П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
08 липня 2021 р.м. ОдесаСправа № 420/9003/20
Головуючий в І інстанції: Свида Л.І.
Дата та місце ухвалення рішення: 12.02.2021 р. м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шеметенко Л.П.
судді - Стас Л.В.
судді - Турецької І.О.
за участю секретаря - Коваль Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
У вересні 2020 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.01.2020 року №№ 0001401406, 0001411406, 0001421406.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 09.01.2020 року № 0001411406. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 09.01.2020 року № 0001401406. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 09.01.2020 року № 0001421406 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на суму 329200 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - відмовлено. Стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 5565,92 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, наголошуючи на неповному з'ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, неправильному застосуванні норм матеріального права.
Представником позивача поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що фактична перевірка господарської одиниці - кафе-бару, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , суб'єкта господарської діяльності - ФОП ОСОБА_1 , проведена на підставі наказу ГУДФС в Одеській області № 6333 від 07.08.2019 року, тривалість такої перевірки - 10 діб з 08.08.2019 року, перед початком перевірки ОСОБА_2 (особа, яка здійснює розрахункові операції) розписався в направленнях на перевірку про те, що йому пред'явлені направлення та службові посвідчення, а також вручено копію наказу № 6333 від 07.08.2019 року.
За результатами фактичної перевірки складено акт від 15.08.2019 року № 977/15/53рро/3530411471 та винесені наступні податкові повідомлення - рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій:
- від 09.01.2020 року № 0001411406 на суму 310800 грн. за порушення позивачем вимог ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», відповідальність за передбачена ч. 2 ст. 17 цього Закону;
- від 09.01.2020 року № 0001421406 на загальну суму 329371 грн.:
1) в частині суми 329200 грн. за порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідальність за що передбачена ст. 20 цього Закону;
2) в частині сум 1 грн. та 170 грн. за порушення позивачем вимог п.п. 1, 7, 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідальність за що передбачена п.п. 1, 5 ст. 17 цього Закону;
- від 09.01.2020 року № 0001401406 на суму 510 грн. на підставі п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України.
Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з яких виходив останній вирішуючи справу, з огляду на викладене.
Так, предметом судового розгляду є питання щодо правомірності податкових повідомлень - рішень від 09.01.2020 року №№ 0001401406, 0001411406, 0001421406 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, які винесені на підставі акту фактичної перевірки від 15.08.2019 року № 977/15/53рро/3530411471.
В свою чергу, зі змісту наведеного акту фактичної перевірки та розрахунку фінансових санкцій до цього акту вбачається, що підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій податковим повідомленням - рішенням від 09.01.2020 року № 0001411406 на суму 310800 грн. став висновок відповідача про порушення позивачем вимог ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», відповідальність за що передбачена абз. 15 ч. 2 ст. 17 цього Закону, а саме відповідач послався на реалізацію тютюнових виробів (тютюн для кальяну) без марок акцизного податку на загальну суму 155400 грн.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» № 481/95-ВР від 19.12.1995 року (в редакції на час встановлення порушення) маркування тютюнових виробів, які реалізуються в Україні, здійснюється таким чином: на кожній одиниці тютюнової продукції (сигареті, цигарці тощо) вказується власна назва виробу.
На кожній пачці, коробці або сувенірній коробці вказується: найменування суб'єкта господарювання-виробника або тютюнової компанії; загальна та власна назви; наявність фільтруючого мундштука; кількість одиниць у пачці, коробці чи в сувенірній коробці; відомості щодо вмісту смоли та нікотину в диму однієї сигарети (щодо сигарет), які наносяться на зовнішню поверхню однієї меншої сторони упаковки тютюнових виробів і займають не менше 15 відсотків площі цієї сторони; медичні попередження, які наносяться відповідно до вимог, зазначених у цій частині статті; позначення нормативного документа (для продукції вітчизняного виробництва, призначеної для реалізації на території України); штриховий код.
На упаковці (за виключенням прозорих обгорток), в якій вироби знаходяться в пачках або коробках, вказується: загальна та власна назви виробу; кількість одиниць продукції в упаковці; медичні попередження, які наносяться відповідно до вимог, зазначених у цій частині статті; штриховий код.
На транспортній тарі вказується: загальна та власна назви виробу; найменування суб'єкта господарювання-виробника та його місцезнаходження; кількість одиниць продукції в упаковці; дата виготовлення; позначення нормативного документа (для продукції вітчизняного виробництва, призначеної для реалізації на території України).
