П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/3171/21
Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Косцової І.П.,
суддів - Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року про повернення позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа - Управління капітального будівництва Одеської міської ради, про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
Короткий зміст позовних вимог.
03 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
визнати незаконною (неправомірною) бездіяльність Одеської міської ради, яка полягала у відсутності контролю за діяльністю виконавчого комітету Одеської міської ради щодо контролю та координації діяльності Управління капітального будівництва Одеської міської ради стосовно:
відселення мешканців плями забудови по АДРЕСА_1 та Люстдорфської дороги;
здійснення викупу нерухомого майна, розташованого на вищезазначених земельних ділянках, відведених під забудову по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (порушення вимог п. 30 статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”;
здійснення належного контролю за дотриманням договірних зобов'язань за договором забудовниками, діяльність яких пов'язана із залученням коштів фізичних осіб у будівництво багатоквартирних житлових будинків - за інвестиційно-підрядним договором, укладеним 6 серпня 2003 року Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради та ТОВ “Златоград”;
здійснення роботи, пов'язаної із завершенням будівництва житлового комплексу “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, яке проводилось із залученням коштів фізичних осіб, у зв'язку з неспроможністю забудовника - ТОВ “Злотоград” продовжувати таке будівництво;
визнати незаконною (неправомірною) бездіяльність виконавчого комітету Одеської міської ради, яка полягала у відсутності контролю та координації діяльності Управління капітального будівництва Одеської міської ради стосовно:
відселення мешканців плями забудови по АДРЕСА_1 ;
здійснення викупу нерухомого майна, розташованого на вищезазначених земельних ділянках;
здійснення належного контролю за дотриманням договірних зобов'язань за договором забудовниками, діяльність яких пов'язана із залученням коштів фізичних осіб у будівництво багатоквартирних житлових будинків - за інвестиційно-підрядним договором, укладеним 6 серпня 2003 року Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради та ТОВ “Златоград”;
здійснення роботи, пов'язаної із завершенням будівництва житлового комплексу “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, у зв'язку з неспроможністю забудовника - ТОВ “Злотоград” продовжувати таке будівництво;
визнати незаконною (неправомірною) бездіяльність відповідача Одеської міської ради в період з листопада 2019 року по березень 2021 року, яка полягала у відсутності контролю за діяльністю виконавчого комітету Одеської міської ради щодо контролю та координації діяльності Управління капітального будівництва Одеської міської ради щодо:
відселення мешканців плями забудови по АДРЕСА_1 ;
здійснення викупу нерухомого майна, розташованого на вищезазначених земельних ділянках;
здійснення належного контролю за дотриманням договірних зобов'язань за договором забудовниками, діяльність яких пов'язана із залученням коштів фізичних осіб у будівництво багатоквартирних житлових будинків - за інвестиційно-підрядним договором, укладеним 6 серпня 2003 року Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради та ТОВ “Златоград”;
здійснення роботи, пов'язаної із завершенням будівництва житлового комплексу “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” по АДРЕСА_1 , яке проводилось із залученням коштів фізичних осіб, у зв'язку з неспроможністю забудовника - ТОВ “Злотоград” продовжувати таке будівництво;
визнати незаконною (неправомірною) бездіяльність виконавчого комітету Одеської міської ради в період з листопада 2019 року по березень 2021 року, яка полягала у відсутності контролю та координації діяльності Управління капітального будівництва Одеської міської ради щодо:
відселення мешканців плями забудови по АДРЕСА_1 ;
здійснення викупу нерухомого майна, розташованого на вищезазначених земельних ділянках;
здійснення належного контролю за дотриманням договірних зобов'язань за договором забудовниками, діяльність яких пов'язана із залученням коштів фізичних осіб у будівництво багатоквартирних житлових будинків - за інвестиційно-підрядним договором, укладеним 6 серпня 2003 року Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради та ТОВ “Златоград”;
здійснення роботи, пов'язаної із завершенням будівництва житлового комплексу “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” по АДРЕСА_1 , у зв'язку з неспроможністю забудовника - ТОВ “Злотоград” продовжувати таке будівництво;
зобов'язати виконавчий комітет Одеської міської ради розробити та подати на розгляд Одеської міської ради програму звершення будівництва житлового комплексу “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” по АДРЕСА_1 ;
зобов'язати Одеську міську раду прийняти рішення про затвердження програми завершення будівництва житлового комплексу “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” по АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року позовну заяву повернуто позивачеві з тих підстав, що ним пропущено строк звернення до суду, а наведені в обґрунтування поважності пропуску строку підстави не доводять існування об'єктивних чи суб'єктивних обставин, що унеможливили звернення у межах строку, визначеного КАС України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).
В апеляційний скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати прийняту у справі ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначив, що судом першої інстанції належним чином не обґрунтовано підстав, з яких судом визнано, що триваючі звернення позивача до суду не є поважною причиною для поновлення пропущеного строку.
