П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/14615/20
Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Косцової І.П.,
суддів - Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
Короткий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
визнати неправомірними дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яке викладено у листі від 21.09.2020 р. №8510- 8352/Щ-02/8-1500/20 щодо розрахунку пенсії в частині обмеження максимальним розміром під час проведення перерахунку та виплати пенсії у розмірі 17 120 грн.;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому пенсії з 13.12.2020 року, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Одеської області від 04.03.2020 р. №304 без обмеження максимального розміру пенсії, а також виплатити різницю в розмірі пенсії за минулий час та з урахуванням раніше проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2020 року у справі №420/3042/20 йому з 13.12.2019 року перераховано пенсію за довідкою прокуратури Одеської області від 04.03.2020 року № 304, виходячи з розрахунку 90% від середньомісячного заробітку 37128,00 грн., проте з застосуванням обмеження її максимального розміру - 17 120 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, у задоволенні позову відмовлено.
При прийнятті рішення у справі суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини виникли під час виконання рішення у справі №420/3042/20, тому позивач, який вважає протиправними дії, вчинені відповідачем на виконання рішення суду, повинен звертатись не з новим позовом, а з заявою у порядку ст. 383 КАС України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на невірне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 просить скасувати його та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування наведених доводів апелянт зазначив, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що спірні правовідносини виникли під час виконання рішення у справі №420/3042/20, оскільки позовна вимога щодо заборони обмеження пенсії максимальним розміром визнана судом апеляційної інстанції передчасною та в її задоволенні відмовлено. Таким чином апелянт наголошує, що підстава звернення з даним позовом, а саме обмеження пенсії максимальним розміром в17 120 грн. у справі №420/3042/20 не вирішувалась, тому він позбавлений процесуального права звернення у порядку статті 383 КАС України.
Стосовно свого права на перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром позивач зазначив, що оскільки на час призначення йому пенсії законом не було встановлено обмежень щодо пенсійного забезпечення працівників прокуратури, таке обмеження має застосовуватись до пенсій, які призначені з 01 січня 2016 року.
У відзиві на апеляційну скаргу ГУПФУ в Одеській області заперечувало проти її задоволення та просило суд залишити оскаржуване рішення без змін.
У відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 01.09.2006 року перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію за вислугу років з урахуванням положень ч.ч.4, 5 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на час виходу на пенсію, розмір якої обчислюється із розрахунку 90 відсотків від заробітку.
07 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 12.03.2020 року №824178 про відмову в перерахунку пенсії та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2020 року у справі №420/3042/20 позов ОСОБА_1 задоволено .
Суд визнав протиправним та скасував оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Одеській області про відмову у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років на підставі Довідки прокуратури Одеської області від 04.03.2020р. №304, зобов'язав відповідача здійснити перерахунок та виплату з 13 грудня 2019року ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі Довідки прокуратури Одеської області від 04.03.2020 року№304, без обмеження її максимального розміру, та з урахуванням раніше проведених виплат.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2020 року рішення суду першої інстанції у зазначеній справі було скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром. Ухвалено в цій частині нову постанову, якою відмовлено в задоволенні вказаних позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції було залишено без змін.
07.09.2020 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою щодо виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2020 року у справі №420/3042/20.
Листом від 21.09.2020 року №8510-8352/Щ-02/8-1500/20 ГУ ПФУ в Одеській області повідомило, що з 13.12.2019 року позивачеві перераховано пенсію за довідкою від 04.03.2020 року № 304, виходячи з розрахунку 90% від середньомісячного заробітку 37128,00 грн. та її розмір на 01.10.2020 року становить 17 120 грн. (а.с. 12-13).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо обмеження нарахованої пенсії максимальним розміром, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги і висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, з огляду на таке.
За приписами частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Як вже зазначалося вище, постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2020 року у справі №420/3042/20 скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром та у задоволенні позовних вимог в частині покладення обов'язку на Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області провести позивачу перерахунок пенсії без обмеження її максимального (граничного) розміру як таких, що заявлені передчасно та без фактичного порушення права позивача, відмовлено.
З огляду на зазначені обставини судова колегія зазначає, що питання перерахунку пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром не вирішувалось у справі №420/3042/20 та на Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області не покладалось жодних зобов'язань з даного приводу, тому у даному випадку позивач позбавлений процесуального права звернення до суду з заявою у порядку ст. 383 КАС України, а відтак, суд першої інстанції, визначаючи підставу для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , дійшов до хибних висновків, що заявлені позовні вимоги не можуть бути розглянуті в окрему провадженні.
Що стосується суті заявлених позовних вимог, судова колегія зазначає наступне.
14 жовтня 2014 року прийнято Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ (далі Закон №1697-VІІ), який набрав чинності з 15 липня 2015 року.
Статтею 86 Закону №1697-VII врегульовано питання щодо пенсійного забезпечення працівників прокуратури, відповідно до ч.20 якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно положень абзацу 6 пункту 15 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (в редакції Закону України від 02 березня 2015 року №213-VIII і Закону України №911-VIII від 24 грудня 2015 року.), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Судова колегія звертає увагу, що зміни, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII, стосувалися питань обмеження пенсії розміром 10740 грн. в період з 01.01.2016 по 31.12.2016 (далі зі змінами внесеними Законом України від 06.12.2016 р. №1774-VIII по 31.12.2017), а тому не впливають та не стосуються спірних у даній справі правовідносин.
Положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 р. №213-VIII частину 15 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» викладено в такій редакції, зокрема:
Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність».
Пунктом І прикінцевих положень Закону України №213-VIII визначено, що в частині вищевказаних змін закон набирає чинність з 25 квітня 2015 року.
З наведеного слідує, що вказаними законодавчими положеннями встановлено обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнані, є чинними та обов'язковими до виконання органами Пенсійного фонду України, а тому підстав для визнання протиправним обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром судова колегія не вбачає.
В своїй позовній заяві та поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначав, що при призначені йому пенсії у відповідності до вимог Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-XII, останній не містив будь-яких обмежень щодо її розміру, тому подальше застосування відповідних змін у національному законодавстві звужує його права.
Такі доводи апелянта зумовлюють необхідність дослідити можливість застосування норми ч.1 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-XII, яка втратила чинність станом на дату проведення перерахунку, здійсненого відповідно до норм чинного Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII.
Так, у рішенні від 09.02.1999 року №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, в ситуації з перерахунком призначеної пенсії працівникам органів прокуратури таке право може ґрунтуватися лише на положеннях чинного на день звернення із заявою про перерахунок пенсії законодавства та не може ґрунтуватися на законі, який втратив чинність.
Судова колегія також звертає увагу на висновки. сформовані в рішенні Конституційного Суду України від 26.03.2020 року у справі №6-р/2020, а саме, що заробітна плата прокурорів, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, має визначатися виключно законом.
За таких умов позивач має право отримувати пенсійні виплати, обраховані із суми заробітної плати прокурорів, встановленої чинним Законом України №1697-VII та реалізував своє право на перерахунок пенсії на підставі норм чинного Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, отримавши належну довідку, складену відповідно до приписів вказаного Закону .
З огляду на викладене судова колегія не приймає до уваги доводи позивача щодо застосування ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-XII, оскільки вона втратила свою чинність та на даний час спірні правовідносини регулюються чинним Законом України №1697-VII.
Оскільки суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсій, проте мотиви такої відмови визнані такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, судове рішення у відповідності до вимог п.1 ч.1 ст.317 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову у задоволенні позовних вимог.
Зважаючи, що судом першої інстанції правомірно розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року - скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя Косцова І.П.
Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.