19 липня 2021 року № 400/127/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Файчак В.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проток+" про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку,
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.03.2021 передано адміністративну справу № 400/127/21 за позовом Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області (далі - позивач, Податковий орган) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проток+" (далі - відповідач, ТОВ "Проток+", Товариство) про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, на розгляд Київського окружного адміністративного суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу розподілено судді Файчак В.О. та 13.05.2021 передано їй для розгляду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість. Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.
Вказаною ухвалою суду витребувано від позивача докази на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів, а саме:
- інтегровану картку платника податків - відповідача за період з 01.01.2020 по теперішній час;
- копії матеріалів, на підставі яких прийнято акт перевірки від 11.08.2020 №4355/14-29-50-04-25/42693177, та докази його направлення (вручення) відповідачеві;
- докази направлення (вручення) відповідачеві податкового повідомлення-рішення від 15.09.2020 №00042945004;
- докази наявності у відповідача коштів на банківських рахунках згідно з даними про банківські рахунки;
- довідку про відкриті банківські рахунки відповідача станом на теперішній час;
- докази наявності визначених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передумов для накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, а саме: відсутності у відповідача рухомого майна, готівкових коштів, цінних паперів, корпоративних прав, прав на об'єкти права інтелектуальної власності, на які можливо звернути стягнення з метою погашення податкового боргу тощо. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвала суду надсилалась учасникам судового процесу на електронну адресу зазначену у позовній заяві - позивач (ІНФОРМАЦІЯ_2), відповідач - ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), та отримана ними 18.05.2021, про що свідчать звіти про доставлення електронної пошти.
Також вказана ухвала була надіслана судом на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проток+" (08150, Київська область, Києво-Святошинський р-н, місто Боярка, вул. Білогородська, буд. 19А), проте відправлення (штрих-код 0113300362671), було повернуто за зворотною адресою у зв'язку з неотриманням, тобто вказане відправлення не було отримано адресатом з незалежних від суду причин.
В силу вимог частини 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Суд також бере до уваги, що на виконання Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262-ІV, ухвалу суду від 17.05.2021 оприлюднено також і в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
На виконання вимог ухвали судді у справі №400/127/21 від 17.05.2021 представником позивача надіслано на адресу суду заяву від 29.06.2021 з додатковими поясненнями та витребуваними судом доказами.
У той же час, відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду про продовження строків на подання відзиву чи інших заяв по суті справи не направлено, а відтак, враховуючи положення ч. 6 ст.162 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, суд вважає, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємств та громадських формувань ТОВ «Проток+» (код ЄДРПОУ: 42693177) зареєстроване як юридична особа 11.12.2018, номер запису: 15221020000039825.
26.04.2019 згідно з записом 15221070008039825 відбулась державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, зокрема, зміна місцезнаходження юридичної особи. Так, місцезнаходженням з цієї дати була: вул. Озерна, будинок 9, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54000.
А згідно з записом 1005221070013039825 від 10.02.2021 відповідач знову змінив місцезнаходження юридичної особи на адресу: Київська область, Києво-Святошинський р-н, місто Боярка, вул. Білогородська, буд. 19А.
Товариство зареєстровано платником податку на додану вартість 01.02.2019 № свідоцтва 200443357.
Посадовими особами Податкового органу встановлено, що за результатами підприємницької діяльності за відповідачем обліковується борг в розмірі - 676323,59 грн.
Вищезазначений податковий борг виник внаслідок несплати Товариством узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ, нарахованих платнику за результатами контрольно-перевірочної роботи податкового органу.
Посадовими особами контролюючого органу було проведено камеральну перевірку, щодо задекларованих даних у податковій звітності з ПДВ ТОВ « Проток+» за червень 2020. За результатами перевірки складено акт від 11.08.2020 №4355/14-29-50-04-25/42693177.
З Акту перевірки вбачається, що при камеральній перевірці було співставлено показники податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2020 року з даними ЄРПН. Так, було задекларовано коригування податкових зобов'язань в бік зменшення на загальну суму ПДВ 533318 грн. За даними ЄРПН розрахунки коригування на цю суму зареєстровано у липні 2020 року. Тобто відповідно до п.п. 192.1.1 п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України, постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань лише після реєстрації в ЄРПН податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної, а саме у липні 2020 року. Таким чином, підприємством занижено суму податкових зобов'язань (рядок 9) по декларації за червень 2020 року на 533318 грн. та занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету (рядок 18) за червень 2020 року на 533318 грн.
На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.09.2020 №00042945004 на загальну суму - 666645,00 грн., в тому числі за основним платежем 533316 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 25 % 133329 грн.
