20 липня 2021 року справа №360/1186/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року (повний текст складено 17 травня 2021 року в м. Сєвєродонецьк) у справі № 360/1186/21 (суддя І інстанції - Тихонов І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про стягнення 5596,90 грн,-
12 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області, в якому позивач просив суд: визнати бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу грошового забезпечення за виконання службових обов'язків у вихідні та неробочі дні за період з 07.11.2015 по 03.10.2018; стягнути з відповідача на користь позивача грошове забезпечення за виконання службових обов'язків у вихідні та неробочі дні за період з 07.11.2015 по 03.10.2018 в сумі 5596 грн. 90 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 20.11.2007 по 06.11.2015 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України (Біловодський РВ УМВС України в Луганській області).
З 07.11.2015 по 03.10.2018 позивач проходив службу в Національній поліції України (Біловодський ВП ГУНП в Луганській області).
Наказом начальника ГУНП України у Луганській області від 28.09.2018 № 456 о/с позивач мене було звільнено, з 03.10.2018, зі служби в поліції на підставі п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» - за власним бажанням. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні складає 10 років 10 місяців 06 днів.
Станом на день звільнення, відповідач не провів зі позивачем розрахунків щодо оплати грошового забезпечення за виконання службових обов'язків у вихідні та неробочі дні за період з 07.11.2015 по 03.10.2018.
Вважає, що бездіяльність відповідача щодо невиплати оплати грошового забезпечення за виконання службових обов'язків у вихідні та неробочі дні суперечать положенням Закону, тому порушують мої права.
За вказану роботу відповідачем не було виплачено мені належне грошове забезпечення. Іншим шляхом ніж в судовому порядку позивач не має змоги захистити свої права та інтереси, які були порушені відповідачем.
09.04.2020 позивачем до ГУНП в Луганській області направлено запит для отримання інформації щодо залучення мене до добового чергування у нічний час та інформації щодо нарахування оплати моєї служби за цей період в підвищеному розмірі у відповідності до діючого законодавства.
Відповідно до відповіді ГУНП в Луганській області та довідки відповідача від 23.04.2020 № 3982/111/47-2020, позивач в період з 15.10.2016 по 29.09.2018 виконував свої посадові обов'язки та залучався до складу слідчо - оперативної групи в якості помічника відповідального Біловодського ВП ГУНП в Луганській області.
Стосовно вимоги про нарахування та проведення оплати грошового забезпечення за виконання службових обов'язків у вихідні та неробочі дні в подвійному розмірі, а саме: 15.10.2016 - субота, 15.01.2017 - неділя, 05.02.2017 - неділя, 01.04.2017 - субота, 23.04.2017 - неділя, 01.05.2017 - Міжнародний день солідарності трудящих, 03.06.2017 - субота, 02.07.2017 - неділя, 23.09.2017 - субота, 30.09.2017 - субота, 21.10.2017 - субота, 04.11.2017 - субота, 31.12.2017 - Новий рік, 07.01.2018 - Різдво Христове, 08.04.2018 - неділя, 15.04.2018 - субота, 05.05.2018 - субота, 09.05.2018 - День Перемоги, 13.05.2018 - неділя, 02.06.2018 - неділя, 30.06.2018 - субота, 15.09.2018 - субота.
Відповідно до власних розрахунків, сума доплати грошового забезпечення за виконання службових обов'язків у вихідні та неробочі дні, у подвійному розмірі, за період з 07.01.2015 по 03.10.2018, складає - 5596 грн. 90 коп.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року у справі № 360/1186/21 у задоволенні позову - відмовлено.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.
Бездіяльність відповідача щодо невиплати оплати грошового забезпечення за виконання службових обов'язків у вихідні та неробочі дні суперечать положенням Закону, тому порушують права позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) у період з 07.11.2015 по 03.10.2018 проходив публічну службу в Біловодському відділі поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області, про що свідчать довідка про проходження служби в органах внутрішніх справ та Національній поліції від 04 жовтня 2018 року б/н, витяг з наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області від 28 вересня 2018 року № 456 о/с та копія трудової книжки від 23 лютого 2015 року НОМЕР_2 (арк. спр. 8,9,10).
