17 червня 2021 року м. Дніпросправа № 160/13359/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційні скарги Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України Міністерства оборони України та 18 регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 року (головуючий суддя Неклеса О.М.)
за позовом ОСОБА_1 до відповідачів: 18 регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України (відповідач-1), Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України Міністерства оборони України (відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 звернувся 20.10.2020 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідачів: 18 регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України (відповідач-1), Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України Міністерства оборони України (відповідач-2), в якій просив:
- визнати бездіяльність 18 регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України (ЄДРПОУ 07825318) щодо не розгляду заяви про встановлення причинного зв'язку захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із виконанням позивачем обов'язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 21.01.1985 року по 26.12.1985 року протиправною;
- зобов'язати 18 регіональну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України (ЄДРПОУ 07825318) прийняти до розгляду та розглянути заяву з поданими до заяви документами щодо встановлення причинного зв'язку захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із виконанням позивачем обов'язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 21.01.1985 року по 26.12.1985 року;
- визнати бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України Міністерства оборони України (ЄДРПОУ 08356179) щодо не розгляду заяви про встановлення причинного зв'язку захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із виконанням позивачем обов'язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 21.01.1985 року по 26.12.1985 року протиправною;
- зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних сил України Міністерства оборони України (ЄДРПОУ 08356179) прийняти до розгляду та розглянути заяву з поданими до заяви документами щодо встановлення причинного зв'язку захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із виконанням позивачем обов'язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 21.01.1985 року по 26.12.1985 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебуваючи на військовій службі він отримав легке поранення та перебував на стаціонарному лікуванні в ПМП військової частини 2099 з 09.02.1985 року по 19.02.1985 року з діагнозом - контузія, струс головного мозку легкого ступеня. Звернувшись до ЦВЛК Державної прикордонної служби із заявою про розгляд документів про встановлення причинного зв'язку захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із виконанням обов'язків військової служби під час перебування на території Демократичної республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР, позивач отримав відмову, оскільки Державна прикордонна служба не вповноважена надавати відповідний висновок. Не погоджуючись з відмовою ЦВЛК Державної прикордонної служби, позивач звертався до суду з позовною заявою, в задоволенні якої було відмовлено. Проте, в рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 року по справі №160/3231/20 вказано, що оскільки позивач, проходив військову службу саме в прикордонних військах КДБ СРСР, що були складовою Збройних сил СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України СРСР, обов'язок розгляду питання для прийняття рішення про встановлення причинного зв'язку захворювань (поранення) із виконанням позивачем обов'язків військової служби під час перебування на території ДРА у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 21.01.1985 року по 24.12.1985 року покладений саме на ЦВЛК при Міністерстві оборони України. На звернення позивача до 18 регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України та ЦВЛК Збройних сил України Міністерства оборони України, відповідачі повідомили, що нормативно-правовими актами України остаточно невизначено який орган має право встановлювати причинний зв'язок захворювань (поранень, контузій, травм) з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, колишнім військовослужбовцям прикордонних військ КДБ СРСР, тому з метою вирішення даного питання, щодо визначення органу, який має право встановити причинний зв'язок захворювань (поранень, контузій, травм) з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, рекомендовано звернутися до суду. Зауважив, що законодавець прирівнює соціальний захист військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України. При цьому, ВАСУ в своїй ухвалі від 19.09.2017 року по справі № 644/7843/16-а (К/800/7047/17) наголосив, що Адміністрація Державної прикордонної служби України є лише правонаступником Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР, а не усіх прикордонних військ КДБ СРСР, правонаступником всіх військових формувань колишнього СРСР є Міністерство оборони України. Оскільки позивач проходив службу у військовій частині № НОМЕР_1 , у тому числі в період з 21.01.1985 року по 24.12.1985 року проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій у складі Прикордонних військ КДБ СРСР на території Демократичної Республіки Афганістан, де й отримав поранення, він вважає, що відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402, обов'язок щодо встановлення причинного зв'язку поранень у даному випадку може бути покладений на Центральну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України, оскільки Міністерство оборони України є правонаступником всіх військових формувань колишнього СРСР. Окрім того, наказом Міністерства оборони України № 608 від 16.11.2016 р. затверджено адміністративно-територіальні зони відповідальності закладів охорони здоров'я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення, яким передбачено, що згідно розподілу адміністративно-територіальних зон відповідальності, проведення військово-лікарської експертизи по Дніпропетровській області здійснюється Військово-лікарською комісією Південного регіону Міністерства оборони України м .Одеса (18 регіональною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 позовні вимоги задоволені.
