Ухвала від 20.07.2021 по справі 320/13307/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

20 липня 2021 року м. Київ № 320/13307/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві адміністративний позов гр. ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася гр. ОСОБА_1 з позовом, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо ненарахування та невиплати їй пенсії по втраті годувальника, що становить 50 % від пенсії по II групі інвалідності у відповідності до статті 54 Закону № 796-ХІІ у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, щомісячної компенсації відповідно до ст. 52 Закону № 796-ХІІ в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю мала здійснюватись відповідно до ст. 51 Закону № 796-ХІІ у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком, та підвищення пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території посиленого радіоекологічного контролю відповідно до ст. 39 Закону № 796-ХІІ, що відповідав одній мінімальній заробітній платі, за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року.

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити нарахування та виплату їй пенсії по втраті годувальника, що стано вить 50 % від пенсії по II групі інвалідності у відповідності до статті 54 Закону № 796-ХІІ у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, щомісячної компенсації відповідно до ст. 52 Закону № 796-ХІІ в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, додаткова пенсія за шкоду, запо діяну здоров'ю відповідно до ст. 51 Закону № 796-ХІІ у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком, та підвищення пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території посиленого радіоекологічного контролю у розмірі встанов леному ст. 39 Закону № 796-ХІІ, що відповідав одній мінімальній заробітній платі, за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року, з урахуванням раніше виплачених сум та з врахуван ням індексу інфляції за весь період заборгованості по день їх виплати включно.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Під час розгляду даної адміністративної справи судом з'ясовано, що позовну заяву подано позивачкою з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що звернення позивачки до суду з даним позовом обумовлено протиправними, на її думку, діями відповідача, що виявились у відмові здійснити перерахунок та виплату пенсійних виплат за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.

Водночас, з позовною заявою позивач звернувся до суду лише 08.12.2020, тобто з порушенням строку, визначеного статтею 122 КАС України.

Разом з тим заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з даним позовом та доказів поважності причин пропуску такого строку позивачкою суду не надано.

При цьому у позовній заяві позивачка стверджує, що строк звернення до суду з даним позовом нею не пропущено.

Так, позивачка зазначає, що про порушення своїх прав та інтересів вона дізналася у листопаді 2020 року, отримавши лист Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, а відтак строк звернення до суду з даним позовом слід відраховувати з дати отримання рішення (листа), яким їй відмовлено у перерахунку пенсійних виплат.

Крім того, на думку позивачки, шестимісячний строк звернення до суду, передбачений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, до спірних правовідносин застосуванню не підлягає, оскільки в силу положень частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Наявність у позивачки права на звернення до суду з даним позовом без обмеження будь-яким строком підтверджується, на її думку, також рішеннями Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013, 15.10.2013 № 9-рп/2013 та висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 24.04.2018 в адміністративній справі № 646/6250/17 та 19.06.2018 в адміністративній справі № 646/6250/17.

Разом з тим вказані доводи не приймаються судом до уваги, оскільки частина друга статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV не встановлює строки звернення до суду з позовом про оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а визначає норми матеріального права, які регулюють виплату за минулий час уже нарахованих, однак не виплачених з вини територіальних органів Пенсійного фонду України сум пенсій, а правові позиції Верховного Суду, викладені у наведених вище постановах, прийняті за інших фактичних обставин справи.

Посилання позивачки на рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 та 15.10.2013 № 9-рп/2013 також не приймаються судом до уваги, оскільки у вказаних рішеннях судом досліджувалось питання строку звернення до суду працівника у разі порушення законодавства про оплату праці, а не звернення до суду особи у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності територіального органу Пенсійного фонду України.

У свою чергу суд звертає увагу позивачки на те, що пенсійні платежі є періодичними та виплачуються щомісяця, а відтак позивачка з січня-лютого 2014 року знала або повинна була дізнатися про невиплату їй територіальним органом Пенсійного фонду України пенсійних виплат у належному розмірі.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 31.03.2021 в адміністративній справі № 240/12017/19.

Так, у вказаному вище судовому рішенні Верховний Суд відступив від попередніх висновків з питань застосування строку звернення до суду у соціальних спорах та зазначив, що перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому суд касаційної інстанції наголосив, що отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.

За наведених обставин Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, у спорах цієї категорії.

Відтак, шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом слід відраховувати не з моменту отримання позивачкою листа Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, а з моменту отримання позивачем пенсійних виплат за січень-лютий 2014 року, розрахунок яких, на думку позивачки, зроблено територіальним органом Пенсійного фонду України невірно.

Наведені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства, у зв'язку з чим суд, враховуючи приписи частини тринадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху з наданням позивачці часу для усунення зазначених недоліків.

Вказані недоліки повинні бути усунені позивачкою у п'ятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з даним позовом та доказів поважності причин пропуску такого строку.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 122, 161, 171, 243 та 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву гр. ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Встановити позивачці п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення копії даної ухвали.

Роз'яснити позивачці, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде залишена без розгляду.

Копію ухвали надіслати позивачці.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Лапій С.М.

Попередній документ
98426322
Наступний документ
98426324
Інформація про рішення:
№ рішення: 98426323
№ справи: 320/13307/20
Дата рішення: 20.07.2021
Дата публікації: 22.07.2021
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Київський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них; громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської ка