20 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/1235/21 пров. № А/857/10746/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шевчук С.М.,
суддів Кухтея Р.В., Шинкар Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року (ухвалене у м. Тернопіль в порядку спрощеного позовного провадження, судом під головуванням судді Мірінович У.А, повний текст рішення суду складено 26 квітня 2021 року) у справі № 500/1235/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, суд-
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
В березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до суду, в якому просила:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області та зобов'язати зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в магазині №1,6 "Спортовари" із 20.08.1981 по 20.01.1993 і у відповідності до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" призначити їй пенсію за віком із часу зверненням позивача до органів Пенсійного фонду України.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року вказаний адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в магазині №1,6 "Спортовари" з 19.08.1981 по 20.01.1993.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в магазині №1,6 "Спортовари" з 19.08.1981 по 20.01.1993 та призначити їй пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з дати звернення ОСОБА_1 за її призначенням - 23.10.2020.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на суму 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 коп сплаченого судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
На обґрунтування апеляційних вимог відповідач посилається на те, що суд не врахував, що згідно представленої довідки від 03.11.2000 №24, виданої ТзОВ Торговий будинок “Спортек-Буковина”, довідок від 20.08.2019 №596 та від 18.09.2019 №1/112, виданих трудовим архівом Чернівецької міської ради, до страхового стажу зарахувати період роботи з 19.08.1981 по 20.01.1993 в Чернівецькому магазині “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” підстав немає, оскільки в документах архіву відділу кадрів наказ про звільнення з роботи відсутній. Вказує, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до Інструкції №162, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. З огляду на викладене, управління не має законодавчих підстав для зарахування позивачу період роботи в магазині №1, 6 «Спортовари» з 19.08.1981 по 20.01.1993.
Представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. По суті заперечення на апеляційну скаргу співпадають з мотивами та висновками, здійсненими в судовому рішенні судом першої інстанції.
У зв'язку з критичною ситуацією, що склалася із фінансовим забезпеченням діяльності судів, зокрема, відсутністю асигнувань на оплату послуг з пересилання поштової кореспонденції, копії ухвали суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення справи до апеляційного розгляду скеровано за допомогою електронних засобів зв'язку на електронну адресу представника позивача та відповідача, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Позивачу копії вказаних вище ухвал надсилались засобами поштового зв'язку, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що архівні документи у повній мірі підтверджують факт роботи позивача упродовж 11 років та 5 місяців в магазині “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, а відмова відповідача зарахувати зазначений період до страхового стажу ОСОБА_1 з підстав відсутності в документах архіву відділу кадрів наказу про звільнення з роботи - носить формальний характер, позаяк з долучених позивачем документів слідує, що такий наказ не виносився, а ОСОБА_1 - переведено на інше державне підприємстві на підставі відповідного листа та про що внесено відповідні записи у її особистій справі. Поряд із цим суд окремо зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку а загальних підставах, відтак суд погоджується із бездіяльністю відповідача щодо не зарахування до роботи.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи обставини, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6), після досягнення пенсійного віку, у серпні 2019 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, у відповідності до вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Листом №368/03.05 від 16.09.2019 Гусятинським відділом обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відмовлено позивачу в призначені пенсії у зв'язку з недостатнім страховим стажем (16 років 04 місяці 15 днів при необхідному 26 років) (а.с.17).
Позивач 23 жовтня 2020 року повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою та документами про призначення пенсії за віком, однак відповідач листом від 01.03.2021№1900-0303-8/6073 відмовив у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 (а.с. 25-26).
Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком, відповідач вказав, що відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” жінки, які народилися у період з 01 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року, мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 59 років за наявності страхового стажу: з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років. За відсутності страхового стажу роботи 26 років, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу у період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 років. За відсутності страхового стажу роботи 20 років, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу у період з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 років. Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка. Пунктом 3 даного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідач зазначив, що згідно представленої довідки від 03.11.2000 №24, виданої ТзОВ Торговий будинок “Спортек-Буковина”, довідок від 20.08.2019 №596 та від 18.09.2019 №1/112, виданих трудовим архівом Чернівецької міської ради, до страхового стажу зарахувати період роботи з 19.08.1981 по 20.01.1993 в Чернівецькому магазині “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” підстав немає, оскільки в документах архіву відділу кадрів наказ про звільнення з роботи відсутній.
