Рішення від 20.07.2021 по справі 640/12608/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2021 року м. Київ № 640/12608/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (письмового) провадження без проведення засідання та виклику сторін адміністративну справу:

за позовомОСОБА_1

до Міністерства культури України

про зобов'язати вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства культури України, в якому просив суд: зобов'язати назване Міністерство скасувати результати конкурсу на посаду генерального директора Національного музею народної архітектури та побуту України, переможцем якого визначено ОСОБА_2 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2019 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення її недоліків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2019 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати у судовому засіданні з повідомленням )викликом) сторін у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2019 Міністерство культури України зобов'язано надати суду відповідні докази.

В обґрунтування позову позивач вказав, що відповідач тривалий період часу безпідставно не проводив конкурс на заміщення вакантної посади генерального директора Національного музею народної архітектури та побуту України, а в подальшому такий конкурс проведено з порушенням установленої законодавством процедури. Конкурсна комісія сформована для проведення конкурсу сформована з порушенням законодавства. За результатами проведення конкурсу переможцем безпідставно визначено особу, яка не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема кваліфікаційним вимогам, оскільки не має 3 років стажу роботи в закладах культури, 3 років стажу на керівних посадах та не відповідає необхідним моральним та етичним вимогам.

Відповідач, заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, надав суду відзив на позовну заяву, в якому стверджував про дотримання вимог закону при формуванні конкурсної комісії, проведенні конкурсного відбору. Зауважив, що посада генерального директора Національного музею народної архітектури та побуту України не належить до посад державної служби, тому юрисдикція адміністративного суду не поширюється на цей спір, який стосується проведення конкурсу на вказану посаду.

Позивач надав суду відповідь на відзив, в якому вказав на необґрунтованість заперечень відповідача щодо заявлених ним позовних вимог, а також щодо відсутності юрисдикції адміністративного суду розглядати цей спір.

Ознайомившись із матеріалами справи, суд встановив, що відповідно до наказу Міністерства культури України від 04.03.2019 №179/0/17-19:

- оголошено конкурс на посаду генерального директора Національного музею народної архітектури та побуту України;

- доручено управлінню персоналу Міністерства забезпечити організацію та проведення конкурсного добору в строки, передбачені законодавством; оприлюднення на офіційному веб-сайті Мінкультури і в газеті «Культура життя» оголошення про проведення конкурсу;

- визначено, що прийом заяв та доданих до них документів від кандидатів на участь у конкурсі здійснюється упродовж 30 днів з дня розміщення на офіційному веб-сайті Мінкультури оголошення про проведення конкурсу;

- визначено секретарем конкурсної комісії головного спеціаліста відділу роботи з керівниками підвідомчих підприємств, установ, закладів та з питань нагород управління персоналу ОСОБА_3 .

Оголошення про проведення конкурсного добору керівника Національного музею народної архітектури і побуту України опубліковано (далі також - конкурс), зокрема, на веб-сайті Мінкультури 05.03.2019.

Як вбачається з протоколу засідання конкурсної комісії з конкурсного добору на посаду генерального директора Національного музею народної архітектури та побуту України від 15.04.2019 №1, 15.04.2019 відбулося засідання названої комісії, за рішенням якої до участі у конкурсі з п'яти осіб, що подали документи, допущено дві особи: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Водночас зазначена комісія (далі також - комісія, конкурсна) вирішила друге засідання провести 16.04.2019 о 08:00 год. в приміщенні Міністерства культури України; визначити регламент для виступу кандидатів: 15 хв. На заслуховування доповідей та 10 хвилин на питання-відповіді; не допустити громадськість для участі в обговорення кандидатів.

Зі змісту протоколу комісії від 16.04.2019 №2 вбачається, що на засіданні комісії 16.04.2019 заслухали публічні презентації проектів програм розвитку закладу культури на один і п'ять років учасників конкурсу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за результатами обговорення та голосування яких переможцем визначено ОСОБА_2 ( «за» - 8 голосів, «проти» - 0 голосів, «утримались» - «0» голосів). За ОСОБА_1 проголосувало: «за» - 0 голосів, «проти» - 6 голосів, «утримались» - 2 голоси.

У подальшому з переможцем конкурсу ОСОБА_2 . Міністерство культури України уклало контракт від 26.04.2019 №722 про призначення її на посаду генерального директора Національного музею народної архітектури та побуту України.

Оцінюючи правомірність дій Міністерства культури України щодо визначення переможцем конкурсу ОСОБА_2 , суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство культури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №495 (далі - Положення №495), Міністерство культури України (Мінкультури) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінкультури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, державної мовної політики, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері кінематографії, відновлення та збереження національної пам'яті.

Підпунктом 1 пункту 3 Положення №495 одним із основних завдань Мінкультури визначено забезпечення формування та реалізацію державної політики, зокрема, у сферах культури та мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи.

