про повернення позовної заяви
19 липня 2021 року м. Київ № 320/7876/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Дудін С.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє законний представник - ОСОБА_2 , до Білоцерківського районного відділу Державної міграційної служби України про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє законний представник - ОСОБА_2 , звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м.Києві та Київській області Білоцерківського районного відділу, у якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м.Києві та Київській області Білоцерківського районного відділу у видачі ОСОБА_3 у зв'язку з досягненням ним 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у м.Києві та Київській області Білоцерківського районного відділу оформити та видати ОСОБА_3 у зв'язку з досягненням ним 14-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 залишено позовну заяву без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати копії усіх заповнених сторінок паспорту громадянина України - ОСОБА_2 ; надати уточнену позовну заяву (два примірники), з урахуванням вказаних судом зауважень; надати заяву про поновлення строку звернення до суд з позовною заявою та докази поважності причин пропуску такого строку.
13.07.2021 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано уточнену позовну заяву.
В уточненій позовній заяві в якості відповідача вказаний Білоцерківський районний відділ Державної міграційної служби України та заявлені такі вимоги:
- визнати протиправною відмову Білоцерківського районного відділу Державної міграційної служби України у видачі ОСОБА_3 у зв'язку з досягненням ним 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;
- зобов'язати Білоцерківський районний відділ Державної міграційної служби України оформити та видати ОСОБА_3 у зв'язку з досягненням ним 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
Також позивачем додано заяву про поновлення строків для подання адміністративного позову.
Залишаючи позовну заяву без руху, суд зазначив, що звернувшись 02.07.2021 до суду з позовом, позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
У зв'язку з цим, судом було запропоновано позивачу надати суду про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин пропуску такого строку.
У заяві про поновлення строків для подання адміністративного позову позивач зазначив, що відмову Білоцерківського районного відділу Державної міграційної служби України про видачу ОСОБА_3 паспорта громадянина України у формі книжечки позивачем було отримано лише у січні 2021 року.
Позивач зауважив, що він неодноразово сам звертався до відповідача задля отримання паспорту у формі книжечки.
Крім того, відповідач зазначив, що він звертався до органів Національної поліції для надання пояснень щодо відмови у видачі документа відповідної форми.
Розглянувши вказану заяву, суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Стаббігс на інші проти Великобританії”, справа “Девеер проти Бельгії”).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії” від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Водночас, навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Олександр Шевченко проти України”, п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
За висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі "Хаджіанастасіу проти Греції", пункти 32-37).
При цьому очікується, що заявник продемонструє уважне ставлення до дотримання процесуальних вимог національного законодавства, наприклад до строків для подання адміністративного позову (рішення Європейського суду з прав людини від 7 вересня 1999 року у справі "Йодко против Литви (Jodko v. Lithuania).
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позовна заява не містить доказів, якім підтверджують пояснення позивача про отримання ним листа-відмови відповідача від 23.09.2020 №80.3210-1037/80.3210.1-20 лише у січні 2021 року.
Крім того, матеріали позовної заяви не містять доказів звернення позивача до Білоцерківського районного відділу Державної міграційної служби України з відповідними заявами вже після отримання вказаного листа, і тим самим, не підтверджено вчинення позивачем дій, направлених на досудове врегулювання спору. При цьому, надана позивачем копія заяви, адресована начальнику Білоцерківського РУП ГУ НП у Київській області, не містить доказів її фактичного подання до відділу поліції (штампу реєстрації вхідної кореспонденції із зазначенням дати та вхідного номера, або принаймні напису уповноваженого представника відділу поліції про приймання кореспонденції), у зв'язку з чим не є допустимим доказом на підтвердження тих обставин, на які позивач посилається в обґрунтування поважності пропуску строку звернення до суду.
Отже, матеріали позовної заяви не підтверджують факту наявності поважних причини пропуску позивачем строку звернення до суду.
Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про те, що позивач не виконав вимоги суду, викладені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на невиконання позивачем вимог ухвали суду від 07.07.2021, суд вважає за необхідне позовну заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє законний представник - ОСОБА_2 , до Білоцерківського районного відділу Державної міграційної служби України про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, - повернути позивачу з усіма доданими до неї документами.
Керуючись статтями 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє законний представник - ОСОБА_2 , до Білоцерківського районного відділу Державної міграційної служби України про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, - повернути позивачу з усіма доданими до неї документами.
2. Роз'яснити позивачеві що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Дудін С.О.