Справа № 640/842/20 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.
14 липня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
за участі секретаря судового засідання Біднячук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Пенсійного фонду України та Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, в якому просив суд, з урахуванням уточнень:
- відповідно до законодавчої норми, встановленої пунктом 3 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, визнати дії відповідача 1 протиправними, оскільки ним при розгляді звернень позивача систематично порушувалася норма статті 40 Конституції України і статті 19 Закону № 393/96-ВР щодо всебічного та об'єктивного розгляду звернень;
- прийняти рішення про відшкодування відповідачем 1 на користь позивача, завданої моральної шкоди в сумі 200 тисяч грн., керуючись статтями 3, 8, 27, 28, 56 Конституції України і статтями 19, 24, 25 Закону №1788-XII;
- відповідно до законодавчої норми, встановленої пунктом 3 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, визнати дії відповідача 2 протиправними, оскільки ним при розгляді звернень позивача систематично порушувалася норма статті 40 Конституції України і статті 19 Закону № 393/96-ВР щодо всебічного та об'єктивного розгляду звернень;
- прийняти рішення про відшкодування відповідачем 2 на користь позивача, завданої моральної шкоди в сумі 100 тисяч грн., керуючись статтями 3, 8, 27, 28, 56 Конституції України і статтями 19, 24, 25 Закону №1788 - XII;
- зобов'язати відповідача 2 перерахувати пенсію позивача, починаючи з 01.02.2009, керуючись нормами статей 1, 3, 8, 41, 46, 58 Конституції України, статті 66 Закону №1788 - XII, частин третьої, четвертої, шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України за таким алгоритмом:
- додати до стажу з 01.02.2009 період вимушеного прогулу з 04.11.2000 по 24.03.2003 та період роботи в ТЕФ «Інтрансмелогас», вказаний в обліковій картці № НОМЕР_1 , і врахувати отриману за ці періоди заробітну плату при обчисленні пенсії;
- при обчисленні пенсії врахувати в повному розмірі заробітну плату за період роботи з 01.07.94 по 30.06.98, не обмежуючи її коефіцієнтом 5.6, а також визначений відповідно до пункту ІІ.3.1 загальний стаж роботи;
- прийняти рішення про відшкодування відповідачем 2 на користь позивача матеріальної шкоди, завданої позивачу внаслідок недоплати пенсії за період з 01.02.2009 до дня прийняття судового рішення за цим позовом
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2020 року позовні вимоги задоволено частково.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати пенсію позивача починаючи з 01 лютого 2009 року, керуючись нормами статей 1, 3, 8, 41, 46, 58 Конституції України, статті 66 Закону №1788 - XII, частин 3,4,6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України з додаванням до стажу з 01 лютого 2009 року періоду вимушеного прогулу з 04 листопада 2000 року по 01 січня 2003 року, і врахувати отриману за ці періоди заробітну плату при обчисленні пенсії.
В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2020 апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2020 року - без змін.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2020 року набрало законної сили 22 жовтня 2020 року.
З метою виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2020 року, судом видано виконавчий лист 03 листопада 2020 року.
Позивач звернувся до суду з заявою про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2020 року протиправними в межах статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України. Заява обґрунтована тим, що відповідачем неналежним чином виконано рішення суду, а саме, застосовано не вірний алгоритм здійснення перерахунку, що призвело не тільки до збільшення розміру пенсії, а й навпаки, виникнення переплати по пенсії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 р. заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального/ процесуального права, просить скасувати ухвалу та застосувати наслідки, визначені ст. 383 КАС України.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2021 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26.05.2021.
У судових засіданнях, призначених на 26.05.2021, 02.06.2021, 09.06.2021 оголошувалась по справі перерва, задля вчинення колегією суддів дій, пов'язаних з викликом всіх учасників справи у судове засідання та дачі пояснень, отримання від органу пенсійного фонду письмових розрахунків, що доводять виконання рішення суду та здійснення перерахунку пенсії позивача, тощо.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 309 КАС України, у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи вищевказане, а також задля з'ясування всіх важливих обставин справи, колегія суддів, виконуючи вимоги процесуального законодавства, приходить до висновку про продовження строку розгляду даної апеляційної скарги.
У судовому засіданні 14.07.2021 апелянт вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник ГУ ПФУ в м. Києві у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, та наголосила на тому, що рішення суду було виконано у повному обсязі.
Представник Пенсійного фонду України у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.
Слід звернути увагу на зміст резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2020 року, яким позовні вимоги було задоволено частково.
А саме, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати пенсію позивача починаючи з 01 лютого 2009 року, керуючись нормами статей 1, 3, 8, 41, 46, 58 Конституції України, статті 66 Закону №1788 - XII, частин 3,4,6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України з додаванням до стажу з 01 лютого 2009 року періоду вимушеного прогулу з 04 листопада 2000 року по 01 січня 2003 року, і врахувати отриману за ці періоди заробітну плату при обчисленні пенсії. В решті позовних вимог відмовлено.
Тобто, саме вказана частина рішення суду підлягала виконанню.
До наведених висновків суд дійшов з урахуванням того, що рішенням Харківського районного суду міста Києва від 25 квітня 2001 року позивача поновлено на роботі в ОСББ «Придніпровське» та стягнуто з даного підприємства кошти у розмірі 2213,40 грн. за час вимушеного прогулу.
З тексту рішення від 25 квітня 2001 року вбачається, що останнє підлягає негайному виконанню, зокрема, в частині поновлення на посаді головного бухгалтера ОСОБА_1 .
Проте, запис про поновлення на роботі ОСОБА_1 вчинено лише 01 січня 2003 року за номером 13.