Згідно з підпунктом 2 пункту 5 Положення №495 Мінкультури з метою організації своєї діяльності здійснює, поміж іншого, добір кадрів в апарат Мінкультури та на керівні посади підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

До сфери управління Мінкультури належить Національний музей народної архітектури та побуту України (далі також - Музей), створений відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 06.02.1969 №105 «Про створення Державного музею народної архітектури та побуту Української РСР». Указом Президента України від 21.07.2008 №644/2008 Музею надано статус Національного.

Відтак, Національний музей народної архітектури та побуту України перебуває у сфері управління Міністерства культури України і призначення його керівника належить до повноважень названого Міністерства.

Відповідно до частини першої статті Закону України «Про культуру» керівники державних та комунальних закладів культури призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту строком на п'ять років за результатами конкурсу.

За змістом частини першої статті 21-1 Закону України «Про культуру» керівником державного чи комунального закладу культури може бути особа, яка має вищу освіту, стаж роботи у сфері культури не менше трьох років, володіє державною мовою та здатна за своїми діловими і моральними якостями, освітнім і професійним рівнем виконувати відповідні посадові обов'язки.

Керівником національного закладу культури може бути особа, яка має вищу освіту, стаж роботи у сфері культури не менше трьох років, володіє державною мовою, має досвід роботи на керівних посадах в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності не менше трьох років та здатна за своїми діловими і моральними якостями, освітнім і професійним рівнем виконувати відповідні посадові обов'язки.

Згідно з приписами статті 21-2 Закону України «Про культуру» кандидатів на посаду керівника державного чи комунального закладу культури визначає конкурсна комісія за результатами відкритого та публічного конкурсного добору на зайняття цієї посади.

Конкурсний добір керівника державного чи комунального закладу культури складається з таких етапів:

- оголошення органом управління конкурсу на посаду керівника державного чи комунального закладу культури;

- формування складу конкурсної комісії;

- подання документів кандидатами на посаду керівника державного чи комунального закладу культури;

- добір кандидатів на посаду керівника державного чи комунального закладу культури;

- призначення органом управління керівника державного чи комунального закладу культури.

Організацію та проведення конкурсного добору, а також роботу конкурсної комісії забезпечує орган управління.

Орган управління оголошує конкурс на посаду керівника державного чи комунального закладу культури не пізніш як за два місяці до завершення строку повноважень керівника державного чи комунального закладу культури відповідно до контракту або впродовж семи днів з дня дострокового припинення його повноважень.

Оголошення про конкурс розміщується в офіційних друкованих виданнях відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування (за наявності), на офіційному веб-сайті органу управління, на інформаційних сайтах, сайтах професійного спрямування, сайтах установ культури та може поширюватися в будь-який інший спосіб.

Оголошення про конкурс на посаду керівника державного чи комунального закладу культури має містити інформацію про дату початку приймання документів, дату початку формування конкурсної комісії, умови, строки проведення конкурсу та вимоги до кандидатів.

Як встановлено судом вище, Мінкультури в установленому порядку оголосило конкурс на посаду керівника Музею та відповідно до вимог закону опублікувало оголошення про проведення цього конкурсу, яке поміж іншого містило вимоги про перелік документів, які має подати кандидат для участі в конкурсі, та кваліфікаційні вимоги до такого кандидата.

Статтею 21-3 Закону України «Про культуру» визначено склад, порядок формування і повноваження конкурсної комісії.

Так, конкурсна комісія складається з дев'яти членів.

Персональний склад конкурсної комісії та зміни до нього (за потреби) затверджує своїм наказом орган управління, що проводить конкурсний добір. Орган управління повинен сформувати персональний склад конкурсної комісії не пізніше 30 днів після оголошення конкурсу на посаду керівника державного чи комунального закладу культури.

У разі проведення конкурсного добору на посаду керівника державного чи комунального закладу культури, яким управляє центральний орган виконавчої влади, по три кандидатури до складу конкурсної комісії подають члени трудового колективу, громадські організації у сфері культури відповідного функціонального спрямування та орган управління.

У разі проведення конкурсного добору на посаду керівника державного чи комунального закладу культури, яким управляє орган влади Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, по три кандидатури до складу конкурсної комісії подають члени трудового колективу, громадські організації у сфері культури відповідного функціонального спрямування та орган управління.

Кандидатури до складу конкурсної комісії від трудового колективу обираються на загальних зборах трудового колективу.

Громадські організації у сфері культури відповідного функціонального спрямування подають по три кандидатури органу управління, який шляхом жеребкування визначає трьох кандидатів до складу конкурсної комісії. Орган управління забезпечує онлайн-трансляцію жеребкування на своєму офіційному веб-сайті.

Члени конкурсної комісії мають бути неупередженими та незалежними. Не допускається втручання в діяльність конкурсної комісії будь-яких органів влади, а також учасників конкурсу.

