Справа № 810/3647/17 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г.
19 липня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Губської Л.В., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Щедро" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Флексай" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Щедро" про визнання правочину недійсним,
Головне управління Державної фіскальної служби України у Київській області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Флексай" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Щедро" про визнання недійсним правочину між ТОВ "Флексай" та ТОВ "ТД "Щедро".
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року адміністративний позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Флексай" зареєстроване як юридична особа за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Онікієнка Олега 125, оф.12. Керівником даного підприємства є ОСОБА_1 .
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Щедро" зареєстроване як юридична особа 28.08.2008 за №12241020000043860 за адресою: АДРЕСА_1 . Керівником даного підприємства є ОСОБА_2 .
В липні - жовтні 2016 року ТОВ "Флексай" та ТОВ "ТД "Щедро" перебували в господарських відносинах та було укладено договір купівлі-продажу соняшникової олії. На виконання даного договору сторонами були оформлені податкові накладні від 13.07.2016 №1-3, від 14.07.2016 №4, №8, від 15.07.2016 №9, №10, від 18.07.2016 №11-12, від 19.07.2016 №13-16, від 20.07.2016 №17, №20, від 21.07.2016 №21-24, від 22.07.2016 №25-27, від 23.07.2016 №28, від 25.07.2016 №29, від 26.07.2016 №31-33, №35, №37, від 27.07.2016 №36, №39, №38, №41, №42, №44, №46, №48, від 30.07.2016 №50, від 02.08.2016 №52, №54, від 03.08.2016 №55, від 04.08.2016 №58-65, від 05.08.2016 №70, від 06.08.2016 №69, №72, №74, від 07.08.2016 №76, №78, від 08.08.2016 №79, №80, від 09.08.2016 №81, №82, від 02.09.2016 №109-115, від 05.09.2016 №122, від 06.09.2016 №119, 121, від 07.09.2016 №124, 126, від 08.09.2016 №128, від 12.09.2016 №132, від 13.09.2016 №133, від 14.09.2016 №134, 135, від 15.09.2016 №136, від 16.09.2016 №139-140, від 17.09.2016 №141-143, від 18.09.2016 №144-149, від 19.09.2016 №150-151, від 20.09.2016 №152-153, від 22.09.2016 №154-157, від 23.09.2016 №158, від 26.09.2016 №159-161, від 27.09.2016 №162-164, від 29.09.2016 №165-168, від 30.09.2016 №170-173, від 03.10.2016 №176-180, від 04.10.2016 №181-182, від 05.10.2016 №183-186, від 11.10.2016 №191 на загальну суму 84 285 252 грн.
Вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 22.04.2017 по справі №361/3421/17 затверджено угоду про визнання винуватості від 07.06.2017 у кримінальному провадженні №32017100110000059 від 02.06.2017 року, укладену між прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Рихальським В.В. та обвинуваченим ОСОБА_1 , відповідно до якого останнього було визнано винуватим у пред'явленому обвинувачені за вчинення кримінального правопорушення, зокрема злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч.1 ст.205 КК України, та призначено йому покарання за цією статтею у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 8500 грн.
Судом встановлено, що підписання та надання ОСОБА_1 реєстраційних документів ТОВ "Флексай" невстановленій досудовим розслідуванням особі, дало змогу здійснювати незаконну діяльність, прикриваючись імітацією підприємницької діяльності перереєстрованого товариства, розпоряджатися банківським рахунком товариства, здійснювати прибуткові та видаткові операції по цьому рахунку на власний розсуд, складати від його імені фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи, що свідчать про реалізовані товари, роботи, послуги, складати та видавати документи податкової звітності, з метою прикриття незаконної діяльності, що полягала у незаконному формуванню податкового кредиту та заниженню сум ПДВ до сплати в бюджет платникам податків, серед яких є і ТОВ "ТД "Щедро".
