20 липня 2021 р. м.ОдесаСправа № 420/1100/21
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Димерлія О.О.,
суддів: Єщенка О.В., Танасогло Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Волинської митниці Держмитслужби про повернення судового збору
У провадженні П'ятого апеляційного адміністративного суду знаходиться справа №420/1100/21 за апеляційною скаргою Волинської митниці Держмитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 року.
19.07.2021року до П'ятого апеляційного адміністративного суду від Волинської митниці Держмитслужби надійшло клопотання про повернення судового збору, в обґрунтування якого скаржником зазначено, що за звернення до апеляційного суду з даною апеляційною скаргою митний орган повинен був сплати судовий збір в сумі 6810грн.
Надаючи оцінку обґрунтуванням наведеним у клопотанні Волинської митниці Держмитслужби про повернення судового збору, в системному зв'язку з положеннями чинного законодавства, колегія суддів зазначає наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI, згідно із підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 якого за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.
Ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачено, що з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум працездатних осіб становить 2270 гривень.
Виходячи з наведеного, для правильного визначення розміру судового збору, що підлягає сплаті за звернення до суду з вимогами майнового характеру, важливе значення має встановлення розміру ціни позову.
За змістом статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 50 Митного кодексу України визначено цілі використання відомостей про митну вартість товарів, а саме для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
За приписами підпункту 4 частини 1 статті 266 Митного кодексу України одним із обов'язків декларанта у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, є сплата митних платежів або забезпечення їх сплати відповідно до розділу X цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 1 статті 279 Митного кодексу України установлено, що базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є, зокрема для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів.
Відповідно до підпункту «в» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.
Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів (частина перша пункту 190.1 статті 190 Митного кодексу України).
З аналізу наведених правових норм слідує, що митна вартість товару для декларанта є базою оподаткування податком на додану вартість та митними платежами.
При цьому, з метою виконання та досягнення митних цілей, на митні органи покладено функціональні обов'язки з контролю за правильністю визначення платником митної вартості товарів.
Якщо за наслідками такого контролю установлено, що митну вартість визначено не вірно, орган доходів і зборів приймає рішення про коригування митної вартості, внаслідок прийняття якого пропорційно змінюється і розмір належних до сплати митних платежів та податку на додану вартість.
Таким чином, сама по собі визначена у рішенні контролюючого органу митна вартість товару безпосередньо не впливає на майновий стан декларанта. Майновий інтерес для нього складає той розмір митних платежів та інших податків, який він має доплатити порівняно з розміром таких платежів, визначених на підставі заявленої ним митної вартості товарів при декларуванні. Обсяг грошового (вартісного) виразу зміни складу майна позивача у цих спорах співпадає з сумою різниці митних платежів та інших податків, яку він має доплатити.
Отже, при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову, у розумінні підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.
Відтак, розрахунок належного до сплати судового збору при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів має здійснюватися виходячи з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена оскаржуваними рішеннями.
Так, судом установлено, що згідно із оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості товарів №UA205030/2020/000032/2 від 13.11.2020р. ТОВ «ЛОТТ» розраховано митну вартість товару в сумі 376487,15грн. (11359,10 EUR х 33,14), яку контролюючим органом скориговано до 602286,03грн. (18173,99 EUR х 33,14).
Таким чином, різниця між розрахованою декларантом та скоригованою контролюючим органом митною вартість товарів становить 225798,88грн., у зв'язку з чим за звернення до суду першої інстанції з вимогою майнового характеру ТОВ «ЛОТТ» повинно було сплатити судовий збір в сумі 3386,98грн. (225798,88грн. х 1,5%).
Також, за звернення ТОВ «ЛОТТ» до Одеського окружного адміністративного суду із вимогою немайнового характеру, зокрема, щодо визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA2050300/2020/00263 від 13.11.2020 року, Товариство позивача повинно було сплатити судовий збір у розмірі 2270р.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, з урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що за подання до суду даної апеляційної скарги на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2021р. у справі №420/1100/21 Волинська митниця Держмитслужби повинна сплатити судовий збір у загальному розмірі 8485,47грн., з яких 5080,47грн. - за вимогу майнового характеру, 3405грн. - за вимогу немайнового характеру.
Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності законодавчо передбачених підстав для задоволення клопотання Волинської митниці Держмитслужби та повернення судового збору.
Керуючись ст.ст.4, 306, 307, 311 КАС України, апеляційний суд
У задоволенні клопотання Волинської митниці Держмитслужби про повернення судового збору - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Димерлій О.О.
Судді Єщенко О.В. Танасогло Т.М.