Справа № 640/28779/20 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.
19 липня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Собківа Я.М.,
суддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними рішення, зобов'язати вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просила:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 07.07.2020 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за заявою від 30.06.2020;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання судді у відставці з 12.03.2020 у відсотковому відношенні до суддівської винагороди, зазначеної у "Довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці" № 108/0/21-20 від 30.06.2020 та здійснити виплати з урахуванням фактично виплачених сум.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2021 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
22 червня 2021 року позивач подала відзив на апеляційну скаргу в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працювала суддею з травня 1981 року, судовий стаж 37 років 8 місяців 9 днів.
Постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Верховного Суду України у відставку та призначено щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90% заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді (на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VIвід 07.07.2010 в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" № 192-VIII від 12.02.2015).
30.06.2020 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві із заявою № 22941/8 про перерахунок з 12.03.2020 призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання на підставі Довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 108/0/21-20 від 30.06.2020 за підписом в.о. Голови Верховного Суду України В.І. Гуменюк та заст. гол. бухгалтера Н.І. Осейкова.
Листом від 07.07.2020 року № 2600-0303-8/91155 Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві повідомило позивача про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання у зв'язку з тим, що Верховний Суд України перебуває у стані припинення, і право першого підпису фінансових документів належить Голові ліквідаційної комісії, а не виконуючому обов'язки Голови Верховного Суду України.
Не погоджуючись з такою відмовою відповідача щодо не проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року №1402 (далі - Закон №1402-VIІІ), який набув чинності 30 вересня 2016 року, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
За положеннями частини 4 статті 142 Закону №1402-VIІІ та частини 3 статті 141 Закону №2453-VI (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" в редакції від 12 лютого 2015 року №192-VIІІ) (далі - Закон №2453-VI, яка підлягає застосуванню згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року №4-рп/2016) у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Згідно пункту 25 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402- VIII, право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 року №№41-45, ст.529; 2015р., №№18-20, ст.132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2% грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90% суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Отже, норми частини 4 статті 142, пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIІІ безпосередньо пов'язують розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розміром суддівської винагороди, яку отримує суддя, що працює на відповідній посаді.
Досліджуючи поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний Суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції щодо гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх Рішеннях, а саме: від 24.06.1999 № 6-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18.02.2020 №2-р/2020.
При цьому, рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.
У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п'ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013).
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
Згідно з частиною першою статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Верховний Суд у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 638/12586/16-а та від 11 грудня 2020 року у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Водночас, набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів правовідносин, до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Отже, такі правовідносини безпосередньо пов'язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня; відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством, застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.
Таким чином, саме з 19 лютого 2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм права сформовано у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року у зразковій справі №620/1116/20, який підлягає врахуванню судом першої інстанції відповідно до частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
ОСОБА_1 отримала довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 30.06.2020 № 108/0/21-20, що видана Верховним Судом України за підписом в.о. Голови Верховного Суду України В.І. Гуменюк , про те, що станом на 12.03.2020 суддівська винагорода позивача, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, становила 384 272,85 грн., у тому числі:
посадовий оклад - 197 063,00 грн.;
доплата за вислугу років - 157 650,40 грн.;
доплата за перебування на адміністративній посаді у суді - 9 853,115 грн.;
доплата за науковий ступінь - 0,00 грн.;
доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - 19 706,30 грн.;
щомісячна доплата відповідно до частини шостої статі 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" - 0,00 грн.
Довідка видана на підставі Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" з подальшими змінами, Рішення Конституційного Суду України від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018, Рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020, Рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2020 року № 4-р/2020.
В той же час, згідно відповіді на звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії, відзиву відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не заперечує права позивача на перерахунок і утримання з 12.03.2020 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за Законом України "Про судоустрій та статус суддів".
Підставою для відмови в проведенні такого перерахунку слугувало те, що подана довідка підписана не уповноваженою особою.
Так, відповідач зазначає, що з 21.06.2018 Верховний Суд України перебуває у стані припинення, а головою ліквідаційної комісії, відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, призначено Соловйову Л.В . Надана до заяви довідка позивача про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 30.06.2020 № 108/0/21-20 за підписом В.о. Голови Верховного Суду України Гуменюка В.І .
Як зазначає відповідач, згідно із ч. 4 ст. 105 Цивільного кодексу України до ліквідаційної комісії з моменту її призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Право першого підпису фінансових документів належать голові ліквідаційної комісії, а не виконуючому обов'язки Голови Верховного Суду України.
Оцінюючи такі посилання відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 у справі №2-р/2020 - визнано не конституційним п.7 розділу ХІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону України №1402-VIII щодо ліквідації Верховного Суду України.
Відповідно до ст.104 Цивільного кодексу України - юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Тому, у зв'язку з висновками Конституційного Суду України, припинення Верховного Суду України як юридичного факту не відбулось.
Відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зібрані посадовими особами в порядку реалізації наглядової функції держави є даними похідними від юридичних дій та подій, які створюють статус юридичної особи.
Визначення державної реєстрації слідує з норми пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", а саме: державна реєстрація юридичних осіб - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб про юридичну особу, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Оскільки припинення Верховного Суду України не відбулось, то мотиви відмови відповідачем у прийнятті повторної заяви позивача від 06.10.2020 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставки у зв'язку з неналежним підписом на довідці - є безпідставними, а саме рішення - таким, що підлягає скасуванню.
Досліджуючи питання щодо порядку перерахунку довічного утримання судді у відставці та враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.10.2019 зразкової справи № 240/5401/18 на підставі частини 3 статті 291 КАС України, колегія суддів вказує на необхідність врахування відповідачем при виконанні рішення у даній справі наступного правозастосування. При проведенні перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці змінною величиною повинен бути розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. При цьому відсоткове значення розміру щомісячного довічного грошового утримання, яке обчислювалось при його призначенні відповідно до наявної у судді вислуги років, - є незмінним. Саме таким чином викладена позиція Великої Палати Верховного Суду з цього питання в п.33 рішення у зразковій справі від 16.10.2019 № 240/5401/18.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належним способом відновлення порушеного права позивача є визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 07.07.2020 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за заявою від 30.06.2020 та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання судді у відставці з 12.03.2020 у відсотковому відношенні до суддівської винагороди, зазначеної у "Довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці" № 108/0/21-20 від 30.06.2020 та здійснити виплати з урахуванням фактично виплачених сум.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач Собків Я.М.
Суддя Глущенко Я.Б.
Суддя Черпіцька Л.Т.