про залишення позовної заяви без руху
Справа № 500/3998/21
19 липня 2021 рокум. Тернопіль
Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Мірінович У.А., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, -
13 липня 2021 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Квітін Р.В., до Міністерство юстиції України, у якій позивач просить:
визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №4325/5 від 15.12.2020 «Про задоволення скарги».
У відповідності до вимог пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161,172 цього Кодексу.
13.07.2021 до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Квітін Р.В., до Міністерства юстиції України, у якій позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №4325/5 від 15.12.2020 «Про задоволення скарги».
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом першим частини другої статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення Європейського суду з прав людини у справі Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Водночас, навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (рішення Європейського суду з прав людини у справі Олександр Шевченко проти України, п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
За висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі "Хаджіанастасіу проти Греції", пункти 32-37).
При цьому очікується, що заявник продемонструє уважне ставлення до дотримання процесуальних вимог національного законодавства, наприклад до строків для подання адміністративного позову (рішення Європейського суду з прав людини від 7 вересня 1999 року у справі "Йодко против Литви (Jodko v. Lithuania).
Суд зауважує, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
Суд наголошує, що триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Як слідує з матеріалів справи, оскарженим наказом Міністерства юстиції України №4325/5 від 15.12.2020 задоволено скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрний маркетинговий центр» від 14.12.2020 та від 15.12.2020, скасовано реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 14.12.2020 № 1000749970031036943 «Скасування заборони вчинення реєстраційних дій», проведену державним реєстратором Білобожницької сільської ради Іванісіком Сергієм Васильовичем, № 1000741070032036943 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» та № 1000741070033036943 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Барамією Ніно Геннадіївною щодо Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОДУКЦІЇ «СТОЛИЧНИЙ» та скасовано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запис про припинення заборони вчинення реєстраційних дій, внесений 14.12.2020 державним реєстратором Білобожницької сільської ради Іванісіком Сергієм Васильовичем у розділі «Попередження» щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «РИНОК СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ «СТОЛИЧНИЙ».
Окрім цього, наказом, у пункті четвертому, вказано про анулювання державному реєстратору Білобожницької сільської ради ОСОБА_1 доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
З матеріалів справи слідує, що оскаржуваний наказ відповідачем винесено 15.12.2020, однак з даним позовом особа звернулась 09.07.2021 (подано позовну заяву до поштового відділення), тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого статтею 122 КАС України.
Представник позивача, обґрунтовуючи строк звернення до суду з даним позовом, зазначає, що оскаржуваний наказ Міністерством юстиції України винесений 15.12.2020, втім про блокування доступу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань позивачу стало відомо із наказу, отриманого 04.02.2021 засобами поштового зв'язку, оскільки у сільській місцевості не часто звертаються до державних реєстраторів для вчинення реєстраційних дій в ЄДР, тому була відсутня необхідність у використанні ключа-доступу. Суд зауважує, що доказів отримання "наказу 04.02.2021 засобами поштового зв'язку", - суду не представлено.
Разом з тим, представник позивача зазначає, що копія оскаржуваного наказу на останньому аркуші засвідчена посадовою особою Офісу протидії рейдерству 27.01.2021, а отже позивач не міг дізнатись про суть оскаржуваного наказу раніше ніж 27.01.2021, а тому просить суд обраховувати строк на звернення до адміністративного суду з 27.01.2021.
Такі обґрунтування представника позивача щодо строку звернення з адміністративним позовом, суд оцінює критично виходячи з наступного.
Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 зазначив, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Суд враховує, що оскаржений наказ №4325/5 від 15.12.2020 першочергово стосується скасування відповідачем, на підставі скарг третіх осіб, ряду реєстраційних дій, вчинених позивачем, як державним реєстратором, а тому суд дійшов висновку, що позивачу було відомо про обставини стосовно прийняття рішення чи вчинення дій відповідача, а в матеріалах справи відсутні докази наявності у позивача перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені відповідачем у справі.
Суд не приймає до уваги покликання представника позивача на ту обставину, що «про блокування доступу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань позивачу стало відомо із наказу, отриманого 04.02.2021 засобами поштового зв'язку, оскільки у сільській місцевості не часто звертаються до державних реєстраторів для вчинення реєстраційних дій в ЄДР, тому була відсутня необхідність у використанні ключа-доступу», позаяк доказів «нечастого звернення до державних реєстраторів для вчинення реєстраційних дій в ЄДР в сільській місцевості» в період з 15.12.2020 по 04.02.2021, на які покликається представник позивача та які б дали суду підстави дійти висновку про фактичну «відсутність необхідності у використанні ключа-доступу» ОСОБА_1 - суду також не представлено.
Той факт, що копія оскаржуваного наказу на останньому аркуші засвідчена посадовою особою Офісу протидії рейдерству 27.01.2021, а отже позивач не міг дізнатись про суть оскаржуваного наказу раніше ніж 27.01.2021, на переконання суду, не може слугувати безумовним доказом того, що в період з 15.12.2020 по 27.01.2021 позивачу не було і не могло бути відомо про прийняти Міністерством юстиції України наказу №4325/5, оскільки на офіційному сайті Міністерств юстиції України, за посиланням https://minjust.gov.ua/spysok-der-reest-ta-not, розміщено «СПИСОК ДЕРЖАВНИХ РЕЄСТРАТОРІВ ТА НОТАРІУСІВ, ЯКИМ АНУЛЬОВАНО ДОСТУП ДО ДЕРЖАВНИХ РЕЄСТРІВ» в якому оприлюднено інформацію про анулювання державному реєстратору Білобожницької сільської ради Чортківського району - Іванісік Сергію Васильовичу доступу до державних реєстрів з 30.12.2020 на підставі оскаржуваного наказу від 15.12.2020 №4325/5.
Наведене, у свою чергу, свідчить, що звернувшись у липні 2021 року, до суду з позовом про скасування наказу від грудня 2020 року, - позивач пропустив встановлений статтею 122 КАС України строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам, процесуального законодавства, тому її слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення вказаних недоліків.
Позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
З урахуванням зазначеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 256, 293 КАС, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу від 15.12.2020 року №4325/5, - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання необхідних документів на адресу суду:46021 м.Тернопіль, вул. Грушевського, 6.
Роз'яснити позивачу, що уразі не усунення зазначених недоліків у встановлений судом строк, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява буде повернута останньому.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Оскарження ухвали окремо від рішення суду не допускається. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Мірінович У.А.