Членами конкурсної комісії можуть бути:

- незалежні фахівці у сфері культури, публічного або бізнес-адміністрування;

- члени професійних, творчих спілок, об'єднань, асоціацій, організацій у сфері культури, зареєстрованих відповідно до закону;

- члени міжнародних об'єднань, асоціацій, організацій у сферах культури.

Членом конкурсної комісії не може бути особа, яка:

- за рішенням суду визнана недієздатною або її дієздатність обмежена;

- має судимість за вчинення злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку, або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення;

- є близькою особою або членом сім'ї учасника конкурсу чи органу управління;

- є членом трудового колективу закладу культури, на посаду керівника якого проводиться конкурс.

Конкурсна комісія вважається повноважною у разі затвердження в її складі не менше шести осіб.

Орган управління призначає секретаря конкурсної комісії, який бере участь у засіданнях комісії без права голосу. Секретар веде і зберігає протоколи засідань конкурсної комісії, які підписують усі члени конкурсної комісії.

Голова конкурсної комісії обирається членами конкурсної комісії з їх числа та проводить засідання конкурсної комісії.

Зазначені положення Закону України «Про культуру» знайшли своє відображення в Положенні про формування складу та організацію роботи конкурсної комісії з проведення конкурсного добору на посаду керівника державного закладу культури, що належить до сфери управління Міністерства культури України, затвердженого наказом Міністерства від 31.05.2016 №380.

За висновком суду конкурсну комісію з конкурсного добору на посаду генерального директора Національного музею народної архітектури та побуту України у складі дев'яти членів сформовано Міністерством культури України відповідно до вимог Закону України «Про культуру» та вищевказаного Положення. Доказів протилежного суду не надано.

Суд критично сприймає доводи позивача про порушення формування відповідачем складу конкурсної комісії з наступних підстав.

У позовній заяві позивач стверджує, що п'ятеро з дев'яти членів конкурсної комісії перебували у безпосередньому підпорядкуванні Міністерства культури України, а тому не були незалежними та неупередженими. При цьому в позові конкретно йдеться про двох з членів конкурсної комісії, з трьох запропонованих кандидатур трудовим колективом Музею, які за посадою є генеральним директором Національного заповідника «Софія Київська» та генеральним директором Національного музею «Меморіал жертв Голодомору». Оскільки за посадою ці члени конкурсної комісії як керівники закладів культури перебувають у підпорядкуванні Мінкультури, позивач уважає їх упередженими та залежними від названого Міністерства, яке, у свою чергу, було зацікавлене у визначенні переможцем конкурсу ОСОБА_2 , стверджуючи про наявність у них конфлікту інтересів.

Відхиляючи такі доводи позивача, суд звертає увагу, що Закон України «Про культуру» не містить заборони трудовому колективу рекомендувати до складу конкурсної комісії працівників/керівників інших закладів культури, зокрема й тих, що перебувають у сфері управління Міністерства культури України. До того ж, на переконання суду, сам факт перебування двох членів комісії на вищевказаних посадах не свідчить про їх упередженість та необ'єктивність. Інших доказів їх упередженості та необ'єктивності суду не надано. При цьому позивачем не вказано в чому саме полягає конфлікт інтересів згаданих членів комісії та з ким у них наявний такий конфлікт інтересів. Водночас суд звертає увагу, що у разі наявності інформації про конфлікт інтересів указаних членів комісії та про їх упередженість і необ'єктивність позивач не був позбавлений права у ході конкурсного відбору повідомити про такі обставини конкурсну комісію з метою вирішення питання щодо їх участі в голосуванні. Однак, докази щодо реалізації ним такого права позивач суду не надав.

Щодо інших трьох членів конкурсної комісії, яких позивач не уважає незалежними та неупередженими, він конкретно не зазначив, відповідні докази суду не надав.

Не заслуговують на увагу суду також доводи позивача про порушення відповідачем при включенні до складу конкурсної комісії трьох членів, які є представниками громадських організацій, що обґрунтовується наступним.

Згідно з доводами позивача для відбору представників громадськості до участі у роботі конкурсної комісії шляхом жеребкування відповідачем допущено декілька громадських організацій, зокрема, Науково-дослідний інститут економічного розвитку, Українську всесвітню координаційну раду, Союз греків України, Івано-Франківське земляцтво, які не мають відношення до сфери культури. Із представників цих громадських організацій шляхом жеребкування відповідачем визначено трьох членів конкурсної комісії.

З протоколу засідання комісії з жеребкування для відбору кандидатур для від громадських організацій у сфері культури для включення до складу конкурсної комісії з проведення конкурсного відбору на посаду керівника Національного музею народної архітектури та побуту України від 22.03.2019 вбачається, що за результатами проведеного жеребкування до складу указаної конкурсної комісії визначено трьох представників:

- ОСОБА_4 - від всеукраїнської громадської організації «Український комітет ради музеїв «ІКОМ»;

- ОСОБА_5 - від громадської організації «Рада національних спільнот України»;

- ОСОБА_6 - від громадської організації «Міжнародна організація «Івано-Франківське земляцтво».

