20 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/2384/21
Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Димерлія О.О.
суддів Єщенка О.В. , Танасогло Т.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року по справі № 420/2384/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії
У лютому 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування при розрахунку та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року базового місяця січня 2016 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року із застосуванням індексу споживчих цін наростаючим підсумком починаючи з базового місяця січня 2008 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованою індексацією грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року із застосуванням індексу споживчих цін наростаючим підсумком починаючи з базового місяця січня 2008 року та раніше виплаченою сумою індексації грошового забезпечення за вказаний період.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 року у справі № 420/4980/20 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію позивачу за період з 1 січня 2016 року по 01 березня 2018 року. На виконання рішення суду відповідачем нарахована та виплачена ОСОБА_1 індексація грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 01 березня 2018 року у розмірі 4503,21 грн. Не погоджуючись з розміром виплаченої індексації грошового забезпечення позивач звернувся до суду. Зазначає, що розрахунок індексації мав проводитись із застосуванням базового місяця - січня 2008 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року по справі № 420/2384/21 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування при розрахунку та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року базового місяця січня 2016 року протиправними.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року із застосуванням індексу споживчих цін наростаючим підсумком починаючи з базового місяця січня 2008 року з урахуванням раніше виплаченої суми індексації грошового забезпечення за вказаний період.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Військовою частиною НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовано фактичні обставини справи, у зв'язку з чим порушено норми матеріального права, а тому відповідач просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що у грудні 2015 року відбулося збільшення складових грошового забезпечення військовослужбовців. Вищезазначене підвищення грошового забезпечення у сумарному виразі перевищило суму індексації, яку військовослужбовці повинні отримати в грудні 2015 року, що підтверджується довідкою розрахунком №488 від 13.05.2021 року. Відтак, місяцем для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовим місяцем) у розумінні Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабміну України від 17 липня 2003 року № 1078 та постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 року № 1013, за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року включно є - січень 2016 року.
В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції установлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 року по справі № 420/4980/20, яке залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 31.03.2018 рік.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 рік.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 року по справі № 420/4980/20 відповідачем нарахована та виплачена ОСОБА_1 індексація грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 01 березня 2018 року у розмірі 4503,21 грн.
Згідно до довідки-розрахунку індексації грошового забезпечення від 05.02.2021 року № 90, розрахунок та виплата індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року здійснено відповідачем із застосуванням базового місяця для проведення індексації - січня 2016 року.
Уважаючи такий розмір розрахунку індексації грошового забезпечення невірним, оскільки відповідачем неправильно застосовано базовий місяць розрахунку індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті. Суд першої інстанції також зазначив, що посилання відповідача на відсутність коштів для виплати індексації є безпідставними, оскільки відсутність бюджетного фінансування для проведення індексації, не впливає на обов'язок останнього її нараховувати та виплачувати.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-ХІІ ( далі - Закон № 1282-ХІІ).
Статтею 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно до ст.2 Закону № 1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (ст.4 Закону № 1282-ХІІ ).
Відповідно до ст.6 Закону № 1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» передбачено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Пунктом 4 вказаного Порядку встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року № 1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців.
Згідно із п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадового окладу військовослужбовця.
При цьому, зміна розміру доплат, надбавок та премій не випливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.
На момент виникнення спірних правовідносин, визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07 листопада 2007 року № 1294, якою затверджено нові схеми посадових окладів військовослужбовців.
Відповідно до п.13 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07 листопада 2007 року № 1294 вона набрала чинності з 01 січня 2008 року, тобто датою, з якою позивач пов'язує встановлення базового місяця індексації.
Вищевказаний підзаконний нормативно-правовий акт діяв до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою, з 01 березня 2018 року, встановлено нові розміри посадових окладів військовослужбовців.
Таким чином, в період дії постанови № 1294, з 01 січня 2008 року по 01 березня 2018 року, тобто протягом періоду, який охоплює спірні правовідносини, розмір посадових окладів військовослужбовців був незмінним, а зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливала на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.
Зазначене свідчить про можливість встановлення січня 2008 року базовим місяцем для перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 рік.
Як стверджує відповідач у апеляційній скарзі, підставою для застосування базового місяця січень 2016 року під час нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з січня 2016 року по березень 2018 року, слугувала постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013).
Так, судова колегія зазначає, що у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови № 1013 від 09.12.2015 року, яка набрала чинності з 15.12.2015 року та підлягала застосуванню з 01.12.2015 року, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.
Пунктом першим вказаної Постанови передбачено підвищення з 01.12.2015 року посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників. На думку, скаржника, вказані зміни призвели до суттєвого щомісячного збільшення грошового забезпечення позивача.
Однак, колегія суддів зауважує, що підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців. Постановою № 1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери (за винятком працівників 1- 3-го тарифних розрядів за ЄТС), окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців.
З прийняттям Постанови № 1013, якою було змінено порядок проведення індексації, посадові оклади військовослужбовців не змінилися.
Як установлено судом першої інстанції, що зміна посадових окладів з урахуванням періоду проходження військової служби позивача відбулась у січні 2008 року згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294. Надалі розмір посадового окладу було змінено 01.03.2018 року згідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що базовим місяцем вважається місяць, в якому підвищена тарифна ставка (посадовий оклад) військовослужбовця за посадою, яку він займає. Визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулась у січні 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 року, тобто місяці, у якому відбулося збільшення розміру посадового окладу штату.
При цьому, загальна сума збільшення грошового забезпечення перевищила суму індексації нараховану в цьому місяці і відповідно до абзаців 1 і 2, пункту 5 Порядку № 1078 січень 2008 року став базовим місяцем для нарахування індексації заробітної плати позивача.
В такому ж порядку нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовця, яке відбулося у березні 2018 року, відповідно до наказу Міністерства оборони України від 01.03.2018 року № 90 «Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України».
Разом з цим, апеляційним судом не установлено, що підвищення грошового доходу позивача у січні 2016 року перевищило суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу та яка мала нараховуватися із базового місяця - січень 2008 року.
Відтак, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача є січень 2008 року, в якому постановою № 1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців, а не січень 2016 року.
Що стосується тверджень відповідача про не направлення на адресу останнього ухвали про відкриття провадження у справі, чим позбавлено право на подачу відзиву на позовну заяву та порушення вимог ст. 9, 174 КАС України, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
23 лютого 2021 Одеським окружним адміністративним судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ( у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Також, судом першої інстанції визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач отримав копію ухвалу про відкриття провадження у справі та позовної заяви з доданими до неї документами 05.03.2021 року. (а.с.22).
Таким чином, суд апеляційної інстанції уважає, що твердження скаржника про неотримання копії ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви з додатками не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
З огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком окружного суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення,тому апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року по справі № 420/2384/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами судового рішення.
Суддя-доповідач Димерлій О.О.
Судді Єщенко О.В. Танасогло Т.М.