20 липня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/5227/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
25 травня 2021 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів /надалі по тексту також - позивач/ звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 /надалі по тексту - відповідач, ФО-П ОСОБА_1 / про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 57950,82 грн та пені у розмірі 417,24 грн.
Позов обґрунтований тим, що відповідачем на виконання вимог статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" у 2020 році не забезпечено виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та не сплачено у добровільному порядку у встановлений законом строк адміністративно-господарські санкції у сумі 57950,82 грн та пеню в сумі 417,24 грн. Крім того, відповідачем порушено строки подання звітності за формою 10-ПОІ (до 01.03.2021), направивши звіт лише 09.03.2021.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 51-57/ зазначив, що ним вжито всіх належних заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та щомісячного повідомлення державній службі зайнятості про наявність вакантних місць. Протягом 2020 року Решетилівська районна філія Полтавського обласного центру зайнятості направляла до відповідача для працевлаштування осіб з інвалідністю, проте вони відмовилися від працевлаштування. Вважає строк подання звітності за формою 10-ПОІ порушеним з поважних причин, оскільки ОСОБА_1 будучи особою з інвалідністю 2 групи у зв'язку із встановленням карантину здійснював роботу дистанційно.
У відповіді на відзив /а.с. 97-98/ позивач вказав, що у відзиві на позовну заяву відповідачем не наведено норм законодавства, які б визначали підстави для звільнення від сплати адміністративно-господарської санкції та пені роботодавця, який не виконав норматив по працевлаштуванню осіб з інвалідністю. До того ж відповідачем не додано додаткових доказів належного виконання роботодавцем своїх обов'язків щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, як то розміщення на телебаченні, в електронних засобах масової інформації оголошень, які містять інформацію про пошук відповідних працівників та підтверджують реальність намірів стосовно здійснення такого працевлаштування.
У запереченні на відповідь на відзив /а.с. 102-104/ відповідач наголошував, що здійснив всі від нього залежні заходи, направлені на працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема щомісячно направляв до Решетилівської районної філії Полтавського обласного центру зайнятості звітність форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" із зазначенням вакантних посад для осіб з інвалідністю. Крім того на вжиття додаткових заходів із працевлаштування ФО-П ОСОБА_1 у 2020 році розміщувалися оголошення у газеті "Решетилівський вісник".
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до статей 12, 257 та 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
ФО-П ОСОБА_1 подано до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2020 рік (форма № 10-ПОІ) від 11 березня 2021 року (вх. №4256) /а.с. 5/.
Згідно з відомостями, зазначеними у Звіті, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) у 2020 році становила 61 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 1 особа, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (осіб) - 2 особи.
Виходячи із кількості незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів (1 робоче місце), Полтавським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів розраховано суму адміністративно-господарської санкції - 57950,82 грн та пеню - 417,24 грн /а.с. 4/.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої та другої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" №875-XII від 21 березня 1991 року (далі - Закон №875-XII) /у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин/ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Згідно з частинами першою та другою статті 20 вказаного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Відповідно до частини 4 цієї статті адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Частиною третьою статті 18 Закону №875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини третьої статті 18-1 Закону №875-XII державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.
Отже, із положень наведених норм слідує, що саме державна служба зайнятості організовує працевлаштування осіб з інвалідністю, тобто здійснює пошук роботи для осіб з інвалідністю.
Таким чином, обов'язок суб'єкта господарювання зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком займатися пошуком таких осіб для працевлаштування. До обов'язків суб'єкта господарювання належить лише надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю.
Згідно з пунктом 5 розділу І Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 року, форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
З огляду на зазначене, звіт за формою №3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені у суб'єкта господарювання робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення до суб'єкта господарювання для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Відповідно до частин першої та другої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Таким чином, у разі якщо суб'єктом господарювання вжито усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та повідомлення державній службі зайнятості про наявність вакантних місць, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості осіб з інвалідністю для працевлаштування або відсутність у населеному пункті за місцем знаходження суб'єкта господарювання осіб з інвалідністю, які бажають працевлаштуватись, або відмову особи з інвалідністю працевлаштуватись у суб'єкта господарювання тощо.
Зазначена правова позиція неодноразово викладалася Верховним Судом України, зокрема у постанові від 20 червня 2011 року № 21-60а11 та у постанові від 26 червня 2012 року № 21-105а12, а також Верховним Судом, в тому числі у постановах від 26 червня 2018 року у справі №806/1368/17, від 24 лютого 2020 року у справі №820/2132/17.
Крім того, із численної практики Верховного Суду України та Верховного Суду слідує, що висновок про належне виконання суб'єктом господарювання свого обов'язку по вжиттю усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та повідомлення державній службі зайнятості про наявність вакантних місць для працевлаштування осіб з інвалідністю може бути зроблений у разі підтвердження суб'єктом господарювання вжиття таких заходів.
На підтвердження факту вжиття заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та повідомлення державній службі зайнятості про наявність вакантних місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачем надано до суду копії звітності форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" за кожний місяць 2020 року /а.с.59-81/; наказ №18 про прийняття на роботу від 21 червня 2019 року особи з інвалідністю та про її звільнення наказом №4 від 05 лютого 2020 року /а.с.83-84/.
На запит суду від 31 травня 2021 року Решетилівською районною філією Полтавського обласного центру зайнятості надано лист №16/40/114-21 від 08 червня 2021 року /а.с.24-25/, відповідно до якого ФО-П ОСОБА_1 щомісяця протягом 2020 року надавалась інформація про відкриті вакантні робочі місця. На заявлені ФО-П ОСОБА_1 вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до звіту форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у 2020 році видано: 1 направлення на посаду тракториста - машиніста сільськогосподарського виробництва; 5 направлень на посаду охоронника; 2 направлення на посаду електрозварника ручного зварювання; 3 направлення на посаду водія автотранспортних засобів. Всі ці особи з інвалідністю, яким було видано направлення відмовились від працевлаштування.
Доводи позивача про порушення ФО-П ОСОБА_1 строку подання звітності форми №10-ПОІ "Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю" не мають вирішального значення для суду в межах даної справи, оскільки в ході розгляду підтверджено факт виконання суб'єктом господарювання свого обов'язку по вжиттю усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та повідомлення державній службі зайнятості про наявність вакантних місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Враховуючи, що у 2020 році відповідач вжив необхідні заходи щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме: створив робочі місця для осіб з інвалідністю та щомісячно подавав до служби зайнятості інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, суд доходить висновку, що позовна вимога про стягнення адміністративно-господарських санкцій є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Отже, у задоволенні позову слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36014) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.Г. Ясиновський