14 липня 2021 року м. ПолтаваСправа №440/5993/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУПФ України в Полтавській області), у якому просив:
визнати неправомірними і незаконними дії ГУПФ України в Полтавській області щодо відмови у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням стажу роботи на посадах слідчого і прокурора, а також періоду проходження строкової військової служби і половини періоду навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу з 19.02.2020 у розмірі 90% суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді та щодо протиправного обмеження щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 50% суддівської винагороди, не зарахування до стажу, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, роботи на посадах слідчого і прокурора, періоду проходження строкової військової служби і половини періоду навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу;
зобов'язати відповідача зарахувати судді у відставці ОСОБА_1 до стажу, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, окрім стажу роботи на посадах слідчого і прокурора (15 років 10 місяців 20 днів), календарний період строкової військової служби (2 роки 10 місяців 13 днів) та половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті вищого навчального закладу (1 рік 11 місяців 2 дні), а загальний стаж - 35 років 02 місяці;
зобов'язати відповідача здійснити судді у відставці ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020 у розмірі 90% від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді без обмеження граничного розміру на підставі довідки ліквідаційної комісії апеляційного суду Полтавської області від 25.02.2020 №01-46/46/2020 та в подальшому у зазначеному розмірі щомісячно виплачувати щомісячне довічне грошове утримання без обмеження граничного розміру;
зобов'язати відповідача протягом 12 місяців, починаючи з дати набрання чинності рішенням суду у цій справі, здійснити у рівних частинах виплату заборгованості, що виникла з 19.02.2020 по теперішній час.
Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що він є суддею у відставці та має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання. На переконання позивача, пенсійний орган безпідставно відмовив у здійсненні з 19.02.2020 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 із зарахуванням до стажу роботи, що дає право на відставку, роботи на посадах слідчого і прокурора, календарного періоду строкової військової служби, а також половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті вищого навчального закладу, що призвело до зменшення визначеного законом розміру гарантованої державою виплати.
2. Позиція відповідача.
Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 50-51/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що при перерахунку та виплаті позивачу щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці відповідач керувався приписами чинної на час перерахунку статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII, на підставі якої, виходячи зі стажу роботи позивача на посаді судді 19 років 02 місяці, визначив розмір щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом, розгляд справи вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).
За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Відповідно до частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Обставини справи
ОСОБА_1 є суддею у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання.
При призначенні довічного грошового утримання у липні 2008 року пенсійний орган обчислив стаж роботи ОСОБА_1 , який дає право на відставку, тривалістю 30 років 4 місяці 16 днів, зарахувавши до стажу роботи позивача: роботу слідчим військової прокуратури Алматинського гарнізону з 08.1971 по 08.1973, помічником військового прокурора Карагандинського гарнізону з 08.1973 по 12.1974, заступником військового прокурора Ембінського гарнізону з 12.1974 по 10.1979, військового прокурора Чикментського гарнізону з 10.1979 по 09.1981, військового прокурора Аягузького гарнізону з 09.1981 по 04.1986, військового прокурора Полтавського гарнізону з 04.1986 по 07.1987, судді апеляційного суду Полтавської області з 01.1994 по 07.2008 /а.с. 34, 52-54/.
Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 у липні 2008 року обчислене у розмірі 90% суддівської винагороди, що підтверджено копією протоколу /а.с. 52/.
На підставі довідки ліквідаційної комісії апеляційного суду Полтавської області від 25.02.2020 вих.№01-46/46/2020 /а.с. 68/ та на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 у справі №440/4017/20 ГУПФ України в Полтавській області 02.03.2021 проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з розрахунку 50% суддівської винагороди /а.с. 64-66/.
Зі змісту розрахунку стажу, який дає право на отримання довічного грошового утримання, судом встановлено, що для обчислення виплат пенсійним органом враховано виключно період роботи позивача на посаді судді апеляційного суду Полтавської області тривалістю 14 років 5 місяців 25 днів /а.с. 67/.
29.03.2021 позивач звернувся до ГУПФ України в Полтавській області із заявою, у якій просив здійснити йому перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 70% від суддівської винагороди, виходячи зі стажу роботи, обчисленого відповідачем у липні 2008 року /а.с. 37/.