Як зазначено вище, відповідно до приписів Закону України «Про культуру» громадські організації у сфері культури відповідного функціонального спрямування подають по три кандидатури органу управління, який шляхом жеребкування визначає трьох кандидатів до складу конкурсної комісії. Орган управління забезпечує онлайн-трансляцію жеребкування на своєму офіційному веб-сайті.

Судом встановлено, що для участі в конкурсній комісії Міністерству культури України по троє своїх кандидатів запропонували 11 громадських організацій та 3 спілки, зокрема й Науково-дослідний інститут економічного розвитку, Українська всесвітня координаційна рада, Союз греків України, Івано-Франківське земляцтво. Названі громадські організації взяли участь в жеребкуванні для визнання трьох кандидатів до складу конкурсної комісії.

Всупереч доводам позивача, ці громадські організації мають пряме відношення до сфери культури, а тому обґрунтовано були допущені відповідачем до жеребкування для визначення трьох членів комісії від них.

Так, відповідно до інформації, наданої громадською організацією «Науково-дослідний інституту економічного розвитку» в листі від 15.03.2019 №31/19, адресованому Міністерству культури України, названа громадська організація здійснює захист прав та інтересів своїх членів у сферах культури, духовного розвитку, туризму та інш.

Відповідно до статуту Української всесвітньої координаційної ради її метою є, зокрема, утвердження інтересів світового українства у всіх сферах шляхом координації діяльності громадських організацій і діячів в Україні й українському зарубіжжі та співпраці з вітчизняними і закордонними урядовими, підприємницькими, громадськими структурами, сприяння збереженню національної, незалежної, соборної, демократичної Української держави, формуванню і розвитку засад громадянського суспільства в Україні. Для досягнення зазначеної мети завданням Української всесвітньої координаційної ради визначено, поміж іншого, координацію дій усіх її організацій - членів, спрямованих на збереження національної ідентичності й задоволення національно-культурних потреб українців у країнах поселення, на розвиток співпраці України з закордонним українством.

Основними напрямами діяльності громадської організації « Союз греків » відповідно до її статуту є, поміж іншого, відродження національних традицій, побуту мови, історії грецького народу та його культури, релігійних обрядів, пісень, танців, особливостей життєвого укладу, взаємних проникнень грецької, української та інших культур.

Відповідно до статуту основною метою громадської організації «Міжнародна організація « Івано-Франківське земляцтво », є, поміж іншого, сприяння відродженню культурно-просвітницьких традицій і ремесел, ролі Івано-Франківщини в соціально-політичному та економічному житті України, сприяння створенню умов для встановлення, розвитку ділових та товариських контактів, взаємного спілкування громадян-вихідців з Івано-Франківщини, поширення їхніх зв'язків із громадськістю, колективами підприємств, установ, організацій Івано-Франківської, інших областей України та інших держав

З протоколу засідання комісії з жеребкування для відбору кандидатур для від громадських організацій у сфері культури для включення до складу конкурсної комісії з проведення конкурсного відбору на посаду керівника Національного музею народної архітектури та побуту України від 22.03.2019 вбачається, що за результатами проведеного жеребкування до складу указаної конкурсної комісії визначено трьох представників:

- ОСОБА_4 - від всеукраїнської громадської організації «Український комітет ради музеїв «ІКОМ»;

- ОСОБА_5 - від громадської організації «Рада національних спільнот України»;

- ОСОБА_6 - від громадської організації «Міжнародна організація «Івано-Франківське земляцтво».

Відтак, відповідачем належним чином визначено склад комісії з проведення конкурсного відбору на посаду керівника Національного музею народної архітектури та побуту України.

Відповідно до статті 21-4 Закону України «Про культуру» усі зацікавлені особи можуть взяти участь у конкурсі на посаду керівника державного чи комунального закладу культури.

Особа, яка бере участь у конкурсі, упродовж 30 днів з дня оголошення конкурсу подає такі документи:

- заява про участь у конкурсі з наданням згоди на обробку персональних даних відповідно до Закону України «Про захист персональних даних»;

- автобіографія, що містить прізвище, ім'я та по батькові, число, місяць, рік і місце народження, інформацію про громадянство, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу музею народної архітектури та побуту (у тому числі на виборних посадах), контактний номер телефону та адресу електронної пошти чи іншого засобу зв'язку, відомості про наявність чи відсутність судимості;

- копія документа, що посвідчує особу, копії документів про вищу освіту;

- два рекомендаційні листи довільної форми;

- мотиваційний лист довільної форми.

Зазначені документи надсилаються на поштову та електронну адреси органу управління у встановлений цією частиною строк.

