П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/4567/21
Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н.В. Дата і місце ухвалення: 22.04.2021р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року по справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови,-
В березні 2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 09.03.2021р. ВП №62523699.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірною постановою старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Косюта В.І. необґрунтовано наклав на ГУ ПФУ в Одеській області штраф у розмірі 10200,00 грн. за повторне невиконання у встановлений виконавцем строк вимог виконавчого листа №420/7581/19, виданого 01.07.2020р. Одеським окружним адміністративним судом, оскільки для застосування відповідальності за невиконання рішення суду у вигляді штрафу необхідним є встановлення, що факт невиконання рішення зумовлений не поважними причинами. Невиконання судового рішення по справі №420/7581/19 в частині виплати ОСОБА_1 грошових коштів за період з 01.03.2018р. по 30.11.2019р. в сумі 7649,75 грн. за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення від 22.04.2021р. з прийняттям нового судового рішення - про задоволення позову.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посиланням позивача на те, що залишок доплати до пенсії ОСОБА_1 за період з 01.03.2018р. по 30.11.2019р. в сумі 7649,75 грн. буде виплачено після виділення Головному управлінню відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду. В порушення вимог ч.5 ст.242 КАС України судом першої інстанції проігноровано висновки Верховного Суду, неодноразово викладені в його постановах, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що ГУ ПФУ в Одеській області повідомило державного виконавця про виконання судового рішення ще до відкриття виконавчого провадження та надало відповідні підтверджуючі документи. А відтак, керуючись положеннями п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження №62523699 підлягало закінченню у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.02.2020р. у справі №420/7581/19, яке набрало законної сили, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо здійснення ОСОБА_1 перерахунку пенсії, виходячи з основного розміру пенсії 15228,00 грн., обмеженого максимальним розміром пенсії з 01 березня 2018 року. Зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, виходячи з основного розміру пенсії 15228,00 грн., без обмеження максимальним розміром пенсії з 01 березня 2018 року, з урахуванням здійснених виплат.
Одеським окружним адміністративним судом 01.07.2020р. ОСОБА_1 видано виконавчий лист у справі №420/7581/19 .
09.07.2020р. ОСОБА_1 звернувся до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про примусове виконання виконавчого листа №420/7581/19.
Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коваленком В.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 62523699 від 10.07.2020р. з примусового виконання виконавчого листа №420/7581/19. У зазначеній постанові було вказано про необхідність боржнику виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Листом від 30.07.2020р. №1500-0225-5/51013 ГУ ПФУ в Одеській області повідомило відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про виконання рішення суду від 13.02.2020р. у справі №420/7581/19. Зокрема, ГУ ПФУ в Одеській області зазначило, що на виконання вказаного рішення, територіальним органом ПФУ 12.06.2020р. проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2018р. Доплата за період з 01.03.2018р. по 30.11.2019р. в сумі 3336,50 грн. буде виплачена згідно з Порядком, затвердженим Постановою КМУ №649, та розробленому відповідно до постанови Порядком ведення обліку рішення суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим правлінням Пенсійного фонду України від 26.09.2018р. №20-1.
До вказаного листа ГУ ПФУ в Одеській області додало до відділу ДВС витяг з реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою від 23.07.2020р.
07.08.2020р. та 25.11.2020р. відповідачем направлено на адресу ГУ ПФУ в Одеській області вимогу щодо невірного обрахунку розміру пенсії та вимогу щодо проведених донарахувань доплати до пенсії.
Листами від 19.08.2020р. та від 03.12.2020р. позивач надав відповідь на вимоги державного виконавця, з огляду на які, у жовтні 2020 року проведено донарахування доплати до пенсії за період з 01.03.2018р. по 30.11.2018р. в сумі 4313,25 грн. Крім того, у листі від 03.12.2020р. зазначено, що виплата нарахованої доплати пенсії за період з 01.03.2018р. по 30.11.2019р. в сумі 7649,75 грн. буде здійснена після виділення ГУ ПФУ в Одеській області відповідних коштів.
27.01.2021р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Косютою В.І. прийнято постанову про накладення на ГУ ПФУ в Одеській області штрафу у розмірі 5 100,00 грн. за невиконання судового рішення у справі №420/7581/19 у встановлений державним виконавцем строк. Пунктом 2 вказаної постанови боржнику встановлено строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.