Основне медичне попередження споживачів тютюнових виробів «Куріння вбиває» зазначається на одній більшій зовнішній стороні упаковки (коробки, пачки). На другій більшій зовнішній стороні упаковки (коробки, пачки) тютюнових виробів зазначається додаткове медичне попередження у вигляді одного з десяти текстових написів такого змісту: «Куріння викликає рак легенів», «Куріння викликає залежність від тютюну (нікотинову залежність) - не починайте курити!», «Курці помирають рано», «Куріння викликає старіння шкіри», «Куріння знижує здатність жінок народжувати дітей», «Відмова від куріння значно зменшує ризик небезпечних серцевих захворювань і захворювань легенів», «Куріння руйнує артерії, викликає серцеві напади та інсульт», «Куріння може викликати повільну та болісну смерть», «Куріння під час вагітності завдає шкоди вашій дитині», «Куріння пошкоджує сперму і може призвести до імпотенції» і кольорового малюнка (малюнків) та/або піктограми (піктограм). Кожен варіант текстових написів додаткових медичних попереджень наноситься виробником тютюнових виробів на упаковки (коробки, пачки) тютюнових виробів почергово.
Зазначені малюнок (малюнки) та/або піктограма (піктограми) затверджуються постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров'я і підлягають перегляду (перезатвердженню) Кабінетом Міністрів України у такому самому порядку один раз на п'ять років. Малюнок (малюнки) та/або піктограма (піктограми) наносяться виробником тютюнових виробів на упаковки (коробки, пачки) тютюнових виробів не пізніше, ніж через 18 місяців з дня набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України про їх затвердження (перезатвердження).
Основне та додаткове медичні попередження споживачів тютюнових виробів мають бути розміщені у визначеному виробником або імпортером тютюнових виробів на упаковці (коробці, пачці) місці в рамці чорного кольору шириною не менше ніж три міліметри. Площа, обмежена рамкою, включаючи площу самої рамки, має становити не менше 50 відсотків площі зовнішньої поверхні більшої зовнішньої сторони упаковки (коробки, пачки) тютюнових виробів. Тексти основного та додаткового медичних попереджень споживачів тютюнових виробів, що зазначаються на кожній упаковці (коробці, пачці) тютюнових виробів, мають бути чіткими, надрукованими чорним жирним шрифтом на білому фоні рядковими літерами, крім першої літери попередження, і розміщуватися таким чином, щоб забезпечити цілісність тексту при відкриванні тютюнового виробу у спосіб, зазначений на його упаковці, та не перекриватися іншою друкованою інформацією або марками акцизного збору.
Знаки для товарів і послуг на тютюнових виробах виконуються мовою та у вигляді зареєстрованого оригіналу або зображення, наведеного в прийнятій на розгляд заявці на реєстрацію знака для товарів і послуг.
Продукція, призначена для експорту, маркується згідно з умовами відповідної угоди на експорт.
Виробник може наносити на етикетки додаткову інформацію щодо характеристики продукту. При цьому виробникам тютюнових виробів забороняється наносити на етикетки інформацію, яка може вводити в оману або створювати неправильне враження щодо характеристик тютюнових виробів, їх впливу на здоров'я, включаючи будь-який термін, напис, торговельну марку, зображення, символічний або будь-який інший знак, що прямо чи опосередковано створює помилкове враження про те, що визначений тютюновий виріб є менш шкідливим, ніж інші тютюнові вироби, у тому числі включати такі терміни, як «із низьким вмістом смол», «легкі», «супер легкі», «ультра легкі» та їх аналоги іншими мовами.
Етикеточна продукція розробляється товаровиробником алкогольних та тютюнових виробів і повинна відповідати вимогам чинного законодавства про мови (крім додаткової інформації щодо характеристик продукту), не потребує додаткових узгоджень, є промисловою власністю виробника та захищається згідно з чинним законодавством про промислову (інтелектуальну) власність. Власні назви алкогольних напоїв та тютюнових виробів визначаються їх виробниками і можуть відтворювати зареєстрований чи поданий на реєстрацію знак для товарів і послуг або бути його частиною.
Алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.
У разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.
Зміни до цієї статті набирають чинності не раніше ніж через 24 місяці з дня опублікування закону про внесення відповідних змін.
При цьому алкогольні напої та тютюнові вироби, вироблені в Україні або імпортовані в Україну до набрання чинності внесеними відповідним законом змінами щодо маркування, знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.
