Головуючий І інстанції: Заічко О.В.
20 липня 2021 р. Справа № 520/19149/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Судді-доповідача Ральченка І.М.,
Суддів: Катунова В.В. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2021, повний текст складено 16.03.2021, по справі № 520/19149/2020
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області третя особа Головне управління Державної міграційного служби України в Одеській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області №63012300005608 від 20.11.2020 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 замість посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 23.03.2006, прийняте за результатом розгляду заяви від 13.11.2020 року;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області здійснити оформлення та видачу громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 нової посвідки на постійне проживання в Україні за заявою від 13.11.2020.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 позов задоволено частково.
Скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області № 63012300005608 від 20.11.2020 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання громадянину В'єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняте за результатом розгляду заяви-анкети № 251706000 від 13.11.2020 року.
Зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області повторно розглянути заяву-анкету № 251706000 від 13.11.2020 року громадянина В'єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням висновків суду у даній справі.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1 681,60 грн.
У задоволенні решті позовних вимог - відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з судовим рішенням в частині зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву-анкету, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив його скасувати в цій частині та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги та зобов'язати відповідача оформити та видати позивачу нову посвідку.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про помилковість висновку судом першої інстанції, так як в даному випадку повноваження відповідача не є дискреційними, оскільки за відсутності підстав для відмови у видачі посвідки, визначених п. 62 Порядку № 321, територіальний орган ДМС зобов'язаний видати особі нову посвідку на постійне проживання в Україні.
Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області (далі - відповідач) надало письмові пояснення на апеляційну скаргу позивача, в яких просило відмовити у її задоволенні.
Разом з тим, відповідач, вважаючи неправомірним рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати його в цій частині та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову та у задоволенні клопотань щодо стягнення з відповідача судових витрат.
В обґрунтування вимог зазначив про не врахування судом першої інстанції, що при перевірці поданих позивачем документів для обміну посвідки заявником було залучено, зокрема, копію першої сторінки паспорта № НОМЕР_2 , виданого 15.08.2019 на ім'я громадянина СРВ ОСОБА_1 , та копію сторінки паспорта № НОМЕР_3 з відміткою про дозвіл на постійне проживання в Україні, штампами щодо перетину кордону, який виданий на ім'я іншої особи. Тобто на підтвердження наявності дозволу на імміграцію в Україні позивачем надано паспорт іншої особи.
ОСОБА_1 надав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просив залишити її без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг.
На підставі положень ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином В'єтнаму, з 23.03.2006 документований посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 терміном дії безстроково, що підтверджується копією паспорту та посвідкою (а.с. 27-28,32).
13.11.2020 позивач звернувся до Слобідського РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області із заявою-анкетою № 251706000 про обмін посвідки на постійне проживання у вигляді картки, що містить безконтактний електронний носій у зв'язку з непридатністю посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 23.03.2006 (а.с. 110).
Рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області № 63012300005608 від 20.11.2020 відмовлено позивачу в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання на підставі пп. 9 п. 62 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою КМУ від 25.04.2018 №321 (а.с. 111).
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з неправомірності рішення відповідача, та з тих обставин, що питання оформлення посвідки на постійне проживання в Україні є дискреційними повноваженнями відповідача, отже належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву-анкету № 251706000 від 13.11.2020 громадянина В'єтнаму ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду у даній справі.
Колегія суддів за результатами перегляду рішення суду першої інстанції зазначає наступне.
Умови та порядок імміграції в України іноземців та осіб без громадянства, регулюється Законом України "Про імміграцію".
Пунктом 2 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про імміграцію" встановлено, що заяви про надання дозволу на імміграцію подаються особами, які перебувають в Україні на законних підставах, до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України "Про імміграцію" особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.
Механізм обміну посвідки на постійне проживання врегульований положеннями Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 25.04.2018 (далі - Порядок № 321).
Відповідно до п.7 Порядку №321 обмін посвідки здійснюється у разі: 1) зміни інформації, внесеної до посвідки; 2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки; 3) закінчення строку дії посвідки; 4) непридатності посвідки для подальшого використання; 5) досягнення іноземцем або особою без громадянства 25- або 45-річного віку (у разі, коли іноземець або особа без громадянства документовані посвідкою, що не містить безконтактного електронного носія).
