про залишення позовної заяви без розгляду в частині вимог
14 липня 2021 року Справа № 480/2922/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевченко І.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,
представника позивача - Кондратенка Ю.М.,
представника відповідача - Дядькової Н.Г.,
розглянувши у підготовчому засіданні в приміщенні суду в м. Суми клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви в частині вимог у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування наказу, -
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації, яку уточнив 12.04.2021 (т.1 а.с.57-62), та просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ по Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації «Про дисциплінарне стягнення» №11-К від 26 лютого 2021 року;
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації «Про звільнення за прогул ОСОБА_1 » №18-К від 08 квітня 2021 року;
- зобов'язати Департамент капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації вчинити дії щодо поновлення ОСОБА_1 на державній службі з фактичним допуском до виконання обов'язків на посаді заступника директора Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації;
- зобов'язати Департамент капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації вчинити дії щодо нарахування та виплати заробітної плати на користь ОСОБА_1 за період 08 жовтня 2020 року по день фактичного виконання рішення суду в даній справі.
Ухвалою суду від 12.04.2021 позовну заяву було залишено без руху з наданням строку позивачеві строку для усунення недоліків позовної заяви. Зокрема, позивача було зобов'язано, крім іншого, надати суду заяву із зазначенням в ній дати, коли позивач дізнався про порушення своїх прав в частині оскарження наказу №11-К від 26 лютого 2021 року про накладення дисциплінарного стягнення, а також доказів на підтвердження даної обставини (у випадку пропущення місячного строку оскарження такого наказу - заяву про поновлення строку на звернення з позовом до суду із зазначенням в ній підстав для поновлення та доказів на підтвердження поважності причин його пропуску).
Так, в порядку усунення недоліків позовної заяви представник позивача подав до суду заяву із зазначенням в ній відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, а також заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій просив строк звернення до суду з даним позовом поновити та зазначив, що станом на 17 березня 2021 року позивач та його представник не мали достовірної інформації про наявність наказів відповідача щодо притягнення ОСОБА_1 за період з 08 жовтня 2020 року по 17 березня 2021 року до дисциплінарної відповідальності, в т.ч. про їх кількість та реквізити, у зв'язку з чим за заявою позивача від 25.03.2021 ОСОБА_1 просив скасувати всі видані накази щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності та надати йому поряд з іншими документами, копії матеріалів всіх дисциплінарних справ, у т.ч. розпорядчих актів та інших документів стосовно процедури здійснення дисциплінарних проваджень стосовно ОСОБА_1 . Посилань на якийсь конкретний наказ це звернення не містило.
Відповідь на вказану заяву відповідачем було надано 30.03.2021, і тому саме 30.03.2021 є датою, коли позивач після ознайомлення з наданими відповідачем документами фактично дізнався про порушення своїх прав наказом виконуючого обов'язки директора Департаменту № 11-К від 26 лютого 2021 року «Про дисциплінарне стягнення».
Ухвалою суду від 26.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.05.2021 (т.1 а.с.104-105). Крім того, враховуючи подану представником позивача заяву у порядку усунення недоліків було визнано причину пропуску місячного строку на звернення з позовом в частині оскарження наказу №11-К від 26 лютого 2021 року до суду, встановленого ч.5 ст.122 КАС України, поважною та поновлено позивачу строк на звернення з даним позовом до суду у вказаній частині позовних вимог.
Представник відповідача подав до суду відзив, в якому, крім іншого, заявив клопотання про залишення позову без розгляду в частині оскарження наказу від 26.02.2021. Так, вказав, що позивач, подавши заяву про поновлення строку звернення до суду, ввів суд в оману, стверджуючи, що він ознайомився з наказом від 26.02.2021 №11-К «Про дисциплінарне стягнення» тільки 30.03.2021. Насправді ознайомився з наказом 02.03.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №4001400667820, трекінгом відправлення № 4001400667820. Зокрема, з повідомлення про вручення поштового відправлення 4001400667820 вбачається, ОСОБА_1 ознайомився з оскаржуваним наказом Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації від 26.02.2021 № 11-К «Про дисциплінарне стягнення» 02.03.2021, а тому строк, з урахуванням ч.2 ст. 78 Закону України "Про державну службу", на звернення до адміністративного суду сплив 12.03.2021. При цьому, ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом із пропуском строку на звернення до адміністративного суду.
