ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
20 липня 2021 року м. Київ № 640/15355/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора
треті особи Офіс Генерального прокурора, Прокуратура Полтавської області
про визнання протиправним та скасування рішення, встановлення відсутності компетенції -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора треті особи Офіс Генерального прокурора, Прокуратура Полтавської області в якому просив:
- встановити відсутність компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень - Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора відкривати відносно ОСОБА_1 дисциплінарне провадження на підставі будь-яких документів (звернень, скарг, заяв, листів тощо) з питань неналежного виконання керівником Полтавської місцевої прокуратури ОСОБА_1 як прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов'язків, встановлених для відповідної адміністративної посади та розглядати в межах дисциплінарного провадження будь-які звернення, скарги, заяви, листи тощо з питань неналежного виконання керівником Полтавської місцевої прокуратури ОСОБА_1 як прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов'язків, встановлених для відповідної адміністративної посади;
- визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт - рішення члену кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора ОСОБА_2 від 26.05.2020р. за № 07/3/2-580дс-177дп-20 «Про відкриття дисциплінарного провадження».
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що членом кадрової комісії за відсутності встановленої законом компетенції відкрито дисциплінарне провадження відносно позивача, з огляду на що вважає, що наявні підстави для звернення до суду.
Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки під час прийняття оскаржуваного рішення діяв у порядку та спосіб визначений Конституцією та законами України за наявності встановленої законом компетенції.
Одночасно, суд зазначає, що 03.08.2020р. до суду надійшла заява позивача про зміну предмету позову.
Дослідивши подану заяву, суд зазначає, що справа підлягає розгляду в межах первісних позовних вимог, оскільки вказана заява не приймається судом до розгляду, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КАС України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 47 КАС України, у разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні.
З додатків до поданої заяви вбачається, що позивачем вимог ч. 5 ст. 47 КАС України, щодо надання доказів направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи не виконано.
Долученя до заяви копій такої заяви з додатками не є підтвердженням виконання позивачем обов'язку визначеного ч. 5 ст. 47 КАС України, а відповідно не покладають обов'язку на суд щодо направлення такої заяви іншим учасникам справи замість позивача.
З огляду на вказане, в силу вимог ч. 5 ст. 47 КАС України, суд не приймає до розгляду таку заяву, а відтак повертає її заявнику.
При цьому, суд наголошує, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва закрито провадження у справі в частині позовних вимог про встановлення відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень - Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора відкривати відносно ОСОБА_1 дисциплінарне провадження на підставі будь-яких документів (звернень, скарг, заяв, листів тощо) з питань неналежного виконання керівником Полтавської місцевої прокуратури ОСОБА_1 як прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов'язків, встановлених для відповідної адміністративної посади та розглядати в межах дисциплінарного провадження будь-які звернення, скарги, заяви, листи тощо з питань неналежного виконання керівником Полтавської місцевої прокуратури ОСОБА_1 як прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов'язків, встановлених для відповідної адміністративної посади.
Таким чином, адміністративний позов підлягає розгляду виключно в межах позовних вимог про визнання протиправним та скасування індивідуального акта - рішення члену кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора ОСОБА_2 від 26.05.2020р. за № 07/3/2-580дс-177дп-20 «Про відкриття дисциплінарного провадження».
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 в органах прокуратури працює з листопада 2000р.
Наказом Генерального прокурора України від 16.08.2018р. № 120к ОСОБА_1 призначено на посаду керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області.
22.05.2020р. до кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів надійшло звернення прокурора Полтавської області щодо неналежного виконання посадових обов'язків позивачем, установлених для відповідної адміністративної посади.
Автоматизованою системою для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження звернення розподілено члену кадрової комісії ОСОБА_2 (протокол розподілу від 22.05.2020), яким 26.05.2020 прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-580дс-177дп-20.
Позивач вважаючи, що оскаржуване рішення є проявом втручання в діяльність прокурора, а відтак є протиправним, звернувся до суду з позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1697-VII).
Підстави та порядок притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності регламентовані розділом VI Закону України «Про прокуратуру».
Так, відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру», прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:
1) невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків;
2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення;
3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень;
4) порушення встановленого законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури;
6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики;
7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку;
8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення;
9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.
Згідно з ст. 44 Закону України «Про прокуратуру», дисциплінарне провадження здійснюється відповідним органом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 45 Закону України «Про прокуратуру», дисциплінарне провадження - це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.
Право на звернення до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти. Рекомендований зразок дисциплінарної скарги розміщується на вебсайті Офісу Генерального прокурора.
При цьому, процедуру розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, здійснення дисциплінарного провадження, прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження і за наявності підстав, передбачених Законом України "Про прокуратуру" (далі - Закон), про накладення на прокурора Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора), Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, обласної (регіональної), окружної (місцевої), військової прокуратури дисциплінарного стягнення або прийняття рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора визначено Порядком розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження затвердженою наказом Генерального прокурора України від 04.11.2019р. № 266 (далі - Порядок № 266).
Так, відповідно до п. 2-8 розділу І Порядку № 266, дисциплінарне провадження - це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, дисциплінарної скарги, у якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.
Прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав, визначених частиною першою статті 43 Закону.
Органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора), Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, обласних (регіональних) прокуратур, окружних (місцевих) прокуратур, військових прокуратур, є кадрова комісія, утворена відповідно до Порядку роботи кадрових комісій, який затверджений наказом Генерального прокурора.