Відповідно до довідки Біловодського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області від 23.04.2020 № 3982/111/47-2020 позивач ніс добове чергування за 2015-2018 роки:
за 2015 рік згідно з книгою нарядів від 07 листопада 2015 року № 16 - не заступав;
за 2016 рік згідно з книгами нарядів від 23 вересня 2016 року № 121 ніс службу у вихідні та святкові дні: 15.10.2016, 10.11.2016, 14.11.2016;
за 2017 рік згідно з книгами нарядів від 01 січня 2017 року № 138, від 10 квітня 2017 року № 213, від 20 липня 2017 року № 228, від 08 жовтня 2017 року № 424 ніс службу у вихідні та святкові дні: 15.01.2017, 19.01.20147, 30.01.2017, 05.02.2017, 08.02.2017, 09.02.2017, 16.02.2017, 21.02.2017, 10.03.2017, 21.03.2017, 01.04.2017,23.04.2017, 26.04.2017, 28.04.2017, 01.05.2017, 01.06.2017, 02.06.2017, 03.06.2017, 06.06.2017, 12.06.2017, 15.06.2017, 26.06.2017, 02.07.2017, 05.07.2017, 11.07.2017, 1.07.2017, 14.07.2017, 18.07.2017, 01.08.2017, 03.08.2017, 23.09.2017, 30.09.2017, 16.10.2017, 21.10.2017, 04.11.2017, 04.12.2017, 25.12.2017, 26.12.2017, 29.12.2017, 31.12.2017;
за 2018 рік згідно з книгами нарядів від 14 січня 2018 року № 424, від 15 січня 2018 року № 266, від 23 квітня 2018 року № 353, від 29 червня 2018 року № 376, від 03 вересня 2018 року № 377 ніс службу у вихідні та святкові дні: 07.01.2018, 19.01.2018, 25.01.2018, 16.02.2018, 22.03.2018, 23.03.2018, 08.04.2018, 15.04.2018, 17.04.2018, 05.05.2018, 08.05.2018, 09.05.2018, 11.05.2018, 13.05.2018, 16.05.2018, 18.05.2018, 01.06.2018, 02.06.2018, 08.06.2018, 15.06.2018, 20.06.2018, 22.06.2018, 27.06.2018, 29.06.2018, 30.06.2018, 02.07.2018, 09.07.2018, 13.07.2018, 20.07.2018, 25.07.2018, 14.09.2018, 15.09.2018, 17.09.2018, 21.09.2018 (арк. спр. 12).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право особи на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Стаття 45 Конституції України гарантує кожному, хто працює, право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Мінімальні гарантії соціальної захищеності працівників установлені в Кодексі законів про працю України, згідно з якими: нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень (частина перша статті 50); при п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні - один вихідний день; у випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого (частини перша і третя статті 67); тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш як сорок дві години (стаття 70); робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі (частина перша статті 72).
За загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Позиція аналогічного змісту наведена у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15 та постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 2340/2705/18.
Правоохоронні органи - державні органи, що на підставі законодавства держави здійснюють правоохоронну (правозастосовну та правозахисну) діяльність.
Діяльність правоохоронних органів спрямована на забезпечення законності і правопорядку, захист прав та інтересів громадян, соціальних груп, суспільства і держави, попередження, припинення правопорушень, застосування державного примусу або заходів громадського впливу до осіб, які порушили закон та правопорядок.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 580-VIII, який набрав чинності 07 листопада 2015 року, Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
За приписами статті 2 Закону № 580-VІІІ завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Отже, Національна поліція є правоохоронним органом.
Статтею 91 Закону № 580-VІІІ встановлено, що особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських: 1) службу у святкові та вихідні дні; 2) службу позмінно; 3) службу з нерівномірним графіком; 4) службу в нічний час.
Розподіл службового часу поліцейських визначається розпорядком дня, який затверджує керівник відповідного органу (закладу, установи) поліції. Розподіл службового часу поліцейських визначається розпорядком дня, який затверджує керівник відповідного органу (закладу, установи) поліції.
Для поліцейських установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, а для курсантів (слухачів) вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які готують поліцейських, - шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.
Вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всіх поліцейських, крім залучених до виконання службових обов'язків.
Поліцейським, які виконували службові обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку в порядку компенсації надається протягом двох наступних місяців.