Матеріали справи свідчать, що вищезазначене податкове повідомлення-рішення направлене рекомендованим листом відповідачу на дійсну на той час адресу: вул. Озерна, будинок 9, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54000, однак останнім не отримано від незалежних від позивача причин, отже дане свідчить про належне повідомлення відповідача.
Зазначені акт перевірки та податкове повідомлення-рішення відповідачем в адміністративному та судовому порядках не оскаржувались, тому в силу положень ПК України є узгодженим.
Оскільки у добровільному порядку відповідач узгоджені податкові зобов'язання не сплачував, на виконання вимог ст. 59 ПК України, з метою погашення податкового боргу, податковим органом направлено відповідачу податкову вимогу форми «Ю» від 09.11.2020 №9680-13 - загальна сума податкового боргу 676323,59., у тому числі основний платіж: 533316,00 грн., штрафні санкції: 133329,00 грн., пеня: 9678,59 грн. Докази направлення цієї вимоги наявні в матеріалах справи.
Таким чином, за відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 676323,59 грн.
З тих підстав, що сума податкового зобов'язання, яка виникла і наявна у відповідача залишається непогашеною, Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулось до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до ст. 16 ПК України визначені обов'язки платника податків, згідно положень якої платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4).
Положеннями ст. 36 ПК України визначено суть податкового обов'язку, згідно положень якої податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1).
Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст.14 ПК України податковий борг сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені п. 94.2 ст. 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).
Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у ст. 94 ПК України. Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.
Додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені ст. 94 названого Кодексу, саме і визначені пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України.
Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.
Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пп. 20.1.33 п .20.1 ст. 20 ПК України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого п. 94.2 ст. 94 ПК України (сформульованого як вичерпний), не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.
Наведене пояснюється тим, що норма пп. 20.1.33 п. 20.1. ст. 20 ПК України є імперативною і обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Ці норми та п. 94.2 ст. 94 ПК України не заперечують за змістом одне одного, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми п. 94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість, пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме: питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.
Закладений у пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України механізм розкривається і через затверджену постановою Національного Банку України від 21 січня 2004 року №22 Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.
Крім цього, суд зазначає, що Постановою Національного Банку України № 22 від 21 січня 2004 року затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.
Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та є обов'язкові для виконання ними (пункти 1.1. та 1.3 Інструкції).
Главою 10 Інструкції визначено порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів.
Пункт 10.2 Інструкції передбачає, що арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.
Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах. (пункт 10.3 Інструкції).
Пунктом абзацу 1 п. 10.10 гл. 10 Інструкції передбачено, що у разі надходження до банку платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.
Банк виконує часткову оплату платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) відповідно до пункту 5.10 глави 5 та пункту 12.9 глави 12 цієї Інструкції.
Враховуючи положення абзацу 2 та 3 п. 10.10 гл. 10 Інструкції, до арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог/інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта. Банк після списання за платіжною вимогою/інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта.
З аналізу зазначених вище норм вбачається, що у разі визначення конкретного розміру заборгованості у документі, яким накладено арешт, банк без порушення прав платника та одночасно клієнта банка в частині обмеження користування належними такому платнику коштами або цінностями, у разі повного виконання рішення про арешт та списання визначеної суми у визначеному розмірі, продовжує безперешкодно виконувати завдання по списанню або перерахуванню коштів платника за його бажанням.
Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов'язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 826/8691/16.
З наявних у справі інформації та відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо Товариства, а також АІС "Автомобіль", суд встановив, відсутність у відповідача майна для погашення податкового боргу та наявні в банківських установах відкриті рахунки, а саме:
- № НОМЕР_1 у АТ «Сбербанк»;
- № НОМЕР_2 у АТ «Сбербанк»;
- № НОМЕР_3 у АТ «Сбербанк»;
- № НОМЕР_4 у АТ КБ «Приватбанк»;
- № НОМЕР_5 у АТ «УкрСиббанк»;
- № НОМЕР_6 у Казначействі України (електронний адміністративний податок).
Оскільки, суд встановив наявність у відповідача податкового боргу в розмірі 676323,59 грн., та відсутність майна для погашення податкового боргу, а також вчинення органом державної податкової служби всіх, передбачених законом заходів, спрямованих на погашення податкового боргу, тому, суд вважає обґрунтованими вимоги про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться на рахунках у банківських установах, у межах суми податкового боргу в розмірі 676323,59 гривень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Матеріали справи не містять доказів понесення Головним управлінням ДПС у Миколаївській області судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.
Отже, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 77, 78, 159, 162, 241, 243, 244, 245, 246, 250, 260-262 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «Проток+» (ідентифікаційний код 42693177), що знаходяться в банку, достатні для стягнення податкового боргу в сумі 676323,59 (шістсот сімдесят шість тисяч триста двадцять три) грн. 59 коп. на користь держави.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Файчак В.О.