П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/8094/19
Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Крусяна А.В.,
Яковлєва О.В.
при секретарі: Шатан В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, третя: Південне управління у м.Одесі ГУ ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
У грудні 2019р. ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до ГУ ДПС в Одеській області, третя: Південне управління у м.Одесі ГУ ДПС в Одеській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення №0200225005 начальника Південного управління у м.Одесі ГУ ДПС в Одеській області Юрія Мамай від 24.10.2019р. про застосування штрафу за несплату та несвоєчасну сплату ЄСВ за період з 13.08.2013р. по 16.10.2019р. в сумі 4 824,49грн. та нарахування пені в сумі 3 275,17грн..
В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що 29.10.2019р. вона дізналася про рішення Південного управління у м.Одесі ГУ ДПС в Одеській області за №0200225005 про застосування штрафу за несплату та несвоєчасну сплату ЄСВ за період з 13.08.2013р. по 16.10.2019р. в сумі 4 824,49грн. та нарахування пені в сумі 3 275,17грн. загальна сума штрафу та пені складає - 8 099,66грн.. Позивачка зазначає, що нарахована їй як платнику ЄСВ заборгованість є нарахованою без будь-якої правової підстави та рішення про її виплату підлягає скасуванню. Вказує, що: не отримувала вимогу про сплату боргу, яка є офіційним обов'язковим документом, тому органами фіскальної служби був порушений порядок застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до ст.25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»; на підтвердження заборгованості не складався акт перевірки діяльності позивачки за вказаний період, з долученого до Рішення розрахунку штрафних санкцій, який фактично є реєстром сформованих лише в електронному вигляді документів на протязі тривалого періоду (5 років), не видно яка саме сума заборгованості по сплаті ЄСВ органами фіскальної служби встановлена; після вивчення наданого розрахунку штрафних санкцій - реєстру про нарахування позивачу штрафних санкцій, пені, нарахування самого ЄСВ зробила висновок про те, що за певні періоди діяльності органами доходів та зборів можливо було здійснене помилкове зарахування іншій особі або неповне зарахування сплачених нею коштів на її рахунок.
Позивачка зазначає, що у квітні 2019р. їй надійшов лист від Центрального ОУПФУ в м.Одесі, датований 12.03.2019р. щодо наявної станом на 1.02.2019р. заборгованості зі сплати ЄСВ в сумі 5 981,32грн., на що у відповідь 12.04.2019р. до Центрального ОУПФУ в м.Одеса була направлена заява щодо відсутності заборгованості зі сплати ЄСВ та що як суб'єкт підприємницької діяльності (з видом діяльності «виробництво будівельних виробів із пластмас») не працювала та припинила діяльність 30.08.2018р., про що є запис у реєстрі. Позивачка вказує, що від Південного ГУ ДПС в Одеській області надійшов лист від 29.05.2019р., яким підтверджено, що у позивачки як особи, яка проводить професійну незалежну діяльність - відсутня заборгованість. Вказує, що будучи застрахованою особою та сплачуючи страхові внески як особа яка займається незалежною професійною діяльністю, вона повністю забезпечувала мінімальний рівень страхування для отримання страхового стажу. Як приватний підприємець позивачка діяльністю не займалась та не мала доходу від вказаної підприємницької діяльності, відповідно не зобов'язана була сплачувати ЄСВ, так як подвійна сплата ЄСВ породжувала подвійне оподаткування.
Посилаючись на вказане просила позов задовольнити.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Південного управління у м.Одесі ГУ ДПС в Одеській області №0200225005 від 24.10.2019р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Стягнути з ГУ ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,4грн..
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган приймаючи оскаржуване рішення діяв протиправно та в супереч норм податкового законодавства України, оскільки при нарахуванні спірної суми у загальну суму штрафу та пені було включено суми, які вже були погашені позивачкою. При цьому, судом першої інстанції було взято до уваги правові висновки викладені в аналогічних справах у постановах Верховного Суду.
Вирішуючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 із 29.06.2016р. по 30.08.2018р. була зареєстрована як ФОП та перебувала на податковому обліку в Приморській ДПІ Південного управління у м.Одесі ГУ ДПС в Одеській області.
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських позивачка була взята на облік як платник єдиного внеску, видами діяльності якого за КВЕД були: 22.23 Виробництво будівельних виробів із пластмас (основний); 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами.