Встановлені цією статтею вимоги до місткості тари (посуду) не застосовуються до алкогольних напоїв імпортного виробництва.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» № 481/95-ВР від 19.12.1995 року за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень;
Факт встановленого порушення щодо реалізації тютюнових виробів (тютюн для кальяну) без марок акцизного податку на загальну суму 155400 грн. з боку відповідача підтверджений описом товару, що знаходився на реалізації в господарській одиниці позивача, в якому в графі примітки зазначено наступне: «без марок акцизного податку».
Поряд з цим, як встановлено судом першої інстанції, в примірнику акту перевірки з додатками, що наявний у позивача, а саме в описі товару, що знаходився на реалізації в господарській одиниці позивача, відсутня така примітка із зазначенням без марок акцизного збору.
Як в ході розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, представник відповідача не зміг надати пояснення щодо вказаних розбіжностей.
Також, будь-яких інших доказів, на підтвердження факту встановленого порушення щодо реалізації тютюнових виробів без марок акцизного податку відповідачем не надано.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність застосування до позивача штрафних санкцій за порушення ст. 11 Закону № 481/95-ВР на підставі ст. 17 цього ж Закону, а саме за реалізацію тютюнових виробів без марок акцизного податку, та відповідно не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 09.01.2020 року № 0001411406 на суму 310800 грн., а позов у цій частині є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Поряд з цим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 09.01.2020 року № 0001421406 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на суму 329200 грн., з огляду на викладене.
Так, зі змісту акту фактичної перевірки та розрахунку фінансових санкцій до цього акту вбачається, що підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій податковим повідомленням - рішенням від 09.01.2020 року № 0001421406 в частині суми 329200 грн. став висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» щодо обліку товарних записів за місцем їх реалізації, відповідальність за що передбачена ст. 20 цього Закону, а саме відповідачем зазначено, що до перевірки не надано прибуткових накладних та товар, який знаходився в реалізації не облікований до книги обліку доходів та витрат на загальну суму 164600 грн.
Згідно п. 12 ст. 3, ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 року суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
До суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, при продажі товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. Недотримання вказаного обов'язку має наслідком застосування фінансової санкції у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації.
Правові ж засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року, відповідно до статті 9 якого (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Відповідно до пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Форма книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок її ведення, затверджені наказом ДПА України від 16.09.2013 року № 481, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 року за № 1686/24218 (чинним на час виникнення спірних відносин).
Пунктом 1 вказаного Порядку передбачено, що фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.
Враховуючи викладене, законодавство покладає на фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, обов'язок з ведення Книги обліку доходів і витрат, що полягає у здійсненні записів щодо реалізованих товарів за підсумками робочого дня, а також зі зберігання первинних документів щодо походження товару.
Як вбачається з акту фактичної перевірки та не заперечується позивачем, у ФОП ОСОБА_1 відсутнє свідоцтво про сплату єдиного податку.
Також, зі змісту акту фактичної перевірки вбачається, що до перевірки перевіряючим була надана Книга обліку доходів та витрат від 28.11.2016 року № 2821.
Разом з цим, перевіряючими встановлено, що у вказаній Книзі товар, який знаходився в реалізації не облікований на загальну суму 164600 грн., про що складено відповідний опис товару, який підписаний працівником ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Крім того, до перевірки не надано прибуткових накладних на товар, який знаходився в реалізації на вказану суму.
Спростовуючи встановлені відповідачем порушення позивач посилається на те, що він безпосередньо був відсутній під час перевірки, а його працівники не мали доступ до первинних документів.
Суд першої інстанції прийняв до уваги вказані доводи позивача.
Проте, колегія суддів критично оцінює наведені доводи позивача та вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано прийняв їх до уваги, оскільки у працівників ФОП був доступ до документів щодо обліку товару, а саме Книга обліку доходів та витрат була надана перевіряючим, однак, в ній були відсутні відповідні записи щодо обліку товару, який знаходився в реалізації, про що складено відповідний опис, який, як вже зазначалось, підписаний працівником позивача, при цьому, без будь-яких зауважень.
Також, надаючи оцінку доводам позивача щодо неможливості подання ним до перевірки доказів щодо обліку товару за місцем реалізації з огляду на його відсутність в господарській одиниці на момент перевірки, колегія суддів наголошує, що вимогами ст. 81 Податкового кодексу України прямо передбачено можливість пред'явлення документів на перевірку посадовим (службовим) особам платника податків або особам, які фактично проводять розрахункові операції.
