Справа № 640/25713/19 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І.
19 липня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Губської Л.В., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, державного кадастрового реєстратора Євсюкової Д.М. Головного управління Держгеокадастру у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, державного кадастрового реєстратора Євсюкової Д.М. Головного управління Держгеокадастру у м. Києві в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Державного кадастрового реєстратора Євсюкової Д.М. Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 09.12.2019р. № РВ-8000236512019 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру;
- зобов'язати Державного кадастрового реєстратора Євсюкову Д.М. Головного управління Держгеокадастру у м. Києві внести (зареєструвати) відомості (зміни) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 на ОСОБА_1 для експлуатації та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року адміністративний позов задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасовано рішення Державного кадастрового реєстратора Євсюкової Д.М. Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 09.12.2019р. № РВ-8000236512019 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру виключно в частині того, що відповідно до графічних матеріалів та доступних електронних інформаційних ресурсів на земельній ділянці відсутній об'єкт нерухомого майна - житловий будинок, що суперечить п. 3 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ "Про Державний земельний кадастр". В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що 26.12.2013р. ОСОБА_2 (покупець) та ОСОБА_3 (продавець) уклали договір купівлі-продажу 2/3 житлового будинку за умовами якого продавець передає у власність, а покупець приймає придатну для використання за призначенням 2/3 частки житлового будинку за АДРЕСА_1 і зобов'язується сплатити за неї встановлену у договорі грошову суму.
При цьому, 23.05.2018р. між ОСОБА_2 (співвласник 1) та ОСОБА_4 (співвласник 2) укладено договір про поділ житлового будинку за умовами якого сторони домовились про поділ у натурі належного їм на праві спільної часткової власності житлового будинку під номером АДРЕСА_1 . Так, за умовами вказаного договору, позивачу переходить нерухомість: житловий будинок № 2 , загальною площею 31, 4 кв.м.
29.11.2019 р. ОСОБА_2 змінила ім'я на ОСОБА_1 .
05.04.2019р. позивач звернулась із заявою до відповідача про державну реєстрацію земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1 додавши до вказаної заяви: копію документа, що посвідчує особу; копію документа, що посвідчує повноваження діяти від імені особи; документацію із землеустрою та електронний документ.
17.04.2019р. Державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у м. Києві прийнято рішення № РВ-8000196852019 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Підставами для прийняття вказаного рішення слугували такі висновки державного реєстратора: 1. невідповідність поданих документів вимогам, установленим ЗУ "Про Державний земельний кадастр" і Порядком ведення Державного земельного кадастру; 2. Із заявою звернулася особа, яка не може бути заявником відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру.
Позивач через представника повторно звернулась до відповідача шляхом подання інформації про врахування зауважень реєстратором Головного управління Держгеокадастру у м. Києві.
01.10.2019р. Державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у м. Києві прийнято рішення № РВ-8000224642019 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Підставами для прийняття вказаного рішення слугували такі висновки державного реєстратора: 1. невідповідність поданих документів вимогам, установленим ЗУ "Про Державний земельний кадастр" і Порядком ведення Державного земельного кадастру.
Позивач через представника втретє звернулась до відповідача шляхом подання інформації про врахування зауважень реєстратором Головного управління Держгеокадастру у м. Києві.
18.11.2019р. Державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у м. Києві прийнято рішення № РВ-8000232292019 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Підставами для прийняття вказаного рішення слугували такі висновки державного реєстратора: не виправлено зауваження попереднього рішення (ЗВ-8001172072019), а саме: обґрунтувати розробку технічної документації з врахуванням ст. 18 ЗУ "Про автомобільні дороги", межі вулиці за її шириною визначаються "червоними лініями". Розташування будь-яких об'єктів, будівель, споруд або їх частин у межах "червоних ліній" вулиці не допускається. Відповідно до матеріалів справи вбачається відсутність житлового будинку, що суперечить п. 3 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ "Про Державний земельний кадастр".
Листом Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 04.12.2019р. № 26-Я-31/0-940/6-19 позивача повідомлено про те, що втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об'єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов'язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється.
Позивач через представника вчетверте звернулась до відповідача шляхом подання інформації про врахування зауважень реєстратором Головного управління Держгеокадастру у м. Києві.
