20 липня 2021 р. № 400/1630/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Березанської селищної ради, вул. Центральна, 86, смт. Березанка, Березанський район, Миколаївська область, 57401,
про:визнання незаконним та скасування розпорядження від 15.02.2021 № 9-р.к. в частині; поновлення на посаді; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Березанської селищної ради (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати незаконним та скасувати розпорядження селищного голови Березанської селищної ради Миколаївської області № 9-р.к. від 15.02.2021 року в частині звільнення з посади спеціаліста (землевпорядника) Дмитрівської сільської ради; 2) поновити позивача на посаді спеціаліста Березанської селищної та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працювала на посаді спеціаліста (землевпорядника) Дмитрівської сільської ради. Про таке звільнення відповідача не попереджав. На підставі розпорядження Березанського селищного голови № 9-р.к. від 15.02.2021 року, позивача звільнено з посади головного спеціаліста (землевпорядника) Дмитрівської сільської ради з 15.02.2021 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці). Своє звільнення позивач, вважає незаконним, оскільки відповідач завчасно не повідомив про таке звільнення, з розпорядженням селищного голови позивача ознайомлено не було. Крім того, як вказує позивач в позові, вона має статус «одинокої матері», на утриманні якої знаходиться двоє неповнолітніх дітей, о не було враховано відповідачем при звільненні, що є в свою чергу порушенням ч.3 ст.184, ст.42 КЗпП України. Також, позивач зазначила, що з початку реорганізації до дати звільнення позивача , вакантні посади у Березанській селищній раді були, а новий штат збільшився. Пропозицій від відповідача щодо нових посад в новій організації ОСОБА_1 не надходило.
У відзиві на позов відповідач вказав про те, що відповідно до розпорядження Березанської селищної ради від 11.12.2020р. №10 «Про початок реорганізації Дмитрівської, Краснянської, Краснопільської, Ташинської, Щасливської сільських рад шляхом приєднання до Березанської селищної ради», Березанська селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Дмитрівської сільської ради. На момент звільнення позивача з посади, як вона обіймала, в апараті селищної ради у зв'язку зі скороченням штату працівників, були вакантні дві посади, які за кваліфікацією є вищими, ніж посади, що підлягали скороченню. В зв'язку з вказаним, такі дві наявні вакантні посади ОСОБА_1 й не були запропоновані як рівнозначні посади через невідповідний рівень освіти позивача таким посадам. Вакантні рівнозначні посади, які могли б бути запропоновані позивачу станом на 15.12.2020р. були відсутні. В апараті селищної ради у період з 12.12.2020р. по 15.02.2021р. конкурси на заміщення вакантних посад не проводились, а новим штатним розписом селищної ради посада землевпорядника не була передбачена. Посилання позивача на те, що вона є одинокою матірю, при звільненні з посади не враховувалось з підстав того, що серед критеріїв при рівних умовах праці та кваліфікації працівників при звільненні з роботи, такого критерію як «одинока мати» не передбачено.
Відповідач 05.04.2021р. надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника.
У відповіді на відзив позивач вказала, що не погоджується з доводами відповідача викладеними у відзиві на позов. Заявлені позовні вимоги позивач підтримала в повному обсязі.
Ухвалою від 19.03.2021 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.
Відповідно до ст. 262 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 02.03.2004 року працювала на посаді спеціаліста (землевпорядника) Дмитрівської сільської ради, про що свідчать записи в трудовій книжці позивача.
Відповідно до розпорядження голови Березанської селищної ради від 11.12.2020р. №10 «Про початок реорганізації Дмитрівської, Краснянської, Краснопільської, Ташинської, Щасливської сільських рад шляхом приєднання до Березанської селищної ради», Березанська селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Дмитрівської сільської ради.
Відповідно до розпорядження голови Березанської селищної ради від 15.12.2020р. №60-р.к «Про попередження працівників Краснянської сільської ради, Щасливської сільської ради, Краснопільської сільської ради, Ташинської сільської ради, Дмитрівської сільської ради про наступне вивільнення у зв'язку з реорганізацією за пунктом 1 ст.40 Кодексу законів про працю України» Ковширіну було попереджено по відповідне вивільнення 15.12.2020р., про що свідчить її підпис на листу особистого ознайомлення з вказаним розпорядженням голови (а.с.34, зворотній бік).
15.02.2021 року Березанським селищним головою видано розпорядження № 9-р.к. «Про звільнення з посад Краснянської, Щасливської, Краснопільської, Ташинської, Дмитрівської сільських рад», згідно з яким позивачку звільнено з посади з 15.02.2021 року згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КзПП у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (а.с.35).
В позовній заяві позивач вказує, що з наказом від 11.12.2020р. №10 її ознайомлено не було.
Вважаючи своє звільнення та наказ про звільнення протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:
Відповідно до статей 10, 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Доманівська селищна рада є органом місцевого самоврядування, який є юридичною особою і наділяється цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діє самостійно і несе відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
На підставі статті 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування визначені статтею 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Так, згідно з вказаною статтею крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону; виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов'язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).
Із аналізу вищевказаних норм вбачається, що позивачка є посадовою особою місцевого самоврядування. Служба в органах місцевого самоврядування припиняється на загальних підставах передбачених КЗпП України (крім певних випадків, які не стосуються обставин цієї справи).
Беручи до уваги, що Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» не регулює питання звільнення посадових осіб місцевого самоврядування у випадках змін в організації виробництва і праці, а також порядок вивільнення працівників в даних правовідносинах застосуванню підлягають норми КЗпП України.
Щодо вивільнення працівників суд зазначає таке.
Порядок вивільнення працівників передбачений статтею 49-2 КЗпП.
Згідно з ч. 1 3 ст. 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, в тому числі й відповідачем, Березанською селищною радою не було запропоновано позивачу іншу роботу (посаду) перед звільненням.
Відповідно постанови Верховного суду України від 18.10.2017 року у справі № 6-1723цс 17, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату працівників є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Щодо наявності іншої роботи у Березанській селищній раді та її виконавчих органах, суд зазначає таке.
Із аналізу копій рішень чергової І сесії VIII скликання Березанської селищної ради від 15.12.2020 року № 11 та від 13.11.2020 року № 2, якими затверджені структури апарату управління та виконавчих органів селищної ради, судом встановлено, що з 07.12.2020 року штатна чисельність працівників збільшилася порівняно з штатом колишньої Дмитрівської сільської ради. Даний факт викликає сумніви у відсутності іншої роботи для позивача в структурі Доманівської селищної ради або її виконавчих органах.
Фактично ж по відношенню до структурного підрозділу, в якому працювала позивач, відбулася реорганізація. Так, відділ комунальної власності та земельних ресурсів Березанської селищної ради у кількості трьох штатних одиниць: начальник відділу, спеціаліст І категорії, головний спеціаліст.
Відповідно до Довідки селищного голови Березанської селищної ради від 01.04.2021р. № 09-06/743 (а.с.47) станом на 01.04.2021р. в апараті селищної ради вакантні три посади: провідний спеціаліст юридичного відділу, державний реєстратор Центру надання адміністративних послуг, діловод в с.Краснопілля.
Таким чином, відповідач звільняючи ОСОБА_1 з посади землевпорядника Дмитрівської сільської ради з 15.02.2021р., мав три вакантні посади, але при цьому позивачу не запропонував жодної з вказаних вакантних посад.
В контексті адміністративної реформи, яка полягає в укрупненні територіальних громад, необхідно звернути увагу на обсяг повноважень відповідача. Так, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.04.2020 року № 480-р, яким затверджено Перспективний план формування територій громад Миколаївської області, до складу Березанської селищної ради увійшли наступні громади:
Березанська Анатолівська, Василівська, Данилівська, Дмитрівська, Калинівська,Краснопільська, Краснянська, Лиманівська .
Таким чином, відбулося збільшення території, що входить до юрисдикції відповідача, кількості населення тощо, а відтак і збільшився обсяг завдань. При цьому, повноваження селищних рад, встановлені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» в цілому залишились на тому самому рівні. Вищевикладеним також обґрунтовується збільшення чисельності працівників.
З урахуванням зазначеного вище, суд бере до уваги позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 04.03.2014 року (справа № 21-8а14), від 27.05.2014 року (справа № 21-108а14), від 28.10.2014 року (справа №21-484а14), згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такого органу. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
Суд критично сприймає твердження відповідача про те, що наявні вакантні посади чи робота за відповідною професією чи спеціальністю, чи інша вакантна робота, яку позивачка могла б виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду, були відсутні в структурі апарату управління та виконавчих органів селищної ради.
Щонайменше, в структурі новоутвореного виконавчого органу відділу комунальної власності та земельних відносин Березанської селищної ради передбачено у складі 3 штатних одиниць, тобто у тій самій кількості, як у відділі земельних відносин виконавчого органу Дмитрівської сільської ради, що виключає необхідність скорочення працівників.
Отже, в аспекті ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, відповідач був зобов'язаний запропонувати позивачу посаду у новоствореному секторі.
Як вбачається із матеріалів справи, у тому числі й з трудової книжки, позивач має достатній стаж роботи в органах місцевого самоврядування.
Згідно з наявною у матеріалах справи посадовою інструкцією провідного спеціаліста сектору земельних відносин відділу економіки, розвитку сільських територій та земельних відносин Доманівської селищної ради встановлені вимоги до кандидата на посаду, а саме: вища освіта не нижче ступеня бакалавра за напрямом підготовки: «землевпорядкування та кадастр або екологія або юридична освіта», без вимог до стажу роботи.
Також, згідно з Типовими професійно-кваліфікаційними характеристиками посадових осіб місцевого самоврядування, затвердженими Наказом Національного агентства України з питань державної служби 07.11.2019 року № 203-19, кваліфікаційні вимоги до посад «головний спеціаліст» та «провідний спеціаліст» є повністю ідентичними вища освіта не нижче ступеня бакалавра, вільне володіння державною мовою, без вимог до стажу роботи.
Таким чином, за відсутності переважного права інших працівників для залишення на роботі, позивач має має досвіт роботи у відповідні сфері на відповідних посадах, тому суд не погоджується з доводами відповідача про відсутність роботи для позивача з урахуванням її освіти, кваліфікації та досвіду у структурі реорганізованого виконавчого органу.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про наявність у складі виконавчих органів Березанської селищної ради вакантної посади, яку за своєю кваліфікацію могла б зайняти позивач.
Щодо створення відділу комунальної власності та земельних відносин Березанської селищної ради, як юридичної особи публічного права, суд зазначає таке.
На підставі п. 5 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях селищної ради вирішуються питання затвердження за пропозицією селищного голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів.
Таким чином, до компетенції відповідача Березанської селищної ради, належить затвердження структури та чисельності виконавчих органів ради не залежно від того, чи є вони окремими юридичними особами або створені без права юридичної особи. В будь-якому випадку власником (засновником) цих органів є селищна рада. Тому в розумінні трудового законодавства роботодавцем для позивачки виступає саме Березанська селищна рада, не залежно від того кого вона уповноважила приймати на роботу працівників селищного голову або начальника виконавчого органу.
У будь-якому випадку, станом на дату звільнення селищна рада, приймаючи рішення від 15.02.2021 року, фактично здійснила реорганізацію виконавчих органів ради (шляхом зміни структури та збільшення кількості штатних одиниць), в одному з яких працювала позивачка, отже за таких умов в аспекті ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України селищна рада зобов'язана була запропонувати позивачці іншу посаду.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що розпорядження Березанської селищної ради Миколаївської області від 15.02.2021 року № 9-р.к. є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).
Згідно з п. 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (п. 8 Порядку № 100).
Позивача звільнено з посади з 15.02.2021 року.
Загальна тривалість вимушеного прогулу позивача за період з 15.02.2021 року по 20.07.2021 року складає 106 робочих днів.
Згідно з наявної у матеріалах справи довідки відповідача про заробітну плату ОСОБА_1 за 2020-2021р., заробітної плати позивача за два місяці перед звільненням (грудень 2020р. - січень 2021р.) складала складає 14700,00 грн., кількість відпрацьованих днів за два місяці перед звільненям складає 41 день (у грудні 2020р. 22 дні, у січні 2021р. 19 днів).
Середньомісячна заробітна плата позивача складає 7350,00грн. (14700/2=7350,00грн.)
Сума середньоденної заробітної плати за останні два місяці перед звільненням складає - 358,54грн. (14700,00/41=358,54грн).
Відтак, сума середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу складає 38005,24 грн. (106 роб. днів х 358,54 грн.).
Відповідно до п.п. 2 та 3 ч. 1 ст. 371 КАС України, рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Тобто, сума середньомісячного доходу позивача у розмірі 7350,0 грн. підлягає негайному стягненню. А, з урахуванням негайного виконання судового рішення в даній частині, залишок середнього заробітку за час вимушеного прогулу буде складатиме 30655,24 грн.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 139, 242 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Березанської селищної ради (вул. Центральна, 86, смт. Березанка, Березанський район, Миколаївська область, 57401, код ЄДРПОУ 04376624) задовольнити.
2. Визнати незаконним та скасувати розпорядження селищного голови Березанської селищної ради Миколаївської області № 9-р.к. від 15.02.2021 року в частині звільнення з посади спеціаліста (землевпорядника) Дмитрівської сільської ради Ковширіної Поліни Олександрівни.
3. Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді спеціаліста Березанської селищної ради Миколаївської області.
4. Стягнути з Березанської селищної ради Миколаївської області (код ЄДРПОУ 04376624) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.02.2021 по дату винесення судового рішення в сумі 30655,24 (тридцять тисяч шістсот п'ятдесят п'ять гривень 24 копійки).
5. Стягнути з Березанської селищної ради Миколаївської області (код ЄДРПОУ 04376624) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 7350,00 (сім тисяч п'ятдесят гривень 00 коп.).
В цій частині рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя І. А. Устинов