Визнано протиправною бездіяльність відповідача-1 (18-ї регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України) щодо не розгляду заяви про встановлення причинного зв'язку захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із виконанням позивачем обов'язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 21.01.1985 року по 26.12.1985 року.
Зобов'язано відповідача-1 (18-ту регіональну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України) прийняти до розгляду та розглянути заяву з поданими до заяви документами щодо встановлення причинного зв'язку захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із виконанням позивачем обов'язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 21.01.1985 року по 26.12.1985 року.
Визнано протиправною бездіяльність відповідача-2 (Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України Міністерства оборони України) щодо не розгляду заяви про встановлення причинного зв'язку захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із виконанням позивачем обов'язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 21.01.1985 року по 26.12.1985 року протиправною.
Зобов'язано відповідача-2 (Центральну військово-лікарську комісію Збройних сил України Міністерства оборони України) прийняти до розгляду та розглянути заяву з поданими до заяви документами щодо встановлення причинного зв'язку захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із виконанням позивачем обов'язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 21.01.1985 року по 26.12.1985 року.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що:
1. оскільки заява позивача про встановлення причинного зв'язку його захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва) із виконанням обов'язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 21.01.1985 року по 26.12.1985 року, разом з наданими документами, 18 регіональною військово-лікарської комісії Міністерства оборони України розглянута не була, відповідачем-1 було надано лише роз'яснення про необхідність звернутися до суду для визначення відповідного органу, уповноваженого встановлювати причинний зв'язок, не зважаючи на наявність підстав для розгляду заяви позивача, суд дійшов висновку, що така бездіяльність відповідача-1 є протиправною;
2. оскільки права та обов'язки Центрально військової-лікарської комісії Міністерства оборони України, визначені Положенням № 402, зокрема щодо організації військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, перевірки роботи підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи, перевірки організації медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у військових, цивільних лікувальних закладах, військових частинах, витребовування документів в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв'язок тощо, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправну бездіяльність Центрально військової-лікарської комісії Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви про встановлення причинного зв'язку захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із виконанням позивачем обов'язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 21.01.1985 року по 26.12.1985 року (надання відповідачем-2 на заяву позивача листа з рекомендацією звернутися до суду, замість виконання визначених Положенням № 402 повноважень, не є розглядом заяви).
Не погодившись з рішення суду першої інстанції відповідач-1 та відповідач-2 (18-та регіональна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України та Центральна військово-лікарська комісія Збройних сил України Міністерства оборони України) подали апеляційні скарги. Просять (кожен окремо) рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позовних вимог відмовити.
Зазначають (кожен окремо), що громадяни України, які проходили військову службу в прикордонних військах колишнього СРСР мають рівні права на соціальний захист з особами, які проходили службу у Державній прикордонній службі України, а не з військовослужбовцями Збройних сил України. Вказують, що військово-лікарські комісії Збройних Сил України мають повноваження щодо встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців Збройних Сил України. Колишні військовослужбовці інших військових формувань, зокрема колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань. В той же час позивач жодного відношення до Збройних Сил України не має, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, він проходив строкову військову службу в прикордонних військах КДБ СРСР у 1983 -1985 роках (військова частина НОМЕР_1 ) та приймав участь в бойових діях на території республіки Афганістан з 21.01.1985 року по 26.12.1985 року. Прикордонні війська КДБ СРСР структурно входили до складу Комітету державної безпеки СРСР, і в той же час являлись складовою частиною Збройних Сил СРСР в період з 01 вересня 1939 року по 21 березня 1989 року. Міністерство оборони України було створено на підставі пункту 2 Постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 року № 1431-ХІІ «Про військові формування в Україні», зі змісту вказаного документу очевидним є той факт, що Міністерство оборони України не лише не є правонаступником Міністерства оборони СРСР, а взагалі ніякого відношення до нього не має. Відсутній жодний нормативно-правовий акт в якому визначено, що Міністерство оборони України є правонаступником колишніх військових округів, у тому числі прикордонних. Отже, Збройні Сили України створено з військових формувань дислокованих на території України. Збройні Сили України не являються правонаступником Збройних Сил СРСР, а тим паче Прикордонних військ КДБ СРСР.
