19 липня 2021 року справа №360/730/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Міронової Г.М., суддів Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в письмовому пролвадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 р. у справі № 360/730/21 (головуючий І інстанції суддя С.В. Борзаниця) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про визнання протиправним та скасування акту розслідування нещасного випадку, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач 15.02.2021 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (далі - відповідач), в якій просив визнати протиправним та скасувати акт від 22.01.2021 розслідування нещасного випадку, що стався з ним 29.01.2015 року; зобов'язати відповідача провести повторне розслідування нещасного випадку, що с ним стався 29.01.2015 згідно рапорту від 10.07.2020 та прийняти рішення відповідно до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що стались в органах і підрозділах системи МВС України затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 № 1346 (а.с. 1-3).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року у позові відмовлено (а.с. 72-77).
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не було враховано, що з 29.01.2015 по 11.02.2015 позивач знаходився на лікуванні у Станично-Луганській ЦРЛ у хірургічному відділенні з діагнозом закрита черепна мозкова травма, струс головного мозку, забій голови, що підтверджено доказами.
Тобто, рішенням суду у справі № 360/3077/20 встановлено факт проходження служби позивачем в період з 23.01.2015 по 02.02.2020, факт обстрілу 29.01.2015 місця несення позивачем служби та факт перебування у хірургічному відділенні.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто у письмовому провадженні.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Позивач має статус учасника бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 10.08.2015 (а.с. 11).
За наказом ГУ МВС у Луганській області від 19.01.2015 № 145 позивач був відряджений з 23.01.2015 по 02.02.2020 до смт. Станиця Луганська для ефективного виконання завдань, визначених Законами України «Про боротьбу з тероризмом», «Про міліцію», несення служби по охороні громадського порядку в районах проведення АТО (а.с. 43-44).
Довідкою поліклінічного відділення Станично-Луганської ЦРЛ КНП «Станично-Луганське РТМО» КНП підтверджено, що позивач знаходився на лікуванні з 29.01.2015 по 11.02.2015 у Станично-Луганській ЦРЛ у хірургічному відділенні з діагнозом: закрита черепна мозкова травма, струс головного мозку, забій голови (а.с. 10, 39,40).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду у справі № 360/3077/20 встановлено, що з 30.04.2020 по 12.05.2020 позивач перебував на лікуванні в неврологічному стаціонарі ДУ «ТМО МВС України по Луганській області». Основний діагноз: остеохондроз шийного відділу хребта, ускладнений екструзією м/х дисків С3-С-4-С5, дефостеоартроз правого суглобу. Синдром хребетної артерії. Вестибулоатактичний синдром нерізко виражений. Цервікобрахіалгія. Супут: наслідки ЗЧМТ. Струс головного мозку 28.01.2015, астеновегетативний синдром помірно виражений. Ангіопатія сітківки обох очей.
10.07.2020 позивач звернувся з рапортом до голови ліквідаційної комісії ГУМВС у Луганської області про проведення розслідування та надання актів розслідування нещасного випадку, що стався 29.01.2015 в результаті мінометного обстрілу блок-посту, розташованого на перехресті вулиць 5а Лінія та 1-го Травня смт. Станиця Луганська Луганської області, додавши до рапорту: пояснення свідків події, витяг з архівного документа - наказ ГУМВСУ у Луганській області від 19.01.2015 № 145 « Про відрядження працівників ГУМВСУ в зоні АТО на території Луганської області», копія посвідчення про відрядження, довідка КНП «Станично-Луганське РТМО», надана 11.02.2015 року, копія виписного епікризу з медичної карти стаціонарного хворого № 423 від 12.05.2020, довідка від КНП «Станично-Луганське РТМО» від 25.06.2020, копії ЄО № 171 від 29.01.2015 Станично-Луганського РОВД Луганської області про здійснення мінометних обстрілів невідомими особами зі сторони пам'ятника «Князя Ігоря» по блок - посту БПСМОП «Чернігів» смт. Станиця Луганська, копія книги служби нарядів особового складу БПСМОП «Чернігів» з 25.01 по 02.02.2015.
Листом від 29.07.2020 відповідач відмовив позивачу в проведенні службового розслідування.
Не погодившись із зазначеною бездіяльністю відповідача, позивач оскаржив її до Луганського окружного адміністративного суду, який в свою чергу рішенням у справі № 360/3077/20 визнав протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії щодо не проведення розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 29.01.2015; зобов'язав Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії провести розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 29.01.2015 відповідно до рапорту від 10.07.2020 та прийняти рішення відповідно до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 № 1346 (а.с. 65-70).