Перелік документів, зазначених у частині другій цієї статті, є вичерпним. Особа може надати інші документи, які, на її думку, підтверджують її професійні чи моральні якості.

Особа, яка подає документи, відповідає за достовірність поданої інформації.

Упродовж трьох робочих днів після закінчення строку подання документів для участі в конкурсі орган управління оприлюднює подані документи, визначені у частині другій цієї статті, на своєму офіційному веб-сайті відповідно до Закону України «Про захист персональних даних».

Усі зацікавлені особи протягом семи днів з дня оприлюднення відомостей про кандидатів можуть подавати пропозиції та зауваження щодо кандидатур на електронну пошту органу управління, які передаються конкурсній комісії.

Під час проведення конкурсу обробка персональних даних учасників здійснюється відповідно до Закону України «Про захист персональних даних».

05.04.2019 Міністерство культури України розмістило на своєму веб-сайті за посиланням:http://195.78.68.75/mcu/control/uk/publish/article?art_id=245474634&cat_id=244950183 відомості про п'ятьох кандидатів на посаду генерального директора музею, які подали документи для участі у конкурсі, а також опублікувало оголошення про те, що усі зацікавлені особи протягом семи днів з дня оприлюднення відомостей про кандидатів (з 05 квітня по 11 квітня 2019 року) можуть подавати пропозиції та зауваження щодо кандидатур на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_3 (з позначкою «пропозиції та зауваження « Національний музей народної архітектури та побуту України »), які будуть передані конкурсній комісії з конкурсного добору на посаду генерального директора Національного музею народної архітектури та побуту України.

В оголошенні також вказано, що інформація, що стосується умов праці, відомості про матеріально-технічну базу Музею, фінансову звітність за попередній бюджетний період закладу культури, додається.

Наведеним підтверджується дотримання позивачем вимог статті 21-4 Закону України «Про культуру», зокрема, щодо інформування громадськості про кандидатів на посаду Генерального директора Музею.

Відповідно до частин 1-12 статті 21-5 Закону України «Про культуру» конкурсний добір проводиться публічно.

Орган управління забезпечує відео- та аудіофіксацію всіх засідань конкурсної комісії та розміщує матеріали засідань конкурсної комісії на своєму офіційному веб-сайті. Представники засобів масової інформації та громадськості мають право бути присутніми на засіданнях конкурсної комісії під час проведення співбесіди з кандидатами, під час якої публічно презентуються запропоновані проекти програм розвитку закладу культури на один і п'ять років.

Орган управління не пізніш як за 10 днів до дня проведення першого засідання конкурсної комісії повідомляє кандидатів про час та місце проведення засідання конкурсної комісії.

За клопотанням члена конкурсної комісії орган управління забезпечує його участь у засіданнях конкурсної комісії в режимі відеоконференції. Відповідне клопотання подається не пізніш як за три дні до початку засідання конкурсної комісії.

Конкурсна комісія проводить перше засідання через 10 днів після закінчення строку приймання документів.

На першому засіданні конкурсна комісія розглядає документи, подані кандидатами на посаду керівника державного чи комунального закладу культури, на відповідність кваліфікаційним вимогам. Результати розгляду невідкладно повідомляються кандидатам електронною поштою чи іншим засобом зв'язку, зазначеним в автобіографії.

Особа не допускається до участі в доборі кандидатів на посаду керівника державного чи комунального закладу культури у разі невідповідності вимогам, зазначеним у статті 21-1 цього Закону, за рішенням конкурсної комісії.

Орган управління зобов'язаний оприлюднити на своєму офіційному веб-сайті умови праці, відомості про матеріально-технічну базу закладу культури, фінансову звітність за попередній бюджетний період закладу культури, на посаду керівника якого проводиться конкурс.

На другому засіданні конкурсна комісія проводить співбесіду з кандидатами, під час якої заслуховує публічні презентації проектів програм розвитку закладу культури на один і п'ять років.

Допоміжними критеріями під час голосування на користь кандидатів є:

- післядипломна освіта у галузі управління;

- ступінь MBA ( Master of Business Administration ), MPA (Master of Public Administration), MLA (Master of Liberal Arts), магістра бізнес-адміністрування чи магістра державного управління;

- науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) чи доктора наук;

- досвід роботи на керівних посадах в українських/міжнародних компаніях, установах, програмах, проектах у сфері культури;

- володіння офіційними мовами Європейського Союзу;

- досвід розроблення і реалізації інвестиційних та інноваційних проектів;

- схвальні відгуки в українських та іноземних галузевих засобах масової інформації;

- бездоганна ділова репутація.

Конкурсна комісія приймає рішення про визначення переможця конкурсу шляхом голосування та оприлюднює його на офіційному веб-сайті органу управління та в інший спосіб. Спосіб голосування визначається рішенням конкурсної комісії.