Листом від 12.02.2021р. ГУ ПФУ в Одеській області повідомило відповідача про те, що виплата нарахованої доплати пенсії за період з 01.03.2018р. по 30.11.2019р. в сумі 7649,75 грн. буде здійснена після виділення територіальному органу ПФУ відповідних коштів.
09.03.2021р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Косютою В.І. прийнято постанову про накладення штрафу ВП №62523699, якою за повторне невиконання рішення суду у справі №420/7581/19, на підставі частини 2 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження», на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області накладено штраф у розмірі 10200,00 грн.
Не погоджуючись з правомірністю вказаної постанови про накладення штрафу ГУ ПФУ в Одеській області оскаржило її в судовому порядку.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що станом на час звернення виконавця до ГУ ПФУ в Одеській області із вимогами від 07.08.2020р. та від 25.11.2020р. щодо надання пояснень щодо невірного розрахунку доплат пенсії ОСОБА_1 та інформації про проведені донарахування, пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» були нечинними, а тому посилання позивача щодо включення інформації про виконання рішення по справі №420/7581/19 до реєстру судових рішень та надання відповідачу витягу станом на 08.02.2021р., не є поважною підставою для невиконання рішення суду у повному обсязі.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ГУ ПФУ в Одеській області та відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частин першої-третьої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Статтею 75 Закону №1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином накладення штрафу в подвійному розмірі є наслідком повторного невиконання рішення боржником без поважних причин у встановлений виконавцем строк.
Аналізуючи наведені положення Закону України «Про виконавче провадження» в контексті цієї справи, потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, яке зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження».
Постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. Тобто для притягнення боржника до відповідальності за невиконання рішення у визначений строк виконавець зобов'язаний з'ясувати наявність причин такої бездіяльності та надати їм оцінку.
Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу, має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Як вже зазначалося колегією суддів, відмовляючи в задоволенні позову ГУ ПФУ в Одеській області суд першої інстанції зазначив про необґрунтованість посилань позивача на те, що виплата нарахованої ОСОБА_1 доплати пенсії за період з 01.03.2018р. по 30.11.2019р. в сумі 7649,75 грн. буде здійснена згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018р. №649, зазначивши, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020р. по справі №640/5248/19 визнано протиправними та не чинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».
Однак, при вирішенні спору судом першої інстанції не враховано, що на вказану обставину ГУ ПФУ в Одеській області посилалося у листі від 30.07.2020р. №1500-0225-5/51013, яку державним виконавцем відповідача не враховано та 27.01.2021р. прийнято постанову про накладення на позивача штрафу у розмірі 5 100,00 грн. за невиконання судового рішення у справі №420/7581/19 у встановлений державним виконавцем строк.
Зазначена постанова державного виконавця є чинною та не скасованою в судовому порядку. При цьому, пунктом 2 вказаної постанови боржнику встановлено строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.
ГУ ПФУ в Одеській області, в обґрунтування неможливості виконання рішення суду у встановлений в постанові від 27.01.2021р. державним виконавцем строк, в листі від 12.02.2021р. в якості поважної причини повідомило відповідача про те, що виплата нарахованої ОСОБА_1 доплати пенсії за період з 01.03.2018р. по 30.11.2019р. в сумі 7649,75 грн. буде здійснена після виділення територіальному органу ПФУ відповідних коштів.
Таким чином, надаючи правову оцінку спірній постанові відповідача про накладення штрафу від 09.03.2021р. ВП №62523699 встановленню, передусім, підлягає чи являється відсутність бюджетного фінансування на виплату коштів за рішенням суду поважною причиною невиконання судового рішення у встановлений державним виконавцем строк в розумінні положень Закону України «Про виконавче провадження».
В силу статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частин 1, 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.
Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.
Тобто, виплати пенсій здійснюються позивачем виключно за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.
Крім того, відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Тож саме від Уряду залежить можливість Пенсійного фонду України забезпечити реалізацію та виконання своїх повноважень.