Дії ОСОБА_1 , щодо перереєстрування ТОВ "Флексай" здійснювались в порушення законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб'єктів підприємництва, а саме: статті 1, 14 Закону України "Про підприємництво" № 698-ХІІ від 09.07.91, зі змінами та доповненнями, пункту 3 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.99, статті 81, 87, 88, 89 Цивільного кодексу України, статті 56, 57, 88, 89 Господарського кодексу України, статті 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" №755-IV від 15.05.03, статті 4 Закону України "Про господарські товариства" №1576-ХІІ від 19.09.91. Таким чином, підписання та надання ОСОБА_1 реєстраційних документів ТОВ "Флексай" невстановленій досудовим розслідуванням особі, дало змогу здійснювати незаконну діяльність, прикриваючись імітацією підприємницької діяльності перереєстрованого товариства, розпоряджатися рахунком товариства № НОМЕР_1 (код валюти 980) відкритого в Черкаському ГРУ ПАТ КБ "ПриватБанк" у м. Черкаси (код банку 354347) та № НОМЕР_2 (код валюти 980) відкритого в Черкаському ГРУ ПАТ КБ "ПриватБанк" у м. Черкаси (код банку 354347), здійснювати прибуткові та видаткові операції по цьому рахунку на власний розсуд, складати від його імені фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи, що свідчать про реалізовані товари, роботи (послуги), складати та видавати документи податкової звітності, з метою прикриття незаконної діяльності, що полягала у незаконному формуванню податкового кредиту та заниженню сум податку на додану вартість до сплати в Бюджет України платникам податків: ТОВ "Найзон" (40406251), ТОВ "Вейден" (40476748), ТОВ "Пролайд" (40405965), ТОВ "Вайт Ресурс" (40226866), ТОВ "Логістик-Трейд" (39731107), ТОВ "Югевротранс" (36622779), ТОВ "Яблунецьке хлібоприймальне підприємство" (954030), ПАТ "Украгропромторг" (5470868), ТОВ "ТД "Щедро" (36094135), ТОВ-ПІДПРИЄМСТВО "Авіс" (13304871), ТОВ ПХК "Ідеал" (32643182), ТОВ "Флагман К" (40308299).
Рішенням Дніпровського окружного адміністративного суду від 10.09.2018 в справі №804/2455/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЩЕДРО" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЩЕДРО" задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0013004611 від 29.12.2017 року в частині завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, за лютий 2017 року у розмірі 5 771 101,54 грн. В іншій частині податкове повідомлення-рішення №0013004611 від 29.12.2017 року залишено без змін.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЩЕДРО" - залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року у справі №804/2455/18 - залишено без змін.
В рішенні Дніпровського окружного адміністративного суду від 10.09.2018, яке набрало законної сили, суд зазначив, що податкові накладні, виписані ТОВ "Флексай" які стали підставою для формування податкового кредиту позивача на суму ПДВ - 11169633,46 грн., виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому, віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним. Суд вважає, що статус фіктивного (нелегального) підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а тому, господарські операції такого підприємства не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження первинними документами. Суд погоджується з доводами відповідача, що вироком у кримінальній справі, який набрав законної сили, встановлено об'єктивну сторону складу злочинів посадової особи контрагенту платника податків, дії якої не були спрямовані на реальне настання наслідків. Господарські операції, за наслідками яких підприємством сформовано податковий кредит, відбулися на підставі первинних документів, виписаних цією ж особою і у той самий період, в якому встановлено факт вчинення злочину. Недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. Крім того, суд відмічає, що під час перевірки перевіряючими було встановлено відсутність у ТОВ "Флексай" необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів, які необхідні для здійснення задекларованої господарської діяльності. Також перевіряючими взято до уваги, що зазначений контрагент фактично не здійснював підприємницької діяльності, а був утворений з метою відшкодування податкового кредиту на користь третіх осіб. З урахуванням наведеного суд погоджується з доводами відповідача про те, що господарські операції з ТОВ "Флексай" не підтверджуються на предмет реального їх проведення.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно з підпунктом 20.1.30 пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами;
Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 30 Цивільного кодексу України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Відповідно до статті 91 Цивільного кодексу України, юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
Згідно з частиною 1 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За правилами частин першої та другої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Суд звертає увагу на те, що наявність податкових накладних, виписаних на користь ТОВ "ТЦ "Щедро" є підтвердженням факту існування договірних відносин між сторонами (є його ідентифікатором), причому вказане випливає з сутності податкової накладної та підстав її складання.
