Головуючий суддя у першій інстанції : Борискін С.А.
07 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/5028/20 пров. № А/857/3288/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Кузьмича С.М., Улицького В.З.,
за участю секретаря судового засідання: Волошин М.М.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: Музики-Дубравського В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Острожецької сільської ради Млинівського району Рівненської області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року у справі № 460/5028/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Острожецької сільської ради Млинівського району Рівненської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
13.07.2020р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Острожецької сільської ради Млинівського району Рівненської області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення №1301-34/2020 від 29.05.2020р. "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 ";
- зобов'язати розглянути заяву від 05.03.2020р. та прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Острожецької сільської ради Млинівського району Рівненської області за межами населених пунктів, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23.11.2020р. адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Острожецька сільська рада Млинівського району Рівненської області подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23.11.2020р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Позивач та його представник - ОСОБА_2 в судовому засіданні просили суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
ОСОБА_1 є особою, яка має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій, що підтверджується копією посвідчення від 30.07.2015р. № НОМЕР_1 (а.с.16).
05.09.2016р. позивач звернувся до Острожецької сільської ради Млинівського району Рівненської області з заявою, в якій просив поставити на чергу на отримання земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства (а.с.8).
В подальшому, а саме 05.03.2020р. ОСОБА_1 подав до Острожецької сільської ради Млинівського району Рівненської області заяву, в якій просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення Острожецької сільської ради. Земельна ділянка розташована на території Острожецької сільської ради поблизу с. Острожець.
Крім того, позивач просив прийняти рішення щодо виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки площею 32,9528 га (кадастровий номер 5623885800:04:003:1163). Додатково повідомляв, що своїм правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на території України не скористався. До вказаної заяви додав: копії документів, що посвідчують особу, посвідчення учасника бойових дій та схеми розміщення земельної ділянки (викопіювання з ПКУ) (а.с.9, 10).
23.03.2020р. за вих.№312 Острожецька сільська рада Млинівського району Рівненської області листом повідомила ОСОБА_1 , що заява від 05.03.2020р. про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства буде розглянута на засіданні постійної комісії з питань земельних відносин, містобудування, екології, охорони навколишнього середовища перед пленарним засіданням чергової сесії Острожецької сільської ради, яка відбудеться орієнтовно в квітні місяці (а.с.11).
Листом від 24.04.2020р. за вих.№41 Острожецька сільська рада Млинівського району Рівненської області повідомила позивача, що його звернення від 05.03.2020р. розглянуто на засіданні постійної комісії з питань земельних відносин, містобудування, екології, охорони навколишнього середовища, яке відбулося 03.04.2020р.. Дана комісія винесла відповідну рекомендацію на розгляд сесії сільської ради.
Рішенням Острожецької сільської ради Млинівського району Рівненської області від 29.05.2020р. №1301-34/2020 вирішено відмовити у наданні дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер:5623885800:04:003:1163) площею 32,9528, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, у зв'язку з поданням документів на реєстрацію щодо поділу земельної ділянки.
У даному рішенні запропоновано позивачу іншу земельну ділянку, яка розташована в с. Острожець (а.с.13).
ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч.1).
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2).
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема: б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч.3).
Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (ч.5).
ст.118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства) (ч.6).
ч.7 ст.118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Однак, слід зазначити, що сільська рада в порушення вищенаведеної норми прийняла оскаржене рішення на 34 сесії 8 скликання Острожецької сільської ради лише 29.05.2020р., що свідчить про пропуск встановленого чинним законодавством місячного строку його розгляду, оскільки заяву про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 подав 05.03.2020р.
ч.1 ст.122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновків, що ЗК України визначено чіткий алгоритм розгляду заяв громадян про відведення у власність земельних ділянок та вичерпний перелік підстав для відмови особі у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Так, наведеними нормами права встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлені особи звертаються до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду яких визначені в ст.118 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
Поряд з цим слід вказати, що відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об'єкта вимогам, встановленим Земельними кодексом України, вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
З оскарженого рішення №1301-34/2020 від 29.05.2020р. видно, що таке прийнято у зв'язку з поданням документів на реєстрацію щодо поділу земельної ділянки. (а. с. 13)
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що суб'єкт владних повноважень необгрунтовано відмовив у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, а тому оскаржене рішення №1301-34/2020 від 29.05.2020 "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 " слід визнати протиправним та скасувати.
Щодо зобов'язання Острожецької сільської ради Млинівського району Рівненської області прийняти, за результатами розгляду заяви від 05.03.2020, рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, слід зазначити наступне.
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У даній справі, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, регламентовано ч. 6 ст. 118 ЗК України. Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому, зазначені повноваження не є дискреційними.
Зазначене відповідає позиції викладеній в постановах Верховного Суду від 27.05.2021р. № 442/3936/17, від 29.09.2020р. у справі № 814/2221/17, від 12.06.2020р. у справі №808/3187/17, від 11.09.2019р. у справі № 819/570/18.
ч.4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п.4 ч.2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 у справі №509/1350/17 оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву) зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. Суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому застосування такого способу захисту вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.
За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов'язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на ту обставину, що відповідно до статті 118 ЗК України відповідач зобов'язаний або надати дозвіл позивачу на розроблення проекту землеустрою, або відмовити у наданні такого дозволу, але на законних підставах.
Відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою можуть бути неодноразовими. Враховуючи, що ОСОБА_1 звернувся до суб'єкта владних повноважень із всіма необхідними документами, підстави відмови визнано такими, що не відповідають закону, а інших підстав відмови не встановлено, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що ефективним способом захисту порушеного права є зобов'язання Острожецьку сільську раду Млинівського району Рівненської області прийняти, за результатами розгляду заяви від 05.03.2020р., рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства.
Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
В ст.242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст. 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Острожецької сільської ради Млинівського району Рівненської області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року у справі № 460/5028/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Бруновська
Суддя С.М. Кузьмич
Суддя В.З. Улицький
Повне судове рішення складено 19.07.2021.