На виконання вказаного рішення ГУ МВС у Луганській області в особі ліквідаційної комісії видано наказ від 24.12.2020 № 15 про проведення розслідування нещасного випадку з заступником начальника відділу моніторингу УБНОН ГУМВС України у Луганській області підполковником міліції ОСОБА_1 (а.с. 31).
За результатами проведеного розслідування складено акт форми Н-5* від 22.01.2021, за висновками якого у відповідності до п. 2.1 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах та підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 247.12.2002 № 1346, розслідуванню підлягають раптові погіршення здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, що призвели до втрати працівником непрацездатності на один робочий день чи більше, або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день. За висновками комісії, оскільки позивач згідно з записами в книзі служби нарядів особового складу БПСМОП «Чернігів» з 25.01.2015 по 02.02.2015 перебував на цілодобовому чергуванні, та відсутні відмітки про його відсутність, перебуванні на лікарняному, то відсутні підстави для складання акта про нещасний випадок (а.с. 4-8, 32-34).
Не погоджуючись з зазначеним актом, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ (надалі - Закон № 2694) охорона праці - система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.
За унормуванням статті 14 Закону № 2694 працівник зобов'язаний: дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Приписами статті 22 Закону № 2694 встановлено, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок.
З метою врегулювання питань, пов'язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України, розроблений Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 27 грудня 2002 року за №1346.
За змістом пункту 2.1. Порядку № 1346 розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки).
Пунктом 2.2. Порядку № 1346 встановлено, що за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.
Правилами пункту 2.4 Порядку № 1346 визначено: якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ*.
Згідно з пунктом 3.1 Порядку № 1346 про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.
Приписами пункту 3.2 Порядку № 1346 закріплено, що керівник (посадова особа), у свою чергу, зобов'язаний: - терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому, а в разі потреби доставити його до лікувально - профілактичного закладу; - повідомити про те, що сталося, керівника підрозділу, службу охорони праці УМЗ, ВМЗ ГУМВС, УМВС. Якщо потерпілий є працівником іншого підрозділу, повідомити керівника цього підрозділу, у разі нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався внаслідок пожежі, - місцеві органи державної пожежної охорони, а при гострому професійному захворюванні (отруєнні) - відповідну санітарну епідеміологічну станцію (далі - СЕС) системи МВС України; - зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку в тому стані, у якому вона була на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров'ю інших працівників), а також ужити заходів до недопущення подібних випадків. У разі нещасного випадку (у тому числі поранення) з працівником головного управління, самостійного управління, департаменту чи відділу центрального апарату МВС, підрозділу прямого підпорядкування МВС України, розташованого в м. Києві, керівник зобов'язаний повідомити про це відділ державного нагляду за охороною праці Департаменту матеріального забезпечення МВС.
Відповідно пункту 3.5 Порядку № 1346, керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС. До складу комісії не може входити керівник, що безпосередньо керував проведенням робіт, при виконанні яких стався нещасний випадок (у тому числі поранення).
Пунктом 3.8 Порядку № 1346 обумовлено: комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов'язана протягом трьох діб після утворення комісії: - обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; - визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; - з'ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; - визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов'язків (не пов'язаний з виконанням службових обов'язків); - скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п'яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію.
Комісія з розслідування за пунктом 3.9 Порядку № 1346 визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків», якщо він трапився в період проходження служби під час:- припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; - вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод; - охорони і забезпечення громадського порядку; - несення постової чи патрульної служби; - виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили; - забезпечення безпеки дорожнього руху; - участі в ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій; - виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов'язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні; - перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - робота) з моменту прибуття потерпілого в підрозділ до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього розпорядку підрозділу, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або, за дорученням керівника, у неробочий час; підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь праці, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення; - проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підрозділу, або іншому транспортному засобі відповідно до укладеного договору; - проведення навчання, тренувань, обов'язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах; - використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за письмовим дорученням керівника підрозділу; - провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; - прямування працівника до об'єкта (між об'єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами; - прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням про відрядження.
За унормуванням п. 3.10 Порядку № 1346 комісія з розслідування також визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків», якщо він стався в період проходження служби внаслідок: - безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов'язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо); - спроби самогубства працівника під впливом психофізіологічних, небезпечних та шкідливих факторів, пов'язаних з виконанням службових обов'язків; - травмування внаслідок нестатутних відносин (у разі відсутності вини потерпілого); - раптового погіршення стану здоров'я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків у разі відсутності умов, зазначених у третьому, четвертому та шостому абзацах пункту 3.11 цього розділу, що визнається пов'язаним з виконанням службових обов'язків за умови, що погіршення стану здоров'я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров'я. Медичний висновок щодо зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров'я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит керівника підрозділу чи голови комісії з розслідування; - в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.