Так, відповідно до пункту 201.1 статті 201, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.10. згідно якого, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Відповідно до підпунктів 14.1.185 та 14.1.191 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
В свою чергу, під постачанням товарів розуміється, будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З огляду на зазначене, системний аналіз вказаних норм свідчить, що передумовою для складання податкової накладної є існування договірних відносин між сторонами, тобто факт укладення правочину.
Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.
Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Таким чином, вина особи, яка виражається в намірі порушити публічний порядок (щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним) сторонами правочину або однією зі сторін, жодним чином не може бути встановлена на підставі актів перевірок позивача або його контрагентів, інформацій про відсутності постачальників в ланцюгу постачання за адресою реєстрації та/або наявності у податкового органу податкової інформації про відсутність у постачальника виробничих можливостей для провадження власної господарської діяльності.
При цьому, згідно зі статтею 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Також, суд звертає увагу на те, що статус внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, завідомо неправдивих відомостей, та умисне подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості, встановлені в рамках кримінальної справи за статтею 205-1 Кримінального кодексу України, не є єдиною підставою для визнання правочину недійсним на підставі статті 228 Цивільного кодексу України.
Так, статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено два окремих види недійсності правочинів: ті, що порушують публічний порядок і є нікчемними, і ті, що вчинені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства і є оспорюваними, недійсність їх прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність в судовому порядку на підставах, установлених законом (ч.3 ст. 215 ЦК України).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18.11.2014 у справі № 21-422а 14.
Як вбачається з матеріалів справи, вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 22.04.2017 по справі №361/3421/17 встановлено, що підписання та надання ОСОБА_1 реєстраційних документів ТОВ "Флексай" невстановленій досудовим розслідуванням особі, дало змогу здійснювати незаконну діяльність, прикриваючись імітацією підприємницької діяльності перереєстрованого товариства, розпоряджатися банківським рахунком товариства, здійснювати прибуткові та видаткові операції по цьому рахунку на власний розсуд, складати від його імені фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи, що свідчать про реалізовані товари, роботи, послуги, складати та видавати документи податкової звітності, з метою прикриття незаконної діяльності, що полягала у незаконному формуванню податкового кредиту та заниженню сум ПДВ до сплати в бюджет платникам податків, серед яких є і ТОВ "ТД "Щедро". Дії ОСОБА_1 , що до перереєстрування ТОВ "Флексай" здійснювались в порушення законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб'єктів підприємництва, а саме: статті 1, 14 Закону України "Про підприємництво" №698-ХІІ від 09.07.91, зі змінами та доповненнями, пункту 3 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.99, статті 81, 87, 88, 89 Цивільного кодексу України, статті 56, 57, 88, 89 Господарського кодексу України, статті 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" №755-IV від 15.05.03, статті 4 Закону України "Про господарські товариства" №1576-ХІІ від 19.09.91. Таким чином, підписання та надання ОСОБА_1 реєстраційних документів ТОВ "Флексай" невстановленій досудовим розслідуванням особі, дало змогу здійснювати незаконну діяльність, прикриваючись імітацією підприємницької діяльності перереєстрованого товариства, розпоряджатися рахунком товариства № НОМЕР_1 (код валюти 980) відкритого в Черкаському ГРУ ПАТ КБ "ПриватБанк" у м. Черкаси (код банку 354347) та № НОМЕР_2 (код валюти 980) відкритого в Черкаському ГРУ ПАТ КБ "ПриватБанк" у м. Черкаси (код банку 354347), здійснювати прибуткові та видаткові операції по цьому рахунку на власний розсуд, складати від його імені фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи, що свідчать про реалізовані товари, роботи (послуги), складати та видавати документи податкової звітності, з метою прикриття незаконної діяльності, що полягала у незаконному формуванню податкового кредиту та заниженню сум податку на додану вартість до сплати в Бюджет України платникам податків: ТОВ "Найзон" (40406251), ТОВ "Вейден" (40476748), ТОВ "Пролайд" (40405965), ТОВ "Вайт Ресурс" (40226866), ТОВ "Логістик-Трейд" (39731107), ТОВ"Югевротранс" (36622779), ТОВ "Яблунецьке хлібоприймальне підприємство" (954030), ПАТ "Украгропромторг" (5470868), ТОВ "ТД "Щедро" (36094135), ТОВ-ПІДПРИЄМСТВО "Авіс" (13304871), ТОВ ПХК "Ідеал" (32643182), ТОВ "Флагман К" (40308299).