У межах даної справи, позивач не мав об'єктивної фінансової можливості виконати судове рішення, оскільки кошти з Державного бюджету на виплату стягувачу перерахованої пенсії за період з 01.03.2018р. по 30.11.2019р. не виділялись.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодного допустимого та достовірного доказу щодо наявності коштів у позивача, як боржника відповідного виконавчого провадження, для повного виконання рішення суду, а саме безпосередньої виплати стягувачу коштів перерахованої пенсії.
Відсутність безпосередньої виплати з державного бюджету коштів пенсіонеру не свідчить про очевидну винну в заявлених спірних правовідносинах бездіяльність позивача, як боржника, позаяк конкретні строки для такої виплати виконавчим документом не визначені. Отже, для вказаних правовідносин застосування штрафу не виконує спонукаючої, стимулюючої функції для боржника.
Таким чином, у контексті обставин цієї справи не можна дійти висновку, що позивачем не були перераховані означені кошти без поважних причин.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі №405/3663/13-а, від 21 лютого 2018 року у справі №814/2655/14, від 10 вересня 2019 року у справі №0840/3476/18, від 13 червня 2018 року у справі № 757/29541/14-а, від 09 грудня 2020 року у справі №522/19758/18, від 22 квітня 2021 року у справі №1440/2242/18 та від 20 травня 2021 року у справі №420/5465/18. Зокрема, судом касаційної інстанції неодноразово зверталася увага, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
На підставі викладеного колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість посилань ГУ ПФУ в Одеській області на відсутність відповідних бюджетних призначень на виплату нарахованої за рішенням суду доплати до пенсії ОСОБА_1 як на поважну причину неможливості виконання відповідного рішення суду у встановлений державним виконавцем строк. А відтак, наявні підстави для скасування постанови про накладення штрафу від 09.03.2021р. ВП №62523699.
При вирішенні спору судом першої інстанції не надано правову оцінку поважності причин неможливості виконання рішення суду у справі №420/7581/19 у встановлений державним виконавцем строк, на які ГУ ПФУ в Одеській області посилалося в листі від 12.02.2021р. Натомість, судом фактично розглянуто доводи боржника, викладені в листі від 30.07.2020р., необґрунтованість яких слугувало підставою для прийняття постанови про накладення штрафу від 27.01.2021р., яка не являється предметом даного спору.
Оскільки при вирішенні справи суд першої інстанції не повно з'ясував обставини справи, а також не правильно застосував норми матеріального права, тому рішення суду першої інстанції, в порядку ст.317 КАС України, підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови - про задоволення позову ГУ ПФУ в Одеській області.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частинами 2, 3 вказаної статті Кодексу передбачено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Звернувшись з даним позовом до суду щодо оскарження рішення державного виконавця в порядку ч.1 ст.287 КАС України, позивач - Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області, не виступає суб'єктом владних повноважень.
У спірних правовідносинах, згідно п.7, п.9 ч.1 ст.4, ч.1 ст.287 КАС України, суб'єктом владних повноважень виступає саме Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), рішення якого оскаржено юридичною особою - боржником у виконавчому провадженні ВП №62523699, на якого накладено штраф за невиконання вимог виконавчого листа.
Таким чином, оскільки в даному випадку позивач не здійснює владно-управлінські функції, а звернувся до суду в якості юридичної особи - боржника у виконавчому провадженні, а відтак не є суб'єктом владних повноважень у даних конкретних правовідносинах, тому судовий збір, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, підлягає стягненню на користь позивача, в силу вимог ч.1 ст.139 КАС України.
При зверненні до суду першої інстанції позивачем сплачено 2270,00 грн. судового збору (платіжне доручення №8916 від 02.04.2021р.), а при поданні апеляційної скарги - 3405,00 грн. (платіжне доручення №14358 від 07.06.2021р.). Таким чином, у зв'язку з задоволенням позову у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5675,00 грн. судового збору.
Враховуючи, що дана справа, у відповідності до п.6 ч.6 ст.12 КАС України, належить до категорії незначної складності та розглядалася судом першої інстанції за правилами спрощеного провадження, тому рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року скасувати.
Прийняти по справі нову постанову, якою позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 09.03.2021р. ВП №62523699, прийняту старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Косютою В.І.
Стягнути з Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) 5675,00 (п'ять тисяч шістсот сімдесят п'ять) грн. судового збору.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення виготовлений 20 липня 2021 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук