20 липня 2021 р.Справа № 953/1063/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Севастьянової А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 11.05.2021 (суддя Колесник С.А., м. Харків, повний текст складено 11.05.2021) по справі № 953/1063/21
за позовом ОСОБА_1
до Управління патрульної поліції в Харківській області
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Харківській області (далі по тексту - відповідач, УПП в Харківській області), в якому просить суд скасувати постанову серії ДП 18 № 665999 від 16.01.2021, винесену інспектором 3 батальйону 2 роти 2 взводу Управління патрульної поліції у Харківській області лейтенантом поліції Сорокіним Дмитром Сергійовичем, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі стосовно ОСОБА_1 , за ч. 8 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 11.05.2021 по справі № 953/1063/21 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова від 11.05.2021 по справі № 953/1063/21 та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач вказує, що, дії відповідача щодо винесення постанови, є протиправними, а сама постанова підлягає скасуванню. Зазначає, що незважаючи на його доводи про відсутність у його діях складу будь-якого адміністративного правопорушення та посилання на те, що він не керував вказаним транспортним засобом, при цьому ніяких вимог ПДР України не порушував, відповідач, без складання протоколу, виніс оскаржувану постанову. Так, позивач вказує на те, що в постанові відсутні посилання на наявність пояснень водія та свідків, а також інших фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку відповідач встановив наявність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, винність в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказує, що посилання відповідача на наявність відеозапису не відповідає дійсності, оскільки він не був продемонстрований при розгляді справи.
Також зазначає, що інспектором патрульної поліції було неправомірно використано інформацію з митних баз даних, яка містить інформацію з обмеженим доступом, а співробітники Національної поліції не мають доступу до митних баз даних, крім того відсутній встановлений законодавством порядок використання митної бази співробітниками поліції та відсутній порядок захисту вказаної інформації під час такого використання співробітниками поліції.
ОСОБА_1 зазначив про те, що відсутній належний суб'єкт правопорушення у справі, оскільки позивач транспортний засіб у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не помішувала в митний режим транзиту не передавав: строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту не порушував: транспортний засіб для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні не використовував, тому він взагалі не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.8 ст.121 КУпАП.
Позивач також вказує на порушення інспектором порядку розгляду справи та неправомірність винесення постанови на місці вчинення правопорушення (просто на дорозі) та відразу після того, як правопорушення, ніби - то, було вчинено, що позбавило водія фізичної можливості скористатися своїми правами, зокрема відповідачем не вчинено жодних дій щодо надання можливості позивачу реалізувати своє право на отримання правової допомоги.
Крім того, вказує, що з відеозаписів, доданих до матеріалів справи, неможливо встановити марку, модель та державний реєстраційний номер автомобіля, в якому знаходився позивач. Зазначає, що на відеозаписі інспектор чітко вказує про те, що позивачем порушено митні правила, а не те, що останній керував транспортним засобом щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, тобто поліцейським складено оскаржувану постанову на інший склад правопорушення. Вказує, що доказів, які б підтверджували вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.8 ст. 121 КУпАП, не надано.
Правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином у відповідності до ч. 2 ст. 268 КАС України.
Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 16 січня 2021 року інспектором 3 батальйону 2 роти 2 взводу Управління патрульної поліції у Харківській області лейтенантом поліції Сорокіним Дмитром Сергійовичем винесено відносно ОСОБА_1 постанову серії ДП 18 № 665999 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі, у вигляді штрафу в сумі 8500 грн. за правопорушення, передбачене ч. 8 ст. 121 КУпАП.
Як вбачається з вказаної постанови, 16.01.2021 о 00 год. 33 хв. в місті Харкові по проспекту Петра Григоренка, 3/1, водій - ОСОБА_1 , керував транспортним засобом AUDI А4, номерний знак НОМЕР_1 , всупереч встановлених Митним кодексом України обмежень, а саме: порушено строк перебування транспортного засобу в режимі тимчасового ввезення терміном до 1 року; передано керування особі, яка не ввозила ТЗ на митну територію України. Згідно відомостей, внесених до інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі -ІПНП), транспортний засіб AUDI А4, номерний знак НОМЕР_1 , було ввезено на територію України 14.08.2017.
Позивач, не погоджуючись із правомірністю винесеної постанови, звернувся до суду із даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а правомірність притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.8 ст.121 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.
Як підтверджено матеріалами справи, позивач в позовній заяві як на одну із підстав для задоволення позову посилався на те, що під час розгляду справи він виявив бажання скористатись правовою допомогою адвоката, про що заявляв усне клопотання, однак інспектор поліції, розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу, порушив його право скористатися правовою допомогою адвоката.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, в порушення вимог ст.246 КАС України, не надав мотивованої оцінки цьому аргументу позивача щодо порушення інспектором його права скористатися правовою допомогою адвоката.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію".
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
За змістом статті 31 цього Закону, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до вимог статті 40 Закону України "Про Національну поліцію", поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Відповідно до п. 10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Згідно зі ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Колегія суддів зазначає, що у посадових осіб суб'єктів владних повноважень, в тому числі і у працівників органів і підрозділів Національної поліції, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, є обов'язок - забезпечити особам, які притягуються до адміністративної відповідальності можливість користування правами, закріпленими у ст. 268 КУпАП.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2019 року у справі №522/22180/16-а та від 18 лютого 2020 року у справі №524/9827/16-а.
Статтею 268 КУпАП встановлено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Пункт 9 розділу ІІІ Інструкції №1395 передбачає, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу; поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки; після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання…
У відповідності до частини другої статті 271 КУпАП, інтереси потерпілого може представляти представник - адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 виявив бажання скористатись правовою допомогою, про що зробив відповідну заяву відповідачу.
Однак, інспектором не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги.
Суд наголошує, що такі дії інспектора грубо порушують права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що в свою чергу є порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Належна реалізація позивачем прав, встановлених ст. 268 КУпАП, у випадку їх роз'яснення до моменту прийняття постанови у справі про адміністративне правопорушення, мала можливість вплинути на прийняте інспектором поліції рішення у справі про адміністративне правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у справі №524/9827/16-а, від 15 квітня 2020 року у справі № 524/3644/17, від 26 травня 2020 року у справі № 640/16220/16-а.
Колегія суддів зауважує, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.
Враховуючи, що відповідачем було порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, постанова відповідача про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч. ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 6 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Із матеріалів справи встановлено, що позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 454,00 грн. згідно квитанції від 21.01.2021 (а.с. 13), також за подання апеляційної скарги на рішення Київського районного суду м. Харкова від 11.05.2021 по справі № 953/1063/21 сплачений судовий збір у розмірі 681,00 грн. відповідно до квитанції про сплату від 14.06.2021.
Аналізуючи викладене, враховуючи задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що відшкодуванню підлягають судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 1135,00 грн..
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 11.05.2021 по справі № 953/1063/21 скасувати.
Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Скасувати постанову серії ДП 18 № 665999 від 16.01.2021, винесену інспектором 3 батальйону 2 роти 2 взводу Управління патрульної поліції у Харківській області лейтенантом поліції Сорокіним Дмитром Сергійовичем, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі стосовно ОСОБА_1 , за ч. 8 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Харківській області (вул. Шевченка, 315-А, м. Харків, 61033) судові витрати на сплату судового збору за подання позову та апеляційної скарги у розмірі 1135 (одна тисяча сто тридцять п'ять) гривень 00 коп..
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Т.С. Перцова О.В. Присяжнюк