справа № 380/7568/21
12 липня 2021 року місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді Мричко Н.І.,
за участі секретаря судового засідання Гулкевича В.О.,
представника відповідача Мигаля Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 06.12.2017 у неповному розмірі;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити донарахування та провести виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 06.12.2017 з врахуванням базового місяця (місяця підвищення тарифних ставок (окладів) для нарахування йому індексації - січня 2008 року, із врахуванням раніше проведених виплат та застосовуючи приписи абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078.
Ухвалою від 14.05.2021 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач виплатив індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 06.12.2017 у неповному розмірі, оскільки невірно визначив базовий місяць. Позивач зазначив, що востаннє до звільнення його зі служби підвищення основних складових грошового забезпечення відбулось у січні 2008 року. Відтак відповідач повинен був при нарахуванні індексації грошового забезпечення керуватися базовим місяцем - січнем 2008 року, а не січнем 2016 року.
18.06.2021 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що при обчисленні індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення здійснюється індивідуально для кожного працівника та залежить, у тому числі від його просування по службі. Таким чином, твердження позивача про те, що січень 2008 року є базовим не відповідає фактичним обставинам справи.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив ті ж аргументи, що й у позовній заяві.
У судове засідання позивач не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи без участі сторони позивача.
У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач проходив військову службу в Збройних Силах України.
06.12.2017 наказом командира військової частини НОМЕР_1 №246 позивача у зв'язку із звільненням у запас відповідно до пункту «а» частини шостої та частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів грошового забезпечення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.09.2020 у справі №380/5560/20 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати майору запасу ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в повному обсязі за період з 01.01.2016 по 06.12.2017; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 виплатити майору запасу ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 06.12.2017. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
На виконання вказаного рішення суду відповідач нарахував позивачу індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 06.12.2017 у розмірі 3739,54 грн та виплатив у розмірі 3683,45 грн. Базовим місяцем при нарахуванні індексації визначено січень 2016 року, що підтверджується довідкою відповідача від 08.04.2021 №733/01-40.
Вважаючи дії відповідача щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 06.12.2017 у неповному розмірі протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон України №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частин третя статті 9 Закон України №2011-XII).
Преамбулою Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон України №1282-XII) встановлено, що вказаний Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
У статті 1 Закону України №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 Закону України №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України №1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частини другої статті 5 Закону України №1282-XII).
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону України №1282-XII).
Відповідно до пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 (далі - Порядок №1078) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац восьмий пункту 4 Порядку №1078).
Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Виходячи з наведеного, можна дійти до висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 19.07.2019 у справі №240/4911/18.
Як встановив суд, на виконання вказаного рішення суду відповідач нарахував позивачу індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 06.12.2017 у розмірі 3739,54 грн та виплатив у розмірі 3683,45 грн. Базовим місяцем при нарахуванні індексації визначено січень 2016 року.
Суд зазначає, що процедура нарахування індексації грошового забезпечення передбачає визначення базового місяця.
Таким чином, суд при визначенні базового місяця індексації грошового забезпечення позивача виходить з наступного.
Відповідно до абзаців першого-п'ятого пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 вказаного Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому зазначеного пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01.01.2008.
Суд зауважує, що доказів підвищення посадового окладу позивача у інші періоди відповідач не надав. Крім того, судом також не встановлено, а відповідачем не доведено, що мало місце підвищення грошового доходу позивача, яке перевищило суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу та яка мала нараховуватися із базового місяця січня 2008 року.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року є січень 2008 року, а не січень 2016 року.
Таким чином, дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 06.12.2017 з урахуванням базового місяця - січня 2016 року є протиправними.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень вказаної Конвенції.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Разом з тим, суд вказує на те, що здійснення розрахунку суми індексації належить до компетенції відповідача як роботодавця.
Таким чином, позов в частині зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплатити індексацію грошового забезпечення, застосовуючи приписи абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078 не підлягає до задоволення.
Враховуючи наведене, суд вважає, що належним способом відновлення прав позивача є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 06.12.2017 з урахуванням базового місяця січня 2008 року, з урахуванням виплачених коштів.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Щодо судового збору, то суд зазначає, що позивач звільнений від його сплати відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 06.12.2017 з урахуванням базового місяця - січня 2016 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 06.12.2017 з урахуванням базового місяця січня 2008 року, з урахуванням виплачених коштів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду складене 19 липня 2021 року.
Суддя Мричко Н.І.