20 липня 2021 р. Справа № 524/6082/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Катунова В.В.
суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М.
за участю секретаря судового засідання Ігнатьєвої К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою інспектора роти ТОР Батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Копилова Антона Сергійовича на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20.04.2021. суддя Андрієць Д.Д., вул. Першотравнева, 29/5, м. Кременчук, Полтавська область, 39600 по справі № 524/6082/20
за позовом ОСОБА_1
до інспектора роти ТОР Батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Копилова Антона Сергійовича третя особа Департамент патрульної поліції Національної поліції
про визнання протиправними дій інспектора щодо зупинки транспортного засобу, ігнорування норм Закону при винесенні постанови та фіксування правопорушення;про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ №3153485 від 18.09.2020,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора роти ТОР Батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Копилова Антона Сергійовича, третя особа, Департамент патрульної поліції Національної поліції, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії інспектора патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Копилова Антона Сергійовича щодо зупинки транспортного засобу, ігнорування норм Закону при винесенні постанови та щодо фіксування правопорушення;
- скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ №3153485 від 18.09.2020 винесену інспектором роти ТОР Батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Копиловим Антоном Сергійовичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 18.09.2020 відносно нього була винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ №3153485 за ч.2 ст.122 КУпАП, з огляду на те що він, керуючи транспортним засобом, не надав перевагу в русі автомобілю, що рухався в зустрічному напрямку. З постановою він не згоден та вважає, що вона має бути скасована, оскільки ПДР України він не порушував. Вважає, що оскаржувана постанова складена відповідачем без дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, яка б передувала б ухваленню постанови, тобто не у відповідності до вимог ст.247, 251, 279, 283 КУпАП та п.п.9,10 розділу ІІІ Інструкції. Зокрема, не було встановлено та досліджено належні та допустимі докази, а в основу суті проступку були покладені лише певні міркування та/або висновки відповідача без зазначення відповідних доказів, які не були подані суду.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20.04.2021 позов задоволено частково.
Скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ №3153485 від 18.09.2020 винесену інспектором роти ТОР Батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Копиловим Антоном Сергійовичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення - закрито.
Відповідач, інспектор роти ТОР Батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Копилов Антон Сергійович, не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Зокрема, апелянтом зазначено, що під час патрулювання в місці, вказаному в постанові, був виявлений транспортний засіб під керуванням позивача Nissan Elgrand, номерний знак НОМЕР_1 , який повертаючи ліворуч не надав перевагу в русі автомобілю, що рухався в зустрічному напрямку. Зазначив, що жодних доказів, в порядку ст.268 КУпАП на підтвердження дотримання ПДР України на місці розгляду справи водій не надав. На місці зупинки транспортного засобу, інспектор представився, повідомив водія про причину зупинки та про адміністративну відповідальність за вчинене порушення. Водію роз'яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, порядок та строки оскарження постанови і сплати адміністративного штрафу. Вважає, що пояснення водія не відповідали дійсним обставинам та не спростовували факт порушення позивачем п.16.6 ПДР України. Також позивачем в порушення вимог ч. 4 ст. 161 КАС України до суду не надано належних і допустимих доказів в підтвердження доводів, наведених в адміністративному позові.
Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Так, судовим розглядом встановлено, що 18.09.2020 інспектором роти ТОР Батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Копиловим А.С. була винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ №3153485, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП.
В постанові зазначено, що 18.09.2020 о 09:55 в м. Кременчук по вул. Чкалова, 186, водій керуючи транспортним засобом, повертаючи ліворуч на зелений сигнал світлофора не надав перевагу в русі транспортним засобам, які рухались в зустрічному напрямку прямо та повертали праворуч, чим порушив п.16.6 ПДР України.
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача позивач звернувся до суду із даним позовом.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ №3153485 від 18.09.2020, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, проте з інших мотивів та підстав, виходячи з наступного.
У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Згідно із п. 16.6 ПДР України, повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч.
З матеріалів справи встановлено, що відповідно до постанови серії ЕАМ №3153485 від 18.09.2020, поліцейським встановлено, що 18.09.2020 о 09:55 в Чкалова, 18, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, повертаючи ліворуч на зелений сигнал світлофора не надав перевагу в русі транспортним засобам, які рухались в зустрічному напрямку прямо та повертали праворуч, чим порушив п.16.6 ПДР України.
Відповідачем в підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення до суду надано відеозапис, здійснений, в тому числі, відеореєстратором та нагрудними камерами інспекторів.
Згідно зі ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими,речовими і електронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частиною першою ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вбачається з наданого диску, на ньому міститься чотири відеофайли: відеозапис IMG_8620 щодо події правопорушення, а відеофайли з назвою 20200918150953000003, 20200918150953000004 та 20200918150953000005 містить процедуру притягнення позивача, до адміністративної відповідальності.