На думку відповідача-2 правонаступником прикордонних військ колишнього СРСР, які на той час підпорядковувались Комітету Державної безпеки СРСР, а з 1991 року Комітету по охороні Державного кордону СРСР, на сьогоднішній день є Державна прикордонна служба України, яка являється правоохоронним органом спеціального призначення та свою діяльність на виконання функцій і покладених на неї завдань здійснює через Адміністрацію Державної прикордонної служби України. Оскільки позивач звільнений з служби у прикордонних військах, правонаступником яких є Державна прикордонна служба України, то повноваження щодо встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв у колишнього військовослужбовця прикордонних військ, яким є позивач, у Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України Міністерства оборони України - відсутні.
На думку відповідача-1, оскільки позивач звільнений з служби у прикордонних військах, правонаступником яких є Державна прикордонна служба України, тому повноваження щодо встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв у колишнього військовослужбовця прикордонних військ, яким є позивач, у 18-тої Регіональної військово-лікарській комісії - відсутні.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідача-2. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Посилається на наказ Міністерства оборони України№608 від 16.11.2016 року, згідно якого затверджено адміністративно-територіальні зони відповідальності закладів охорони здоров'я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення, яким передбачено, що згідно розподілу адміністративно-територіальних зон відповідальності, проведення військово-лікарської експертизи по Дніпропетровській області здійснюються Військово-лікарською комісією Південного регіону Міністерства оборони України м. Одеса (18-тою регіональною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України).
Розгляд справи проведено в порядку письмового провадження згідно ст. 311 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач згідно посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 29.10.2017 року, є особою, яка має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.
Позивач проходив строкову військову службу у період з 05.11.1983 року по 26.12.1985 року, що підтверджуються довідкою Покровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України № 312 від 12.12.2019 року.
В період з 21.01.1985 року по 24.12.1985 року позивач проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій на території Демократичної Республіки Афганістан, що підтверджується довідкою Покровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України № 312 від 12.12.2019 року та копією військового квитка.
Згідно записів на сторінках 16-17 військового квитка позивача, виконуючи службові обов'язки та інтернаціональний борг, 08.02.1985 року він отримав легке поранення та перебував на стаціонарному лікуванні в ПМП військової частини 2099 з 09.02.1985 року по 19.02.1985 року з приводу: контузії, струсу головного мозку легкого ступеня. Наведений запис здійснено на підставі історії хвороби №204/85.
15 червня 2020 року позивач звернувся до Покровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Дніпропетровської області із заявою, в якій просив направити його документи до ВЛК Південного регіону МОУ для встановлення причинного зв'язку поранення з виконанням обов'язків військової служби за рішенням суду.
Листом від 15.06.2020 року вих.№1198 військовий комісар Покровського РТЦК та СП направив голові 18-тої Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України документи учасника бойових дій ОСОБА_1 для встановлення причинного зв'язку поранення з виконанням обов'язків військової служби за рішенням суду.
Згідно роз'яснення 18-тої регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України №3178 від 12.08.2020 року та листа ЦВЛК Збройних сил України Міністерства оборони України № 1400 від 14.07.2020 року, нормативно-правовими актами України остаточно невизначено який орган має право встановлювати причинний зв'язок захворювань (поранень, контузій, травм) з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, колишнім військовослужбовцям прикордонних військ КДБ СРСР, тому з метою вирішення даного питання, щодо визначення органу, який має право встановити причинний зв'язок захворювань (поранень, контузій, травм) з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, рекомендовано звернутися до суду.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо не розгляду його заяви про встановлення причинного зв'язку захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва) із виконанням обов'язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 21.01.1985 року по 26.12.1985 року, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20.12.1991 року, Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» №2801-ХІІ від 19.11.1992 року, норми Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, що затверджене наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 17.11.2008 року № 1109/15800.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Предметом даного спору є правомірність/протиправність дій/рішень відповідачів-1,2 щодо не розгляду заяви позивача про встановлення причинного зв'язку захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва) із виконанням обов'язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 21.01.1985 року по 26.12.1985 року.
