про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви
19 липня 2021 року м. Київ 320/7383/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши матеріали в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До суду звернувся ОСОБА_1 (код: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ) з позовом до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради (код: 03193643, адреса: 09117, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 2), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі семи мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня у 2020 році у розмірі семи мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги;
- визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році у розмірі семи мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня у 2021 році у розмірі семи мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Дослідивши позовну заяву на предмет дотримання процесуальним норм щодо її форми та змісту, суд констатував її невідповідність встановленим Кодексом адміністративного судочинства України вимогам та ухвалою від 29.06.2021 вирішив за необхідне залишити позов без руху та надати позивачу час на усунення виявлених недоліків.
Так, у даній ухвалі суду зазначалось про те, що позивач у позовній заяві, зокрема просить суд здійснити нарахування заборгованості по виплаті щорічної разової грошової допомоги до 05 травня, у тому числі за 2020 рік у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Відповідно до частини 4 статті 17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Таким чином, останнім днем для звернення до суду, щодо вимоги про виплату щорічної разової грошової допомоги до 05 травня зокрема за 2020 рік - є 30 березня 2021 року, проте до суду з цим адміністративним позовом позивач звернувся в червні 2021 року.
Водночас позивачем не було надано обґрунтованих пояснень та доказів на їх підтвердження, що перешкоджало йому звернутися з квітня 2020 року (отримання позивачем грошової допомоги в меншому розмірі, ніж це встановлено законодавством) до суду за захистом своїх прав, щодо не нарахування та виплати грошової допомоги в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком до 05 травня за 2020 рік, як це передбачено Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, у встановлений строк.
Відповідно, суд вважав за необхідне запропонувати позивачу надати пояснення та докази на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, які об'єктивно перешкоджали особисто позивачеві з'ясувати стан справ протягом шести місяців з квітня 2020 року (при неотриманні грошової допомоги у законодавчо встановленому розмірі) та звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, суд вказував на необхідності надання відповідних пояснень та доказів з урахування висновків, наведених в ухвалі суду від 29.06.2021, а також у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 по справі №240/12017/19.
На виконання вимог ухвали суду від 29.06.2021, судом отримано заяву позивача про усунення недоліків, у якій зокрема із посиланням на правові позиції суду касаційної інстанції та практику Європейського суду з прав людини, зазначається на відсутності строкового обмеження у спорах даної категорії, а також на те, що позивач не мав розумних причин сумніватися у добросовісності дій відповідача, а тому не знав і не міг знати яку саме суму йому повинні були виплатити станом на 2020 рік.
Відповідно, за твердженням позивача, про порушення своїх прав він дізнався лише 30.04.2021, під час консультації зі своїм адвокатом, а тому з урахуванням викладених у поданій заяві обставин, просив поновити строк звернення до суду з даною позовною заяву та відкрити провадження у справі.
При вирішенні питання щодо заявленого клопотання, дослідивши його зміст та позовну заяву, а також наявні матеріли, що подані представником позивача при зверненні до суду з цим адміністративним позовом, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався” та “повинен був дізнатись”.
Під поняттям “дізнався” необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття “повинен був дізнатися” необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Разом з тим, варто звернути увагу позивача, що в ухвалі від 29.06.2021 про залишення позовної заяви без руху судом пропонувалося позивачеві усунути виявлені недоліки позову шляхом подання до суду відповідної заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з даним адміністративним позовом із викладом обґрунтованих пояснень та доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску такого строку, у тому числі з врахуванням висновків Верховного Суду викладених у постанові від 31.03.2021 по справі №240/12017/19.
Однак, зі змісту поданої заяви убачається, що обґрунтованих пояснень щодо причин пропуску звернення до суду з даним адміністративним позовом, у тому числі в контексті висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 31.03.2021 по справі №240/12017/19, заява позивача не містить.
Суд зауважує, що оскільки висновки суду касаційної інстанції є обов'язковим до застосування судом першої інстанції, наразі застосовується актуальна практика у справах пов'язаних із соціальною категорією спорів.
Як наслідок, з метою дотримання розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, дотримання принципу рівності перед законом і судом, що відповідає міжнародним стандартам, зокрема частині 1 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, суд вважає за доцільне надати позивачу додатковий час строком у п'ять днів для усунення недоліків поданої заяви шляхом надання до суду: - заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтованими поясненнями та доказами на їх підтвердження що свідчать про існування обставин, які об'єктивно перешкоджали особисто позивачеві з'ясувати стан справ протягом шести місяців з квітня 2020 року при неотриманні грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у законодавчо встановленому розмірі та звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахування висновків суду наведених в ухвалі суду від 29.06.2021 та у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 по справі №240/12017/19.
Керуючись статтями 121, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Продовжити ОСОБА_1 на п'ять днів строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії цієї ухвали.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панченко Н.Д.