Пунктом 16 Порядку №321 встановлено, що документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб'єкт), територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.
Приписами пункту 40 Порядку №321 визначено, що для оформлення у зв'язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну іноземець або особа без громадянства подають такі документи: 1) посвідку, що підлягає обміну (крім випадків втрати та викрадення); 2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства; 3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку; 4) документи, що підтверджують обставини, у зв'язку з якими посвідка підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 3-5 пункту 7 цього Порядку); 5) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, у разі подання документів законним представником; 6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати.
Іноземець або особа без громадянства під час подання документів пред'являють працівникові територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-6 цього пункту.
До заяви-анкети додаються оригінали документа, зазначеного у підпункті 3 цього пункту, і документа, що підтверджує сплату адміністративного збору, та копії документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 і 5 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору, засвідчені працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта шляхом поставлення відмітки "Згідно з оригіналом" та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати.
Оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 і 5 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертаються іноземцеві або особі без громадянства.
Пунктом 43 Порядку №321 встановлено, що рішення про оформлення, обмін посвідки приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих ними документів та у разі відсутності підстав для відмови в її оформленні.
Приписами п.46 Порядку №321 після проведення перевірок, підтвердження факту оформлення та видачі посвідки, ідентифікації іноземця або особи без громадянства керівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС приймає рішення про оформлення посвідки або про відмову в її оформленні.
Відповідно до пп. 9 п. 62 Порядку № 321 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей, підроблених документів або встановлено факт скасування наданого їм дозволу на імміграцію.
Судовим розглядом встановлено, що в якості підстави для відмови в оформленні посвідки на постійне проживання відповідачем зазначено пп. 9 п. 62 Порядку № 321.
Відповідач обґрунтовує відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання тим, що під час перевірки особової справи позивача, було виявлено сторінки паспорта з відміткою про дозвіл на постійне проживання в Україні, який належить іншій особі.
Судовим розглядом встановлено, що до заяви-анкети від 13.11.2020 позивачем було додано, зокрема копію першої сторінки паспорта позивача серії № НОМЕР_2 та сторінки 46 паспорта № НОМЕР_3 з відміткою про дозвіл на постійне проживання в Україні (а.с. 112).
Зазначені обставини свідчать, що фактично позивачем подано для обміну посвідки на постійне проживання перелік документів, серед яких були сторінки різних паспортів іноземних громадян. При цьому, один із паспортів, який підтверджує наявність дозволу на імміграцію в Україні, не належить позивачу.
Отже, позивачем до заяви-анкети від 13.11.2020 додано неправдиві відомості щодо дозволу на проживання в Україні.
Доводи представника позивача про наявність у відповідача обов'язку вжити заходи щодо перевірки дозволу на імміграцію шляхом надсилання запитів до місця видачі дозволу з посиланням на п. 37 Порядку № 321, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки факт надання копії сторінки паспорту, який не належить позивачу, з відміткою про дозвіл на проживання в Україні, свідчить про надання неправдивих відомостей та є підставою для відмови у прийнятті рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання.
Висновки суду першої інстанції про не доведення відповідачем, що позивачем умисно було надано копію сторінки паспорта з відміткою про дозвіл на постійне проживання в Україні, на ім'я іншої особи, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки положення пп. 9 п. 62 Порядку № 321 визначають сам факт подання іноземцем завідомо неправдивих відомостей незалежно від наявності умислу.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача знайшли своє обґрунтоване підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, тому позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Суд першої інстанції зазначені обставини не врахував, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з п. 3, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Щодо розподілу судових витрат колегія суддів зазначає, що з урахуванням відмови у задоволенні позовних вимог за результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу та на сплату судового збору, понесених позивачем під розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 по справі № 520/19149/2020 скасувати в частині задоволення позову щодо скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області № 63012300005608 від 20.11.2020 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання громадянину В'єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняте за результатом розгляду заяви-анкети № 251706000 від 13.11.2020; зобов'язання Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області повторно розглянути заяву-анкету № 251706000 від 13.11.2020 року громадянина В'єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням висновків суду у даній справі.
Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 по справі № 520/19149/2020- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов І.С. Чалий