Однак, 09.12.2019р. Державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у м. Києві прийнято рішення № РВ-8000236512019 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Підставами для прийняття вказаного рішення слугували такі висновки державного реєстратора: систематично не враховуються зауваження з попередніх рішень про відмову. Згідно графічних матеріалів та доступних електронних інформаційних ресурсів на земельній ділянці відсутній об'єкт нерухомого майна - житловий будинок, що суперечить п. 3 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ "Про Державний земельний кадастр". Згідно з ст. 21 ЗУ "Про Державний земельний кадастр" та ст. 79-1 Земельного Кодексу України, формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Долучити координати точок червоних ліній в системі координат "Київ МСК" комунальної організації "Інститут генерального плану м. Києва". Розташування будь-яких об'єктів, будівель, споруд або їх частин у межах "червоних ліній" вулиці не допускається (Розділ ІІІ ст. 18 ЗУ "Про автомобільні дороги"). Для детального розгляду документації надати матеріали фото фіксації земельної ділянки, що відводиться.
Позивач, вважаючи вищезазначене рішення відповідача протиправним, звернулась до суду для захисту своїх охоронюваних законом прав та інтересів.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Частинами дев'ятою, десятою статті 79-1 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
За приписами частини першої статті 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр" внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадаструвизначено Порядком ведення Державного земельного кадастру затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012р. № 1051 (далі - Порядок № 1051).
Відповідно до пункту 5 Порядку №1051 до складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр" та цим Порядком.
Таким чином, державна реєстрація земельних ділянок у Державному земельному кадастрі є необхідною для державної реєстрації речових прав на земельну ділянку.
Пунктом 3 Розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державний земельний кадастр" закріплено, що у разі якщо на земельній ділянці, право власності (користування) на яку не зареєстровано, розташований житловий будинок, право власності на який зареєстровано, кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою власників такого будинку на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі. Забороняється вимагати для присвоєння земельній ділянці кадастрового номера інші документи.
Судом встановлено, що 26.12.2013р. ОСОБА_1 є власницею житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору від 26.12.2013р. купівлі-продажу 2/3 житлового будинку та договору від 23.05.2018р. про поділ житлового будинку.
Позивач намагається зареєструвати права на земельну ділянку на якій знаходиться вказаний будинок для чого, зокрема, зверталась через представника до Державних кадастрових реєстраторів Головного управління Держгеокадастру у місті Києві з метою реєстрації вказаної земельної ділянки шляхом внесення відомостей про таку земельну ділянку до Державного земельного кадастру та присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру.
Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви:
- перевіряє відповідність документів вимогам законодавства;
- за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.
Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є:
- розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;
- подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі;
- невідповідність поданих документів вимогам законодавства;
- знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
З оскаржуваного рішення вбачається, що підставами для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки слугували висновки державного реєстратора, що згідно графічних матеріалів та доступних електронних інформаційних ресурсів на земельній ділянці відсутній об'єкт нерухомого майна - житловий будинок, що суперечить п. 3 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ "Про Державний земельний кадастр". Згідно зі ст. 21 ЗУ "Про Державний земельний кадастр" та ст. 79-1 Земельного Кодексу України, формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Долучити координати точок червоних ліній в системі координат "Київ МСК" комунальної організації "Інститут генерального плану м. Києва". Розташування будь-яких об'єктів, будівель, споруд або їх частин у межах "червоних ліній" вулиці не допускається (Розділ ІІІ ст. 18 ЗУ "Про автомобільні дороги"). Для детального розгляду документації вимагається надати матеріали фото фіксації земельної ділянки, що відводиться.
Стосовно доводів державного реєстратора про те, що згідно графічних матеріалів та доступних електронних інформаційних ресурсів на земельній ділянці відсутній об'єкт нерухомого майна - житловий будинок, що суперечить п. 3 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ "Про Державний земельний кадастр", а відтак згідно з ст. 21 ЗУ "Про Державний земельний кадастр" та ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 3 Розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державний земельний кадастр", у разі якщо на земельній ділянці, право власності (користування) на яку не зареєстровано, розташований житловий будинок, право власності на який зареєстровано, кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою власників такого будинку на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі. Забороняється вимагати для присвоєння земельній ділянці кадастрового номера інші документи.
З аналізу вищевикладеної норми вбачається, що у випадку наявності в особи житлового будинку право власності на який зареєстровано, остання має право на отримання кадастрового номера на земельну ділянку, право власності (користування) на яку не зареєстровано, за її заявою, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі.
В обґрунтування вказаної підстави для відмови, відповідач посилався на відсутність за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 31, 4 кв.м.
На підтвердження вказаного, відповідач посилається фото з Google maps за 2005, 2011-2013 роки.
Водночас, з аналізу документів доданих до адміністративного позову вбачається, що позивачем на підтвердження факту наявності у неї права власності на житловий будинок надано: копію договору від 26.12.2013р. купівлі-продажу 2/3 житлового будинку, договору від 23.05.2018р. про поділ житлового будинку та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Вищевказані докази підтверджують наявність у позивача права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , що передбачено п. 3 Розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державний земельний кадастр".
Водночас, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача в підтвердження відсутності об'єкта нерухомого майна у власності позивача на фото з Google maps за 2005, 2011-2013 роки, оскільки останні не можуть буди належними та достатніми доказами вказаного факту.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим.
Щодо доводів відповідача про необхідність долучення координат точок червоних ліній в системі координат "Київ МСК" комунальної організації "Інститут генерального плану м. Києва", оскільки розташування будь-яких об'єктів, будівель, споруд або їх частин у межах "червоних ліній" вулиці не допускається (Розділ ІІІ ст. 18 ЗУ "Про автомобільні дороги"), суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про автомобільні дороги", складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: проїзна частина вулиць і доріг, трамвайне полотно, дорожнє покриття, штучні споруди, споруди дорожнього водовідводу, технічні засоби організації дорожнього руху, зупинки міського транспорту, стоянки таксі, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі, майданчики для паркування.
Межі вулиці за її шириною визначаються "червоними лініями". Розташування будь-яких об'єктів, будівель, споруд або їх частин у межах "червоних ліній" вулиці не допускається.
Відповідно п.10.7.7 ДБН Б.2.2-12:2018 "Планування і забудова територій" в межах червоних ліній транспортних розв'язок в одному чи різних рівнях забороняється розміщення будь-яких будівель та споруд, крім відповідних елементів поперечного перерізу та інженерних комунікацій. Поперечний переріз бульвару в межах червоних ліній включає проїзну частину, пішохідні тротуари, озеленену територію, велосипедні доріжки та територію розміщення інженерних мереж.
Відповідно п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI червоні лінії - визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення.
Так, з технічної документації із землеустрою щодо становлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а саме з плану земельної ділянки з визначенням зон обмежень вбачається, що вся земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 перебуває в зоні особливого режиму забудови (в межах червоних ліній).
З огляду на вищевикладене, суд погоджується з доводами державного реєстратора про те, що факт знаходження земельної ділянки в межах червоних ліній, які зображені у графічних матеріалах технічної документації із землеустрою позивача, з огляду на вимоги ст. 18 Закону України "Про автомобільні дороги", робить неможливим її подальшу передачу в приватну власність.
Доводи позивача про те, що обмеження щодо реєстрації за нею права власності на земельну ділянку визначені ст. 18 Законом України "Про автомобільні дороги" не поширюється, адже житловий будинок, земельну ділянку під яким остання має намір набути у власність, збудований ще до визначення обмежень "червоними лініями" на вказаній місцевості, суд вважає помилковими та не приймає до уваги, оскільки, по-перше, судом не встановлювався факт будівництва житлового будинку до віднесення вказаної земельної ділянки до меж "червоних ліній", а, по-друге, вказане жодним чином не спростовує факту "розташування" такого будинку в межах "червоних ліній".
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги про зобов'язання Державного кадастрового реєстратора Євсюкову Д.М. Головного управління Держгеокадастру у м. Києві внести (зареєструвати) відомості (зміни) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 0, 1 га за адресою: АДРЕСА_1 на ОСОБА_1 для експлуатації та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд не підлягають задоволенню.
Суд критично ставиться до посилання відповідача на відсутність у договорі від 26.12.2013р. купівлі-продажу 2/3 житлового будинку та договорі від 23.05.2018р. про поділ житлового будинку кадастрового номеру земельної ділянки, що є істотною умовою таких договорів, адже такі висновки не були покладені в основу оскаржуваного рішення Державного кадастрового реєстратора Євсюкової Д.М. Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 09.12.2019р. № РВ-8000236512019 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру.
Водночас, доказів визнання таких договорів недійсними у встановленому законом порядку до суду надано не було.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову.
Доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
cуддя Л.В.Губська
суддя В.В.Файдюк