 27.05.2021 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 140/3708/19 - скасовано, а справу № 140/3708/19 направлено до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду. Відтак до даних правовідносин не може бути застосовано ст. 37 КАС України.
Стосовно ж доводів позивача відносно того, що апеляційний суд вийшов за межі своїх повноважень виносячи ухвалу від 01 липня 2021 року та не прийняв до уваги висновків Верховного Суду, чим викликав сумніви у об'єктивності суддів, то колегія суддів зазначає, що постановляючи дану ухвалу, апеляційний суд враховував висновки Верховного Суду у даній справі, викладені в пунктах 27-30 постанови від 27.05.2021 року.
Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення Європейського Суду з прав людини від 10 грудня 2009 року у справі «Мироненко і Мартенко проти України», заява № 4785/02 та рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», заява №21722/11).
Отже, не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами. Тобто, відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Відтак, дослідивши доводи поданої заяви про відвід суддів Шевчук С.М., Кухтей Р.В., Шинкар Т.І., колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
Згідно із ч. 3, 4 статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Отже, справу слід передати на повторний автоматизований розподіл для визначення складу колегії суддів.
Керуючись статтями 31, 36, 37, 39, 40, 41, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Шевчук С.М., Кухтея Р.В., Шинкар Т.І. визнати необгрунтованою.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 КАС України справу №140/3708/19 передати для визначення судді, який буде вирішувати питання про відвід суддів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
Т. І. Шинкар
Повний текст ухвали складено 20 липня 2021 року.