Записи про період роботи ОСОБА_1 з 19.08.1981 по 20.01.1993 в Чернівецькому магазині “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, який не зараховано відповідачем до страхового стажу, відсутні у трудовій книжки серії НОМЕР_1 , копії якої містяться в матеріалах судової справи (а.с.8-9).
Вважаючи вказану відмову суб'єкта владних повноважень протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон -1058), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до статті 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Статтею 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною 4 статті 24 Закону № 1058, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 1 Розділу XV Закон №1058, цей закон набув чинності 01.01.2004 р. До набрання ним чинності відповідні правовідносини регулювались нормами Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
В силу статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що до страхового стажу враховуються періоди роботи, виконуваної до 01.01.2004 на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно вимог статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2.17 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року № 162 (надалі - Інструкція № 162), передбачено (мовою оригіналу) “ 2.17. В трудовые книжки по месту работы вносятся отдельной строкой со ссылкой на дату, номер и наименование соответствующих документов следующих документов следующие записи: а) о времени службы всоставе Вооружонных Сил СССР, в органах Комитета государственной безопасности СССР и Министерства внутренних дел СССР, во всех видах охраны, где на проходящих служб распространяется законодательство о труде и государственное социальное страхование с указанием даты призыва (зачисления) и даты увольнения со службы; б) о времени обучения в профессионально-технических и других училищах, на курсах и в школах по повышению квалификации, по переквалификации и подготовке кадров; в) о времени обучения в высших и средних специальных учебных заведениях (включая и время работы в студенческих отрядах, на производственной практике и при выполнении научно-исследовательской хоздоговорной тематики), партийных школах, профдвижения и о времени пребывание в аспирантуре клинической ординатуре, кроме случаев, указанных в п. 2.15 настоящей Инструкции; г) о работе в качестве члена колхоза - в тех случаях, когда действующим законодательством предусмотрен зачет этой работы в общий трудовой стаж рабочих и служащих. Предусмотренные в настоящем пункте записи вносятся в трудовую книжку до занесения сведений о работе на данном предприятии”.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).
Відповідно до пункту 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).
Відповідно до підпункту 1.1. пункту 1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Підпунктом 2.11. пункту 2 Інструкції передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Відповідно до підпункту 2.12 пункту 2 Інструкції, після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Отже, за змістом пунктів 2-3 Порядку №637, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків, а за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз вищевказаного дає підстави вважати, що довідки мають надаватися у разі, коли взагалі відсутні відомості в трудовій книжці про працю громадян у спірний період, що визначає їх право на пенсію.
Судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, згідно представлених документів для призначення пенсії (диплом, довідки про роботу, довідка про нарахування заробітної плати, довідка з центру зайнятості, довідка з УПСЗН та дані реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування) в страховий стаж позивачки, який складає 16 років 05 місяців 17 днів, враховано такі періоди:
з 01.09.1975 по 28.06.1978 - навчання;
з 17.07.1978 по 14.08.1981 - робота в Чернівецькому магазині “ ІНФОРМАЦІЯ_3 ”;
з 15.01.1993 по 15.04.1996 - робота в Чернівецькому ДП “Турист”;
з 13.02.2001 по 07.02.2002 - отримання допомоги по безробіттю;
з 15.06.2005 по 09.06.2006 - отримання допомоги по безробіттю;
з 01.02.2012 по 30.04.2017 - отримання допомоги за пенсіонером.
Водночас, відповідачем не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 19.08.1981 по 20.01.1993 в Чернівецькому магазині “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, з тих мотивів, що згідно представленої довідки від 03.11.2000 №24, виданої ТзОВ Торговий будинок “Спортек-Буковина”, довідок від 20.08.2019 №596 та від 18.09.2019 №1/112, виданих трудовим архівом Чернівецької міської ради, до страхового стажу зарахувати період роботи з 19.08.1981 по 20.01.1993 в Чернівецькому магазині “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” підстав немає, оскільки в документах архіву відділу кадрів наказ про звільнення з роботи відсутній.
Таку підставу відмови в зарахуванні періоду роботи позивача суд оцінює критично, позаяк а матеріалах справи міститься Архівна довідка №596 від 29.08.2019 з якої слідує, що у документах “Об'єднаного архівного фонду ліквідованих торгівельних підприємств м. Чернівці №Р-3” є відомості про те, що позивачка у період із 20.08.1981 року по 20 січня 1993 року працювала продавцем, старшим продавцем, завідувачем відділу магазину №1,6 “Спорттовари” після чого була звільнена з роботи по переводу в державне торгівельне об'єднання “Турист”. Із вказаної довідки також відомо, що накази із кадрових питань за 1993 рік на зберігання до трудового архіву не надходили (а.с.19).
Натомість факт роботи позивачки в магазині “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” у період із 20.08.1981 по 20.01.1993 також підтверджується копією її особової картки форми Т-2 із якої слідує, що вона була звільнена 20.01.1993 року у зв'язку із переводом на іншу роботу (а.с.22).
Окрім цього, у Довідці голови ліквідаційної комісії ТОВ “Торгівельний будинок “Спортек-Буковина” №24 від 03.11.2000 зазначено, що ОСОБА_1 (далі - мовою оригіналу):
“ 19.08.81, приказ №87-ок, принята на работу продавцом киоска “уцененные товары” магазина № 1;
19.03.82, приказ №34-ок, переведена на должность зав.отделом “Веломототовары” магазина № 1;
11.04.83, приказ №17-к, переведена на должность ст. продавца отдела “Веломототовары” магазина № 1;
28.10.83, приказ №71-ок, переведена в магазин № 6 в отдел “Велозапчасти” на должность ст. продавца;
1984, приказа нет, переведена на должность зав. отделом “Велозапчасти” магазина № 6, запись в личной карточке;
08.07.87, приказ №76-ок, приступила к работе после отпуска по уходу за ребенком на должность ст. продавца отдела “Велозапчасти” магазина №6;
31.12.87, приказ №150, переведена на должность зав. отделом “Велозапчасти” магазина № 6;
20.01.1993, приказа нет, уволена по переводу в государственное торговое объединение “ ІНФОРМАЦІЯ_4 ”, письмо о переводе от 20.01.93, запись в личной карточке”.
Зі змісту даної довідки слідує, що 20.01.1993 позивача було звільнено з підстав переводу в державне торгівельне підприємство “Турист” підтверджується архівною довідкою трудового архіву при виконавчому комітеті Чернівецької міської ради за вих.№191 від 05.04.2000 в якій зазначено, що позивач 20.01.1993 на підставі наказу №3 прийнята на посаду завідувача відділом підприємства (а.с.24).
Враховуючи викладене, та проаналізувавши вищезазначені архівні документи судом встановлено, що такі у повній мірі підтверджують факт роботи позивача упродовж 11 років та 5 місяців в магазині “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, а відмова відповідача зарахувати зазначений період до страхового стажу ОСОБА_1 з підстав відсутності в документах архіву відділу кадрів наказу про звільнення з роботи - носить формальний характер, позаяк з долучених позивачем документів слідує, що такий наказ не виносився, а ОСОБА_1 - переведено на інше державне підприємстві на підставі відповідного листа та про що внесено відповідні записи у її особистій справі.
При цьому слід зазначити, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку а загальних підставах, відтак суд не погоджується із бездіяльністю відповідача щодо не зарахування до роботи.
Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що період роботи позивача в магазині №1,6 "Спортовари" із 20.08.1981 по 20.01.1993 підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 , а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З врахуванням вказаного аналізу законодавства та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги, в силу викладеного вище, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року у справі № 500/1235/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 20 липня 2021 року.