20 липня 2021 року м.Чернігів Справа № 620/6887/21
Чернігівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дії та стягнення коштів,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області (далі - ТУ ДСАУ у Чернігівській області), Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України), в якому просить:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області щодо невиплати ОСОБА_1 недоотриманої суддівської винагороди в сумі 71071,68 грн за період, з 18.04.2020 по 27.08.2020, та за жовтень 2020 року (за винятком днів відпустки);
- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 недоотриману частину суддівської винагороди за період, з 18.04.2020 по 27.08.2020, та за жовтень 2020 року в сумі 71071,68 грн, з відрахуванням обов'язкових платежів, визначивши порядок і спосіб виконання рішення шляхом стягнення коштів з бюджетної програми «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників».
В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що нарахування ТУ ДСАУ у Чернігівській області суддівської винагороди позивачу, у спірному періоді, відбулось всупереч вимогам статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що призвело до порушення прав позивача та стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 24.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачами, в межах встановленого судом строку, подано до суду відзиви на позов, в яких проти задоволення позовних вимог заперечують у повному обсязі та просять у їх задоволенні відмовити, зазначивши, що 13.04.2020 Верховною Радою України прийнято Закон №553-ІХ, яким Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено статтею 29, в якій встановлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування), в тому числі і суддівська винагорода суддів нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки. ТУ ДСАУ у Чернігівській області як розпорядник коштів нижчого рівня не мало правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону №553-ІХ). Ураховуючи, що у спірний період тривав карантин, встановлений Кабінетом Міністрів Україні, ТУ ДСАУ у Чернігівській області не допустило протиправних дій, діяло на підставі та в межах, передбачений Конституцією України, Бюджетним кодексом України та законами України. ТУ ДСАУ у Чернігівській області не наділений правом самостійної, без правового врегулювання та фінансової можливості, здійснювати нарахування та виплату суддівської винагороди з 18.04.2020 по 28.08.2020 без обмежень, встановлених статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону №553-IX). ТУ ДСАУ у Чернігівській області зазначає, що починаючи з 28.08.2020 виплата суддівської винагороди позивачу здійснюється у повному обсязі, відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
16.07.2021 до суду надійшла заява Державної судової адміністрації України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, в якій зазначає, що враховуючи значення даної справи для сторін, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, суспільний інтерес, вважають, що розгляд справи необхідно здійснити в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 19.07.2021 у задоволенні заяви Державної судової адміністрації України про розгляд справи №620/6887/21 за правилами загального позовного провадження відмовлено.
Судове засідання здійснювалося в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Судом встановлено і відповідачами не заперечується, що позивач працює на посаді судді Сосницького районного суду Чернігівської області.
За період, з 18.04.2020 по 27.08.2020 (за винятком днів відпустки), суддівську винагороду позивачу нараховано та виплачено відповідачем не відповідно до положень статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а в обмеженому розмірі згідно зі статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону України від 13.04.2020 №553-ІХ) - у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020.
Крім того в жовтні 2020 року відповідачем було здійснено перерахунок виплаченої суддівської винагороди за період з 01.06.2020 по 11.06.2020 стосовно додаткової оплачуваної (учбової) відпустки, оскільки відповідач вважає, що обмеження не застосовуються лише щодо оплати щорічної основної відпустки.
Вказані обставини підтверджуються копією розрахункового листка за 2020 рік, наявного в матеріалах справи (а.с.10).
Відтак спірним у межах розгляду цієї справи є питання правомірності нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди, визначеної статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону України від 13.04.2020 №553-ІХ) - у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020.
Визначаючись щодо вказаного питання суд враховує, що згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Відповідно до частини першої статті 135 Закону України від 02.06. 2016 № 1402-VIII «Про судоустрій та статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII), суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Згідно з частиною 3 статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема, судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до статті 135 Закону №1402-VIII, до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти, зокрема, 1,1 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків; більше 5 років - 20 відсотків; більше 10 років - 30 відсотків; більше 15 років - 40 відсотків; більше 20 років - 50 відсотків; більше 25 років - 60 відсотків; більше 30 років - 70 відсотків; більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «Цілком таємно», - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «Таємно», - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
Відповідно до частини дев'ятої статті 135 Закону №1402-VIII, обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
У рішенні від 08.04.2016 № 4-рп/2016 у справі № 1-8/2016, Конституційний Суд України зазначив, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід'ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов'язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені.
Однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема, надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.
У рішенні від 03.06.2013 № 3-рп/2013 у справі №1-2/2013, Конституційний Суд України зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України.
У рішенні від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України вказав, що обов'язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у статті 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов'язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність.
Така позиція Конституційного Суду України узгоджується з приписами Європейської хартії щодо статусу суддів від 10 липня 1998 року, у підпункті 6.1 пункту 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.
Аналіз вищевказаних положень дає підстави суду дійти висновку про те, що законодавцем визначено регулювання суддівської винагороди виключно Законом №1402-VIII, що узгоджується з приписом частини другої статті 130 Конституції України, в силу якої розмір суддівської винагороди встановлюється виключно законом про судоустрій.