Приписи пункту 3.11 Порядку № 1346 занотовують, що комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків», якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався: - за обставин, які не підпадають під дію пунктів 3.9, 3.10 цього розділу і не пов'язані з виконанням службових обов'язків; - унаслідок дій, учинених у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, а також унаслідок дії алкоголю, наркотичних або інших отруйних речовин (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком; - під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду; - у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього розділу, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів досудового розслідування;- унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.
Затверджені акти Н-1* (НТ*) за унормуванням пункту 3.15 Порядку № 1346 разом з актом розслідування нещасного випадку Н-5* не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування видаються потерпілому або його довіреній особі, а також надсилаються: - керівникові (спеціалістові) служби охорони праці підрозділу разом з першими примірниками актів розслідування нещасного випадку (поранення) за формами Н-5*, Н-1* (НТ*) та всіма іншими матеріалами розслідування; - керівнику відповідної служби державного нагляду за охороною праці МВС, ГУМВС, УМВС разом з примірниками актів розслідування нещасного випадку (поранення) за формами Н-5*, Н-1* (НТ*) і копіями всіх матеріалів розслідування; - органу, до сфери управління якого належить підрозділ, - акти розслідування нещасного випадку (поранення) за формами Н-5*, Н-1* (НТ*); - до особової справи потерпілого - акт Н-1* (НТ*).
На вимогу потерпілого керівник зобов'язаний ознайомити потерпілого або особу, яка представляє його інтереси, з матеріалами розслідування нещасного випадку.
Спеціальному розслідуванню підлягають: - випадки загибелі працівників; - групові нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися одночасно з двома і більше працівниками, незалежно від тяжкості ушкодження їх здоров'я; - випадки смерті в підрозділі; - випадки зникнення працівників; - нещасні випадки з тяжкими наслідками, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого (за рішенням служби державного нагляду за охороною праці системи МВС України) (пункт 4.1 Порядку № 1346).
Згідно пунктів 4.5, 4.6 Порядку № 1346 спеціальне розслідування нещасних випадків (у тому числі поранень) проводиться протягом не більше 10 робочих днів. У разі необхідності встановлений термін може бути продовжений керівником органу, який призначив розслідування. За результатами розслідування складається акт спеціального розслідування за формою Н-5*, а також оформляються інші матеріали, передбачені пунктом 4.13 цього Порядку, у тому числі карта обліку професійного захворювання (отруєння) на кожного потерпілого, якщо нещасний випадок пов'язаний з гострим професійним захворюванням (отруєнням).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 № 360/3077/20 комісією, призначеною наказом від 24.12.2020 № 15, проведено розслідування нещасного випадку, що стався з заступником начальника відділу моніторингу УБНОН ГУМВС України у Луганській області підполковником міліції ОСОБА_1 , за результатами якого складено акт від 22.01.2021 (а.с. 32-34).
Вказаним актом встановлені обставини, за яких відбулася подія, а саме:
29.01.2015 позивач проходив службу на блок посту 5-а Лінія БПСМОП «Чернігів» смт. Станиця Луганська. Відповідно до пояснень позивача, починаючи, приблизно, з 13-00 години по блокпосту зі сторони пам'ятника « ОСОБА_2 » був здійснений інтенсивний мінометний обстріл незаконними збройними формуваннями. Приблизно о 17-00 біля позивача, на відстані 4-6 метрів, розірвалась мінометна міна, і вибуховою хвилею його відкинуло на бетонні блоки. Позивач сильно вдарився головою та тулубом об них і втратив свідомість.
У зв'язку з отриманими травмами лікувався в хірургічному відділені Станично-Луганської центральної лікарні з 29.01.2015 по 11.02. 2015 з діагнозом: ЗЧМТ, СГМ, забій голови, що підтверджено довідкою від 11.02.2015 в якій вказано діагноз: «ЗЧМТ, СГМ, забій голови», мінно-вибухове ураження або контузія не вказані, не вказано ні про втрату працездатності позивачем, ні про надання останньому лікарняного листа, листом від 25.06.2020 б/н (а.с. 39, 40).
Поясненнями колишніх співробітників міліції ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які на той час також перебували на блок-посту 5-а Лінія БПСМОП «Чернігів» смт. Станиця Луганська, підтверджено факт травмування позивача 29.01.2015 (а.с. 35-36).