Рішення конкурсної комісії вважається прийнятим, якщо за нього на засіданні конкурсної комісії проголосувала більшість від затвердженого складу конкурсної комісії.

Як встановлено судом, відповідач в установлений строк, а саме за 10 днів до проведення першого засідання конкурсної комісії, призначеного на 15.04.2019, опублікував оголошення про його проведення на своєму веб-сайті за посиланням http://195.78.68.75/mcu/control/uk/publish/article?art_id=245474640.

Закон України «Про культуру» не передбачає конкретного способу, яким кандидати мають бути повідомлені про дату проведення першого засідання конкурсної комісії, тому, беручи до уваги вищевказане повідомлення, суд дійшов висновку, що кандидати, громадськість та інші зацікавлені особи уважаються належним чином повідомленими про проведення вищевказаного конкурсу з моменту публікації згаданого оголошення.

Наведеним спростовуються доводи позивача про те, що відповідач не повідомив громадськість та зацікавлених осіб про засідання конкурсної комісії за 10 днів до цього проведення.

За наслідками першого засідання конкурсної комісії, що відбулося 15.04.2019, до участі у конкурсі з п'яти осіб допущено двох - позивача та ОСОБА_2 . Водночас названа комісія (далі також - комісія) вирішила друге засідання провести 16.04.2019 о 08:00 год. в приміщенні Міністерства культури України; визначити регламент для виступу кандидатів: 15 хв. на заслуховування доповідей, 10 хв. - на питання-відповіді.

У позовній заяві позивач визнав, що про результати проведення першого засідання конкурсної комісії його в той же ж день повідомлено в телефонному режимі, та в той же день відповідач на своєму веб-сайті о 12:30 год. розмістив оголошення про наступне засідання конкурсної комісії, призначене на 08:00 год. 16.04.2019. В оголошенні також вказані номери телефонів та адресу електронної пошти, за яким до 18:00 год. 15.04.2019 необхідно звертатися засобам масової інформації для акредитації

Суд не бере до уваги доводи позивача про порушення Мінкультури 10-денного строку щодо повідомлення його, громадськості та зацікавлених осіб про проведення другого засідання конкурсної комісії, виходячи з того, що визначений статтею 21-5 Закону України «Про культуру» 10-денний строк стосується лише повідомлення про проведення першого засідання конкурсної комісії. Такий строк не стосується повідомлення про дату проведення комісією наступного засідання, оскільки частина шоста цієї статті покладає на конкурсну комісію обов'язок невідкладно повідомити кандидатів електронною поштою чи іншим засобом зв'язку, зазначеним в автобіографії про результати проведення першого засідання конкурсної комісії.

15.04.2019 у телефонному режимі відповідач повідомив позивача про призначення на 16.04.2019 наступного засідання конкурсної комісії, що позивачем не заперечувалося, тому суд уважає, що відповідачем виконано покладений на нього обов'язок щодо невідкладного повідомлення позивача про наслідки проведення першого засідання конкурсної комісії, а також про дату проведення наступного засідання.

Окрім того, суд погоджується з відповідачем, що визначення дати та часу проведення другого засідання конкурсної комісії належить до її дискреційних повноважень, які вона й реалізувала, призначивши це засідання на 08:00 год. 16.04.2019.

Відхиляючи доводи позивача про порушення конкурсною комісією розпорядку робочого дня Міністерства культури України у зв'язку з призначенням другого засідання на 08:00 год., тоді як робочий день в Міністерстві розпочинається з 09:00 год., суд уважає за доцільне зауважити, що згадана конкурсна комісія не є структурним підрозділом Мінкультури, її члени не є працівниками Міністерства, тому на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку адміністративної будівлі Мінкультури.

Також, всупереч доводам позивача, суд не вбачає обмеження відповідачем можливості присутності участі засобів масової інформації під час другого засідання конкурсної комісії, які він обґрунтовує недостатньою кількістю часу від моменту публікації повідомлення про час та дату цього засідання до дня та часу його проведення. На переконання суду від часу публікації оголошення 15.04.2019 о 12:30 год. про проведення 16.04.2019 другого засідання конкурсної комісії у засобів масової інформації було достатньо часу до 18:00 год. для звернення в телефонному режимі або за посередництвом електронної пошти до Мінкультури для акредитації з метою допуску їх представників до засідання конкурсної комісії.

У позовній заяві позивач зазначив, що для написання проектів програм розвитку Музею на один і п'ять років йому не було створено необхідні умови у зв'язку з неопублікуванням відповідачем інформації про стан матеріально-технічної бази Музею, що є основою для підготовки таких проектів, тоді як інший кандидат володів такою інформацією, що свідчить про дискримінаційне відношення до нього відповідача.