Матеріалами справи підтверджується, що згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 2549 від 13.05.2017 року Українського Державного медико-соціального центру ветеранів війни ОСОБА_1 має захворювання - дисциркуляторна енцефалопатія II ступеню (атеросклеротична, посттравматична - з черепно-мозковою травмою, контузія головного мозку 1985 року).
Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 6488 від 26.10.2018 року ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» ОСОБА_1 встановлено діагноз - енцефалопатія II ступеню складного генезу (діабетична, атеросклеротична, посттравматична) з цефалічним синдромом, нерізкою координаторною недостатністю. Стан після церебрального судинної кризи.
З виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 3603 КП «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» Дніпропетровської обласної ради» за період з 22.11.2019 року по 10.12.2019 року вбачається, що внаслідок черепно- мозкової травми, контузії головного мозку (1985 року, під час виконання інтернаціонального обов'язку в Демократичний Республіці Афганістан) ОСОБА_1 має діагноз - хронічна посттравматична, судинна, діабетична енцефалопатія II ступеню, помірний вестибулоатактичний синдром, хронічна нейросенсорна приглухуватість, синдром артеріальної гіпертензії з повторними судинними кризами, виражений вегето-судинний синдром, помірний аміостатичний синдром, органічний емоційно-лабільний розлад з тривожно-депресивною симптоматикою, помірним когнітивним зниженням, дизсомнією.
В силу висновку спеціаліста судово-медичного експерта КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської ОДА № 5 і від 02.12.2019 року виявлені у ОСОБА_1 рубці в області обличчя та правого передпліччя, є наслідками загоєння вогнепальних ран, які спричинені дією осколкових зарядів вогнепальної зброї. Осколкове поранення обличчя зазвичай супроводжується контузією головного мозку. Давність отриманих поранень може відповідати періоду проходження військової служби у складі в/ч пп 2099 з 21.01.1985 року по 24.12.1985 року.
Наслідки черепно-мозкової травми, контузії головного мозку отримані 1985 року під час виконання інтернаціонального обов'язку в ДРА описані також у виписці із амбулаторної карти хворого ОСОБА_1 КЗ «Покровська ЦРЛ» ДОР» Дніпропетровської ОДА від 13.01.2020 року та у виписці із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №488/122 неврологічного відділення КЗ «Покровської ЦРЛ» ДОР» за період з 29.01.2020 року по 11.02.2020 року.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що 09.01.2020 року ОСОБА_1 був направлений на медико-соціальну експертизу (МСЕК) з метою визначення ознак інвалідності, з діагнозом: наслідки черепно-мозкової травми, контузії головного мозку з 1985 року, під час виконання інтернаціонального обов'язку в ДРА, хронічна посттравматична, судинна, діабетична енцефалопатія II ступеню, пірамідна недостатність зліва, хронічний цефалічний синдром, помірний вестибуло-атактичний синдром, хронічний цефалічний синдром, хронічна нейросенсорна туговухість, синдром артеріальної гіпертензії з повторними судинними кризами, виражений вегето-судинний синдром, помірний амбіостатичний синдром, органічний емоційно-лабільний розлад з тривожно-депресивною симптоматикою, помірним когнітивним зниженням, дизсомнією, що підтверджується відповідним направленням КЗ «Покровська ЦРЛ'ДОР від 09.01.2020 року за формою №088/о.
Листом КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради» про повернення о/ф 088 до ЛПУ, головного лікаря КЗ «Покровська ЦРЛ'ДОР було повідомлено, що Ф088/0 від 09.01.2020 року відносно ОСОБА_1 , 1965 р.н. не прийнята до роботи, а надані документи повернені голові ЛКК на доопрацювання, оскільки відповідно до р.11, п.12, п.17, п.18 «Положення про медико-соціальну експертизу», затвердженого постановою КМУ №1317 від 03.12.2009 року, медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних проблем інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відновного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
ОСОБА_1 звертався до Покровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Дніпропетровської області з питання направлення документів до ЦВЛК Державної прикордонної служби України з метою встановлення причинного зв'язку захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із виконанням обов'язків військової служби під час перебування на території Демократичної республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР, проте отримав відмову від ЦВЛК Державної прикордонної служби України, оскільки Державна прикордонна служба не вповноважена надавати відповідний висновок.
Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звертався до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправною бездіяльності Головного військово-медичного центру (центрального клінічного госпіталю) Державної прикордонної служби України щодо не розгляду заяви про встановлення причинного зв'язку захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із виконанням обов'язків військової служби під час перебування на території Демократичної республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 року у справі № 160/3231/20 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено, в зв'язку із тим, що Державна прикордонна служба України не має жодного відношення до Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР, й відповідно не вповноважена надавати висновок про встановлення причинного зв'язку між пораненням та станом здоров'я.
При цьому, в рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 року по справі № 160/3231/20 (згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, рішення набрало законної сили 02.07.2020 року) зазначено про те, що ОСОБА_1 проходив військову службу саме в прикордонних військах КДБ СРСР, що були складовою Збройних сил СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України СРСР, тому обов'язок розгляду питання для прийняття рішення про встановлення причинного зв'язку захворювань (поранення) із виконанням позивачем обов'язків військової служби під час перебування на території ДРА у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 21.01.1985 року по 24.12.1985 року покладений саме на ЦВЛК при Міністерстві оборони України.
15 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Покровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Дніпропетровської області із заявою, в якій просив направити його документи до ВЛК Південного регіону МОУ для встановлення причинного зв'язку поранення з виконанням обов'язків військової служби за рішенням суду.
Листом від 15.06.2020 року вих.№1198 військовий комісар Покровського РТЦК та СП направив голові 18-тої Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України документи учасника бойових дій ОСОБА_1 для встановлення причинного зв'язку поранення з виконанням обов'язків військової служби за рішенням суду.
Згідно роз'яснення 18-тої регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України № 3178 від 12.08.2020 року та листа Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України Міністерства оборони України №1400 від 14.07.2020 року, нормативно-правовими актами України остаточно невизначено який орган має право встановлювати причинний зв'язок захворювань (поранень, контузій, травм) з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, колишнім військовослужбовцям прикордонних військ КДБ СРСР, тому з метою вирішення даного питання, щодо визначення органу, який має право встановити причинний зв'язок захворювань (поранень, контузій, травм) з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, рекомендовано звернутися до суду.
Отже питання щодо розгляду заяви про встановлення причинного зв'язку захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва) із виконанням обов'язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 21.01.1985 року по 26.12.1985 року - відповідачами не вирішено.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20.12.1991 року (Закон №2011-ХІІ), відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 12 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що в силу ст.2 Закону №2011-ХІІ, - ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Відповідно до статті 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» №2801-ХІІ від 19.11.1992 року, військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при військових комісаріатах і закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Порядок організації та проведення військово-лікарської експертизив становлюється Кабінетом Міністрів України.
Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджено наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 17.11.2008 року № 1109/15800 (далі Положення №402).
Згідно із пунктом 1.1 глави 1 Розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
У відповідності до пункту 1.2 глави 1 Розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза - це, зокрема, установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Відповідно до пункту 2.1 глави 2 Розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК) є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України (пп. 2.3.1 п. 2.3 глави 2 Розділу І Положення № 402).
Відповідно до пп. 2.3.3 п. 2.3 глави 2 Розділу І Положення № 402 на Центральні військово-лікарські комісії (ЦВЛК) покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також:
- розроблення та участь у розробленні проектів нормативно-правових актів, посібників, методичних рекомендацій з питань військово-лікарської експертизи;
- розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства оборони України та МОЗ України медичних показань для військово-професійного призначення призовників до видів Збройних Сил України, родів військ та за військовими спеціальностями;
- розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства оборони України науково обґрунтованих вимог до стану здоров'я військовослужбовців з метою максимального збереження їх на військовій службі, запобігання необґрунтованого їх звільнення із Збройних Сил України за станом здоров'я;
- перевірка якості лікувально-профілактичної роботи у цілях військово-лікарської експертизи серед військовослужбовців у військових частинах і лікувальних закладах Міністерства оборони України;
- контроль за лікувально-оздоровчою роботою серед допризовників, організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних та резервістів (кандидатів у резервісти);
- розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи;
- аналіз та узагальнення результатів і досвіду роботи підпорядкованих ВЛК;
- проведення спільно з головними (провідними) медичними спеціалістами та іншими лікарями-спеціалістами аналізу й оцінки результатів медичного огляду військовослужбовців та інших контингентів, розробка пропозицій для покращення військово- лікарської експертизи;
- організація та керівництво науковою роботою з питань військово- лікарської експертизи у підпорядкованих ВЛК;
- підготовка та вдосконалення кадрів для ВЛК;
- прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України;
- проведення спільно з МОЗ України аналізу та узагальнення результатів лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників і призовників, медичного огляду призовників та розроблення пропозицій щодо покращення цієї роботи.