Процедура здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурора визначається розділом VI Закону та цим Порядком.
Дисциплінарне провадження передбачає:
- відкриття дисциплінарного провадження;
- проведення перевірки дисциплінарної скарги;
- розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та прийняття рішення.
Перевірка даних про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності здійснюється членом кадрової комісії, що здійснює дисциплінарне провадження (далі - кадрова комісія), у порядку, встановленому Законом.
Право на звернення до кадрової комісії із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі факти, які можуть бути підставою для відкриття дисциплінарного провадження. Рекомендований зразок дисциплінарної скарги передбачений у додатку до цього Порядку.
Згідно з п. 10-13, 16 розділу І Порядку № 266, для вирішення питання щодо відкриття дисциплінарного провадження діє автоматизована система розподілу дисциплінарних скарг.
Дисциплінарні скарги реєструються робочою групою кадрової комісії.
Робоча група кадрової комісії у день надходження дисциплінарної скарги реєструє її та за допомогою автоматизованої системи визначає члена кадрової комісії для вирішення питання щодо відкриття дисциплінарного провадження.
Рішення про відкриття дисциплінарного провадження або про відмову у його відкритті приймаються членом кадрової комісії у строк, який не перевищує 15 днів з дати реєстрації скарги робочою групою кадрової комісії. Таке рішення протягом трьох днів оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) без відомостей, які дають змогу прямо чи опосередковано ідентифікувати прокурора, щодо якого прийнято рішення, та в цей же строк надсилається такому прокурору, а також особі, яка подала дисциплінарну скаргу, електронними засобами зв'язку або поштою рекомендованим листом із повідомленням про вручення. До рішення про відкриття дисциплінарного провадження, яке направляється прокурору, додається копія дисциплінарної скарги.
Також копія рішення про відкриття дисциплінарного провадження у цей же строк надсилається керівнику органу прокуратури, уповноваженому приймати рішення про звільнення прокурора з посади, з роз'ясненням, що вказаний прокурор не може бути звільнений за власним бажанням до завершення дисциплінарного провадження.
Після відкриття дисциплінарного провадження член кадрової комісії проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена кадрової комісії за результатами перевірки.
Відповідно до п. 15 розділу ІІІ Порядуц № 266, після розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора, за результатами дисциплінарного провадження кадрова комісія приймає одне з таких рішень:
про накладення дисциплінарного стягнення;
про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора;
про закриття дисциплінарного провадження.
При цьому, відповідно до п. 1 розділу VI Порядку № 266, прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.
Так, з системного аналізу правових норм у цій справі вбачається, що недотримання прокурором службової дисципліни має наслідком вчинення ним дисциплінарного проступку та можливості подальшого притягнення його до дисциплінарної відповідальності. При цьому, обставини дисциплінарного проступку мають встановлюватись під час дисциплінарного провадження та оформлюватись відповідним рішенням.
Водночас, з наведеного вище правового регулювання вбачається, що оскарженню, зокрема у судовому порядку, підлягають ті рішення Комісії, які прийняті за результатами дисциплінарного провадження, і право на таке оскарження має прокурор як суб'єкт цього дисциплінарного провадження.
Тобто, прокурори, якщо їх було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, мають право оскаржити відповідні рішення безпосередньо до суду чи, якщо це передбачено законом, попередньо до адміністративного органу або до прокурора вищого рівня.
Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеної в постанові від 26.06.2019р. у справі № 460/312/19, провадження № 11-377заі19.
Разом з тим, відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Стосовно «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційного Суду України зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Звертаючись до суду з позовом про скасування акту суб'єкта владних повноважень, позивач має обґрунтувати, яким чином даний акт порушує його права та охоронювані законом інтереси. Захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, фактично стосуються розгляду питання правомірності рішення відповідача від 26.05.2020р. за № 07/3/2-580дс-177дп-20 «Про відкриття дисциплінарного провадження» щодо позивача.
Водночас, суд звертає увагу на те, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими.
Тобто, підставами для визнання протиправними актів суб'єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов'язковою умовою для визнання таких рішень протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Разом з тим, винесення рішення про відкриття дисциплінарного провадження - це відповідні процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, якими розпочинається дисциплінарне провадження та встановлюються строки його проведення, а тому їх правомірність має бути предметом оцінки суду при розгляді справи про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого за результатами такого дисциплінарного провадження.
За загальним правилом, кожна особа, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.
В свою чергу, розгляд питання правомірності винесення рішень про здійснення дисциплінарного провадження та про продовження його строків в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів такого дисциплінарного провадження та рішення суб'єкта владних повноважень, винесеного за його результатами, у сукупності з іншими доказами не дозволить ефективно захистити та відновити порушене право позивача, а тому не відповідає завданням адміністративного судочинства.
Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеної в постанові від 13.05.2021р. у справі №560/832/20, адміністративне провадження №К/9901/21007/20 та від 12.02.2020р. у справі №160/7402/18, адміністративне провадження №К/9901/32168/19.
Більше того, судом встановлено, що рішенням Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів від 26.11.2020р. 283дп-20 «Про закриття дисциплінарного провадження» дисциплінарне провадження № 07/3/2-580дс-177дп-20 відкрите на підставі оскаржуваного позивачем рішення від 26.05.2020р. за № 07/3/2-580дс-177дп-20 «Про відкриття дисциплінарного провадження» стосовно керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 закрито.
Вищевикладене, на думку суду, додатково підтверджує, що прийняття оскаржуваного рішення до жодних негативних наслідків для позивача не призвело.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Одночасно, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська