19 липня 2021 року м.Кропивницький Справа № 340/1973/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Пасічника Ю.П. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом і просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо не зарахування до моєї загальної календарної вислуги років період проходження мною військової служби (навчання) в Київському військовому ліцеї з 24.08.1993 року по 17.06.1995 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України включити до моєї загальної календарної вислуги років період проходження мною військової служби (навчання) в Київському військовому ліцеї з 24.08.1993 року по 17.06.1995 року, внести зміни до відповідних облікових документів та здійснити доплату грошового забезпечення.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України.
Наказом командира в/ч НОМЕР_2 від 05.11.2020 року № 239 позивач звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу частини з 05.11.2020 року.
Згідно наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 05.11.2020 року № 239 вислуга років на 05.11.2020 року складає 25 років 03 місяці 15 днів.
Водночас позивач зазначає, що він проходив військову службу в періоди з 24.08.1993 року по 17.06.1995 року, що підтверджено архівною довідкою від 06.12.2012 року № 8038, та з 20.07.1995 року по 05.11.2020 року, що підтверджено витягом з особової справи, та його загальна календарна вислуга років складає 27 років 1 місяць 8 днів. Тобто період проходження військової служби з 24.08.1993 року по 17.06.1995 року не врахований до його загальної календарної вислуги років.
В березні 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою врахувати до його загальної календарної вислуги років період проходження військової служби з 24.08.1993 року по 17.06.1995 року (період навчання в Київському військовому ліцеї), внести відповідні зміни до облікових документів та здійснити доплату грошового забезпечення.
Листом від 02.04.2021 року № 69/12-933 відповідач відмовив в зарахування до загальної календарної вислуги років період проходження військової служби з 24.08.1993 року по 17.06.1995 року, що на переконання позивача порушує його права.
Ухвалою суду від 29 квітня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
21.05.2021 відповідачем надано відзив на позов вимоги якого не визнаються з тих підстав, що Київський військовий ліцей був створений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 № 490 на базі Київського суворовського військового училища.
Стаття 24 Закону № 2232-ХІІ в редакції, що була чинною протягом строку навчання Позивача в ліцеї, пов'язувала початок перебування на військовій службі з днем прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаному у приписі, виданому військовим комісаріатом, для допризовників, призовників і військовозобов'язаних.
Водночас станом на момент виникнення спірних правовідносин жодна норма Закону № 2232-ХІІ чи будь-якого іншого закону не відносить період навчання у ліцеї до періоду військової служби.
Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 №490 «Про реформу системи військової освіти» Київський військовий ліцей, в якому навчався Позивач, був утворений з метою якісної підготовки кандидатів для вступу до військових навчальних закладів, надання державної допомоги у вихованні дітей сиріт, дітей з багатодітних сімей, а також дітей учасників бойових дій та учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Отже, військовий ліцей, в якому навчався Позивач, не є військовим навчальним закладом в розумінні Закону № 2232-ХІІ, тому строк навчання у ньому не може бути зараховано у загальний строк військової служби, оскільки навчання в такому учбовому закладі з метою підготовки до вступу у військово-навчальні заклади не можна вважати проходженням військової служби згідно з переліком її видів, що закріплений у статті 2 Закону № 2232-ХІІ.
Слід зазначити, що Верховний Суд України у своїх рішеннях (зокрема, від 12.02.2020 у справі № 813/3997/17, від 16.04.2013 у справі № 21-107а13, від 01.10.2013 у справі № 21 -330а13) неодноразово вказував, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 № 490 «Про реформу системи військової освіти» військові ліцеї були створені з метою підготовки кандидатів для вступу до військових навчальних закладів.
Аналогічна позиція міститься й в постановах Верховного Суду від 12.12.2019 та від 19.12.2019 у справах № 818/1880/18 та № 540/902/19 відповідно.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 № 393 визначено обмежений перелік підстав для зарахування до вислуги років, до яких навчання у військових ліцеях не входить (а.с.24-25).
Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
ОСОБА_1 , відповідно до архівної довідки від 06.12.2012 року №8038 в періоди з 24.08.1993 року (наказ №61 від 24.08.1993р.) по 17.06.1995 року (наказ №63 від 16.06.1995р.) навчався в Київському суворівському військовому училищі (з вересня 1993 року - Київський військовий ліцей) на посаді - курсант, ліцеїст та отримав атестат про повну загальну середню освіту (а.с.12).
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України.
Наказом командира в/ч НОМЕР_2 від 05.11.2020 року № 239 позивач звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу частини з 05.11.2020 року (а.с.13).
Згідно наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 05.11.2020 року № 239 вислуга років на 05.11.2020 року складає 25 років 03 місяці 15 днів.
В березні 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою врахувати до його загальної календарної вислуги років період навчання в Київському суворівському військовому училищі з 24.08.1993 року по 17.06.1995 року, внести відповідні зміни до облікових документів та здійснити доплату грошового забезпечення.
Листом від 02.04.2021 року № 69/12-933 відповідач відмовив в зарахуванні до загальної календарної вислуги років період проходження військової служби з 24.08.1993 року по 17.06.1995 року (а.с.9).
Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даними позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Загальні засади проходження в Україні військової служби та правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України визначають Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба - є почесним обов'язком кожного громадянина України, особливим видом державної служби, пов'язаної з виконанням громадянином України загального військового обов'язку і службою на конкурсно-контрактній основі у Збройних Силах України та інших військах, створених відповідно до законодавства України.
Згідно з ст. 24 Закону України "Про загальний військовий обов'язок та військову службу" (в редакції від 25.03.1992) початком перебування на військовій службі вважався, зокрема, й день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, для допризовників, призовників і військовозобов'язаних.
При цьому, у ст.2 Закону № 2232-XII встановлено такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом на посадах солдатів і матросів, сержантів і старшин; військова служба жінок за контрактом на посадах солдатів і матросів, сержантів і старшин, прапорщиків і мічманів та офіцерського складу; військова служба за контрактом прапорщиків і мічманів; військова служба за контрактом курсантів (слухачів) військово-навчальних закладів і студентів кафедр військової підготовки (факультетів військової підготовки, відділень військової підготовки) вищих цивільних навчальних закладів; військова служба за контрактом офіцерського складу.
Водночас, такого виду як навчання у військових ліцеях вказаний перелік не містить.
За приписами ч.1 ст.25 Закону (в редакції на час навчання позивача) громадяни, які навчаються у військово-навчальних закладах, перебувають на військовій службі і не мають звань прапорщиків чи мічманів та офіцерського складу, є курсантами, а ті, що мають такі звання, - слухачами. Навчання у військово-навчальних закладах зараховується курсантам як строкова військова служба.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону №2232-XII громадяни України, які виявили бажання вступити до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, можуть проходити попередню підготовку в загальноосвітніх навчальних закладах, військових ліцеях, ліцеях з посиленою військово-фізичною підготовкою, у військових оркестрах, навчальних закладах громадських організацій, на підготовчих курсах при вищих військових навчальних закладах або військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів.
Аналіз вказаної норми Закону свідчить, що навчання у військовому ліцеї є лише підготовкою до вступу у вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів.
Так, відповідно до положень Закону України "Про загальну середню освіту" від 13.05.99 № 651-XIV, ліцей - навчальний заклад III ступеня з профільним навчанням та допрофесійною підготовкою (може надавати освітні послуги II ступеня, починаючи з 8 класу).
Відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 № 490 були створені вищи військові навчальні заклади. Пунктом 2 цієї Постанови визначено, що Київський військовий ліцей імені ОСОБА_2 створено на базі Київського суворовського військового училища з метою якісної підготовки кандидатів для вступу до військових навчальних закладів, надання державної допомоги у вихованні дітей-сиріт, дітей з багатодітних сімей, а також дітей учасників бойових дій та учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
З вищевказаного слідує, що період навчання позивача з 24.08.1993 року по 17.06.1995 року у Київському військовому ліцеї є лише підготовкою останнього до вступу на навчання у військовому навчальному закладі і не може вважатися безпосередньо військовою службою. Про вказане свідчить також виданий позивачу за результатами навчання атестат про повну загальну середню освіту. Крім того, згідно архівної довідки МОУ від 06.12.2012 року № 8038 позивач був зарахований на навчання "ліцеїстом", а не курсантом чи слухачем.
Крім того, за змістом Закону №2232-ХІІ, необхідною умовою прийняття на військову службу є, зокрема, досягнення громадянином України відповідного віку.
Так, за правилами ст. 15 ч. 1 Закону України "Про загальний військовий обов'язок та військову службу" (у редакції на час навчання) для статусу військовослужбовця необхідно досягнення 18-річного віку.
Крім того, за правилами ст. 20 цього Закону на військову службу у добровільному порядку приймаються особи, які відповідають вимогам військової служби, зокрема: громадяни віком від 17 до 21 року, в тому числі ті, котрі досягли 17-річного віку в рік зарахування на навчання, а також військовослужбовці та військовозобов'язані віком від 18 до 23 років, які не мають військових звань офіцерського складу і виявили бажання вчитися у військово-навчальних закладах, - на військову службу курсантів військово-навчальних закладів; курсанти військово-навчальних закладів і офіцери запасу - на військову службу офіцерського складу.
В той же час, як вбачається із матеріалів справи, позивачу станом на момент його зарахування до військового ліцею було лише 15 років, тобто він був неповнолітньою особою, яка в силу Закону не могла бути призваною на військову службу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ліцей, у якому навчався позивач не є військовим навчальним закладом у розумінні Закону №2232-ХІІ, а тому строк його навчання не може бути зараховано у загальний строк військової служби, оскільки навчання у такому учбовому закладі не можна вважати проходженням військової служби згідно з переліком її видів, що закріплений у ст.2 цього Закону.
Аналогічну позицію підтримав і Верховний Суд у постанові від 10.10.2018 у справі № 825/1086/17.
При цьому суд звертає увагу, що питання про включення до загального військового стажу терміну навчання у суворівських (нахімовському) училищах, військових ліцеях та ліцеях із посиленою військово-фізичною підготовкою, неодноразово розглядалось Верховним Судом України, який у своїх рішеннях підкреслив, що навчання у таких закладах не слід вважати проходженням військової служби (справи № 21-41а11, № 21-129а11, № 21-358а11, №21-7а12, №21-107а13, №21-330а13).
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, суд вважає обґрунтованою відмову відповідача, щодо зарахування позивачу до загального строку військової служби навчання у Київському військовому ліцеї, оскільки навчання в такому учбовому закладі не може вважатися проходженням військової служби, згідно з переліком її видів, що закріплений у ч.4 ст. 2 цього Закону.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Ю.П. Пасічник