Справа № 240/12478/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гурін Д.М.
Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.
19 липня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Мацького Є.М. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про стягнення середнього заробітку за затримку проведення розрахунку,
в грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про стягнення з Управління МВС України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 437 628,12 грн (чотириста тридцять сім тисяч шістсот двадцять вісім) гривень 12 копійок середнього заробітку за затримку проведення розрахунку при звільненні.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року позов задоволено частково, стягнуто з Управління МВС України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 288294,40 грн (двісті вісімдесят вісім тисяч двісті дев'яності чотири) гривні 42 копійок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 червня 2016 року до 18 грудня 2019 року. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області задоволено частково; рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року скасовано; позов ОСОБА_1 задоволено частково; стягнуто з Управління МВС України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 124 815 грн (сто двадцять чотири тисячі вісімсот п'ятнадцять гривень) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.
31 березня 2021 року ОСОБА_1 подав до Житомирського окружного адміністративного суду заяву в порядку ст.382 КАС України.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю відмовлено.
Не погодившись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та задовольнити заяву про встановлення судового контролю. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає про те, що розрахунок суми середнього заробітку за затримку проведення розрахунку проводився судом на підставі довідки УМВС України в Житомирській області №39/29/01-2019 від 21.02.2019 (а.с.19-20), в якій розмір грошового забезпечення вказано після утримання податків і зборів, тому відповідач безпідставно відрахував суми податків і зборів з розрахованої судом суми, що свідчить про неповне виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Відзив відповідача на апеляційну скаргу на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду не надходив, що відповідно до ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю, суд першої інстанції виходив з того, що виплата коштів за рішенням суду відбулася відповідно до норм Податкового кодексу України, а відповідач при утриманні податків та зборів до бюджету виступав в якості податкового агента.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заяви позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З матеріалів справи встановлено, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року скасовано рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Таким чином, відповідач зобов'язаний виконати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року, тому в розумінні ч.1 ст. 382 КАС України судом, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, є Сьомий апеляційний адміністративний суд.
Крім того, для застосування судового контролю мають бути наявні відповідні правові умови.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться не виконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
При цьому під час вирішення питання про встановлення способу виконання судового рішення або встановлення судового контролю суд не має права змінювати висновки по суті позовних вимог та вирішувати нові позовні вимоги.
Оцінюючи доводи заяви та апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо неналежного виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року стягнуто з Управління МВС України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 124 815 грн (сто двадцять чотири тисячі вісімсот п'ятнадцять гривень) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Згідно з листом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області №С-5лк/29 від 25.01.2021 (а.с.190) на виконання рішення суду виплата ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні проведена відповідно до вимог чинного законодавства, а саме: із нарахованої суми 124815,00 грн утримано податок з доходів фізичних осіб в сумі 22466,70 грн та військовий збір - 1872,23грн, загалом на картковий рахунок перераховано 100476,07 грн.
В той же час в обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає про те, що розрахунок суми середнього заробітку за затримку проведення розрахунку проводився судом на підставі довідки УМВС України в Житомирській області №39/29/01-2019 від 21.02.2019 (а.с.19-20), в якій розмір грошового забезпечення вказано після утримання податків і зборів.
Згідно з наказом начальника УМВС України в Житомирській області №00139 о/с від 04 листопада 2015 року підполковника міліції ОСОБА_1 , начальника 2-го відділу управління оперативної служби УМВС України в Житомирській області, звільнено в запас Збройних Сил України (а.с.12).
Станом на момент звільнення позивача порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначалися Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499 (далі - Інструкція №499 в редакції, чинній ).
Відповідно до додатку 9 до Інструкції №499 "Схема посадових окладів осіб начальницького складу органів внутрішніх справ для апарату головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, місті Севастополі та на залізницях" посадовий оклад за посадами начальник відділу (підрозділу на правах відділу) у складі управління, начальник самостійних: сектору (відділення), служби; помічник начальника управління з організаційно-штатної роботи складає 1100 - 1150 грн.
З матеріалів справи встановлено, що обчислення суми середнього заробітку за затримку проведення розрахунку при звільненні здійснено судом відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок №100) на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, а саме: довідки №39/29/01-2019 від 21.02.2019 про грошове забезпечення ОСОБА_1 в період з грудня 2014 року по листопад 2015 року, виданої Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області (а.с.35-36).
Відповідно до довідки №39/29/01-2019 від 21.02.2019 посадовий оклад ОСОБА_1 за травень та червень 2015 року вказаний у розмірі 1150 грн, що відповідає розміру посадового окладу за посадою позивача, визначеного Інструкцією №499.
Згідно з додатком 2 до Інструкції №499 "Оклади за спеціальними званнями осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" оклад за спеціальним званням "підполковник міліції" складає 130 грн, що відповідає розміру окладу за звання ОСОБА_1 згідно з довідкою №39/29/01-2019 від 21.02.2019 (а.с.35-36).
Інші додаткові види грошового забезпечення (надбавки, премії, доплати) відповідно до Інструкції №499 обчислюються у відсотковому значенні від сум посадового окладу та окладу за спеціальне звання.
Отже, розміри посадового окладу, окладу за спеціальне звання та додаткових видів грошового забезпечення у довідці №39/29/01-2019 від 21.02.2019 (а.с.35-36) вказані в розмірах, передбачених Інструкцією №499, тобто до відрахування з вказаних сум податків і зборів.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що розмір грошового забезпечення вказано у довідці №39/29/01-2019 від 21.02.2019 після утримання податків і зборів не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи.
Відповідно до абз.3 п.3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
При цьому суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те, що середній заробіток, стягнутий за рішенням суду у розмірі 124815 грн, у розумінні норм Податкового кодексу України є доходом фізичної особи, який оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.
П.18.1 ст.18 Податкового кодексу України передбачено, що податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.
Відповідно до пп. 14.1.180. п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Згідно з пп. 168.1.1. п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при нарахуванні і виплаті середнього заробітку за судовим рішенням Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області виступає податковим агентом відносно ОСОБА_1 та зобов'язане від імені та за рахунок фізичної особи утримувати та сплачувати податки та збори до бюджету.
З урахуванням встановлених у справі обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що утримання ПДФО та військового збору з присудженої ОСОБА_1 суми не спростовує факт повного виконання відповідачем постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та не підлягає оскарженню відповідно до ст.328 КАС України.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Мацький Є.М. Смілянець Е. С.