12.03.2020 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», якою з 12.03.2020 на усій території України установлено карантин, кінцева дата якого, з урахуванням внесених до вказаної постанови змін, неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину.
18.04.2020 набрав чинності Закон України від 13.04.2020 №553-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон №553-IX), яким Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено статтею 29 наступного змісту: «Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому, у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки. Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі, в операції Об'єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України. Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до частини другої цієї статті)».
Як встановлено із наданого ТУ ДСАУ у Чернігівській області розрахункового листа за 2020 рік про виплату позивачу суддівської винагороди, суддівська винагорода нарахована та виплачена позивачу, з урахуванням обмежень, встановлених Законом № 553-ІХ. Сума обмеження суддівської винагороди позивачки становить 71071,68 грн (а.с.10).
Однак рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020, зокрема, визнано такими, що не відповідають Конституції України положення частин першої, третьої статті 29 Закону України від 14.11.2019 № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» зі змінами.
Зокрема в рішенні Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020 зазначено, що вирішуючи питання щодо конституційності оспорюваних положень Закону №294, Конституційний Суд України виходить із юридичної позиції, яку він неодноразово висловлював: оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007).
Крім того виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
Ураховуючи викладене, Конституційний Суд України вкотре наголошує на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
В рішенні Конституційного суду України від 28.08.2020 №10-р/2020 також констатовано, що юридичну визначеність слід розуміти через такі її складові елементи: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (легітимні очікування) (абзац п'ятий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020).
Установлення граничного розміру заробітної плати, грошового забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування), передбачене у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України (частини перша, третя статті 29 Закону № 294), є невизначеним щодо дії в часі та не забезпечує передбачуваності застосування цих норм права.
Згідно з частиною першою статті 113 Конституції України, частиною першою статті 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Тобто оспорюваними положеннями статті 29 Закону №294 заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб органів законодавчої та судової влади поставлені в залежність від виконавчої влади.
Також в зазначеному рішенні вказано, що Конституцією України встановлено, що виключно законами України визначається, зокрема, статус суддів (пункт 14 частини першої статті 92); незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України; вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється (частини перша, друга статті 126); держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів; розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій (перше речення частини першої, частина друга статті 130).
Конституційний Суд України неодноразово звертав увагу на недопустимість обмеження законом незалежності суддів, зокрема, їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013, від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018, від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, від 11 березня 2020 року № 4-р/2020).
Проаналізувавши юридичні позиції щодо незалежності суддів, Конституційний Суд України дійшов висновку, що гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосуддя; законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 11 березня 2020 року № 4-р/2020).
Отже обмеження суддівської винагороди є посяганням на гарантії незалежності суддів.
Більш того суд наголосив на тому, що питання обрахунку та розміру суддівської винагороди в силу частини 2 статті 130 Конституції України регламентується виключно статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що, в свою чергу, виключає можливість застосування до правовідносин стосовно суддівської винагороди норм інших Законів.
Суд зазначає, що доводи ТУ ДСАУ у Чернігівській області про те, що територіальне управління може проводити нарахування і виплати лише в рамках бюджетного законодавства України та в межах бюджетних асигнувань на поточний фінансовий рік, не спростовують висновки суду про необхідність застосування норм Конституції України та спеціального Закону №1402-VIIІ при нарахуванні і виплаті суддівської винагороди.
Суд вважає, що обмежуючи розмір суддівської винагороди шляхом застосування Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» із змінами згідно Закону України від 13.04.2020 №553-ІХ, всупереч вимогам частини другої статті 130 Конституції України та статті 135 Закону №1402-VIII, у спірний період, ТУ ДСАУ у Чернігівській області вчинило дії, що порушують права та гарантії незалежності судді, тобто позивача у справі.
Отже оскаржувані дії, що вчинені ТУ ДСАУ у Чернігівській област,і як розпорядником бюджетних коштів, є протиправними, оскільки порушують норми частини другої статті 130 Конституції України та статті 135 Закону № 1402-VIII.
Щодо аргументу ТУ ДСАУ у Чернігівській області про те, що при виплаті позивачці суддівської винагороди із застосуванням обмеження, встановленого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (із змінами згідно Закону України від 13.04.2020 № 553-ІХ) не порушено вимог статті 135 Закону №1402-VIII, адже враховано усі елементи винагороди, то суд оцінює їх критично, оскільки безспірним є той факт, що застосоване обмеження призвело до істотного зменшення суддівської винагороди позивачки, яку вона отримувала до 18.04.2020.
Посилання відповідачів на рішення Конституційного Суду України щодо збалансованості бюджету України та щодо того, що соціально-економічні права громадян не є абсолютними, є неприйнятними, оскільки ці рішення не стосуються гарантій суддівської незалежності, однією з яких є суддівська винагорода.