В той же час, оскільки ОСББ «Придніпровське» вимоги судового рішення про негайне виконання в частині поновлення на роботі не виконало, позивач звернувся з позовом до Дарницького районного суду міста Києва, який прийняв рішення від 09 червня 2003 по справі №2-1928 щодо стягнення з ОСББ «Придніпровське» на користь позивача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 27 квітня 2001 року по 24 березня 2003 року в сумі 8835 грн.
Період вимушеного прогулу склав з 04 листопада 2000 року по 01 січня 2003 року, тобто по день здійснення запису в трудовій книжці за номером 13 про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера ОСББ «Придніпровське» за рішенням Харківського районного суду міста Києва від 25 квітня 2001 року, а не по 24 березня 2003 року, як помилково вважає позивач.
Представник відповідача - Головного управління Пенсійного фонд України в м. Києві не підтвердив належними доказами та не надав належних обґрунтувань в підтвердження власної позиції щодо не врахування до загального стажу періоду вимушеного прогулу, встановленого судовими рішеннями від 25 квітня 2001 року Харківського районного суду міста Києва та від 09 червня 2003 року Дарницького районного суду. Крім цього, посилання представника відповідача на те, що у трудовій книжці відсутні відповідні записи судом не приймаються до уваги, оскільки період вимушеного прогулу встановлений судовими рішенням, які набрали законної сили.
Оскільки, даним судовим рішенням встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві протиправно не враховано період вимушеного прогулу з 04 листопада 2000 року по 01 січня 2003 року до загального трудового стажу, то перерахунок пенсії необхідно провести саме з дня початку порушення права позивача, а саме з 01 лютого 2009 року.
Слід зазначити, що КАС України визначає систему процесуальних засобів, які адміністративні суди вправі застосовувати для забезпечення своєчасного, точного, неухильного та повного виконання судового рішення. Важливою конституційною гарантією забезпечення обов'язковості судового рішення, є судовий контроль за його виконанням.
З цією метою, КАС України, визначає систему процесуальних засобів, які адміністративні суди вправі застосовувати для забезпечення своєчасного, точного, неухильного та повного виконання судового рішення.
Аналіз положень КАС України, дає підстави виокремити такі основні процесуальні засоби, за допомогою яких адміністративний суд забезпечує належне виконання судового рішення, яке набрало законної сили: 1) роз'яснення судового рішення (ст. 254); 2) судовий контроль за виконанням судового рішення (ст. ст. 382, 383); 3) заміна сторони виконавчого провадження (ст. 379); 4) поновлення пропущеного з поважних причин строку пред'явлення виконавчого листа до виконання (ст. 376); 5) відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, зміна чи встановлення способу і порядку виконання (ст. 378); 6) зупинення виконання судових рішень лише у виключних випадках (ст. 375); 7) застосування як преюдиційних обставин, встановлених у судовому рішенні, що набуло законної сили, під час судового розгляду іншої справи (частини четверта - сьома ст. 78) тощо.
Стосовно сутності судового контролю, ст. ст. 382-383 КАС України, визначено такі види судового контролю за виконанням судового рішення, як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Зазначені правові норми КАС України, мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із невиконанням судового рішення в цій справі.
При цьому, наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання нового позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється у порядку, передбаченому в КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Тобто, у межах розгляду даної заяви, суд має перевірити, чи дійсно підтверджується невиконання рішення суду, що набрало законної сили з боку суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено таке рішення. При цьому, суд не може виходити за межі предмету спору, по якому було прийнято рішення та не вдається до оцінки нових обставин, що виникли після прийняття рішення по суті.
Колегія суддів, враховуючи зібрані пояснення та розрахунки, зазначає, що, фактично, ГУ ПФУ в м. Києві виконано рішення від 07.07.2020 в межах зобов'язальної частини, та проведено перерахунок пенсії позивача з 01.02.2009 з урахуванням страхового стажу та заробітної плати за період роботи з 04.11.2000 по 01.01.2003.
Пенсію за віком було перераховано при страховому стажі 52 роки 10 місяців 28 днів (стаж зараховано з 01.09.1954 по 31.03.2013 на підставі трудової книжки, військового квитка, диплому та даних персоніфікованого обліку) та середній заробітній платі 4388,06 грн., взятої за період роботи з 01.07.1994 по 31.03.1999 та з 01.07.2000 по 30.09.2008 (період з 04.11.2000 по 28.02.2003 враховано за рішенням суду, однак, виникла ситуація, за якою враховано з показником «0» за відсутності сплати внесків). Оскільки, в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні дані про сплату страхових внесків, заробітну плату за період з 01.07.2000 по 28.02.2003 враховано з нулями, що, у свою чергу, і призвело до виникнення ситуації, виконання рішення суду, яке призвело до зменшення індивідуального коефіцієнта заробітної плати при розрахунку пенсії позивача.
У судовому засіданні було встановлено, що, дійсно, після поновлення позивача на роботі та виплати заробітку, з нез'ясованих причин, за вказаний період страхові внески не було сплачено, що і призвело до таких наслідків, при цьому, що фактично, пенсійним органом було виконано зобов'язальну частину рішення від 07.07.2020 № 640/842/20.
Щодо вказаних позивачем у судовому засіданні посилань на невірне врахування інших періодів, некоректних розрахунків відповідачем даних по періодах та заробітній платі, колегія суддів наголошує, що предметом спору по суті був період (додавання до стажу з 01 лютого 2009 року) вимушеного прогулу з 04 листопада 2000 року по 01 січня 2003 року, а все інше лежить поза межами площини розгляду даного спору, а тому, і не може бути перевірено судом під час розгляду заяви, поданої згідно ст. 383 КАС України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає цілком обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про визнання протиправними дій відповідача на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2020 року у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 р. - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко
Повний текст постанови складено 20.07.2021.