Отже, на Центральну військово-лікарську комісію покладається широке коло повноважень щодо організації військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, серед яких і розгляд заяв.
За приписами пп. 2.3.4 п. 2.3 глави 2 Розділу І Положення № 402 Центральна військово-лікарська комісія (ЦВЛК) має право:
- оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу І цього Положення;
- перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи;
- перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у військових, цивільних лікувальних закладах, військових частинах;
- перевіряти організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у військових, цивільних лікувальних закладах, медичних підрозділах військових частин та ВВНЗ у цілях військово-лікарської експертизи;
- витребовувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв'язок, а саме:
виписки (витяги) з матеріалів адміністративного розслідування, матеріалів дізнання або судового розгляду, а також витяги з наказів, актів;
особові та пенсійні справи, медичні документи (у разі витребування оригіналів зазначених документів вони повертаються за належністю після складання протоколу);
архівні довідки, характеристики та інші документи, необхідні для прийняття постанови (у разі надання копій зазначених вище документів копії підшиваються до складеного протоколу та передаються до архіву зі строком зберігання 50 років);
- залучати головних медичних фахівців Міністерства оборони України, лікарів-спеціалістів Головного військово-медичного клінічного центру та інших військових лікувальних закладів, спеціалістів інших спеціальностей, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається, для вирішення питань військово- лікарської, лікарсько-льотної експертизи;
- перевіряти у військових комісаріатах і закладах охорони здоров'я України організацію, стан та результати лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних, резервістів;
- направляти у військові лікувальні заклади на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби), військовозобов'язаних, резервістів, працівників;
- запитувати від військових, цивільних лікувальних закладів, військових частин, військових комісаріатів і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи;
- надавати до Генерального штабу Збройних Сил України, командуванням видів, Сил підтримки Збройних Сил України, керівникам органів місцевої адміністрації результати лікувально-оздоровчої роботи, проведеної серед допризовників та призовників, медичного огляду військовослужбовців, членів їх сімей, кандидатів на навчання у ВВНЗ, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних, резервістів та іншого контингенту;
- розглядати, переглядати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України;
- надавати роз'яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).
Аналіз вищезазначених прав Центральної військово-лікарської комісії (ЦВЛК), дає підстави для висновку, що відповідач-2 не обмежений у праві надати відповідь на заву позивача щодо встановлення причинного зв'язку захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із виконанням позивачем обов'язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 21.01.1985 року по 26.12.1985 року.
Згідно із пп. 2.3.5 п. 2.3 глави 2 Розділу І Положення № 402 постанови Центральної військово-лікарської комісії (ЦВЛК) можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Разом з тим, п. 2.4 глави 2 Розділу І Положення № 402 визначені обов'язки та права Військово-лікарської комісії (ВЛК) регіону.
Так, відповідно до пп. 2.4.5 п. 2.4 глави 2 Розділу І Положення № 402 ВЛК регіону має право, зокрема, приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК).
При цьому, згідно із пп. 2.4.10 п. 2.4 глави 2 Розділу І Положення № 402 постанова Військово-лікарської комісії (ВЛК) регіону може бути оскаржена до Центральної військово-лікарської комісії (ЦВЛК) або у судовому порядку.
Слід взяти до уваги, що в главі 20 розділу II Положення № 402 визначено, що постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів.
У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням.
У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК.
Члени ВЛК зобов'язані дотримуватися вимог Положення.
Постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, контролюються, а за необхідності переглядаються відповідною штатною ВЛК.
З аналізу наведених норм Положення № 402 вбачається, що оскільки визначення ВЛК причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців оформлюється протоколом засідання ВЛК, який є по своїй суті рішенням (постановою), несе для особи певні права та обов'язки, може бути оскаржене, то суб'єкт який його виніс в розумінні положень КАС України є суб'єктом владних повноважень.
Разом з тим, Положенням № 402 (глава 21 Розділу II) врегульовано порядок встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України.
Відповідно до п. п. 21.1, 21.3 глави 21 Розділу II Положення № 402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.
Причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом.
Пунктом 21.5 глави 21 Розділу II Положення № 402 визначено в яких формулюваннях приймаються постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв.
Цей перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Зокрема, підпунктом «г» пункту 21.5 глави 21 Розділу II Положення № 402 визначено, що постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв приймається в такому формулюванні:
"Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік держав і періодів бойових дій на їх території, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року № 63 (із змінами)), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.
Згідно із п. 21.7 глави 21 Розділу II Положення № 402 постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров'я Збройних Сил України).
Відповідно до п.21.8 глави 21 Розділу II Положення № 402 при медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи).
Згідно із п. 21.18 глави 21 Розділу II Положення № 402 якщо свідоцтво про хворобу не зберіглося, підставою для прийняття постанови про причинний зв'язок захворювання (поранення) є записи в документах (історія хвороби, довідка архіву, медична довідка, медична, червоноармійська або службова книжки, прохідне свідоцтво, особова справа, свідоцтво про звільнення від військового обов'язку, військовий квиток, витяг із документів військової частини, матеріалів службового розслідування, дізнання, досудового слідства або суду).
За приписами п. 21.14 глави 21 Розділу II Положення № 402 постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва направляється в органи соціального захисту і до військового комісаріату за місцем проживання колишнього військовослужбовця. Якщо питання про причинний зв'язок захворювання (поранення) розглядається за скаргою, заявою колишнього військовослужбовця, ВЛК повідомляє його про своє рішення, а якщо прийнято постанову, направляє її заявникові або видає на руки.
Разом з тим, відповідно до положень Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, яке затверджено постановою КМ України № 393 від 17.07.1992, для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській армії та служби, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що законодавець прирівнює соціальний захист військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України.
Щодо правонаступництва колишніх органів державної влади СРСР, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач у 1983 - 1985 роках проходив строкову військову службу у складі військової частини, що входила до складу Прикордонних військ КДБ СРСР та був звільнений на підставі наказу Міністра оборони колишнього СРСР.
Прикордонні війська КДБ СРСР структурно входили до складу Комітету державної безпеки СРСР (КДБ СРСР, до 1978 року - КДБ при Міністерстві СРСР).
Прикордонні війська КДБ СРСР відповідно до статті 4 «Закона Союза Советских Социалистических Республик «О всеобщей воинской обязаности» від 12.10.1967 року, вважалися складовою частиною Збройних Сил СРСР в період з 1 вересня 1939 року по 21 березня 1989 року.
Після розпаду СРСР прикордонні загони і частини Середньоазіатського прикордонного округу на території Узбекистану і Туркменії відійшли під їх юрисдикцію відповідно в березні і в серпні 1992 року.
Указом Президента Російської Федерації від 8 листопада 1992 року, був розформований Середньоазіатський прикордонний округ. Прикордонні загони колишнього Середньоазіатського прикордонного округу знаходилися на території Республіки Таджикистан, і через громадянську війну тривалий період перебували під юрисдикцією Росії.
У листопаді 2004 року всі прикордонні загони колишнього Середньоазіатського округу були передані до складу Збройних сил Республіки Таджикистан.
Водночас, згідно з пунктом 1 Указу Президії Верховної Ради України від 30 серпня 1991 року № 1464-ХІІ всі дислоковані на території республіки (УРСР) військові частини прикордонних військ СРСР та їх органи управління з озброєнням і матеріально- технічною базою переведені у відання України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 2 січня 1992 р. №3 «Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону України» установлено, що Державний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником лише колишнього Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР - при цьому до складу самого прикордонного округу входили також і частини прикордонних військ КДБ СРСР, розташовані на території Білоруської СРСР та Молдавської СРСР. Проте вказані військові частини відійшли до відання Білорусі та Молдови.
Таким чином саме відповідачі-1,2 є належними відповідачами в даних правовідносинах.
Слід зазначити, що Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 19.09.2017 року по справі № 644/7843/16-а (К/800/7047/17) прийшов до анаголічних висновків та зауважив, що Адміністрація Державної прикордонної служби України є лише правонаступником Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР, а не усіх прикордонних військ КДБ СРСР, правонаступником всіх військових формувань колишнього СРСР є Міністерство оборони України.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 року по справі № 160/3231/20 судом було встановлено, що позивач проходив службу саме у прикордонних військах КДБ СРСР, що були складовою Збройних Сил СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, тому обов'язок розгляду питання для прийняття рішення про встановлення причинного зв'язку захворювань (поранення) із виконанням ползивачем обов'язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 21.01.1985 по 24.12.1985, покладений саме на Центральну військово-лікарську комісію при Міністерстві оборони України.
Згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 року по справі №160/3231/20 набрало законної сили 02.07.2020 року, а тому встановлені наведеним рішенням суду обставини не доказуються при розгляді цієї справи.
З огляду на вищевикладене, а також беручи до уваги ту обставину, що позивач проходив службу у військовій частині № НОМЕР_1 , у тому числі в період з 21.01.1985 року по 24.12.1985 року проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій у складі Прикордонних військ КДБ СРСР на території Демократичної Республіки Афганістан, де отримав поранення, суд прийшов до висновку, що відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402, обов'язок щодо встановлення причинного зв'язку поранень у даному випадку може бути покладений на Центральну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України, оскільки Міністерство оборони України є правонаступником всіх військових формувань колишнього СРСР.
При цьому, наказом Міністерства оборони України № 608 від 16.11.2016 р. затверджено адміністративно-територіальні зони відповідальності закладів охорони здоров'я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення, яким передбачено, що згідно розподілу адміністративно-територіальних зон відповідальності, проведення військово-лікарської експертизи по Дніпропетровській області здійснюється Військово-лікарською комісією Південного регіону Міністерства оборони України м.Одеса (18 регіональною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України).
Оскільки, відповідно до пп. 2.4.5 п. 2.4 глави 2 Розділу І Положення № 402 ВЛК регіону має право, зокрема, приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та згідно розподілу адміністративно-територіальних зон відповідальності уповноваженим на проведення військово-лікарської експертизи по Дніпропетровській області є 18 регіональна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України, суд вважає, що встановлення причинного зв'язку захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із виконанням позивачем обов'язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 21.01.1985 року по 26.12.1985 року відноситься до компетенції 18 регіональною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України.
Оскільки заява позивача про встановлення причинного зв'язку його захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва) із виконанням обов'язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 21.01.1985 року по 26.12.1985 року, - 18-тою регіональною військово-лікарської комісії Міністерства оборони України розглянута не була відповідачем-1 (було надано лише роз'яснення про необхідність звернутися до суду для визначення відповідного органу, уповноваженого встановлювати причинний зв'язок) колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій відповідача-1 щодо не розгляду заяви позивача.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції є ефективним способом захисту зобов'язання відповідача-1 прийняти до розгляду та розглянути заяву позивача щодо встановлення причинного зв'язку захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із виконанням ним обов'язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 21.01.1985 року по 26.12.1985 року.
При цьому, враховуючи права та обов'язки Центрально військової-лікарської комісії Міністерства оборони України, визначені Положенням № 402, зокрема щодо організації військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, перевірки роботи підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи, перевірки організації медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у військових, цивільних лікувальних закладах, військових частинах, витребування документів в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв'язок тощо, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії відповідача-2 є протиправними щодо не розгляду заяви про встановлення причинного зв'язку захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із виконанням позивачем обов'язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 21.01.1985 року по 26.12.1985 року.
Безпосередньо лист відповідача-2 на заяву позивача про рекомендацією звернутися до суду, не є належним розглядом заяви в силу Положення № 402.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції - зобов'язання відповідача-2 (Центральну військово-лікарську комісію Збройних сил України Міністерства оборони України) прийняти до розгляду та розглянути заяву позивача щодо встановлення причинного зв'язку захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва) - є ефективним способом захисту прав позивача.
Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, не доведено правомірності їх дій/рішень щодо розгляду заяви позивача про встановлення причинного зв'язку захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва) пов'язаного із виконанням позивачем обов'язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 21.01.1985 року по 26.12.1985 року, при цьому позивачем доведено обґрунтування його позовних вимог.
За наведених обставин колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційних скаргах відповідача-1,2, оскільки аргументи відповідачів спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства, що регулюють дані правовідносини.
Права та інтереси позивача захищені рішення суду.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правове обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
В силу ч. 5 ст. 328 КАС України рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України Міністерства оборони України та 18-тої регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
В повному обсязі постанова виготовлена 24.06.2021.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова