Справа № 420/11112/21
19 липня 2021 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК" Матвієнко Андрія Анатолійовича, за участі третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
30.06.2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК" Матвієнко Андрій Анатолійович, за участі третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 05 липня 2021 року позовна заява залишена без руху та запропоновано позивачу в установлений законом строк усунути недоліки поданого позову.
На виконання вимог ухвали суду від 05 липня 2021 року позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду.
В обґрунтування вказаного клопотання позивачем зазначено, що останній жодним чином не був повідомлений про причини не включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, до моменту отримання ним відповіді від АТ "Дельта Банк" від 12.05.2021 року. Крім того, позивач зазначає, що в оголошенні про початок виплати відшкодування за вкладами не міститься перелік вкладників, яким проводяться виплати, а тому позивач не мав змоги дізнатись про відсутність його у цьому списку.
В свою чергу, суд зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №9901/325/19 вказано, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Водночас незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Суд враховує, що досудове врегулювання спору не передбачено, а тому отримання листа АТ "Дельта Банк" від 12.05.2021 року не є початком перебігу строку звернення до суду.
Крім того, суд зазначає, що позивач як заінтересований вкладник мав би з розумною періодичністю цікавитись станом внесення або не внесення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами.
З 11 червня 2015 року розпочалися виплати коштів вкладникам АТ "ДЕЛЬТА БАНК" за договорами, строк дії яких закінчився до 03 березня 2015 року включно та за договорами банківського рахунку (поточні та карткові рахунки, в т.ч. зарплатні, пенсійні, соціальні ). Виплати коштів здійснювалася через установи чотирьох уповноважених банків.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що інформацію про ліквідацію АТ «Дельта Банк» була і є загальновідомою, при цьому, позивач, як вкладник вказаного банку повинен був проявляти інтерес щодо виплати гарантованого відшкодування.
Отже, суд вважає, що позивач починаючи з 8 жовтня 2015 року мав можливість дізнатися інформацію щодо включення або не включення його до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у АТ «ДЕЛЬТА БАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та з'ясувати інформацію щодо підстав не включення його до вказаного Переліку, а тому судом визнаються необґрунтованими доводи позивача про те, що строк звернення до суду не пропущений.
Крім того, суд звертає увагу, що власне позивач в позовній заяві зазначає, що неодноразово звертався до уповноважених банків (банки, які проводили виплати вкладникам ПАТ «Дельта Банк»), але отримував відповіді, що він відсутній в списках на виплату. Тобто, вказане свідчить про обізнаність останнього про не включення його до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом ще у 2015 році.
Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 (справа "Каменівська проти України"), "право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду ..., не є абсолютним; воно може бути обмеженим ... Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...".
Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
При цьому, дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
У справі "Пономарьов проти України" Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Верховний Суд у постанові від 23.04.2020 року у справі № 813/3756/17 досліджував питання строків звернення до адміністративного суду. Так, суд зазначив, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.
Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
При цьому, для цілей застосування правил статті 122 КАС України "повинна була дізнатися" слід розуміти, зокрема у випадках, коли особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, що б дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали представник, працівники, партнери, близькі особи.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.11.2018 року у справі №305/2056/15-а, дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Це дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо публічно-правові відносини стали спірними, запобігає зловживанню правом зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень при виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови призводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Суд зазначає, що обставини, вказані позивачем, не свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку звернення до суду, адже вони не є об'єктивно непереборними, не є такими, що не залежали від волевиявлення позивача, а також не пов'язані з істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з позовом.
Згідно ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи, що позивачем не наведено обставин та не надано відповідних доказів на їх підтвердження, які б свідчили про виникнення об'єктивних перешкод в реалізації позивачем права на звернення до суду за захистом прав у спірних правовідносинах в межах строку звернення до суду, установленого законом, а наведені причини пропуску строку є неповажними, позовну заяву належить повернути у відповідності до приписів ч.2 ст.123 КАС України .
Керуючись ст.ст. 123, 169 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК" Матвієнко Андрія Анатолійовича, за участі третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України.
Суддя Л.М. Токмілова