Тобто, оспорюваний правочин вчинено поза волею номінального директора ТОВ "Флексай" ОСОБА_1 , оскільки останній вказав, що фінансово-господарською діяльністю підприємства не займався.
Згідно з ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Крім того, рішенням Дніпровського окружного адміністративного суду від 10.09.2018 в справі №804/2455/18 встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ "Флексай" які стали підставою для формування податкового кредиту позивача на суму ПДВ - 11 169 633,46 грн., виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому, віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним. Статус фіктивного (нелегального) підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а тому, господарські операції такого підприємства не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження первинними документами. Недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. Також під час перевірки перевіряючими було встановлено відсутність у ТОВ "Флексай" необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів, які необхідні для здійснення задекларованої господарської діяльності. Зазначений контрагент фактично не здійснював підприємницької діяльності, а був утворений з метою відшкодування податкового кредиту на користь третіх осіб.
Тобто господарські операції з ТОВ "Флексай" не підтверджуються на предмет реального їх проведення.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недійсність правочину, укладеного між ТОВ "Флексай" та ТОВ "ТД "Щедро", на виконання якого було видано податкові накладні від 13.07.2016 №1-3, від 14.07.2016 №4, №8, від 15.07.2016 №9, №10, від 18.07.2016 №11-12, від 19.07.2016 №13-16, від 20.07.2016 №17, №20, від 21.07.2016 №21-24, від 22.07.2016 №25-27, від 23.07.2016 №28, від 25.07.2016 №29, від 26.07.2016 №31-33, №35, №37, від 27.07.2016 №36, №39, №38, №41, №42, №44, №46, №48, від 30.07.2016 №50, від 02.08.2016 №52, №54, від 03.08.2016 №55, від 04.08.2016 №58-65, від 05.08.2016 №70, від 06.08.2016 №69, №72, №74, від 07.08.2016 №76, №78, від 08.08.2016 №79, №80, від 09.08.2016 №81, №82, від 02.09.2016 №109-115, від 05.09.2016 №122, від 06.09.2016 №119, 121, від 07.09.2016 №124, 126, від 08.09.2016 №128, від 12.09.2016 №132, від 13.09.2016 №133, від 14.09.2016 №134, 135, від 15.09.2016 №136, від 16.09.2016 №139-140, від 17.09.2016 №141-143, від 18.09.2016 №144-149, від 19.09.2016 №150-151, від 20.09.2016 №152-153, від 22.09.2016 №154-157, від 23.09.2016 №158, від 26.09.2016 №159-161, від 27.09.2016 №162-164, від 29.09.2016 №165-168, від 30.09.2016 №170-173, від 03.10.2016 №176-180, від 04.10.2016 №181-182, від 05.10.2016 №183-186, від 11.10.2016 №191 на загальну суму 84 285 252 грн.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Київського окружного адміністративного суду залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
cуддя Л.В.Губська
суддя В.В.Файдюк