Крім того апелянт наголошує, що ним заявлено частину позовних вимог про визнання незаконною (неправомірною) бездіяльність відповідачів з конкретизацією періоду, а саме з листопада 2019 року по березень 2021 року, при цьому зазначає, що йому стало відомо про протиправну бездіяльність відповідачів з листа Управління капітального будівництва Одеської міської ради від 16.12.2020 року за вх. №02-03/728, тому він вважає, що ним не пропущено строк звернення до суду.
У відзиві на апеляційну скаргу Одеська міська рада та Виконавчий комітет Одеської міської ради заперечували проти її задоволення та просили залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін. На думку відповідачів, обізнаність позивача про порушене право підтверджується його численними зверненнями до суду із позовами різних характерів та зверненнями до Одеської міської ради та її виконавчого комітету, починаючи з 2015 року.
Управління капітального будівництва Одеської міської ради своїм правом на подання відзиву не скористалось.
Фактичні обставини справи.
03.03.2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа - Управління капітального будівництва Одеської міської ради, про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
В позовній заяві позивачем зазначено, що саме в листопаді 2019 року йому стало відомо про порушення відповідачами його прав та законних інтересів.
Крім цього позивач зазначив, що постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року у справі №420/7138/19 (копія якої отримана 17 вересня 2020 року) в задоволенні його позовної заяви було відмовлено з тих підстав, що саме Управління капітального будівництва Одеської міської ради, як виконавчий орган міської ради, якому належать повноваження виконавчих органів ради у сфері капітального будівництва, житлової політики, залучення інвестицій у будівництво з джерел фінансування, не заборонених законодавством, а також контроль за станом квартирного обліку та розподілом житла із державного та комунального фондів на території міста, є належним відповідачем по даній справі.
Судом першої інстанції надано оцінку вказаним доводам щодо дотримання позивачем строку на звернення до суду за захистом порушеного права та вказано, що посилання позивача на зміст постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2020 року по справі №420/7138/19, як доказ не пропущення визначеного законом строку для звернення з позовною заявою до адміністративного суду є необґрунтованим та безпідставним, таким, що не відповідає наведеному змісту позовної заяви, доданих до позовної заяви документів та наведеним положенням абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України щодо обставин, з якими законодавець пов'язує обчислення строку звернення до адміністративного суду.
З цих підстав ухвалою суду першої інстанції від 09.03.2021 року підстави, вказані позивачем у позові, визнані судом неповажними, тому на підставі ч.1 ст.123 КАС України позовну заяву залишено без руху та запропоновано надати до суду нову заяву про поновлення цього строку та доказів поважності причин його пропуску.
17.03.2021 року від позивача надійшла заява про поновлення строку на звернення до суду в порядку усунення недоліків позовної заяви. У вказаній заяві представник позивача навів доводи щодо поважності причин пропуску строку, що вже були зазначені ним в позовній заяві.
Не знайшовши підстав для поновлення пропущеного строку, суд першої інстанції оскаржуваною ухвалою повернув позов позивачеві.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судова колегія зазначає, що запроваджений в КАС України інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх закінчення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
У Рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25.01.2000 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Колегія суддів наголошує, що реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, а тому не реалізація цього права є наслідком його власної поведінки.
Як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів справи, позивач у позовній заяві та в апеляційній скарзі неодноразово визначав, що про порушення своїх прав він дізнався у листопаді 2019 року, проте з даною позовною заявою звернувся лише у березні 2021 року.
Судова колегія відхиляє посилання позивача на триваючі судові звернення, оскільки їх наявність має виключну наслідковість за визначеним позивачем та його представником характером процесуальної поведінки під час захисту власних прав.
При цьому об'єм позовних вимог та суб'єктний склад відповідачів визначається позивачем самостійно у кожній окремій справі.
До того ж, позивачем не наведено жодних обставин, яким чином наявні інші судові справи позбавляли його можливості звернутись до суду з даним позовом з листопада 2019 року.
Стосовно тверджень апелянта, що ним заявлені нові позовні вимоги із зазначенням конкретного періоду (з листопада 2019 року по березень 2021 року) без пропуску строку звернення до суду судова колегія вказує наступне.
Визначення в позові конкретного періоду не може вважатись новими позовними вимогами, що оновлюють загальний перебіг строку звернення до суду, в силу того, що такі позовні вимоги штучно виокремлені з попередньо заявлених та фактично не відрізняються за змістом та суттю.
Резюмуючи все вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем значно пропущено строк звернення до суду, проте не наведено жодних обставин, котрі були об'єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення чи були пов'язані з дійсними істотними перешкодами або труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. А відтак, суд першої інстанції правомірно застосував наслідки пропуску строку звернення до суду, встановлені процесуальним законодавством.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 312, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя Косцова І.П.
Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.