Справа № 640/23381/19 Суддя першої інстанції: Погрібніченко І.М.
15 липня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Горяйнова А.М.,
суддів - Костюк Л.О. та Файдюка В.В.,
за участю секретаря - Король Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив стягнути з Генеральної прокуратури України середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку в розмірі 29326 грн 70 коп.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року вказаний адміністративний позов було задоволено частково та стягнуто з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку в розмірі 27825 грн 60 коп.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Генеральна прокуратура України вказує на те, що виплата премії за жовтень 2019 року була здійснена 31 жовтня 2019 року, а не в день звільнення з роботи, адже її нарахування здійснюється наприкінці місяця. Також відповідач наполягає на тому, що кількість днів затримки розрахунку при звільненні визначається у робочих, а не календарних днях.
Ухвалою суду від 03 червня 2021 року Генеральну прокуратуру України було зобов'язано у строк до 14 червня 2021 року надати додаткові пояснення і докази, що їх підтверджують, а саме зазначити:
- загальну суму коштів, які підлягали виплаті ОСОБА_1 у день звільнення з органів прокуратури - 18 жовтня 2019 року;
- дату (дати) фактичного перерахування коштів (їх частин), що належали до виплати ОСОБА_1 у день звільнення з органів прокуратури;
- причини, з яких із ОСОБА_1 не було проведено повного розрахунку у день звільнення з органів прокуратури.
У подальшому ухвалою суду від 17 червня 2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання й окремим документом не викладалася, було уточнено найменування відповідача у справі у зв'язку зі зміною назви з Генеральної прокуратури України на Офіс Генерального прокурора.
Гнатюк М.М. звернувся до суду із клопотанням про закриття апеляційного провадження у справі, у задоволенні якого відмовлено ухвалою суду від 08 липня 2021 року.
Під час судового засідання представник відповідача підтримала апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити з підстав, викладених у ній.
Позивач заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення в частині задоволення позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задовольнити частково, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року - змінити, виходячи з такого.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що ОСОБА_1 працював на посаді заступника начальника управління представництва інтересів держави в суді Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах Генеральної прокуратури України.
Наказом Генерального прокурора України від 17 жовтня 2019 року позивача було звільнено з посади та органів прокуратури з 18 жовтня 2019 року.
ОСОБА_1 зазначає, що у день звільнення з ним не було проведено остаточний розрахунок, у зв'язку з чим звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з Генеральної прокуратури України середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку в розмірі 29326 грн 70 коп.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що останнім робочим днем позивача було 18 жовтня 2019 року, однак остаточний розрахунок з ним був проведений 31 жовтня 2019 року, тобто з порушенням вимог ст. 116 КЗпП України. Суд першої інстанції зауважив, що законодавством не передбачено, що такий розрахунок може бути проведений пізніше через необхідність винесення власником або уповноваженим ним органом управлінських рішень щодо нарахування сум, які є складовою заробітної платні, зокрема премії.
Одночасно суд першої інстанції зазначив, що позивач неправильно визначив розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, адже сума заробітної плати, яка включається до обрахунку середньомісячної заробітної плати, за серпень становить 45657 грн 64 коп. та за вересень - 44240 грн 49 коп.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача компенсації за затримку розрахунку при звільненні, однак не у повній мірі погоджується із порядком визначення розміру такої компенсації.
Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
Правовідносини, пов'язані з відповідальністю роботодавців за невчасне здійснення виплат всіх сум, які належали до сплати звільненому працівнику, врегульовані ст.ст. 116, 117 КЗпП України.
За правилами ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
У свою чергу ст. 117 КЗпП України передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Зазначені норми права вказують на те, що Генеральна прокуратура України зобов'язана була провести виплати ОСОБА_1 усі належні йому виплати в день звільнення - 18 жовтня 2019 року. Недотримання цього правила призводить до виникнення у відповідача обов'язку виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з довідкою про рух коштів за рахунком від 25 листопада 2019 року ОСОБА_1 були перераховані такі суми коштів з поміткою у графі «деталі операції» - заробітна плата: 22 жовтня 2019 року - 77997 грн 27 коп., 23 жовтня 2019 року - 18595 грн 65 коп., 31 жовтня 2019 року - 8664 грн 50 коп. Загальна суми виплаченої позивачу заробітної плати становить 105257 грн 42 коп.
На виконання вимог ухвали суду від 03 червня 2021 року Офіс Генерального прокурора надав письмові пояснення, згідно з якими кошти у розмірі 77997 грн 27 коп. є заробітною платою позивача, яка нарахована і виплачена в межах розумних строків після звільнення з посади.
У свою чергу кошти в розмірі 8664 грн 50 коп. є премією за роботу в жовтні 2019 року. Відповідач наголошував на тому, що не мав технічної можливості виплатити премію в день звільнення, адже наказ про її нарахування приймається лише в кінці місяця.
Натомість пояснення щодо коштів у розмірі 18595 грн 65 коп. та причин їх несвоєчасної виплати надані не були.
Таким чином матеріалами справи підтверджується факт проведення розрахунків із ОСОБА_1 з порушенням строку, встановленого ч. 1 ст. 116 КЗпП України.
Перевіряючи наявність підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, колегія суддів враховує доводи Офісу Генерального прокурора про те, що виплата заробітної плати була проведена без зайвих зволікань після звільнення, однак наголошує на тому, що кількість днів затримки розрахунку при звільненні впливає виключно на розмір компенсації та не може розглядатися як обставина, яка звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
Стосовно причин порушення строків виплати премії відповідач зазначає, що відповідно до пп. 2 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» преміювання працівників здійснюється відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також з нагоди державних, професійних свят та ювілейних дат у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначається у положенні про преміювання.