Відповідно по частин першої та другої статті 94 Закону № 580-VІІІ поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Відповідно до пункту 4 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VІІІ до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Так, пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 1991 року № 197 «Про порядок компенсації особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за службу понад установлений законодавством робочий час, а також у дні щотижневого відпочинку та святкові дні» (чинної на час виникнення спірних правовідносин з 07 листопада 2015 року до 15 квітня 2016 року) передбачав, що при залученні осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які утримуються за рахунок коштів республіканського та місцевих бюджетів, а також коштів, що надходять за договорами від міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій і громадян, до несення служби понад установлений законодавством робочий час оплата їхньої праці за цей час провадиться у розмірах, передбачених законодавством України про працю, з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням. Служба осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у дні щотижневого відпочинку та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі у подвійному розмірі.
Відповідно до абзацу першого пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (чинної на час виникнення спірних правовідносин з 07 листопада 2015 року до 01 березня 2018 року) виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.
Приписами пункту 3.7 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896 (далі - Інструкція № 499), яка діяла до 31 грудня 2016 року, врегульовані питання компенсації за службу в понаднормовий час, у дні щотижневого відпочинку та святкові дні.
Відповідно до підпунктів 3.7.1, 3.7.2 пункту 3.7 Інструкції № 499 при залученні осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ до несення служби понад установлений законодавством робочий час виплата грошового забезпечення проводиться з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням. Годинна ставка обчислюється шляхом поділу місячного посадового окладу та окладу за спеціальним званням на кількість годин робочого часу в поточному місяці. При цьому понаднормові роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів поспіль і 120 годин на рік.
Служба осіб рядового і начальницького складу у дні щотижневого відпочинку та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою шляхом надання їм іншого дня відпочинку або в грошовій формі. Компенсація понаднормових робіт шляхом надання відгулів не допускається (підпункт 3.7.3 пункту 3.7 Інструкції № 499).
Підпунктом 3.7.4 пункту 3.7 Інструкції № 499 визначено, що підставою для залучення працівників органів внутрішніх справ до понаднормової служби чи в дні щотижневого відпочинку та святкові дні є: а) письмові накази керівників органів внутрішніх справ; б) графіки нарядів чергувань, затверджені керівниками органів внутрішніх справ.
Відповідно до підпункту 3.7.5 пункту 3.7 Інструкції № 499 облік робочого часу здійснюється шляхом ведення щомісячного табеля з обов'язковою відміткою в ньому кількості відпрацьованих годин.
Виходячи з положень пункту 1 Постанови № 988, яка набрала чинності 02 грудня 2015 року та відповідно до пункту 8 застосовується з дня набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», тобто з 07 листопада 2015 року, грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 988 визначено обов'язок виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Порядок № 260, який набрав чинності 27 травня 2016 року, відповідно до пункту 2 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 застосовується з дня набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», тобто з 07 листопада 2015 року,
Положення Порядку № 260 визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання).
Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 11 розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 20 розділу І Порядку № 260 за виконання службових обов'язків понад установлений службовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні грошове забезпечення поліцейським додатково не виплачується. Поліцейським, які виконували службові обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку (у порядку компенсації) надається протягом двох наступних місяців.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що поліцейським за виконання службових обов'язків понад установлений службовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні грошове забезпечення додатково не виплачується, а надається відповідний час для відпочинку (у порядку компенсації) протягом двох наступних місяців. За несення служби в нічний час виплачується доплата у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Тобто, відповідна виплата проводиться саме за кожну годину служби поліцейським у нічний час.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 820/5122/17.
Також з аналізу наведеного законодавства суд дійшов висновку, що норми Інструкції № 499 та Порядку № 260 за змістом, що стосується компенсації за службу в нічний час, за виконання службових обов'язків у вихідні, святкові та неробочі дні, є аналогічними, у зв'язку з чим суд вважає безпідставними посилання позивача на застосування до спірних правовідносин норм Кодексу законів про працю України.
Враховуючи положення Інструкції № 499 та Порядку № 260, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та стягнення з відповідача на користь позивача грошового забезпечення за виконання службових обов'язків у вихідні та неробочі дні за період з 07 листопада 2015 року по 03 жовтня 2018 року.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року у справі № 360/1186/21 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року у справі № 360/1186/21 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 20 липня 2021 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
І.Д. Компанієць