19 липня 2021 р. Справа № 480/986/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області), в якій просив:
1) визнати протиправними дії відповідача щодо проведення перерахунку та виплати раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року у справі №480/2578/20 з обмеженням суми пенсії максимальним розміром;
2) зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2016 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 08.05.2019 року №109/33/01-2019, виданої ліквідаційною комісією Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області з урахуванням зазначеного в цій довідці нового розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсії (із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення в наступних розмірах: посадовий оклад 2950 грн.; оклад за військовим (спеціальним) званням підполковник (кап. 2р. ст. бат.коміс.інт/в.врач/інж./юрист 1р.) - 2200,00 грн.; надбавка за стаж служби (50%) - 2575,00 грн.; надбавка за специфічні умови проходження служби (50%) -3862,50 грн.; премія (180%) - 20857,50 грн. Всього 32445,00 грн., з дати виникнення права на перерахунок, а саме, - з 01.01.2016 року), без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
Свої вимоги мотивував тим, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року у справі №480/2578/20 відповідача було зобов'язано провести перерахунок та виплату позивачеві пенсії починаючи 01.01.2016 на підставі довідки ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії №109/33/01-19 від 08.05.2019 року. На виконання вказаного рішення відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача та починаючи з вересня 2020 року позивач став отримувати збільшений розмір пенсії. Однак, при цьому, при здійсненні перерахунку відповідач застосував обмеження її максимального розміру.
Позивач вважає, що має право на перерахунок пенсії без встановлення обмеження граничного розміру, оскільки положення ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо встановлення максимального розміру пенсії не більше десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, та щодо встановлення максимального розміру пенсії тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, не більше 10740 гривень, - втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України від 20.12.2016 №7-рп/2016, тобто з 20.12.2016.
Отже, станом на момент призначення позивачу пенсії положення ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо встановлення максимального розміру пенсії втратили чинність, а тому пенсія повинна виплачуватись позивачу без обмеження максимальним розміром пенсії.
Ухвалою суду від 08.02.2021 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, подав до суду відзив на позовну заяву (а.с.49-51), в якому просив відмовити у задоволенні позову та вказав, що перерахунок пенсії позивача здійснено з дотриманням норм чинного законодавства України, зокрема, ст.2 та п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VІ.
Так, на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 у справі № 480/2578/20 у серпні 2020 року ГУ ПФУ в Сумській області здійснено перерахунок пенсії позивача у межах покладених судом зобов'язань.
За правилами статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VІ від 08.07.2011 максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
На осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VІ, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону №3668-VІ, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Наголосив, що зазначене положення Закону №3668-VІ неконституційним не визнавалося, є чинними, а тому обов'язкове для застосування.
Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 580/234/19.
Позивач подав відповідь на відзив (а.с.66-73), в якому просив вимоги задовольнити в повному обсязі та наголосив, що норми статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VІ, на застосуванні яких наполягає відповідач, є абсолютно тотожними нормами частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які рішенням Конституційного суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 вже визнанні неконституційними.
Застосування положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» по відношенні до осіб, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» фактично зводить нінащо наслідки прийняття рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким фактично встановлено, що обмеження пенсії такій категорії осіб максимальним розміром не відповідає ст. 17 Конституції України.
Крім того, позивач вказав, що стаття 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VІ від 08.07.2011 року містить посилання на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який є спеціальним законом щодо призначення та виплати пенсії позивача.
Тому будь-які доводи відповідача щодо чинності попередньої редакції ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 № 2262-ХІІ, а саме в редакції Закону України від 08.07.2011 №3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» є необґрунтованими.
Ухвалою суду від 25.03.2021 у відповідача було витребувано додаткові докази у справі (а.с.81), що на виконання вимог суду були надані (а.с.85-91).
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (ч.3 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 03.11.2015 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-XII, що підтверджується копією протоколу про призначення пенсії (а.с.57, 86).
Ліквідаційною комісією УМВС України в Сумській області виготовлено та направлено до ГУ ПФУ в Сумській області довідку від 08.05.2019 №109/33/01-2019 про розміри грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії за нормами, чинними на січень 2016 року, із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення в наступних розмірах: посадовий оклад 2950 грн.; оклад за військовим (спеціальним) званням підполковник - 2200,00 грн.; надбавка за стаж служби (50%) - 2575,00 грн.; надбавка за специфічні умови проходження служби (50%) -3862,50 грн.; премія (180%) - 20857,50 грн. Всього 32445,00 грн. (а.с. 28).
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 у справі №480/2578/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії, що згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень набрало законної сили, позовні вимоги було задоволено, зокрема:
- визнано протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо непроведення перерахунку та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 08.05.2019 №109/33/01-2019, виданої Ліквідаційною комісією Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області;
- зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2016 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 08.05.2019 №109/33/01-2019, виданої Ліквідаційною комісією Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області з урахуванням зазначеного у цій довідці нового розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсії (із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення в наступних розмірах: посадовий оклад 2950 грн.; оклад за військовим (спеціальним званням підполковник (кап.2р.ст.бат.коміс.інт./ в.врач/інж./юрист 1р.) - 2200,00 грн.; надбавка за стаж служби (50%) - 2575,00 грн.; надбавка за специфічні умови проходження служби (50%) - 3862,50 грн. премія (180%) - 20857,50 грн. Всього 32445,00 грн. з дати виникнення права на перерахунок), з урахуванням виплачених раніше сум пенсії.
Так, на виконання вказаного рішення суду позивачу було здійснено перерахунок пенсії з 01.01.2016, що підтверджується протоколом про перерахунок пенсії (а.с.87). При цьому, як вбачається з вказаного протоколу та не заперечувалося представником відповідача у відзиві, після перерахунку пенсії позивачу на виконання рішення суду від 09.06.2020 у справі №480/2578/20, розмір пенсії ОСОБА_2 з 01.01.2016 був визначений з обмеженням максимальним розміром, зокрема, розмір пенсії позивача, що виплачується ГУ ПФУ в Сумській області становить 10740,00грн., в той час, коли розмір пенсії позивача нараховано в загальному розмірі з надбавками 21397,75грн.
Як вбачається з протоколів про перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 (а.с.59, 88), з 01.07.2020 (а.с.89), а також підтверджується копією розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії позивача (а.с.90) та копією довідки ГУ ПФУ в Сумській області від 24.12.2020 №3787 (а.с.36) в подальшому ОСОБА_2 при виплаті пенсії її розмір також обмежувався.
Вважаючи, що позивачу протиправно з 01.01.2016 при проведенні перерахунку пенсії, згідно довідки ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області від 08.05.2019 №109/33/01-2019, обмежено її граничним розміром, ОСОБА_2 звернувся до ГУ ПФУ в Сумській області з відповідним запитом (а.с.37-39), у відповідь на кий позивачу надано відповідь від 13.01.2021, згідно якої відповідач повідомив, що на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 у справі № 480/2578/20, яке 07.08.2020 набрало законної сили, у серпні 2020 року головним управлінням здійснено перерахунок пенсії у межах покладених судом зобов'язань, при проведенні якого застосовані норми законодавства, чинні на момент його проведення, а саме, частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", якою передбачено максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (а.с.40).
Надаючи правову оцінку відносинам, що в даному випадку склалися між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом (далі - Закон № 2262- ХІІ).
Відповідно до ч.5 ст.43 Закону №2262-XIІ (в редакції, яка діяла з 01.01.2008 до 01.10.2011, враховуючи зміни, внесені згідно із Законом України від 28.12.2007 N107-VI) максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 вказана норма, доповнена Законом України від 28.12.2007 N107-VI визнана неконституційною.
Водночас з 01.10.2011 Законом України від 08.07.2011 N3668-VI (далі - Закон №3668-VI) частина 5 ст. 43 була викладена в новій редакції: "максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".
Згодом Законом України від 24.12.2015 N911-VIII дана норма була доповнена текстом наступного змісту (чинній з 1 січня 2016) : "тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".
Згідно змін, внесених Законом України від 12.04.2016 №1080-VІІІ дана частина стала вважатись частиною 7.
Проте, Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 20.12.2016 №7-рп/2016 у справі №1-38/2016 положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року N 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
При цьому, у відповідності до п.2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016, положення ч.7 ст.43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абз. 6 п. 4 Рішення Конституційного Суду України №15-рп/2000 від 14.12.2000 у справі № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).
Таким чином, з 20 грудня 2016 року відсутня частина 7 статті 43 в Законі №2262-XIІ.
Дійсно, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року №1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині сьомій статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року". Однак, буквальне розуміння змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" також не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року №1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Таким чином, саме з 20 грудня 2016 року (а не з 01.01.2016 як вважає позивач) обмеження максимальним розміром пенсії позивача є протиправним. Тому позовні вимоги, які стосуються перерахунку та виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром у період з 01.01.2016 до 20.12.2016 задоволенню не підлягають.
Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17 та від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17, від 12 березня 2019 року у справі №522/3049/17, від 15 квітня 2019 року у справі № 522/16973/17, від 08 серпня 2019 року у справі № 522/3271/17, від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/22798/17, від 23 червня 2020 року у справі №686/24928/16-а, від 09.02.2021 №1640/2500/18.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача з посиланням на постанову Верховного Суду від 24.06.2020 у справі №580/234/19, відповідно до висновків якої до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення статті Закону №3668-VI від 07.07.2011, яка встановлює обмеження максимального розміру пенсії, враховуючи наступне.
Дійсно, приписи статті 2 Закону №3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011, визначають, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас, аналізуючи матеріали даної справи та висновки Верховного Суду у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 24.06.2020 у справі №580/234/19, суд наголошує на тому, що спірні правовідносини у справі №580/234/19 виникли у зв'язку із застосуванням до пенсіонера обмежень, які були введені до частини 3 статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII статтею 2 розділу І Закону № 3668-VI, та регулюють питання здійсненні перерахунку їх пенсій на підставі Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21липня 1992 року №418. Пенсіонеру, при цьому, пенсія була призначена за вислугу років як працівнику льотного складу відповідно до статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII.
Разом з тим, спірні відносини у даній справі не є подібними, оскільки ОСОБА_2 є пенсіонером органів внутрішніх справ та отримувачем пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України №2262-XII.
Крім того, відповідно до ст. 1-1 Закону України №2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Закон України №2262-XII є спеціальним до спірних правовідносин та саме його норми слід першочергово застосовувати для їх врегулювання.
При цьому, суд зауважує, що згідно із пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року N 911-VIII, яким внесені зміни щодо обмеження максимальним розміром пенсії до Закону №3668-VI від 07.07.2011, дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
Однак, пенсія позивачу була призначена ще в листопаді 2015р.
Даний висновок суду узгоджується із правовою позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17, від 12 березня 2019 року у справі №522/3049/17, від 15 квітня 2019 року у справі №127/4270/17 та від 09 вересня 2019 року у справі №463/925/17, та підлягає обов'язковому врахуванню судом при розгляді цієї справи згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Тобто, правовідносини, що були предметом розгляду Верховним Судом у справі №580/234/19 не є подібними до правовідносин, що є предметом розгляду даної справи.
Враховуючи встановлені обставини у справі, суд приходить до висновку, що дії відповідача в даному випадку не можуть відповідати критеріям правомірності, визначених в ч.2. ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак позовні вимоги, в цій частині є обґрунтованими, у зв'язку з чим вбачається необхідним визнати протиправними такі дії відповідача щодо проведення перерахунку та виплати раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 у справі №480/2578/20 з обмеженням суми пенсії максимальним розміром з 20.12.2016 та зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 08.05.2019 року №109/33/01-2019, виданої ліквідаційною комісією Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області з урахуванням зазначеного в цій довідці розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсії, з 20.12.2016, без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо проведення перерахунку та виплати раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 у справі №480/2578/20 з обмеженням суми пенсії максимальним розміром з 20.12.2016.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 08.05.2019 року №109/33/01-2019, виданої ліквідаційною комісією Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області з урахуванням зазначеного в цій довідці розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсії, з 20.12.2016, без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 19.07.2021.
Суддя І.Г. Шевченко