З дослідженого судом апеляційної інстанції відеозапису наданого відповідачем не вбачається, що позивач порушив вимоги п.16.6 ПДР України, а саме, при керуванні транспортним засобом, повертаючи ліворуч на зелений сигнал світлофора не надав перевагу в русі транспортним засобам, які рухались в зустрічному напрямку прямо та повертали праворуч та скоїв адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
З наданого відповідачем відеозапису порушення (відеозапис IMG_8620), не вбачається за можливе встановити той факт, що на ньому зафіксоване порушення п.16.6 ПДР України водієм транспортного засобу Nissan Elgrand, номерний знак НОМЕР_1 , оскільки відповідний номерний знак автомобіля не визначається, що не заперечується відповідачем. З відеозапису неможливо встановити ні марки автомобіля, ні номерних знаків, хто був за кермом транспортного засобу.
На відеозаписі з назвою 20200918150953000003, 20200918150953000004 та 20200918150953000005 зафіксовано лише розмову між позивачем та відповідачем, фіксування процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, проте вчинення правопорушення, а саме факту повороту ліворуч при зеленому сигналі основного світлофора транспортного засобу під керуванням позивача, дані файли не містять. Також вказаний відеозапис не підтверджує те, що здійснюючи відповідний маневр водій не пропустив транспортні засоби, які рухались в зустрічному напрямку прямо та порушення позивачем Правил дорожнього руху України.
Отже в даному випадку відповідачем не доведено, що позивачем не дотримано вимог ПДР України.
Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.
Відповідач, як при розгляді справи про адміністративні правопорушення, так і суду, не надав належні і допустимі докази на підтвердження факту вчинення позивачем проступку.
Тобто доказ на підставі якого прийнята постанова, який підтверджує скоєння позивачем правопорушення є відсутнім.
Щодо посилань відповідача та суду першої інстанції на те, що з наданого відповідачем відео вбачається, що водієм ОСОБА_1 не заперечувалось того факту, що здійснюючи відповідний маневр водій не пропустив транспортні засоби, які рухались в зустрічному напрямку прямо, колегія суддів зазначає наступне.
З наданих відповідачам відеозаписів не вбачається, що позивач скоїв будь яке адміністративне правопорушення. На відео позивач лише з'ясовував яке правопорушення він скоїв.
В позовній заяві та в ході судового розгляду справи позивач факт вчинення порушення не визнає. Зазначає, що ним як не заперечувався так і жодним чином не визнавався факт вчинення правопорушення.
Колегія суддів зазначає, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 08.07.2020р. по справі № 177/525/17.
В даному рішенні Верховний суд відхилив доводи скаржника про правомірність оскаржуваної постанови, у зв'язку з тим, що вчинення адміністративного правопорушення позивачем не заперечується, оскільки уважає, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
Відповідач, як при розгляді справи про адміністративні правопорушення, так і суду, не надав належні і допустимі докази на підтвердження факту вчинення позивачем проступку. Тобто, доказ, на підставі якого прийнята постанова, який підтверджує скоєння позивачем правопорушення, є відсутнім.
Також колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 р. у справі № 338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.
Колегія суддів наголошує, що зміст постанови про адміністративну відповідальність має відповідати вимогам, передбаченим статтями 280, 283 КУпАП.
У ній зокрема необхідно зазначити технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Разом з тим, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено цей відеозапис, не містить взагалі інформацію про будь-яку фіксацію правопорушення, а тому наданий відповідачем до відзиву на позовну заяву відеозапис не може бути прийнятий судом в якості належного та допустимого доказу вчинення адміністративного правопорушення.
Така правова оцінка наявних у справі доказів винуватості позивача у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення узгоджується із сталою практикою Верховного Суду в аналогічних спорах, викладеною, зокрема у постанові від 24.01.2019р. у справі № 428/2769/17, від 30.05.2018 р. у справі № 337/3389/16-а та від 15.11.2018 року у справі № 524/7184/16-а, які в розумінні вимог ч.1 , ч. 2 та ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів повинні враховуватися судом при застосуванні таких норм права.
Отже, матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.
Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У даній справі, суб'єкт владних повноважень не виконав даного обов'язку та не надав доказів на підтвердження правомірності свого рішення.
Зважаючи на викладене, оскільки вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення не підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, колегія суддів дійшла висновку про протиправність постанови про адміністративне правопорушення від 18.09.2020 року серії ЕАМ № 3153485.
За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).
Згідно з ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ №3153485 від 18.09.2020, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП, необхідно змінити з підстав та мотивів прийнятого рішення.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу інспектора роти ТОР Батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Копилова Антона Сергійовича - задовольнити частково.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20.04.2021 по справі № 524/6082/20 в частині задоволення позовних вимог змінити з підстав та мотивів прийнятого рішення.
В іншій частині рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20.04.2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко