20 липня 2021 року № 320/3643/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Файчак В.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ТОВ "Агро Пульс", ПСП "Переселенське-К" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.05.2020 №5073876-5505-1016.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуване рішення податкового органу є протиправним, оскільки відповідачем не враховано, що земельний податок за спірну земельну ділянку сплачено користувачем цієї земельної ділянки - приватним сільськогосподарським підприємством "Переселенське-К" (код ЄДРПОУ:38846528) відповідно до договору про співпрацю від 01.05.2018 №02/18.
На думку позивача, за умовами вищевказаного договору, користувачем земельної ділянки в податковому періоді, згідно податкового повідомлення-рішення, є Землекористувач. Тому, землекористувач на належній правовій підставі користується земельною ділянкою, що належить позивачу та відповідно до вимог ПК України відображає її в податковій декларації платника єдиного податку четвертої групи і сплачує податок, відповідно до п.п. 295.9.2 п. 295.9 ст. 295 ПК України.
Землекористувач сплатив земельний податок за земельну ділянку 22.04.2020, згідно платіжного доручення №6560. Проте, ГУ ДПС у Київській області спірним податковим повідомленням-рішенням фактично вимагає повторної сплати земельного податку. Крім цього, відповідачем порушено порядок надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2021 клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з позовом задоволено. Поновлено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом. Відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Також, залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ТОВ "АГРО ПУЛЬС" (ЄДРПОУ30991575), ПСП "ПЕРЕСЕЛЕНСЬКЕ - К" (ЄДРПОУ38846528).
В порядку підготовки справи до судового розгляду витребувано докази у справі від відповідача: - копії документів на підставі яких прийняте спірне рішення.
Разом з тим, судом запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.
Від Головного управління Державної податкової служби у Київській області до суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Відповідач аргументує свою позицію тим, що договір оренди земельної ділянки укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро Пульс», яке є платником єдиного податку 3 групи, а тому правові підстави для звільнення власника такої земельної ділянки на підставі пункту 281.3. статті 281 ПК України від сплати земельного податку відсутні. Також зазначає, що договір про співпрацю не є договором оренди. Трактування терміну «Договір про співпрацю» в законодавстві України відсутнє.
11.06.2021 від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив відповідача, у якій підтримує позовні вимоги та з посиланням на судові рішення Верховного Суду від 28.04.2020 у справі № 814/536/15, від 07.08.2020 у справі №826/9413/18 зазначає обов'язок зі сплати земельного податку виникає в особи в силу фактичного використання земельної ділянки, незалежно від дотримання такою особою вимог земельного та цивільного законодавства щодо порядку оформлення права землекористувача та підстав набуття права користування. Наголошує, що платником земельного податку є землекористувач ПСП "Переселенське-К", який сплатив земельний податок.
19.07.2021 до суду надійшли письмові пояснення третьої особи ПСП "Переселенське-К", згідно з якими просить задовольнити позовну заяву в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції третя особа зазначає, що земельні ділянки, які належать позивачеві на праві приватної власності, перебувають у користуванні ПСП "Переселенське-К" та включені у податкову декларацію, а також сплачено податок. Наголошує, що відсутність реєстрації за ПСП "Переселенське-К" права користування земельної ділянкою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень для обґрунтування нарахування земельного податку позивачеві є неправомірним. Крім того, відповідач здійснив документальну планову виїзну перевірку ПСП "Переселенське-К" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2019 (копія наявна в матеріалах справи) та не виявив жодних порушень в Договорі про співпрацю та зумовлених договором податкових наслідках.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах Переселенської сільської ради Кагарлицького району, кадастровий номер 3222286000:03:006:009, загальною площею 3,039 га.
16.07.2013 між ОСОБА_1 та ТОВ "Агро Пульс" укладено договір оренди вказаної земельної ділянки б/н., який є платником єдиного податку ІІІ групи для юридичних осіб.
01.05.2018 ТОВ "Агро Пульс" (Сторона 2) укладено з ПСП "Переселенське-К" (Сторона 1) договір про співпрацю №02/18, відповідно до умов якого Сторона 2 зобов'язується для забезпечення співпраці надати можливість Стороні 1 обробляти земельні ділянки, які належать Стороні 2 на праві власності або праві користування (оренди). Сторона 2 зобов'язується оформляти на своє ім'я договори оренди з власниками земельних ділянок, здійснювати їм виплату встановлених договорам платежів та інші зобов'язання.
У пункті 5.2 вказаного Договору визначено, що Сторона 1 забезпечує Сторону 2 грошовими коштами для виплати орендної плати та здійснення інших платежів, пов'язаних із користуванням земельними ділянками, які належать Стороні 2 на праві власності або праві користування (оренди)».
ПСП «Переселенське-К» є платником єдиного податку 4 групи, що підтверджується довідкою Головного управління ДПС у Київській області від 17.07.2020 № 22591/10/10-36.
Разом з цим, як вірно зазначено податковим органом, у спірних правовідносинах позивач та ТОВ «АГРО ПУЛЬС» земельний податок не сплачували, земельний податок відповідно до платіжного доручення № 6560 сплатив ПСП «Переселенське-К» 22.04.2020.
Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 08.05.2020 №5073876-5505-1016, яким визначено позивачеві грошове зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб за 2020 рік в сумі 804,13 грн.
ОСОБА_1 , не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням оскаржила його в адміністративному порядку. Однак, рішенням ДПС України від 08.09.2020 оскаржуване податкове повідомлення - рішення залишено без змін.
У зв'язку із чим позивач звернулася із даним позовом до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно з статтями 125, 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.
За приписами підпункту 270.1.1 пункту статті 270 ПК України визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Відповідно до підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Поняття землекористувач визначено у Податковому кодексі України. Так, згідно з п.п. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Як зазначалось вище, у спірних правовідносинах ПСП "Переселенське-К" користується земельної ділянкою на підставі договору про співпрацю з ТОВ «Агро Пульс», який, в свою чергу, за договором оренди прийняв земельну ділянку сільськогосподарського призначення від громадянки України ОСОБА_1 , якій ця земельна ділянка належить на праві приватної власності.
Таким чином, ПСП "Переселенське-К" не відноситься до землекористувачів в розумінні положення пп.14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.
Постанова Верховного Суду, зокрема, від 28.04.2020 у справі № 814/536/15 щодо виникнення обов'язку зі сплати земельного податку в особи в силу фактичного використання земельної ділянки не може бути врахована при вирішенні спірних правовідносин, адже у справі № 814/536/15 розглядалось питання стосовно плати за земельну ділянку, право власності або оренди на яку не оформлено у встановленому законом порядку.
Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно з підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
ПСП "Переселенське-К" не є постійним землекористувачем.
Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України з урахуванням критеріїв, які визначені у розділі XIII такого Кодексу.
Згідно п. 286.1. ст. 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, відомості про яку відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними та юридичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об'єкт оподаткування.
В силу п. 286.2. ст. 286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Згідно з п.п. 287.1, 287.2. ст. 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня.
Статтею 281 ПК України передбачені пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб.
Так, пунктом 281.3. статті 281 ПК України встановлено, що від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи.
Разом з цим, матеріали справи свідчать, що позивач - власник земельної ділянки саме в оренду передав земельну ділянку ТОВ «Агро Пульс», який є платником єдиного податку 3 групи, що учасниками справи не заперечується.
Таким чином, підстави для застосування пільги передбаченої пунктом 281.3. статті 281 ПК України відсутні.
Згідно з п. 286.5. статті 286 ПК України, нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Як зазначалося, Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 08.05.2020 №5073876-5505-1016, яким визначено ОСОБА_1 грошове зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб за 2020 рік в сумі 804,13 грн.
З огляду на викладене, суд критично ставиться на посилання позивача про те, що до ОСОБА_1 неправомірно нараховано грошове зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб за 2020 рік, оскільки спірна земельна ділянка перебувала у користуванні ПСП "Переселенське-К", яке і сплачує податок, відповідно до п.п. 295.9.2 п. 295.9 ст. 295 ПК України. Суд зауважує, що фактичне перебування земельної ділянки у користуванні ПСП «Переселенське-К» не визначене Податковим кодексом України як обставина, з якою пов'язане звільнення від справляння земельного податку.
Враховуючи те, що договір оренди земельної ділянки укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро Пульс», яке є платником єдиного податку 3 групи, на думку суду, правові підстави для звільнення власника такої земельної ділянки від сплати земельного податку відсутні.
Інших доказів протиправності оскаржуваного податкового повідомлення рішення позивачем до суду не надано.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 08.05.2020 №5073876-5505-1016, яким визначено ОСОБА_1 грошове зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб за 2020 рік в сумі 804,13 грн., у зв'язку з чим, вказане рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем доведено правомірність оскаржуваного рішення, що не спростовано позивачем.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та за відсутності доказів понесення відповідачем судових витрат, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 12, 73, 77-78, 143, 243-246, 250, 262 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Файчак В.О.