Підготовчі засідання 20.05.2021, 10.06.2021 відкладалися за клопотаннями представника позивача, в т.ч. для підготовки пояснень щодо клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, на 10.06.2021 та 01.07.2021 відповідно (т.1, а.с.216, 219-220).
Так, представник позивача подав заперечення на відзив (т.1, а.с.223-225), в якому щодо клопотання відповідача про залишення позову без розгляду в частині вказав, що ухвалою суду від 26.04.2021 визнано поважною причину пропуску місячного строку, встановленого ч.5 ст.122 КАС України, на звернення з позовом в частині оскарження наказу №11-К від 26 лютого 2021 року до суду, поважною та поновлено позивачу такий строк.
Однак, відповідач, зловживаючи процесуальними правами, не звертаючи уваги на наявне в ухвалі суду правове обґрунтування, посилаючись на ч. 2 ст. 78 Закону України «Про державну службу», у відзиві заявив клопотання про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування наказу від 26 лютого 2021 року № 11-К «Про дисциплінарне стягнення», оскільки вважає, що скарга подається протягом 10 календарних днів після одержання державним службовцем копії наказу про накладення дисциплінарного стягнення.
Долучене до відзиву незавірене належним чином поштове повідомлення (у якому в графі щодо адреси отримувача зазначено «наказ про догану» без зазначення реквізитів) не може бути належним і допустимим доказом у даній справі, оскільки позивачеві нічого невідомо про видання стосовно нього наказу з такою назвою. Відповідачем не надано доказів про видання такого наказу.
Стверджує, що позивач 31.03.2021 отримав вказаний наказ від 26.02.2021 разом з листом відповідача від 30.03.2021.
Представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив позивача (т.2 а.с.236-242), в якому підтримав заявлене клопотання про залишення позову в частині вимог без розгляду та вказав, що відповідно до ч.7 статті 77 Закону України «Про державну службу» у разі відмови державного службовця від одержання копії наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження такий документ не пізніш як у триденний строк з дня прийняття рішення надсилається державному службовцеві за місцем його проживання рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Оскільки позивач відмовився отримувати копію наказу від 26.02.2021 № 11-К «Про дисциплінарне стягнення», такий наказ був направлений йому поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення 01.03.2021. Зазначений наказ був отриманий ОСОБА_1 02.03.2021, що підтверджується його підписом в повідомленні про вручення поштового відправлення № 4001400667820.
Також, щодо посилань позивача про отримання наказу від 26.02.2021 лише 31.03.2021 разом з листом від 30.03.2021, відмітив, що супровідним листом від 30.03.2021 № 01-12/481 копія наказу від 26.02.2021 № 11-К була надана п о в т о р н о на його заяву від 25.03.2021 у складі документів дисциплінарної справи.
Також 12.07.2021 представником відповідача було надано додаткове пояснення (т.2 а.с.7-10), в якому раніше доводи щодо поданого клопотання про залишення позову в частині вимог підтримав та додатково відмітив, що постановляючи ухвалу від 26.04.2021 у справі № 480/2922/21, пунктом 1 резолютивної частини якої поновлено ОСОБА_1 строк на оскарження наказу від 26.02.2021 № 11-К про накладення дисциплінарного стягнення, суд приймав рішення лише на підставі документів наданих позивачем, при цьому копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №:4001400667820 та поштової квитанції від 01.03.2021 про направлення наказу ОСОБА_1 на той час судом не досліджувалася.
В підготовчому засіданні 01.07.2021 за клопотанням представника відповідача було оголошено перерву до 14.07.2021 (т.1 а.с.248-249).
Представник позивача в підготовчому засіданні заперечував проти задоволення поданого представником Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації клопотання та просив суд відмовити у його задоволенні.
Представник відповідача в судовому засіданні подане клопотання про залишення позову без розгляду підтримала та просила суд його задовольнити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, подане клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та пояснення щодо нього представника позивача, суд вважає, що таке клопотання представника Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
На підставі частин першої - третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порівняльний аналіз словоформ “дізналася” та “повинна була дізнатися” дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути: день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи; день отримання поштового відправлення, в якому особі надіслано рішення, яке вона оскаржує; день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії; день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).
Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому “повинна” слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 24.02.2021 №9901/141/20 та Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.02.2021 у справі № 640/25034/19.