Листом від 26.04.2021 вих.№3692-2935/В-02/8-1600/21 відповідач повідомив про правомірність обчислення щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 у розмірі 50% суддівської винагороди виходячи з положень статті 142 Закону №1402-VIII /а.с. 38/.
04.05.2021 позивач повторно звернувся до ГУПФ України в Полтавській області із заявою, у якій просив здійснити йому перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 80% від суддівської винагороди, зарахувавши до стажу, окрім роботи на посадах слідчого і прокурора (15 років 10 місяців 20 днів), календарний період строкової військової служби (2 роки 10 місяців 13 днів) та половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті вищого навчального закладу (1 рік 11 місяців 2 дні) /а.с. 40-41/.
Листом від 01.06.2021 вих.№5245-4140/В-02/8-1600/21 відповідач повідомив про відсутність підстав для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , оскільки Законом №1402-VIII не передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді періодів навчання, строкової військової служби, а також роботи на посадах слідчого та прокурора /а.с. 42/.
Не погодившись з перерахунком щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 у розмірі 50% від суми суддівської винагороди, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Статтею 130 Основного Закону України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Як на дату призначення позивача на посаду судді, так і на момент його виходу у відставку діяв Закон України від 15.12.1992 №2862-ХІІ "Про статус суддів" (надалі - Закон №2862-ХІІ).
Згідно з частиною першою статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Частиною четвертою цієї статті було передбачено, що судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" ( 3723-12 ). Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.
До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
У силу абзацу третього пункту 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Так само, згідно з абзацом другим пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів", доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 №545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
01.01.2012 набрав чинності Закон України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (надалі - Закон №2453-VI), а Закон №2862-ХІІ втратив чинність.
Пунктом 11 Розділу XIII "Перехідні положення" Закону №2453-VI передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Так само, у абзаці четвертому пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (надалі - Закон №1402-VIII), що є чинним на цей час, визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Разом з цим, частиною третьою статті 142 Закону №1402-VIII (у редакції Закону від 21.12.2016 №1798-VIII) передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Пунктом 2 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом втрачає чинність Закон №2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Так, у силу пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя йде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 положення пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Оцінка судом обставин справи
Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Спір у цій справі стосується наявності підстав для зарахування до стажу роботи позивача, що дає право на відставку, періодів роботи на посаді слідчого та прокурора, половини строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі та періоду проходження строкової військової служби, а також обчислення розміру щомісячного грошового утримання на підставі законодавства, чинного на момент призначення позивача на посаду судді.
При цьому спірні відносини виникли з огляду на набуття позивачем права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 у зв'язку з ухваленням Конституційним Судом України Рішення від 18.02.2020 №2-р/2020.
Так, у цьому Рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку про неконституційність положень пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Приймаючи таке рішення, Конституційний Суд України виходив з того, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання. Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402. Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
Відповідно до статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, з 18 лютого 2020 року в законодавстві відсутні норми, які окремо регулюють питання визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання для суддів у відставці, які пройшли кваліфікаційне оцінювання, та для суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання відповідно до вимог Закону №1402-VIII ( в тому числі суддів, які вийшли у відставку до набрання чинності цим Законом).
Отже, після вказаної дати при визначенні відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці необхідно враховувати розмір, встановлений частиною третьою статті 142 Закону №1402-VIII, а саме: 50 відсотків зі збільшенням на 2 відсотки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років.
З огляду на те, що Закон №2453-VI втратив чинність, а діючим Законом №1402-VIII не передбачено застосування відсоткового значення суддівської винагороди відповідно до Закону №2453-VI чи Закону №2862-ХІІ (за нормами якого право на відставку набув позивач), то для обчислення позивачу щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відсутні правові підстави.
У рішенні від 16.06.2020 у зразковій справі №620/1116/20 (Пз/9901/5/20) Верховний Суд дійшов висновку про наявність у судді у відставці, який отримує щомісячне грошове утримання у розмірі, обчисленому згідно положень Закону №2453-VI, права (підстави) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII.