У свою чергу Положенням про преміювання працівників органів прокуратури, Національної академії прокуратури України та членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, яке затверджене наказом Генеральної прокуратури України від 19 серпня 2017 року № 234 (далі - Положення про преміювання), передбачено, що преміювання здійснюється щомісяця пропорційно до відпрацьованого часу в межах фонду преміювання, затвердженого в кошторисах, та економії фонду оплати праці. Премії виплачуються на підставі наказів Генеральної прокуратури України.
Відповідач наголошує на тому, що розділом II зазначеного Положення, який визначає порядок преміювання працівників, не передбачено окремого проведення преміювання працівників (видання наказу), які звільняються. Тобто, розмір премії особам, що звільняються, визначається загальним наказом керівника органу прокуратури про преміювання за загальними результатами роботи щодо всіх працівників установи за відпрацьований період часу (календарний місяць).
Офіс Генерального прокурора зазначає, що наказ про встановлення розміру преміювання прокурорських працівників Генеральної прокуратури України за жовтень 2019 року, у якому позивачем було відпрацьовано певний час до дня звільнення - 18 жовтня 2019, було видано 29 жовтня 2019 року за № 90-зц, нарахування премії ОСОБА_1 проведено 30 жовтня 2019 року, а фактичне перерахування коштів здійснене 31 жовтня 2019 року.
Надаючи правову оцінку зазначеним доводам відповідача колегія суддів виходить з того, що запровадження підзаконним нормативно-правовим актом - Положенням про преміювання процедури нарахування і виплати премії, яка призводить до порушення строків розрахунку при звільненні, встановлених актом вищої юридичної сили - ст. 116 КЗпП України, не може бути підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, у вигляді стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Колегія суддів враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17. За змістом вказаного судового рішення, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем.
Визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, на отримання якого має позивач, колегія суддів враховує, що згідно з п.п. 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно з довідкою Генеральної прокуратури України від 03 грудня 2019 року № 18-1085зп сума заробітної плати ОСОБА_1 , яка включається до обрахунку середньомісячної заробітної плати, за серпень становила 45657 грн 64 коп. та за вересень - 44240 грн 49 коп., а всього - 89898 грн 13 коп.
Кількість робочих днів серпні та вересні 2019 року становила по 21 дню в кожному місяці, а всього - 42 дні.
Отже, розмір середньоденного заробітку ОСОБА_1 дорівнює 2140 грн 43 коп. (89898 грн 13 коп. / 42 робочих дні).
За період з дня звільнення позивача - 18 жовтня 2019 року по день остаточного розрахунку - 31 жовтня 2019 року минуло 9 робочих днів.
Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зі служби, обчислений за правилами ст. 117 КЗпП України, дорівнює 19263 грн 87 коп.
Водночас Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця. Суд може зменшити розмір відшкодування і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.
Як раніше зазначалося, загальна сума несвоєчасно виплачених ОСОБА_1 коштів становить 105257 грн 42 коп. Виплата таких коштів проводилася частинами: 22 жовтня 2019 року - 77997 грн 27 коп., 23 жовтня 2019 року - 18595 грн 65 коп., 31 жовтня 2019 року - 8664 грн 50 коп.
Таким чином частина коштів у розмірі 77997 грн 27 коп., що становить 74 % від загальної суми коштів, які належали до виплати при звільненні, була фактично виплачена із затримкою на 2 робочих дні.
Загальний розмір компенсації, передбаченої ст. 117 КЗпП України, за порушення строків проведення розрахунку при звільненні становить 4280 грн 86 коп. (2140 грн 43 коп. х 2 робочих дні).
Відповідно, розмір компенсації за порушення строків виплати коштів у сумі 77997 грн 27 коп. становить 3167 грн 84 коп. (74 % від 4280 грн 86 коп.).
Частина коштів у розмірі 18595 грн 65 коп., що становить 18 % від загальної суми коштів, які належали до виплати при звільненні, була фактично виплачена із затримкою на 3 робочих дні.
Загальний розмір компенсації, передбаченої ст. 117 КЗпП України, за порушення строків проведення розрахунку при звільненні становить 6421 грн 29 коп. (2140 грн 43 коп. х 3 робочих дні).
Відповідно, розмір компенсації за порушення строків виплати коштів у сумі 18595 грн 65 коп. становить 1155 грн 65 коп. (18 % від 6421 грн 29 коп.).
Частина коштів у розмірі 8664 грн 50 коп., що становить 8 % від загальної суми коштів, які належали до виплати при звільненні, була фактично виплачена із затримкою на 9 робочих днів.
Загальний розмір компенсації, передбаченої ст. 117 КЗпП України, за порушення строків проведення розрахунку при звільненні становить 19263 грн 87 коп. (2140 грн 43 коп. х 9 робочих днів).
Відповідно, розмір компенсації за порушення строків виплати коштів у сумі 8664 грн 50 коп. становить 1541 грн 11 коп. (8 % від 19263 грн 87 коп.).
Відтак загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає стягненню з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 , дорівнює 5864 грн 60 коп.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо наявності у ОСОБА_1 права на отримання компенсації за час затримки розрахунку при звільненні, однак неправильно визначив її розмір.
Враховуючи наведене колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задовольнити частково, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року - змінити.
Керуючись ст.ст. 242, 238, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора - задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року - змінити, виклавши абзац другий її резолютивної частини у такій редакції:
«Стягнути з Офісу Генерального прокурора (ідентифікаційний код: 00034051, місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку в розмірі 5864 (п'ять тисяч вісімсот шістдесят чотири) 60 коп.».
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А.М. Горяйнов
Судді Л.О. Костюк
В.В. Файдюк
Постанова складена у повному обсязі 19 липня 2021 року.