У зв'язку з тим, що з моменту настання події минув тривалий проміжок часу, комісії з розслідування нещасного випадку не вдалося обстежити місце події, з'ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку з підполковником міліції ОСОБА_1 , визначити осіб, які припустилися порушення нормативно - правових актів та відповідність умов служби вимогам нормативно-правових актів про охорону праці, долучити до матеріалів розслідування висновок щодо наявності в організмі постраждалого алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин.
У копіях ЄО № 171 від 29.01.2015 Станично-Луганського РОВД Луганської області про здійснення мінометних обстрілів невідомими особами зі сторони пам'ятника «Князя Ігоря» по блок посту БПСМОП «Чернігів» смт. Станиця Луганська вказано лише факти обстрілів, однак інформація щодо жертв та травмованих відсутня (а.с. 38, 38 зв.).
Відповідно до довідки ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Луганській області від 24.12.2020 № 27/лк інформація про факт нещасного випадку, що стався з заступником начальника відділу моніторингу УБНОН ГУМВС України у Луганській області підполковником міліції ОСОБА_1 29 січня 2015 року, та копії матеріалів розслідування нещасного випадку відсутні. Також відсутня інформації про проведення службового розслідування за даним фактом (а.с. 42).
Суд зауважує, що згідно пункту 2.1. Порядку № 1346 розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі.
Відповідно до пункту 3.1. Порядку № 1346 визначає, що про кожний нещасний випадок (утому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.
За унормуванням пункту 3.5. Порядку № 1346 керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС.
Аналіз наведених норм Порядку № 1346 закріплюють порядок повідомлення керівника органу про факт нещасного випадку та регулюють порядок організації розслідування нещасного випадку при наявності відповідних умов та належних доказів, які б підтверджували сам факт травмування особи та відповідності наслідків такого травмування вимогам п. 2.1. Порядку № 1346.
Таким чином, у зв'язку з неповідомленням позивачем у січні 2015 року свого керівництва про можливу надзвичайну подію, яка могла статися 29.01.2015, не проведенням відповідного службового розслідування, у свою чергу позбавляє можливості зараз встановити всі важливі обставини отримання травми.
Звернення позивача із заявою про проведення службового розслідування до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Луганській області лише у 2020 році, тобто більше ніж через 5 років після події, не дозволили констатувати Комісії відповідача отримання позивачем травми під час виконання службових обов'язків.
Пояснення свідків події не в повній мірі підтверджуються наявною документацією, отриманою під час розслідування нещасного випадку, у зв'язку із спливом значного часу та знищенням більшої частини документів, які могли б підтвердити або спростувати вказані пояснення, а тому немає можливості встановити усі обставини події, умови та причини отримання позивачем травми та причинно-наслідкового зв'язку між ними.
Наказом МОЗ України від 14.02.2012 р. № 110, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 р. за № 661/20974, затверджено форми первинної облікової документації та інструкції щодо їх заповнення.
Пунктом 27 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 003/о «Медична карта стаціонарного хворого № ____» передбачено вимоги щодо змісту лікарських записів про стан здоров'я пацієнта та частоти заповнення щоденників, виходячи з клінічної необхідності. Окрім того, МОЗ України наголошує, що інструкцією щодо заповнення Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (форма № 027/о) передбачено вичерпний перелік інформації, що має бути внесена до Виписки.
При цьому суд враховує, що медичний заклад у випадку з позивачем у відповідності до Наказу № 110 не оформив історії хвороби, в якій фіксуються всі обставини отримання травми, медичні призначення, тривалість лікування, оскільки довідка не може замінити історію хвороби, тим більше, що посилання в довідці на офіційні документи медичного закладу відсутні, як і виписка з історії хвороби.
Суд зауважує, що рішенням суду у справі № 360/3077/20 не було встановлено факту обстрілу 29.01.2015 за місцем несення позивачем служби.
З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідачем правомірно зроблено висновок про те, що в ході розслідування комісії не вдалося з'ясувати причини отримання травми позивачем, тому нещасний випадок з заступником начальника відділу моніторингу УБНОН ГУМВС України у Луганській області підполковником міліції ОСОБА_1 на облік не береться, акт про нещасний випадок не складається.
Вимога про зобов'язання відповідача повторно провести розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 29.01.2015 згідно рапорту від 10.07.2020 та прийняти рішення відповідно до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 № 1346, задоволенню також не підлягає, оскільки є похідною від вимоги щодо визнання протиправним та скасування акта від 22.01.2021 розслідування нещасного випадку.
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
І відповідачем доведено, що, приймаючи акт від 22.01.2021, він діяв правомірно.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші протии Україн від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Враховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскарженого судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 р. - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 р. у справі № 360/730/21 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 19 липня 2021 року.
Головуючий суддя Г.М. Міронова
Судді І.В. Геращенко
Е.Г. Казначеєв