Зважаючи на те, що чинним Законом №1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, ніж ті, які були передбачені Законом №2453-VI, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для обрахунку щомісячного грошового утримання за складовими суддівської винагороди, які передбачені Законом №1402-VIII, одночасно з розміром відсотку за Законом №2453-VI та/або Законом №2862-ХІІ.
При цьому суд зауважує, що розмір довічного грошового утримання, на який позивач має право згідно норм Закону №1402-VIII, не є меншим, ніж той, який був забезпечений позивачу на підставі положень Законів №2453-VI та №2862-ХІІ, а тому застосування відсоткового значення розміру довічного грошового утримання позивача від суддівської винагороди працюючого судді на підставі частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII не призводить до порушення статті 22 Конституції України.
Таким чином, проводячи ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020 на підставі довідки ліквідаційної комісії апеляційного суду Полтавської області від 25.02.2020 №01-46/46/2020 та приписів статті 142 Закону №1402-VIII, а не приписів Законів №2453-VI та №2862-ХІІ, які втратили чинність та для застосування яких немає відповідної відсилочної норми у чинному законодавстві, відповідач діяв правомірно.
Водночас суд не може погодитись з обчисленням стажу ОСОБА_1 , що дає право на відставку та визначення основного розміру довічного грошового утримання.
Так, чинною редакцією частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Разом з цим, у силу наведених вище положень абзацу 4 пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII та пункту 11 розділу XIII "Перехідні положення" Закону №2453-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Таким чином, для суддів, призначених чи обраних на посаду до набрання чинності Законом №1402-VIII, до стажу роботи на посаді судді зараховуються також періоди відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Суд враховує, що ОСОБА_1 обрано суддею Полтавського обласного суду постановою Верховної Ради України від 23.12.1993 №3775-ХІІ, а звільнено з посади судді на підставі постанови Верховної Ради України від 22.05.2008 №302-VI.
Тобто, як обрання, так і звільнення позивача на/з посади судді мало місце у період дії Закону №2862-ХІІ.
При цьому чинним на момент обрання ОСОБА_1 на посаду судді законодавством, а саме: статтею 43 Закону №2862-ХІІ, Указом Президента України від 10.07.1995 №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" та постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" було передбачено право судді на зарахування до стажу, який дає право на відставку: календарного періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, а також роботи на посадах слідчого та прокурора.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач у період з 09.09.1961 по 23.07.1964 проходив строкову військову службу, з 26.08.1967 по 30.06.1971 - навчався на юридичному факультеті Військово-політичної академії (диплом серії НОМЕР_1 ), а з серпня 1971 року по липень 1987 року працював на посадах слідчого та прокурора.
Стаж роботи позивача безпосередньо на посаді судді становить 14 років 5 місяців 25 днів.
Суд зауважує, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 у справі №308/6953/17, від 19.06.2018 у справі №243/4448/17, від 11.09.2018 у справі №428/4671/17, від 01.10.2018 у справі №541/503/17, від 17.10.2018 у справі №140/263/17, від 23.10.2018 у справі №686/10100/15-а, від 30.01.2020 у справі №592/3694/17.
Таким чином, не врахування при обчисленні відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, календарного періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, а також роботи на посадах слідчого та прокурора, є неправомірним.
З урахуванням наведеного, на підставі положень абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII позивач має право на врахування при обчисленні його стажу, що дає право на відставку судді та обчислення щомісячного довічного грошового утримання, календарного періоду проходження строкової військової служби тривалістю 2 роки 10 місяців 15 днів, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах тривалістю 1 рік 11 місяців 2 дні, а також роботи на посадах слідчого та прокурора загальною тривалістю 15 років 10 місяців 20 днів /а.с. 54/.
Отже, загалом стаж роботи позивача, який враховується для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, становитиме понад 35 років.
Разом з цим, що стосується обчислення довічного грошового утримання судді у відставці суд звертає увагу на те, що положення абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII на визначення відсоткового значення розміру суддівської винагороди, з якого належить розраховувати розмір довічного грошового утримання не поширюється.
Отже, при визначенні розміру довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 слід враховувати положення частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII, відповідно до якої щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Оскільки загальний стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді становитиме повних 35 років, то розмір його довічного грошового утримання належить обчислити виходячи з 80% суддівської винагороди, зазначеної у довідці ліквідаційної комісії апеляційного суду Полтавської області від 25.02.2020 №01-46/46/2020.
