ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
20 липня 2021 року справа №640/1671/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )
доОболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі по тексту - відповідач, Оболонський РВ ДВС у м. Києві)
про1) визнання протиправними та такими, що порушують права, свободи та інтереси позивача дії та рішення Головного державного виконавця Оболонського РВ ДВС у м. Києві Дубаса Артура Михайловича щодо здійснення виконавчих дій 23 квітня 2019 року та 23 грудня 2020 року щодо стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій; 2) скасування постанови відповідача від 23 грудня 2020 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника; 3) скасування постанови відповідача від 23 квітня 2019 року про скасування документу; 4) скасування постанови відповідача від 23 квітня 2019 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій; 5) скасування постанови відповідача від 23 квітня 2019 року про повернення виконавчого документа
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність дій та постанов Оболонського РВ ДВС у м. Києві, оскільки виконавчі дії проведені після спливу строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Ухвалою від 10 березня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/1671/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Ухвалою від 20 липня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва поновив ОСОБА_1 строк звернення до суду із цією позовною заявою.
Відповідач не подав до суду відзив на позовну заяву.
У відповідності до приписів частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку станом на час винесення головним державним виконавцем Оболонського РВ ДВС у м. Києві Слободчиком Д.Г. постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 10 квітня 2015 року визначались Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1991 року №606-XIV (далі по тексту - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
За приписами частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом
Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.
Згідно статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:
1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;
2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
При цьому, відповідно до статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються:
1) пред'явленням виконавчого документа до виконання;
2) частковим виконанням рішення боржником;
3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.
У відповідності до положень пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, зокрема, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Частинами четвертою та п'ятою статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Таким чином, строк пред'явлення виконавчого документа, у даному випадку виконавчого листа, виданого судом, становив 1 рік.
Судом встановлено, що на виконанні у Оболонському РВ ДВС у м. Києві перебувало виконавче провадження №42559359 (далі по тексту - ВП №42559359) з примусового стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит» боргу у розмірі 826 615,50 грн на підставі виконавчого листа №2-3210, виданого 11 лютого 2014 року Деснянським районним судом міста Києва.
Згідно даних з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень ВП №42559359 відкрито 20 березня 2014 року.
10 квітня 2015 року головним державним виконавцем Оболонського РВ ДВС у м. Києві Слободчиком Д.Г. в рамках зазначеного виконавчого провадження прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 47, статті 50 Закону України «Про виконавче провадження». У зазначеній постанові також вказано, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлено до виконання в строк до 10 квітня 2016 року.
23 квітня 2019 року головним державним виконавцем Оболонського РВ ДВС у м. Києві Дубасом А.М. на підставі абзацу 4 частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про скасування процесуального документа, а саме постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 10 квітня 2015 року.
Відповідно до вимог абзацу 4 частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент винесення постанови про скасування процесуального документа) керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.
Абзацами 2, 3 частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що у разі виявлення порушень законодавства про виконавче провадження, керівник вищого органу державної виконавчої служби виносить постанову у якій доручає начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, провести відповідні виконавчі дії.
У свою чергу, начальник відділу у разі виявлення порушень вимог законодавства має право своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, а також зобов'язати державного виконавця провести відповідні виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Таким чином, державний виконавець не уповноважений законом самостійно приймати рішення щодо скасування іншої постанови.
Разом з тим, всупереч наведеному, постанова про скасування процесуального документа від 10 квітня 2015 року винесена саме державним виконавцем, що суперечить положенням статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому, зазначена постанова не містить посилань на те, що головний державний виконавець Оболонського РВ ДВС у м. Києві Дубас А.М. є начальником Оболонського РВ ДВС у м. Києві, який має право скасовувати своєю постановою інші постанови, не наведено встановлених в ході здійснення контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень обставин, які слугували підставою для скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 10 квітня 2015 року.
Також, відповідач, посилаючись на абзац 4 частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» не зазначив у постанові та не надав суду постанову керівника вищого органу державної виконавчої служби про надання доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій щодо перевірки виконавчого провадження.
Таким чином, на думку суду, така постанова про скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 10 квітня 2015 року винесена державним виконавцем з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», є протиправною, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Оскільки підставою для прийняття постанов про стягнення виконавчого збору, про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та про повернення виконавчого документа від 23 квітня 2019 року у рамках ВП №42559359, а також постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 23 грудня 2020 року у рамках ВП №58978653 слугувала протиправна постанова про скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 10 квітня 2015 року, вказані постанови також підлягають скасуванню як похідні.
Стосовно вимоги позивача про визнання протиправними та такими, що порушують права, свободи чи інтереси позивача дії головного державного виконавця Оболонського РВ ДВС у м. Києві Дубаса А.М. щодо здійснення виконавчих дій 23 квітня 2019 року та 23 грудня 2020 року щодо стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, суд зазначає таке.
Як зазначено у статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень, які проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Разом з тим, встановлені у справі обставини свідчать про те, що державний виконавець Оболонського РВ ДВС у м. Києві Дубас А.М. під час примусового виконання виконавчого листа №2-3210, виданого 11 лютого 2014 року Деснянським районним судом міста Києва, не дотримався зазначених положень Закону та допустив вчинення неправомірних дій, які призвели до винесення протиправних рішень, що потягли за собою порушення законних прав та інтересів позивача.
З огляду на зазначене, позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині також підлягають задоволенню.
Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.
Одночасно, судом враховується, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач не довів правомірність оскаржуваних постанов з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача належить стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Оболонського РВ ДВС у м. Києві.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), вчинені під час примусового виконання виконавчого листа №2-3210, виданого 11 лютого 2014 року Деснянським районним судом міста Києва, які полягають у винесенні постанов про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 23 грудня 2020 року в рамках ВП №58978653; про скасування процесуального документа від 23 квітня 2019 року в рамках ВП №42559359; про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 23 квітня 2019 року в рамках ВП №42559359; про повернення виконавчого документу від 23 квітня 2019 року в рамках ВП №42559359.
3. Визнати протиправною та скасувати постанову Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 23 грудня 2020 року ВП №58978653.
4. Визнати протиправною та скасувати постанову Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування процесуального документа від 23 квітня 2019 року ВП №42559359.
5. Визнати протиправною та скасувати постанову Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 23 квітня 2019 року ВП №42559359.
6. Визнати протиправною та скасувати постанову Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про повернення виконавчого документу від 23 квітня 2019 року ВП №42559359.
7. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 540,00 (чотири тисячі п'ятсот сорок гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина шоста статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );
Оболонський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (04212, м. Київ, вул. Кагарлицька (Тимошенка), 2-Д; ідентифікаційний код 35018577).
Суддя В.А. Кузьменко