П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/3029/20
Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Косцової І.П.,
суддів - Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
Короткий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо невиплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, ненадання довідки з помісячним розрахунком індексації за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року та щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби без урахування в складі грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, індексації грошового забезпечення, яку позивач отримував у 2020 році;
зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити йому в повному обсязі індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, надати довідку з помісячним розрахунком індексації за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року та виплатити різницю розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням в складі грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, індексації грошового забезпечення, яку позивач отримував у 2020 році.
В обґрунтування позову зазначено, що при звільненні з військової служби та виключенні зі списків особового складу йому нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу (вихідну допомогу) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 у розмірі 50% грошового забезпечення за кожний повний рік служби без врахування індексація грошового забезпечення.
Крім цього, за період військової служби, починаючи з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, йому не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення. Не виплата відповідачем всіх належних позивачеві сум є предметом спору у справі, що розглядається.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року позов задоволено частково.
Суд визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, ненадання довідки про виплачене грошове забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 року по 29.02.2018 року та щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби без урахування в складі грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, індексації грошового забезпечення яку позивач отримував у 2020 році. Зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року; надати позивачеві довідку про виплачене грошове забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 року по 29.02.2018 року; здійснити нарахування та виплатити позивачеві різницю розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням в складі грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, індексації грошового забезпечення, яку позивач отримував у 2020 році.
У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
При прийнятті рішення по суті спору суд першої інстанції виходив із того, що індексація носить регулярний характер, за своєю суттю є частиною грошового забезпечення та має бути включена до складу одноразової грошової допомоги при звільненні.
Стосовно не нарахування та невиплати індексації з 01.01.2016 року по 29.02.2018 року, судом визначено обов'язковість індексування доходів громадян, тому відсутність належного фінансування не може бути визнано достатньою підставою для невиплати позивачеві індексації грошового забезпечення.
Щодо зобов'язання відповідача надати довідку про виплачене грошове забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 року по 29.02.2018 року вказано, що позивач подав відповідний запит на отримання інформації, тому відповідач, ухиляючись від надання запитуваної інформації, порушив право особи, яке суд відновив шляхом зобов'язання надати довідку в межах первинно запитуємої інформації.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).
В апеляційний скарзі Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняте у справі судове рішення у частині задоволених позовних вимог.
В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначає, що індексація грошового забезпечення не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби за станом здоров'я.
ОСОБА_1 своїм правом на подання відзиву не скористався.
У відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 до 12.02.2020 року проходив військову службу в Збройних Силах України.
Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 15.01.2020 року № 18 року позивача було звільнено з військової служби у запас. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.02.2020 року № 31 позивача з 12.02.2020 року виключено зі списків особового складу військової частини та знято з усіх вмдів забезпечення. Цим же наказом постановлено виплатити позивачеві одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби (а.с. 18-19)
Військова частина НОМЕР_1 перебуває на фінансовому забезпеченні Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України.
27.05.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 29.02.2018 року та видати довідку про виплачене грошове забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 року по 29.02.2018 року (а.с. 20-21).
Листом від 26.06.2020 року № 305/1213 відповідач надав відповідь, в якій зазначив, що у 2016 та 2017 роках фінансовий ресурс для здійснення виплат грошового забезпечення не дозволяв здійснювати його індексацію. У 2018 році, після виплати всіх належних видів грошового забезпечення, позивачу було виплачено індексацію у розмірі 658,55 грн. (а.с. 22)
Довідку на запит позивача відповідачем надано не було.
Згідно грошового атестату на день звільнення позивача йому було виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні без врахування індексації грошового забезпечення, яку він отримав у 2020 році (а.с. 23-24).
Вважаючи порушеним своє право на отримання індексації, одноразової грошового допомоги при звільнені та отриманні запитуємої інформації, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Джерела правового регулювання та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Судова колегія визначає, що оскільки апелянтом наведено обґрунтування незгоди з рішенням суду першої інстанції лише у частині щодо врахування індексації грошового забезпечення позивач під час нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні, рішення суду першої інстанції в силу вимог ст.308 КАС України підлягає перегляду виключно у оскаржуваній частині.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України від 25.03.1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 40 Закону №2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).
Частиною першою статті 9 Закону №2011-XII обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною четвертою цієї ж статті визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
В свою чергу, відповідно до постанови КМУ від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з частиною другою статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».
Згідно зі статтею 1 цього Закону індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Частиною 2 ст.5 Закону встановлено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, підтверджено матеріалами справи та не спростовується апелянтом, позивачеві у 2020 році (час звільнення) нараховувалась та виплачувалась індексація (а.с. 24).
Апелянт наполягає, що індексація не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, проте судова колегія такий аргумент вважає хибним, при цьому зазначає наступне.
Так, частиною четвертою статті 9 Закону №2011-ХІІ Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.
Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон №2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.
Аналогічний підхід до трактування зазначених вище норм матеріального права викладено в постанові Верховного Суду від 29 грудня 2020 року по справі №240/1095/20.
У зазначеній справі касаційний суд також зауважив, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Приймаючи постанову від 06 лютого 2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:
1) посадовий оклад;
2) оклад за військовим званням;
3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
В свою чергу, індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, що забезпечує дотримання прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист (Закон України № 1282).
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.04.2020 року у справі № 240/10130/19, від 03.04.2019 року у справі № 638/9697/17.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, тому суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Зважаючи, що судом першої інстанції правомірно розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя Косцова І.П.
Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.