За таких обставин, дії пенсійного органу щодо здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.02.2020 у розмірі 50% суддівської винагороди є протиправними.
Посилання пенсійного органу на те, що позивач не звертався до ГУПФ України в Полтавській області із заявою встановленої форми для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суд визнає безпідставними, оскільки спірні відносини стосуються проведеного відповідачем перерахунку.
Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень..
Зважаючи на вищевикладене та обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії ГУПФ України в Полтавській області щодо протиправного обмеження з 19.02.2020 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 50% суддівської винагороди та відмови у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням стажу роботи на посадах слідчого і прокурора, а також періоду проходження строкової військової служби і половини періоду навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу з 19.02.2020 у розмірі 80% суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, зобов'язавши відповідача зарахувати судді у відставці ОСОБА_1 до стажу, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, окрім стажу роботи на посадах слідчого і прокурора з 02.07.1971 по 22.05.1987, календарний період строкової військової служби з 09.09.1961 по 23.07.1964 та половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті вищого навчального закладу з 26.08.1967 по 30.06.1971, а також здійснити судді у відставці ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020 у розмірі 80% від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді на підставі довідки ліквідаційної комісії апеляційного суду Полтавської області від 25.02.2020 №01-46/46/2020.
З огляду на такі висновки суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача щодо перерахунку з 19.02.2020 його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Вирішуючи позовну вимогу про покладення обов'язку на відповідача провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання без обмеження максимальним розміром, суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Зі змісту наведеної норми слідує, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. А відтак, суд не вправі вирішувати позовні вимоги, які заявлені на майбутнє, та не спрямовані на захист і відновлення вже порушених прав позивача.
Беручи до уваги те, що попередній перерахунок довічного грошового утримання позивача з 19.02.2020 не обмежений максимальним розміром, а перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 80 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, ще не проведений відповідачем, суд дійшов висновку, що права позивача у цій частині позовних вимог не порушені та на час розгляду цієї справи суд не вправі вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому.
З аналогічних підстав суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача у подальшому виплачувати щомісячне довічне грошове утримання.
Стосовно зобов'язання відповідача протягом 12 місяців, починаючи з дати набрання чинності рішенням суду у цій справі, здійснити у рівних частинах виплату заборгованості, що виникла з 19.02.2020 по теперішній час, суд виходить з таких міркувань.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення.
Крім того, в силу положень частини першої статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
Отже, суд під час ухвалення рішення може визначити у його резолютивній частині, зокрема порядок та строк виконання такого рішення.
Водночас, виходячи з того, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача наразі не проведено, у задоволенні позовної вимоги про проведення виплати заборгованості протягом дванадцяти місяців у рівних частинах наразі належить відмовити з огляду на передчасність її заявлення.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, позовні вимоги ОСОБА_1 належить задовольнити частково.
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджено квитанцією від 02.06.2021 №0.0.2148286472.1 /а.с. 44/. Вказану суму судового збору зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджено випискою /а.с. 45/.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Разом з цим, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
А відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки передумовою для виникнення цього спору є протиправні дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у обчисленні стажу роботи та довічного грошового утримання судді у відставці, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФ України в Полтавській області судові витрати позивача у повному розмірі.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо протиправного обмеження з 19.02.2020 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 50% суддівської винагороди та відмови у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням стажу роботи на посадах слідчого і прокурора, а також періоду проходження строкової військової служби і половини періоду навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу з 19.02.2020 у розмірі 80% суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати судді у відставці ОСОБА_1 до стажу, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, стаж роботи на посадах слідчого і прокурора з 02.07.1971 по 22.05.1987, календарний період строкової військової служби з 09.09.1961 по 23.07.1964 та половину строку навчання за денною формою на юридичному факультеті вищого навчального закладу з 26.08.1967 по 30.06.1971, а також здійснити судді у відставці ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020 у розмірі 80% від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді на підставі довідки ліквідаційної комісії апеляційного суду Полтавської області від 25.02.2020 №01-46/46/2020.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень).
Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927; вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.О. Кукоба