В подальшому, відповідно до Єдиного реєстру адвокатів України, свідоцтва на право на заняття адвокатською діяльністю серії ОД №000085 від 17.01.2018р. (т.1 а.с.59) та посвідчення адвоката України (т.1 а.с.60), ОСОБА_1 на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 17.09.1993р. є адвокатом.
Позивачка як самозайнята особа - адвокат сплачувала єдиний соціальний внесок за 2016р. - 3-й квартал 2019р., що підтверджується відповідними квитанціями (т.1 а.с.16-21) та звітами про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (т.1 а.с.24-28, 31-32).
29.10.2019р. Південним управлінням ГУ ДПС в Одеській області прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне неперерахування) єдиного внеску за №0200225005, згідно з яким до позивачки застосовано штраф у розмірі 4 824,49грн. (20% після 1.01.2015р.) та нараховано пеню 3 275,17грн. (01% суми недоїмки) за період з 13.08.2013р. по 16.10.2019р. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне неперерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (т.1 а.с.14, 120).
Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала заперечення на вищевказане рішення (т.1 а.с.41-45). За результатом розгляду вказаних заперечень, ГУ ДПС в Одеській області направлено ОСОБА_1 лист від 8.11.2019р. за №4123/Г/15-32-50-05-10 (т.1 а.с.50-56), в якому повідомлено, що позивачці необхідно сплатити заборгованість з єдиного внеску у сумі 23 090,62грн., яка складається із боргу 14 990,96грн., штрафної санкції 4 824,49грн. та пені 3 275,17грн..
При цьому, у вищевказаному листі податковим органом зазначено, що з 25.04.2014р. ОСОБА_1 перебуває на обліку в ДПІ в Приморському районі м.Одеса Південного управління у м.Одесі ГУ ДПС в Одеській області як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування здійснюючи діяльність згідно обраного виду «діяльність у сфері права» а також окремо як особа, що провадить незалежну професійну діяльність з ознакою «адвокат».
Перевіряючи правомірність та законність оскаржуваного рішення податкового органу, з урахуванням підстав, за якими позивачка пов'язує його протиправність та скасування, колегія суддів виходить з наступного.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за №2464-VI від 8.07.2010р. (надалі - Закон №2464-VI).
Положеннями п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI встановлено, що Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (надалі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У відповідності до п.4,5 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI (у редакції Закону №77-VIII від 28.12.2014р.) платниками єдиного внеску є:
- фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;
- особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Отже, законодавством розмежовуються платники єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
При цьому, приписами Закону №2464-VI не визначено такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.
За правилами п.2 та п.3 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;
- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Судова колегія зазначає, що порядок обчислення та сплати єдиного внеску визначений у ст.9 Закону №2464-VI.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме із оскаржуваного рішення податкового органу, що позивачці було нараховано штраф та пеню на суму недоїмки за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне неперерахування) єдиного внеску за період з 13.08.2013р. по 16.10.2019р..
Так, у відповідності до п.6 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Приписами ст.25 Закону №2464-VI визначено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч.10). Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (п.2 ч.11). Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (ч.13). Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску (ч.14).
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду та як вбачається з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 (т.1 а.с.123-144), що податковим органом при прийнятті оскаржуваного рішення у загальну суму штрафу та пені було включено суми, які вже були погашені.
Апеляційний суд зазначає, що певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися, наприклад, процедури його ухвалення. Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оскаржуваніть акту, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26.03.2020р. по справі за №2а-475/09/1370 та від 22.12.2020р. по справі за №820/3010/17.
При цьому, судова колегія зазначає, що у п.70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах “Беєлер проти Італії” (Beyeler v. Italy), № 33202/96, пункт 120, “Онер'їлдіз проти Туреччини” (Oneryildiz v. Turkey), № 48939/99, пункт 128, “Megadat.com S.r.l. проти Молдови” (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункту 72, “Москаль проти Польщі” (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах “Лелас проти Хорватії” (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і “Тошкуце та інші проти Румунії” (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах “Онер'їлдіз проти Туреччини” (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та “Беєлер проти Італії” (Beyeler v. Italy), пункт 119).
Отже, судова колегія вважає, що врахування податковим органом в оскаржуваному рішенні сум штрафу та пені, які були погашені задовго до моменту прийняття оскаржуваного рішення, то вказане свідчить про його протиправність в цілому, оскільки така помилка є фундаментальною.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 19 липня 2021р.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: А.В. Крусян
О.В. Яковлєв