13 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 569/14342/20 пров. № А/857/9976/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Судової-Хомюк Н.М., Шевчук С.М.
з участю секретаря судового засідання Максим Х.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції України на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 березня 2021 року, ухвалене в письмовому провадженні суддею Панас О.В. у м. Рівне у справі № 569/14342/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 1 батальйону УПП у Волинській області ДПП лейтенанта міліції Скона Дмитра Володимировича, Департаменту патрульної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення
Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 № 674295 від 16.08.2020 року.
Позовні вимоги мотивовано тим, що оскарженою постановою відповідач притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 510 грн. за перевищення швидкості руху у населеному пункті більш як на 50 кілометрів за годину.
Позивач вважає, що відповідач невірно виміряв швидкість руху, оскільки швидкість руху автомобіля, яким керував позивач, вказана інспектором у постанові та, згідно з даними приладу вимірювання «TruCam», різна. Крім цього, в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності відповідач не зазначив, який пункт Правил дорожнього руху порушив позивач.
Тому позивач вважає, що відповідач протиправно притягнув його до адміністративної відповідальності.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 02 березня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 674295 від 16.08.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП.
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Таку позицію відповідач пояснює тим, що суд першої інстанції дав неправильну оцінку нормам матеріального права, внаслідок чого дійшов до помилкового висновку про задоволення позову, та виходить з тих мотивів, що дані лазерного вимірювача швидкості TruCam є достовірні.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що 16.08.2020 року інспектор роти № 1 батальйону УПП у Волинській області ДПП лейтенант поліції Скон Д.В. прийняв постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 грн.
У постанові зазначено, що ОСОБА_1 13.08.2020 року рухаючись по автодорозі Устилуг-Луцьк-Рівне в напрямку міста Луцька та керуючи автомобілем марки «Тоуота RАV-4» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , перед населеним пунктом Звірів на 108 кілометрі автодороги Н-22, перевищив допустиму швидкість руху в населеному пункті на 58 кілометрів, оскільки рухався зі швидкістю 108 км/год. Вимірювання швидкості проведене пристроєм TruCam.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не повідомив позивача про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення, у постанові є розбіжності з приводу швидкості з якою рухався позивач та місцем де трапилась подія. Тому суд зробив висновок про протиправність постанови та задоволення позову.
Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КУпАП України перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Водночас, апеляційний суд зауважує, що відповідач не вказав, якою нормою Правил дорожнього руху визначено допустиму швидкість руху транспортного засобу позивача, що не дозволяє суду зробити висновок про перевищення позивачем встановлених обмежень швидкості руху.
Вказане свідчить про неповноту розгляду відповідачем справи про адміністративне правопорушення.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами.
Відповідно до частини 3 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апеляційний суд встановив те, що на підтвердження порушення позивачем швидкості руху відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП, надав інформацію зафіксовану приладом «TruCam» серії ТС000798.
Відповідно до даних цього приладу, позивач в межах населеного пункту села Звірів на 130 кілометрі автодороги Н-22 Утислуг-Луцьк-Рівне рухався зі швидкістю 104 км/год.
Водночас, відповідно до інформації, яка вказана у постанові, позивач рухався зі швидкістю 108 км/год на 108 кілометрі автодороги Н-22 Утислуг-Луцьк-Рівне.
Отже, апеляційний суд зазначає, що обставини адміністративного правопорушення зафіксовані у постанові не відповідають обставинам події, які зафіксовані приладом «TruCam» серії ТС000798.
Тому, апеляційний суд дійшов висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідач достовірно не встановив обставин події, що сталась з позивачем 16.08.2020 року, що виключає можливість притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та є підставою для скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.
Інші аргументи сторін на правильність висновків суду першої інстанції не впливають.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.
Судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції України залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 березня 2021 року у справі № 569/14342/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. М. Судова-Хомюк
С. М. Шевчук
Повний текст постанови складений 20.07.2021 року