Як вбачається з позовної заяви, позивач, крім іншого, оскаржує правомірність винесення в.о. директора Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації наказу «Про дисциплінарне стягнення» №11-К від 26 лютого 2021 року.
Представник позивача стверджує, що позивач у заяві від 25.03.2021, поданій відповідачеві, просив скасувати всі видані накази щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності та надати йому поряд з іншими документами, копії матеріалів всіх дисциплінарних справ, у т.ч. розпорядчих актів та інших документів стосовно процедури здійснення дисциплінарних проваджень стосовно ОСОБА_1 . Відповідь на вказану заяву відповідачем було надано 30.03.2021, і тому саме 30.03.2021 є датою, коли позивач після ознайомлення з наданими відповідачем документами фактично дізнався про порушення своїх прав наказом виконуючого обов'язки директора Департаменту № 11-К від 26 лютого 2021 року “Про дисциплінарне стягнення”.
Ухвалою суду від 26.04.2021 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження, крім іншого, було визнано причину пропуску місячного строку на звернення з позовом в частині оскарження наказу №11-К від 26 лютого 2021 року до суду, встановленого ч.5 ст.122 КАС України, поважною та поновлено позивачу строк на звернення з даним позовом до суду у вказаній частині позовних вимог.
Водночас, згідно ч.4 ст. 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Так, представник відповідача стверджує, що позивач ознайомився з наказом від 26.02.2021 №11-К “Про дисциплінарне стягнення” згідно повідомленням про вручення поштового відправлення №4001400667820, трекінгу відправлення №4001400667820 - 02.03.2021, однак, з позовом звернувся з порушенням встановленого ч.2 ст. 78 Закону України «Про державну службу строку».
Водночас, суд не приймає до уваги посилання представника на норми ч.2 ст. 78 Закону України «Про державну службу», оскільки, враховуючи позицію Верховного Суду, викладеної у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №260/87/20, приймаючи до уваги те, що позивачем обрано спосіб захисту порушеного права шляхом звернення до суду із позовною заявою в порядку КАС України, а не зі скаргою, при обчисленні строку звернення до суду з позовом у справі щодо оскарження рішення про накладення дисциплінарного стягнення на державного службовця, підлягає застосуванню частини 5 статті 122 КАС України та може бути подано протягом місячного строку.
У той же час задовольняючи подане клопотання про залишення позову без розгляду в частині, суд приймає до уваги наступне.
У судовому засіданні встановлено, що наказ від 26.02.2021 № 11-К “Про дисциплінарне стягнення” 01.03.2021 було направлено позивачу засобами поштового зв'язку з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4001400667820.
Згідно копії рекомендованого повідомлення наказ було вручено позивачу 02.03.2021, про що свідчить підпис самого ОСОБА_1 на повідомленні (т.1, а.с.187).
Також вручення поштового відправлення №4001400667820 ОСОБА_1 підтверджується копією трекінгу поштового відправлення № 4001400667820 (т.1, а.с.188).
Відповідно до положень частини першої та другої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.73 КАС України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч.1 ст.75 КАС України).
Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 2 ст. 94 КАС України визначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченої копії, якщо інше не визначено цим Законом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч.6 ст. 94 КАС України).
Представник позивача в письмових поясненнях, обґрунтовуючи свою позицію, вказує, що подані відповідачем докази до відзиву, у тому числі копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, не є належним чином завіреними, а тому не можуть бути належними та допустимими, оскільки матеріали справи не містять доказів щодо створення відповідачем і надсилання позивачеві належно завірених документів в електронній формі, крім того, позивачу невідомо про видання стосовно нього наказу з такою назвою, як зазначено у рекомендованому повідомленні "Про догану".
Суд не приймає до уваги, вказані доводи, оскільки відзив разом з доданими до нього доказами був зданий представником відповідача безпосередньо в приміщенні суду, а представнику позивача відзив з додатками був надісланий засобами поштового зв'язку, тобто не в електронному вигляді.
Більше того, представник позивача не заперечував факту достовірності рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з підписом позивача, однак, стверджував, що у відправленні, одержаного позивачем 02.03.2021, була надіслана копія трудової книжки.
До вказаних доводів суд ставиться критично, оскільки в самому рекомендованому повідомленні вказано, щ о с а м е надсилалось даним повідомленням - « ОСОБА_1 наказ про догану». Відтак, ставлячи підпис при отриманні відправлення, позивачу було достеменно відомо про те, що відповідачем було вкладено в це відправлення саме наказ. Крім того, позивач, у відповідності до п.114 Правил надання послуг поштового зв'язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. №270 міг відмовитись від одержання поштового відправлення, у випадку виявлення заміни відправлення.