Також посилання відповідачів на рішення Ради суддів України є безпідставними, оскільки метою прийняття рішення №22 від 24.04.2020 була не «легітимізація» встановленого Законом №553-ІХ обмеження суддівської винагороди, а реагування на факт набрання чинності Закону №553-ІХ, окремі положення якого, на думку органу суддівського самоврядування, є неконституційним (абзац 4 рішення), для того аби надавши роз'яснення, уникнути спірних питань у його застосуванні.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що здійснивши нарахування та виплату позивачці суддівської винагороди, з 18.04.2020 по 27.08.2020, та перерахунок в жовтні 2020 року виплаченої суддівської винагороди за період, з 01.06.2020 по 11.06.2020, стосовно додаткової оплачуваної (учбової) відпустки, на загальну суму 71071,68 грн (за винятком днів відпустки) з обмеженнями, передбаченими статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (із змінами внесеними Законом №553-ІХ), ТУ ДСАУ у Чернігівській області вчинило протиправні дії, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій ТУ ДСАУ у Чернігівській області щодо невиплати ОСОБА_1 недоотриманої суддівської винагороди в сумі 71071,68 грн за період, з 18.04.2020 по 27.08.2020, та перерахунок в жовтні 2020 року виплаченої суддівської винагороди за період, з 01.06.2020 по 11.06.2020, стосовно додаткової оплачуваної (учбової) відпустки, (за винятком днів відпустки) та стягнення з ТУ ДСАУ у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 недоотриманої частини суддівської винагороди за період, з 18.04.2020 по 27.08.2020, та перерахунок в жовтні 2020 року , виплаченої суддівської винагороди за період, з 01.06.2020 по 11.06.2020, стосовно додаткової оплачуваної (учбової) відпустки, в сумі 71071,68 грн, з відрахуванням обов'язкових платежів, визначивши порядок і спосіб виконання рішення шляхом стягнення коштів з бюджетної програми «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників».
Крім того суд зауважує, що чинність норм Закону №553-ІХ, які встановлювали обмеження суддівської винагороди, не може виправдовувати правомірність дій ТУ ДСАУ у Чернігівській області щодо нарахування суддівської винагороди в обмеженому виді, адже як зазначалося, ТУ ДСАУ у Чернігівській області при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди позивачу повинен керуватися нормами частини другої статті 130 Конституції України та статті 135 Закону №1402-VIII, які не зазнали змін у зв'язку із прийняттям Закону № 553-ІХ.
При цьому Конституційний Суд України в пункті 4.3 рішення від 28.08.2020 № 10-р/2020 у справі № 1-14/2020(230/20), зазначив, що обмеження відповідних виплат є допустимим за умов воєнного або надзвичайного стану. Однак такого роду обмеження має запроваджуватися пропорційно, із встановленням чітких часових строків та в жорсткій відповідності до Конституції та законів України. Таке обмеження також може застосовуватися й до суддів, однак, після закінчення терміну його дії втрачені у зв'язку з цим обмеженням кошти необхідно компенсувати відповідними виплатами, оскільки суддівська винагорода є складовим елементом статусу судді, визначеного Конституцією України.
Відповідно до частин 1-4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.
Виходячи з наведених вимог процесуального права та враховуючи те, що Рішенням від 28.08.2020 №10-р/2020 у справі №1-14/2020(230/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частин першої, третьої статті 29 Закону України від 14.11.2019 № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» зі змінами, суд до спірних правовідносин застосовує норми Конституції України, як норми прямої дії.
Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 6 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, під час ухвалення рішення суд вирішує чи є підстави допустити негайне виконання рішення.
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його ухвалення, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів особи позивача.
Перелік рішень судів, які виконуються негайно передбачено статтею 371 Кодексу адміністративного судочинства України.
В силу пункту 2 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Із вказаного формулювання, що міститься у процесуальному законі, суд дійшов висновку, що до негайного виконання допускається рішення про «стягнення» виплат у відносинах публічної служби.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дії та стягнення коштів - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області щодо невиплати ОСОБА_1 недоотриманої суддівської винагороди в сумі 71071 (сімдесят одну тисячу сімдесят одну) грн 68 коп. за період, з 18.04.2020 по 27.08.2020, та перерахунок, здійснений в жовтні 2020 року, виплаченої суддівської винагороди за період, з 01.06.2020 по 11.06.2020, стосовно додаткової оплачуваної (учбової) відпустки (за винятком днів відпустки).
Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 71071 (сімдесят одну тисячу сімдесят одну) грн 68 коп. недоотриманої частини суддівської винагороди за період, з 18.04.2020 по 27.08.2020, та перерахунок, здійснений в жовтні 2020 року, виплаченої суддівської винагороди за період, з 01.06.2020 по 11.06.2020, стосовно додаткової оплачуваної (учбової) відпустки, з відрахуванням обов'язкових платежів, визначивши порядок і спосіб виконання рішення шляхом стягнення коштів з бюджетної програми «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників».
Рішення суду в частині стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 суддівської винагороди у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського окружного адміністративного суду або до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).
Відповідач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області (вул. Кирпоноса, 16, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 26295412).
Відповідач: Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ - 26255795).
Суддя В.В. Падій