В свою чергу, згідно матеріалів справи, 12.08.2019 року перед початком перевірки ОСОБА_2 , як працівнику ФОП ОСОБА_1 , були пред'явлені посвідчення, направлення на перевірку та вручено копію наказу на перевірку, що цілком відповідає вимогам ст. 81 ПКУ.
Також, в позовній заяві ОСОБА_1 самостійно зазначає, що ОСОБА_2 повідомив його про проведення перевірки.
Таким чином, матеріалами справи та змістом позовної заяви підтверджується, що позивачу з 12.08.2019 року було достеменно відомо про проведення перевірки та у останнього було достатньо часу для подання документів до перевірки, зокрема, доказів щодо обліку товару за місцем реалізації.
Так, акт перевірки складений 15.08.2019 року, однак, як у день початку перевірки (12.08.2019 року), так і до моменту складання акту перевірки, позивачем не надано доказів щодо обліку товару за місцем реалізації.
Що стосується посилань суду першої інстанції на те, що в ході судового розгляду справи позивачем надано Книгу обліку доходів та витрат, в якій містяться дані щодо витрат на придбання цього товару із зазначенням товарно-транспортних накладних та сум витрат, а також товарно-транспортні накладні на поставку позивачу тютюнових виробів від ТОВ «ВЕКТОР ЛД» та алкогольних напоїв від ТОВ «АЛКОЛАЙН», колегія суддів зазначає наступне.
Так, актом перевірки зафіксовано, що до перевірки перевіряючим була надана Книга обліку доходів та витрат від 28.11.2016 року № 2821, однак, у вказаній Книзі товар, який знаходився в реалізації не облікований на загальну суму 164600 грн.
В свою чергу, до суду надано витяг з Книги обліку доходів та витрат від 28.11.2016 року № 2821, а саме копії окремих сторінок Книги, на яких містяться записи за липень-серпень 2019 року, а саме дати, напроти деяких дат суми, а також номери накладних та ТТН.
Проте, з наданих до суду ніким не засвідчених копій сторінок Книги обліку доходів та витрат неможливо встановити, коли саме здійснені наведені записи.
Більш того, як до перевірки, так і до суду, позивачем не надано прибуткові, видаткові накладні на товар, а надані лише товарно-транспортні накладні.
При цьому, в ТТН вказано, що товар поставляється на підставі видаткових накладних, однак, цих накладних не надано.
Крім того, у Книзі обліку доходів та витрат вказано, що записи здійснюються на підставі накладних за номерами та датами, яких до суду не надано.
На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів вважає, що відповідач дійшов обґрунтованого висновку про порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» щодо обліку товарних записів за місцем їх реалізації, а тому, цілком правомірно оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням від 09.01.2020 року № 0001421406 застосував до позивача штрафні фінансові санкції згідно ст. 20 цього Закону у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів у сумі 329200 грн. (2х164600 грн.).
Посилання суду першої інстанції на неотримання безпосередньо ФОП ОСОБА_1 запиту на надання документів до перевірки та відповідно відсутність підстав для застосування наведених штрафних санкцій колегія суддів вважає помилковими, оскільки при проведенні фактичної перевірки відповідач не зобов'язаний вручати позивачу запит на отримання документів, а відповідні документи на перевірку були вручені працівнику позивача, що відповідає вимогам ст. 81 Податкового кодексу України.
Крім того, наведені обставини можуть бути підставою для скасування податкового повідомлення - рішення від 09.01.2020 року № 0001401406 про застосування саме до позивача штрафних санкцій у сумі 510 грн. згідно п. 121.1 ст. 121 ПКУ, з чим погоджується колегія суддів, однак, з урахуванням обізнаності позивача про проведення перевірки, дотримання відповідачем вимог ст. 81 ПКУ, вказані обставини не спростовують висновків відповідача про порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» щодо обліку товарних записів за місцем їх реалізації, які знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи.
Окрім викладеного, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи також підтверджується факт отримання працівником позивача ОСОБА_2 запиту щодо надання документів до перевірки у строк до 15.08.2019 року, в тому числі, прибуткових накладних на товар, книги обліку доходів та витрат.
Посилання суду першої інстанції на показання свідка ОСОБА_2 , згідно яких останній розписався в запиті, але цей запит працівники податкового органу не залишили йому, а тому, він не міг його передати ОСОБА_1 , колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені показання свідка спростовуються змістом запиту щодо надання документів, на якому міститься власноручний підпис ОСОБА_2 саме про отримання примірнику цього запиту - 12.08.2019 року.
Також, зі змісту розрахунку фінансових санкцій до акту перевірки вбачається, що підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій податковим повідомленням - рішенням від 09.01.2020 року № 0001421406 в частині суми 1 грн. та 170 грн. стали висновки відповідача про порушення позивачем вимог п.п. 1, 7 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідальність за що передбачена п.п. 1, 5 ст. 17 цього Закону.
Крім того, в ППР відповідач посилається на п. 9 ст. 3 вказаного Закону.
Колегія суддів зазначає, що згідно п.п. 1, 7, 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 року суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
- подавати до органів доходів і зборів звітність, пов'язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв'язку.
Суб'єкти господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій (крім електронних таксометрів, автоматів з продажу товарів (послуг) та реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти) повинні подавати до органів доходів і зборів по дротових або бездротових каналах зв'язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, які до них приєднані.
Суб'єкти господарювання, які використовують такі реєстратори розрахункових операцій, як електронні таксометри, автомати з продажу товарів (послуг) та реєстратори розрахункових операцій, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, повинні подавати до органів доходів і зборів по дротових або бездротових каналах зв'язку інформацію про обсяг розрахункових операцій, виконаних у готівковій та/або в безготівковій формі, або про обсяг операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, яка міститься в фіскальній пам'яті зазначених реєстраторів розрахункових операцій.
Порядок передачі інформації до органів доходів і зборів по дротових або бездротових каналах зв'язку встановлюється органами доходів і зборів на базі технології, розробленої Національним банком України та погодженої центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику;
- щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій;
Відповідно до п.п. 1, 5 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 року за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
- у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня;
- десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі якщо контрольну стрічку не надруковано або не створено в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій або виявлено спотворення даних про проведені розрахункові операції, інформація про які міститься на контрольній стрічці, створеній в електронній формі.
Судом першої інстанції встановлено, що 12.08.2019 року інспектором ГУ ДФС в Одеській області, який здійснював перевірку кафе-бару, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , здійснено придбання двох чашок кави за 108 грн., під час такого придбання особою, яка здійснює розрахункові операції в цьому кафе-барі виданий чек № 28558 без застосування РРО.
Суд першої інстанції вказав на те, що вказане порушення підтверджується матеріалами справи та показаннями свідків, як перевіряючих, так і особи, яка здійснювала розрахунок - ОСОБА_2 .
Крім того, відповідачем надано до суду докази, зокрема, базу даних АІС «Податковий блок», з якої вбачається не забезпечення своєчасної передачі до органів податкової служби по бездротовим або дротовим каналам зв'язку звітності, пов'язаної з використанням РРО та незабезпечення щоденного друку фіскальних звітних чеків.
На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 09.01.2020 року № 0001421406 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в частині суми 1 грн. та 170 грн. є правомірним, та підстави для його скасування відсутні.
Позивачем в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції у наведеній частині не оскаржено.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції, доходячи висновків про правомірність ППР від 09.01.2020 року № 0001421406 в частині застосування наведених штрафних санкцій у сумі 171 грн., послався на недоведеність висновків акту перевірки щодо невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі зазначеної у денному звіті РРО.
На вказані обставини наголошувалось позивачем і під час апеляційного розгляду справи.
Разом з цим, зі змісту податкового повідомлення - рішення від 09.01.2020 року № 0001421406 та розрахунку фінансових санкцій до акту перевірки вбачається, що підставою для виставлення вказаного ППР є порушення лише наведених вище п.п. 1, 7, 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 року.
В свою чергу, обов'язок щодо забезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, визначений п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 року.
Однак, відповідач не визначив в якості підстав для прийняття оскаржуваних у даній справі ППР наведених вимог п. 13 ст. 3 вказаного Закону, а тому, відповідно вказані порушення, встановлені в ході перевірки не є предметом судового розгляду даної справи, а тому, суд першої інстанції помилково надав їм оцінку.
З огляду на вищевикладене у сукупності, на підставі ст. 317 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.01.2020 року № 0001421406 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на суму 329200 грн. скасуванню із прийнятим нового судового рішення у вказаній частині про відмову у задоволенні позову. Також, підлягає зміні рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 240, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року в частині задоволення позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 09.01.2020 року № 0001421406 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на суму 329200 грн. скасувати та прийняти нове судове рішення у вказаній частині про відмову у задоволенні позову.
Абзац шостий резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року змінити, виклавши його в наступній редакції:
«Стягнуту з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 3113,10 грн.».
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.
Судове рішення складено у повному обсязі 19.07.2021 р.
Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко
Суддя: Л.В. Стас
Суддя: І.О. Турецька