Посилання на те, що наказу з такою назвою «Про догану» не існує, а тому вказане рекомендоване повідомлення не може бути доказом вручення саме оскаржуваного наказу, не приймається судом до уваги, оскільки, оскаржуваним наказом до позивача застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани (т.1, а.с.32), а тому зазначення в повідомленні « ОСОБА_1 наказ про догану» не спростовує тієї обставини, що позивачу 02.03.2021 було вручено саме оскаржуваний наказ.
Суд вважає, що не заслуговують на увагу і посилання представника позивача на те, що належним врученням оскаржуваного наказу було б саме рекомендоване повідомлення про вручення з описом вкладенням, оскільки приписами ч.7 ст. 77 Закону України «Про державну службу» передбачено надіслання наказу про накладення дисциплінарного стягнення рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що і було зроблено відповідачем.
Відтак, наявними у справі доказами підтверджується отримання позивачем оскаржуваного наказу від 26.02.2021 №11-К “Про дисциплінарне стягнення” саме 02.03.2021.
У той же час, Верховним Судом у постанові від 26 квітня 2021 року у справі №160/4657/20, зазначено, що "Поняття "особа повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Отже, доводи скаржника про те, що строк звернення до суду слід було обчислювати з дати вручення йому копії наказу про звільнення або видачі трудової книжки, а не з дати коли він дізнався або повинен був дізнатися про звільнення з роботи, є безпідставними". Окремо в постанові Судом відмічено, що вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом не ставиться в залежність від порядку отримання наказів, а вирішується з огляду на факт, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права.
Так, матеріалами справи підтверджено, що 26.02.2021 головою дисциплінарної комісії, а також секретарем та доповідачем дисциплінарної комісії був складений акт, яким зафіксовано факт відмови позивача о 14год00хв 26.02.2021 від отримання копії наказу від 26.02.2021 №11-К “Про дисциплінарне стягнення” (а.с.т.1, а.с.186). Жодних доказів на спростування даного акта представник позивача не надав.
У зв'язку з цим, суд, з урахуванням позиції Верховного Суду, приходить до висновку, що позивач про порушення своїх прав оскаржуваним наказом від 26.02.2021 №11-К “Про дисциплінарне стягнення” міг дізнатись саме 26.02.2021, однак, позов, що сформований через сервіс "Електронний суд" 05.04.2021 та згідно штампу вхідної кореспонденції зареєстровано в суді 06.04.2021, подано з пропуском місячного строку звернення до суду, встановленого ч.5 ст.122 КАС України.
При цьому, будь-якого обґрунтування, крім доводів щодо дати отримання оскаржуваного наказу, стосовно причин пропуску звернення з даним позовом до суду в частині даних вимог, ні позивачем, ні його представником, не зважаючи на наданий час, суду надано не було.
Вирішуючи подане клопотання судом враховується, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 26 квітня 2021 року у справі №160/4657/20.
Судом також враховано, що ні позивачем, ні його представником не повідомлено жодних обставин, які б унеможливлювали, істотно перешкоджали чи утруднювали протягом місяця, починаючи з 03.03.2021, звернутись з позовом про оскарження наказу від 26.02.2021 до суду.
Відтак, позивачем чи його представником не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об'єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до суду протягом встановленого законом строку оскарження наказу від 26.02.2021 №11-К “Про дисциплінарне стягнення”.
Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У справі Європейського суду з прав людини “Стаббігс та інші проти Великобританії” визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У Рішенні “Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії” від 25 січня 2000 року Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії” від 28 жовтня 1998 року, заява №28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі “Мушта проти України” нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі “Пономарьов проти України” ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно зауважити на те, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
За правилами частини четвертої статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З урахуванням наведеного вище, вбачається необхідним позовну заяву в частині вимог про визнання протиправним та скасування наказу Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації від 26.02.2021 залишити без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст.240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 123, 240, 248, 256, 295, 297, п.15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви в частині вимог без розгляду - задовольнити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації в частині вимог про визнання протиправним та скасування наказу Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації від 26.02.2021 - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 19.07.2021.
Суддя І.Г. Шевченко