Такі доводи позивача є необґрунтованими, оскільки зі змісту оголошення про проведення конкурсного добору керівника Національного музею народної архітектури та побуту України, опублікованого 05.04.2019 на веб-сайті Мінкультури за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 вбачається, що відповідач вказав, що інформація, яка стосується умов праці, відомості про матеріально-технічну базу Музею, фінансову звітність за попередній бюджетний період Музею є додатком до цього оголошення.

Користуючись частиною четвертою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд вправі збирати докази з власної ініціативи, суд самостійно зробив скрін-шот сторінки екрану монітора комп'ютера з переліком документів, які містяться у згаданому додатку за посиланням http://195.78.68.75/mcu/control/uk/publish/article?art_id=245464520&cat%20id=244950183.

З указаного додатку вбачається, що він містить такі документи:

- баланс Музею на 01.01.2018;

- звіт про власний капітал за 2018 рік;

- звіт про рух грошових коштів за 2018 рік;

- звітність про фінансові результати за 2018 рік;

- примітки до фінансової звітності за 2018 рік;

- відомості про умови праці та матеріально-технічну базу Музею.

За наведених обставин суд уважає, що відповідачем виконано вимоги частини восьмої статті 21-5 Закону України «Про культуру» щодо обов'язку оприлюднення на своєму веб-сайті інформації про умови праці, відомості про матеріально-технічну базу закладу культури, фінансову звітність за попередній бюджетний період закладу культури, на посаду керівника якого проводиться конкурс, що спростовує доводи позивача про неналежне виконання відповідачем цієї норм закону.

Не заслуговують на увагу суду доводи позивача про те, що опубліковані відповідачем відомості про умови праці та матеріально-технічну базу Музею складені неналежним чином, не завірені та не підписані відповідальною особою та містили фактично не інформацію про матеріально-технічну базу Музею, а відображали інформацію, що міститься в положенні про Музей, оскільки законодавство не містить жодних вимог щодо змісту та оформлення таких відомостей. І такі відомості були доступні для використання як позивачем так і іншим кандидатом у ході підготовки до конкурсу. На підтвердження своїх доводів про те, що іншому кандидату відповідач надано іншу інформацію про реальну матеріально-технічну базу Музею, позивач жодних пояснень не виклав і відповідних доказів суду не надав.

Також не заслуговують на увагу суду доводи позивача про позбавлення членів конкурсної комісії можливості подати клопотання про участь в роботі комісії в режимі відео-конференції, вмотивовані ним тим, що частина четверта статті 21-5 Закону України «Про культуру» передбачає можливість участі члена конкурсної комісії в її засіданні в режимі відеоконференції за його клопотанням, яке подається не пізніш як за три дні до початку засідання конкурсної комісії, а відповідач призначив друге засідання комісії на наступний день, що позбавило членів комісії можливості подати клопотання про проведення засідання комісії в режимі відеоконференції.

При цьому суд виходить із того, що реалізація членами конкурсної комісії свого права на участь в її засіданні жодним чином не впливає на права позивача.

Необґрунтованими є доводи позивача про невідповідність кандидата ОСОБА_2 , яка була визначена конкурсною комісією переможцем конкурсу на заміщення вакантної посади генерального директору Музею і в подальшому призначена Міністерством культури України на цю посаду, не відповідала вимогам, встановленим абзацом другим частини першої статті 21-1 Закону України «Про культуру», з огляду на відсутність у неї трьох років стажу роботи в закладах культури, трьох років стажу на керівних посадах та відповідних та моральних якостей.

Згідно з абзацом другим частини першої статті 21-1 Закону України «Про культуру» керівником національного закладу культури може бути особа, яка має вищу освіту, стаж роботи у сфері культури не менше трьох років, володіє державною мовою, має досвід роботи на керівних посадах в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності не менше трьох років та здатна за своїми діловими і моральними якостями, освітнім і професійним рівнем виконувати відповідні посадові обов'язки.

Керуючись частиною четвертою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд із додатку до оголошення про проведення першого засідання конкурсної комісії, призначеного на 15.04.2019, розміщеного на вебсайті Мінкультури за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_7 самостійно роздрукував копії документів ОСОБА_2 (кандидат №2), поданих конкурсній комісії, з яких вбачається, що вона має вищу освіту (отримала диплом Київського державного художнього інституту за кваліфікацією мистецтвознавець), має досвід роботи у сфері культури понад три роки, в сукупності має понад три роки досвіду на керівних посадах в підприємствах, установах організаціях різної форми власності, зокрема,

- з 2001 року по 2005 рік - на посаді директора Київського представництва РА «Галицькі контракти»;

- з 2005 року по 2007 рік - на посаді директора ТОВ «Рекламна агенція Ум Сі Груп»;

- з жовтня 2014 по березень 2016 року - помічником директора державного підприємства «Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім», в посадові обов'язки якого входила робота з музейними фондами, організація і проведення культурно-масових заходів;

- з березня 2014 до вересня 2017 року - менеджером спеціального проекту ВГО « Мистецькі ініціативи », «Благословенна Україна. Традиції і сучасність» (на громадських засадах);

- з грудня 2016 року до березня 2017 року - на посаді завідувача музею давньоруського гончарства Вишгородського історико-культурного заповідника;

- з жовтня 2017 року та на день подання заяви про участь в конкурсі - виконувала обов'язки генерального директора Національного музею народної архітектури і побуту України.

Твердження позивача про неспроможність кандидата ОСОБА_2 за своїми діловими і моральними якостями виконувати обов'язки за посадою генерального директора Музею не доведені ним належним чином, оскільки сама по собі наявність низки публікацій у засобах масової інформації щодо недоліків у роботі Музею на чолі з виконуючою обов'язки директора ОСОБА_2 , за відсутності належних доказів про наявність таких недоліків, не є свідченням її неспроможності виконувати вказані обов'язки за діловими та моральними якостями.

Згідно з доводами відповідача будь-які зауваження або пропозиції щодо кандидатур, що брали участь в конкурсному відборі, до Міністерства культури України не надходили.

Докази надіслання до відповідача відповідної негативної інформації про кандидата ОСОБА_2 для врахування конкурсною комісією при визначенні переможця конкурсного відбору, позивач суду не надав.

Як заначено вище, відповідно до частин 11-12 статті 21-5 Закону України «Про культуру» конкурсна комісія приймає рішення про визначення переможця конкурсу шляхом голосування та оприлюднює його на офіційному веб-сайті органу управління та в інший спосіб. Спосіб голосування визначається рішенням конкурсної комісії.

Рішення конкурсної комісії вважається прийнятим, якщо за нього на засіданні конкурсної комісії проголосувала більшість від затвердженого складу конкурсної комісії.

Зі змісту протоколу комісії від 16.04.2019 №2 вбачається, що на засіданні комісії 16.04.2019 заслухали публічні презентації проектів програм розвитку закладу культури на один і п'ять років учасників конкурсу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за результатами обговорення та голосування яких переможцем визначено ОСОБА_2 ( «за» - 8 голосів, «проти» - 0 голосів, «утримались» - «0» голосів). За ОСОБА_1 проголосувало: «за» - 0 голосів, «проти» - 6 голосів, «утримались» - 2 голоси.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що конкурсний відбір на посаду генерального директора Національного музею народної архітектури та побуту України Міністерством культури України проведено в установленому порядку та за його результатами належним чином визначено переможцем ОСОБА_2 , що свідчить про необґрунтованість позовних вимог.

При цьому, всупереч твердженню позивача, розгляд даного спору належить до юрисдикції адміністративного суду, що обґрунтовується наступним.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.05.2019 у справі №522/8650/18, система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне між собою.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, одним із учасників адміністративного спору є суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.

Також названий Кодекс надає визначення публічно-правового спору - як спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 1 частини першої статті 4) та адміністративного судочинства - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення справ у порядку, встановленому цим законом (пункт 5 частини першої статті 4).

Відповідно до частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб'єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосувати виключно формальний критерій - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

В розумінні пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, який містить визначення терміну «суб'єкт владних повноважень», Міністерство культури України є суб'єктом владних повноважень, яке на виконання підпункту 1 пункту 3 та підпункту 2 пункту 5 Положення №495, статей 21-2 - 21-5 Закону України «Про культуру» з метою забезпечення формування та реалізації державної політики, зокрема, у сферах культури та мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, здійснює добір кадрів на керівні посади підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Реалізація відповідачем наданих йому законодавством повноважень щодо організації конкурсу на заміщення вакантної посади генерального директора Національного музею народної архітектури та побуту України свідчить про виконання ним владних управлінських функції щодо добору кадрів на керівні посади підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, не зважаючи на те, що сама ця посада не належить до посад публічної служби.

Отже даний спір, що вирішується судом в цій адміністративній справі є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Така правова позиція суду у даній справі узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.05.2019 у справі №522/8650/18, згідно з якою є публічно-правовим спір за позовом ОСОБА_7 до Одеського державного аграрного університету, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору Міністерство освіти і науки України, про визнання протиправними виборів ректора названого Університету, встановленими на підставі протоколів виборчої комісії з виборів ректора від 26 квітня 2018 року, визнання недійсними та скасування рішень виборчої комісії щодо результатів виборів ректора, оформлених протоколами виборчої комісії з виборів ректора Університету від 18.04.2018 №7 та від 26.04.2018 №11.

Ураховуючи викладене, дана справа є адміністративною та її вирішення належить до юрисдикції адміністративного суду.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, враховуючи принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином довів правомірність своїх дій щодо проведення конкурсного відбору на посаду генерального директора Національного музею народної архітектури та побуту України Міністерством культури України та визначення його переможцем ОСОБА_2 , що свідчить про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення. Тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позову підстави для відшкодування позивачу судових витрат відповідно до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.С. Мазур